Британія може втратити прем’єра: як провал на місцевих виборах штовхає Стармера до відставки

На недавніх місцевих виборах в Англії, Шотландії та Вельсі Лейбористська партія чинного прем’єра Кіра Стармера зазнала болючої поразки.

"Стармер уже одного разу зумів урятувати себе – повторити цей маневр удруге буде значно складніше", – вважає колишній директор з комунікацій британського прем’єр-міністра Джеймс Лайонс.

Протягом останнього часу прем’єр опинився під одночасним тиском одразу з кількох напрямків. І результати виборів 7–8 травня стали для Стармера ще однією проблемою, що посилила заклики до його відставки.

І є значний шанс, що прем’єр зрештою втратить посаду.

Раніше вибухнула суперечлива історія з призначенням Пітера Мендельсона послом Великої Британії у США – саме її мав на увазі Джеймс Лайонс, згадуючи перший "самопорятунок" прем’єра.

Далі – зростання нападів на єврейську громаду в країні й протестів, що почалися через це. "Європейська правда" детально розповідала про них у статті "Євреї проти Стармера: як прем'єр Британії зіткнувся з несподіваними ударами по рейтингу".

Невдоволення виборців чинною владою вже зіграло на руку популістській партії Reform UK, яка досягла вражаючого успіху на місцевих виборах.

Питання в тому, чи посилюватиметься ця тенденція надалі і чим, зрештою, нинішня ситуація обернеться для Кіра Стармера.

Провальні вибори для лейбористів

Поразка лейбористів на місцевих виборах була очікуваною, але все одно стала приголомшливою.

В Англії обирали 5 тисяч депутатів 136 місцевих рад. У Шотландії та Вельсі – регіональні парламенти.

Місцеві вибори важливі зокрема тим, що їх розглядають як один із найважливіших проміжних індикаторів суспільних настроїв у Британії перед наступними загальними виборами, запланованими на 2029 рік. 

Навіть при тому, що в Англії вони лише частково змінили склад місцевих рад у межах ротаційної системи. За нею обирають третину депутатів щороку протягом трьох із чотирьох років виборчого циклу. 

Для Лейбористської партії Стармера вибори стали провальними.

Наприклад, у місцевих радах Англії лейбористи здобули 1068 мандатів – результат ніби непоганий.

Але якщо порівняти з минулим результатом, то це катастрофа.

Адже кількість місць, які обіймають ліберали, зменшилася майже на 1300. Ну й це втрата першого місця – тріумфатором стала популістська Reform UK, яку очолює Найджел Фарадж. У них 1454 місця, зростання аж на 1372 депутати.

Десь лейбористи, хоча й програли ці вибори, зберегли контроль над місцевими радами (адже на вибори пішли не всі депутати одночасно). А десь – стали меншістю.

Особливо болісною для партії стала втрата контролю над радами в Барнслі, Вейкфілді, Сандерленді та Гейтсгеді. Партія також втратила більшість у Гартлпулі, Теймсайді, Реддітчі та Тамворті.

Ще приклад; у Вігані, де цього року переобирали третину складу ради, Reform UK здобула 24 із 25 мандатів. Це завдало лейбористам серйозного удару та суттєво скоротило їхню перевагу там. У Ньюкасл-андер-Лаймі контроль над радою перейшов від консерваторів до Reform UK.

Менш критичними, однак також тривожними для лейбористів виявилися результати в Лондоні. Наприклад у Камдені на півночі столиці, який вважається політичним тилом прем’єр-міністра, партія зберегла контроль над радою, але втратила 17 місць. 

Для Стармера збереження Камдена має особливе значення, адже саме тут його парламентський округ Голборн і Сент-Панкрас. Утримання влади в районі стало певним полегшенням для прем’єра. Втім, навряд чи це вплине на проблеми з лідерством всередині партії.

На виборах у національний парламент Шотландії Голіруд лейбористи отримали 17 місць. Втратили тільки три порівняно з попереднім складом – але такі ж 17 мандатів отримала Reform UK, збільшивши попередній результат на 16. 

Ну й лейбористи надто відстають там від Шотландської національної партії, яка має 58 мандатів – хоча також втратила порівняно з минулими виборами. Усього в Голіруді – 129 місць.

Зрештою, в парламенті Вельсу партія Стармера втратила 35 голосів і має нині лише 9 мандатів. Для порівняння, у Партії Вельсу 43 місця (зростання на 20 мандатів), а в популістів Фараджа – 34, при тому що в попередньому парламенті їх не було взагалі. 

Сам прем’єр після провальних результатів виборів заявив, що партія "припустилася непотрібних помилок". Але пообіцяв залишитися на посаді глави уряду. 

"Я не збираюся йти. Нас обрали, щоб ми впоралися з цими викликами, і саме це ми й зробимо", – запевнив він. 

Внутрішньопартійний фронт проти Стармера

Кір Стармер обійняв посаду прем’єр-міністра у 2024 році з обіцянкою відновити стабільність після багаторічної політичної турбулентності та падіння довіри до державних інституцій. 

Проте його перебування при владі супроводжується низкою політичних викликів, сумнівних кадрових змін і гучних скандалів.

Після беззаперечного провалу Лейбористської партії на місцевих виборах Стармер опинився під безпрецедентним політичним тиском. 

Усередині партії дедалі гучніше лунають заклики до зміни лідера. Тож Стармер змушений боротися не лише з падінням рейтингів, а й з відкритими спробами поставити під сумнів його лідерство.

Першою стала ініціатива Кетрін Вест – відносно маловідомої депутатки від Лейбористської партії, яка закликала обрати нового лідера замість Стармера. Усього, за інформацією Sky News, станом на 12 травня понад 80 депутатів-лейбористів публічно закликали його піти у відставку. 

За час, що минув після місцевих виборів, посади залишили кілька членів кабінету, серед них і міністерка з питань захисту населення Великої Британії Джес Філліпс. Вона заявила, що не може "продовжувати працювати міністром під чинним керівництвом".

Іншим потужним ударом став різкий виступ Джоша Сімонса – колишнього союзника прем’єра. Він закликав Стармера визначити чіткий графік свого відходу.

На цьому тлі, за інформацією The Guardian, потенційні претенденти на лідерство в Лейбористській партії вже почали готуватися до можливої внутрішньопартійної боротьби. 

Серед найімовірніших наступних лідерів партії називають чинного міністра охорони здоров’я Веса Стрітінга. Його вважають одним із найпомітніших представників нового покоління лейбористів. 

"Вес не збирається виступати проти Кіра, але готується на випадок, якщо все розвалиться", – повідомив журналістам один із близьких соратників Стрітінга.

У таборі прихильників міністра переконані, що вибори зміцнили його позиції всередині Лейбористської партії. 

Зокрема, вони вказують на результати виборів у місцевій раді Редбріджа, де лейбористам вдалося втримати контроль. Соратники політика називають це свідченням його "бойового духу" та здатності демонструвати ефективність у складних політичних умовах.

Тут варто згадати, що ще восени 2025 року британські медіа повідомляли про проблеми всередині уряду. Тоді прихильники Стармера приватно звинувачували Стрітінга у підготовці змови з метою усунення прем’єра та його заміни. Сам він тоді рішуче відкинув такі звинувачення, назвавши їх "абсолютно безглуздими повідомленнями".

Іншою впливовою постаттю лейбористів, яка може кинути виклик Страмеру, є його колишня заступниця в партії Анджела Рейнер. Вона досі зберігає вплив серед партійного активу та профспілкового крила.

Втім, попри численні атаки на прем’єра понад 100 інших депутатів-лейбористів підписали заяву, в якій наголосили: зараз не час для боротьби за партійне лідерство, тож Стармеру слід залишатися на посаді.

Сам прем’єр також не має наміру здаватися.

"Британський народ очікує, що уряд продовжить роботу над змінами на краще в нашій країні. Зниження вартості життя, скорочення списків очікування в лікарнях та убезпечення країни. Ми стоїмо перед вибором: повернутися до хаосу та нестабільності минулого або побудувати сильнішу, справедливішу країну. Мій уряд виконає обіцянку щодо змін", – написав він 13 травня у Facebook.

Під цим дописом понад сім тисяч коментарів – переважно негативних.

Тріумф Фараджа

Часто трапляється, що головними вигодонабувачами від невдоволення виборців чинною владою стають популісти.

Це засвідчив й успіх партії Reform UK Найджела Фараджа. Свого часу він був одним з ініціаторів та натхненників виходу Британії з Європейського Союзу.

Вище вже згадано про її тріумф на місцевих виборах в Англії.Там популісти взяли під контроль рекордну кількість місцевих рад.

Серед найгучніших успіхів партії: вперше в історії встановлення контролю над лондонським районом у Гаверінгу, переконливі перемоги над консерваторами в Ессексі та Саффолку. А також прорив у промислових регіонах Мідлендс і на півночі країни, де партія відібрала місця у лейбористів.

Найджел Фарадж окремо наголосив на успіху в так званій "червоній стіні" – колишніх промислових округах півночі Англії. Виборці там десятиліттями голосували за лейбористів, потім у 2019 році підтримали Бориса Джонсона, а тепер – Reform UK.

Фарадж заявив, що ці результати свідчать про фундаментальні зміни у британській політиці.

"Забудьте про лівих і правих, їх більше немає. Це минуле, це за вікном, це закінчилося. Як бачите, ми отримуємо вражаючі відсотки в традиційних районах Лейбористської партії", – проголосив він.

До чергових парламентських виборів 2029 року ще досить багато часу. Політичні розклади можуть змінитися, зокрема для лейбористів, адже теперішні тенденції для них невтішні.

Багато залежить від того, як партія подолає нинішню внутрішню кризу – і чи зможе чинний лейбористський уряд таки повернути довіру британців.

Авторка: Уляна Кричковська,

журналістка "Європейської правди"