Історичний виступ президента Польщі Коморовського у ВР. Повний текст

Четвер, 9 квітня 2015, 13:43 — Європейська правда
фото прес-служби президента України

9 квітня президент Польщі Броніслав Коморовський виступив у Верховній раді України. Це був перший виступ польського лідера в українському парламенті.

На засіданні були присутні депутати, президент та увесь склад Кабміну.

І Україна, і Польща на рівні найвищих політиків вже назвали цей виступ історичним. 

"Європейська правда" пропонує до уваги читачів повний текст виступу Броніслава Коморовського.

* * * * *

Шановний президенте, шановний пане спікер, шановні депутати.

"Не загинула ще Польща" - так розпочинається гімн Польщі. Схожими словами починається український гімн – "Ще не вмерла України ні слава, ні воля". Могила Михайла Вербицького, автора музики гімну України, знаходиться на території Польщі, в селищі Млини неподалік Перемишля. Там він багато років був греко-католицьким пастором. Цього року ми відзначали 200 років з дня його народження. Відзначали на знак пам'яті про спільне минуле наших народів, симпатії і солідарності між ними.

Через цей глибокий зв’язок сьогодні я маю можливість стояти тут, у будинку Верховної ради, і звертатись до вас у цей важливий для України час. Думаю, це особливий привілей і знак довіри з боку українських друзів, дякую за це...

Шановні депутати! Коли в 2014 році гурт "Тарака" співав пісню "Подай руку Україні", в серця поляків запали ці слова, і тут, на Батьківщині поета Тараса Шевченка, не можна не згадати про подібність цієї пісні з його віршем "До поляків", де він закликає: "Подай руку козакові". Польща подає руку Україні. Польща робить і зробить усе, щоб Україні подали руку інші країни вільного Заходу.

Рука Польщі – то не питання політичної кон’юнктури, але наше розуміння історичних процесів, які сприяють баченню України як важливого партнера і сусіда.

Йдеться не про минуле, а про майбутнє польсько-українських відносин. Про майбутнє, хоча його бачення значно вкорінене в минулому.

Понад тисячу років долі поляків і українців тісно переплетені. Варто лише згадати князя Данила Галицького, коронованого як король Русі в Дорогочині і похованого на польській стороні Бугу в Хелмі. 600 років потому в Хелмі народився Михайло Грушевський, видатний український історик і ікона українського народного руху.

Протягом століть наші предки жили в одній країні – Речі Посполитій. Через короткозорість тогочасних еліт не була вона державою трьох рівноправних народів – польського, литовського і руського чи – сьогодні – українського. Однак пам’ятаємо, що у XVIII столітті ми заплатили за цю помилку страшну ціну, втративши нашу державу.

Варто нагадати, що вже тоді ми мали почуття приналежності до спільної європейської родини: козаки гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного зробили вирішальний внесок в перемогу над силами османів у 1621 році під Хотином, а обороною Замостя від Червоної Армії в 1920 році керував генерал УНР Марко Безручко, похований на православному цвинтарі у Варшаві. Сьогодні в Замості про нього нагадує меморіальна дошка.

Поєднує нас спільний історичний досвід – тривалий період спільної державності, творення основ національного буття за відсутності власної державності, навіть жорстокі репресії іноземної держави-гегемона. У нас схожі мови, звичаї, костюми, пісні. Тим не менш, у XIX столітті і поляки, і українці піддались боротьбі за національне визволення і стали один проти одного.

Трагічним апогеєм цього конфлікту стали роки Другої світової війни, коли було пролито багато і польської, і української крові. Варто згадати – коли поляки і українці боролись один з одним, з того завжди користався хтось третій; хтось, хто зазіхав на нашу незалежність і свободу.

Шановні депутати. Маю надію, що нинішній діалог наших країн і народів не зруйнує стара ворожнеча, що поляки і українці не зіткнуться в дискусіях про історію конфліктів і їхні трагічні наслідки.

Добре знаємо, що правильний шлях – у взаємному прощенні і примиренні.

І щоб це не було порожнім жестом, а щоб були спільні польсько-українські дії: вшанування пам’яті жертв братовбивчих війн у місцях їх страждання і смерті. Це наш спільний борг перед предками. Заходи на території сильних і незалежних Польщі та України – найкращий спосіб вшанувати дідів і прадідів, які постраждали від наших конфліктів.

Тут я хотів би нагадати про роль контактів між молоддю у зближенні наших націй. Тому особливо підтримую зміцнення контактів молодого покоління. Не варто забувати про присутність польської молоді і – я завжди з гордістю про це згадую – моїх власних дітей – на українських майданах, про їхню солідарність і готовність допомогти Україні.

Ми всі повинні радіти, бо сьогодні на території Польщі навчаються 23 тисячі українців, серед них – група стипендіатів польського уряду з охоплених війною регіонів України. Сподіваюся, найближчими тижнями буде підписано угоду про молодіжні обміни. Цей проект – важлива інвестиція в майбутнє, контакти молоді будуватимуть нову якість польсько-українських відносин.

Шановне панство. Ми зустрічаємось в час, коли Україна фактично у стані війни. Коли окупація Криму Росією і її агресія на сході України обірвала святкування 25-річчя відновлення нашої свободи.

Ми зустрічаємося в час, коли російська агресія жорстоко намагається відібрати в України право до самостановлення, до вільного вибору та способів демократичного розвитку. Польське свято свободи не могло бути повним, коли в близькій нашому серцю Україні гинуть люди лише тому, що прагнуть такої самої волі, за яку боролося в Польщі моє покоління.

Йдеться про свободу суверенного формування власного майбутнього, волю, що виражена незгодою на повернення політики, яка спирається на логіку зон впливів, на повернення імперського домінування сильнішого над слабшим.

Проти такого акту насильства і виступив український народ, віддаючи найбільшу жертву – жертву людського життя на майданах під час Революції Гідності захищаючи свою незалежність і цінності, на яких побудовано Європейський союз – свободу, гідність, справедливість і солідарність.

Тому Європа ніколи не може забути про жертви героїв Небесної Сотні.

Як президент Польщі я особливо гордий з того, що серед хлопців з Небесної Сотні, були ті, хто мав польське коріння.

Вони приєдналися до численного грона прекрасних постатей в нашій спільній історії, які нагадують нам важливий лозунг: за нашу і вашу свободу.

В Польщі я мав багато зустрічей з активістами Євромайдану, з пораненими під час революції гідності. Багато з них були прийняті польськими лікарнями. Особливо зворушливими були зустрічі з українськими солдатами. Я почув, що натхненням для них були слова вашого гімну: душу й тіло ми положим за нашу свободу, і покажем, що ми браття козацького роду.

Я переконаний, що лише сини великих народів говорять про власну жертву і свою любов до Батьківщини такими величними словами.

Спротив політиці насильства має сьогодні додатковий вимір. Незабаром будемо відзначати 70-ту річницю закінчення Другої світової війни, а сьогодні разом з президентом України ми схилимо голови перед жертвами сталінського тоталітаризму у Биківні. В 75-ту річницю Катиньського злочину вшануємо пам’ять польських офіцерів, розстріляних НКВС за наказом Сталіна, але і десятки тисяч українських жертв сталінського режиму з 30-х років минулого століття. Це є символ, який поєднує долі поляків і українців.

Революція Гідності, яка розпочалася з захисту європейського вибору України, показала що українці знаходяться на боці європейських цінностей.

Сьогодні, коли сини України гинуть на сході, захищаючи свою незалежність, вони також захищають Європу від повернення імперського мислення від рішень, які загрожують всій Європі.

Не можна не бачити, що в Україні є солдати, танки, БТРи, зенітні установки агресора.

З брехнею світ пройдеш, але назад не повернешся – так говорить українське прислів’я. Сьогодні цієї брехні недобачають лише сліпі. Західний світ мусить зрозуміти, що буде безпечний тоді, коли буде безпечною Україна.

Тому ми підтримуємо будь-які дії, які мають на меті вирішення цього конфлікту, зокрема мінські домовленості. Сподіваємося, що ці домовленості будуть дотримуватися і впроваджуватися в життя як спосіб забезпечення територіальної цілісності України і її безпеки.

Шановні депутати, наші предки спільно творили державу, яка займала важливе місце на політичній і культурній мапі Європи. Болісний досвід нашої частини Європи каже, що потрібно полишити спроби вибору між Сходом і Заходом, він каже йти до європейської інтеграції. Польща зустрічає цей український вибір з задоволенням, бо ми пам'ятаємо, що творець польської незалежної держави після Першої світової війни маршал Юзеф Пілсудський був переконаний, що не буде вільної Польщі без вільної України.

Сьогодні ми разом маємо сказати більше: не буде стабільної, безпечної Європи, якщо її частиною не стане Україна.

Двері до структур західного світу, а зокрема до ЄС мають бути відкритими для України. Знаючи умови і нелегкі критерії, які необхідно виконати, Україна робить свій власний вибір. Але ніхто не може обмежувати її права до таких устремлінь, тим паче, що українці словом і ділом довели, що вони бачать своє майбутнє у вільній, демократичній і безпечній Європі.

Силою, яка об’єднує Україну є ваше особливе відчуття національної гідності та любов до своєї землі.

фото прес-служби президента України 

Проєвропейська революція, героям якої ми віддали шану 22 лютого під час Маршу гідності у Києві, продовжується. Українці зробили свій вибір, зараз час важкої роботи задля побудови нової суверенної держави і захисту її території. Для всіх без винятку. Тому що під час Революції Гідності і під час війни на Донбасі зміцнилося громадянське суспільство.

Наступного року Україна буде святкувати 25-річчя своєї незалежності. Це означає, що вже ціле покоління українців живе неперервно в незалежній державі. Країни ЄС і НАТО визнають територіальну цілісність України в кордонах, встановлених у 1991 році.

Зміни цих кордонів силою попри волю українського народу ніколи не будуть нами прийняті і завжди будуть нами засуджуватися.

Ми всі свідомі того, що перед Україною стоять великі виклики. До головних з них належить захист власної території перед збройною агресією східного сусіда, але також запровадження в життя глибоких реформ: політичних, суспільних і економічних. Це дуже важке завдання, яке стоїть перед кожним з вас.

Підтримка цього з боку друзів України зміцнює ваші зусилля багатократно. Я глибоко переконаний, що ми спільно досягнемо цієї мети. З боку України необхідна мудра послідовність для реформ, з боку західного світу – готовність бути терплячими і допомагати економічно, політично і таким чином, щоб зміцнити оборонну систему.

Шановні депутати, Польща це особливий сусід України, ми хочемо бачити у своєму східному сусідові сильну і ефективну державу.

В травні мине 25 років з часу важливої зустрічі польських і українських депутатів в Яблонні під Варшавою в час, коли народжувались незалежні Польща і Україна. Ще перед схваленням Декларації про державний суверенітет України вони розмовляли про важке минуле, але і про побудову спільного майбутнього. Роком пізніше Польща першою у світі визнала українську незалежність.

З того часу Польща ніколи не залишала України,

підтримуючи її трансформаційні європейські зусилля і устремління. Ніколи, навіть у важкі часи нам у Польщі не бракло віри, що спільні польсько-українські зусилля наближають нас до мети, якою є гідне життя у спільному європейському домі свободи. Це стосується всіх важливих польських політичних сил, всіх президентів і всіх урядів.

Ми хочемо, щоб близький нам український народ жив у добробуті і використовував цивілізаційні досягнення західного світу. Шлях до стабільної свободи і добробуту завжди пролягає через важкі зміни, через реформи, тому викликає пошану готовність, з якою президент України, прем’єр-міністр і український парламент декларують започаткування глибоких реформ.

Реформи, яких на жаль не було проведено раніше, припадають на дуже складний період, час війни. Ми цього свідомі, але ми також пам’ятаємо власний досвід, коли необхідні реформи проводилися під час глибокої економічної кризи на зламі 80-90-х років.

Наш польський досвід говорить, що часом варто заплатити політичну ціну за необхідні реформи, які відкривають краще майбутнє для власного народу.

Ми знаємо, що Польща сьогодні не була б там де вона є, якби 20 років  тому не провела реформ, які змінили всю ідею функціонування держави і відносин держава-громадянин, якби не провела суспільних політичних реформ, реформи місцевого самоврядування.

Роблячи свій вибір у 1989 році ми бачили, що на шляху у нас багато перешкод і проблем, але ми розуміли, що мету можна досягнути. А цією метою була можливість вирватися з комуністичного минулого. Це була можливість самостійно вирішувати про своє майбутнє і забезпечення добробуту кожному громадянину.

Тиждень тому я зустрівся у Варшаві з групою депутатів Верховної ради України, які представляли нове покоління українських депутатів. Бачу деякі обличчя в цьому залі сьогодні. Був дуже зворушений під час цієї зустрічі, бо я дивився на групу молодих людей, які служать своїй Батьківщині так, як моє середовище служило 25 років тому.

Це було середовище "Солідарності", яке разом протистояло дійсності і намагалося її змінити в рамках служби в уряді або парламенті. Я сказав молодим українським депутатам те, у що я вірю: що польський досвід говорить чітко – в час найбільшої загрози іноді найлегше знайти в собі глибоку готовність до дій, до проведення реформ.

В часи, коли легко, цього робити не хочеться, коли важко – є розуміння, що інакше не можна. Бажаю вам, щоб готовність до змін давала результати. Нам це вдалося і вам теж вдасться, я в це глибоко вірю, бо сам знаю смак успіху в результаті важких ризикованих рішень, які потім сприймалися з вдячністю, бо давали шлях до майбутнього.

Немає універсального рецепту успіху, кожний народ має знайти свій шлях.

Не всі рішення можна вдало перенести на національний грунт, тим не менш я хотів би поділитися з українськими друзями найбільш важливим: великі зміни в Польщі зробила "Солідарність", рух людей з різними поглядами, який був табором реформ.

Фундамент першого некомуністичного уряду Тадеуша Мазовецького було закладено під час політичного порозуміння між колишніми опонентами. Це не було легко, але це окупилося. Без цієї елементарної згоди на етапі прийняття рішень нам би нічого не вдалося. Згода – це умова успіху.

Угода про асоціацію з ЄС відкриває можливості для дій, уможливлює динамізацію співпраці з ЄС у політичній і економічній сферах, створює умови розвитку міжлюдських контактів. Виконання її економічної частини, зокрема, призведе до змін і остаточно виведе Україну з пострадянського простору. Великим шансом є впровадження безвізового режиму, Польща буде це послідовно підтримувати.

Глибокі реформи – дерегуляція, децентралізація, зміцнення судочинства, боротьба з корупцією разом з фінансовою підтримкою Заходу будуть зміцнювати Україну як незалежну суверенну державу.

Мій візит в Україну відбувається в особливий момент, між католицьким і православним Великоднем. Це особливий час символічної перемоги добра над злом, це надія і шанс на новий початок. Надія є частиною українського гімну: ще нам браття-українці усміхнеться доля. Я вірю, що доля до нас усміхнеться у спільному європейському домі.

Коли Тарас Шевченко говорив: подай же руку, козаку, він говорив і про те, що "ми воскресимо наш тихий рай". Тому я кажу: подаймо собі руку і разом будуємо європейське майбутнє для нас і для наступних поколінь поляків і українців.

За нашу і вашу свободу! Хай живе вільна, демократична і європейська Україна.

Броніслав Коморовський,

9 квітня 2015 року,

Київ, сесійна зала Верховної ради

 

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua