Грецька криза і майбутнє ЄС

Понеділок, 13 липня 2015, 11:05 — Юрій Богданов, для Європейської правди

Грецька криза – явище, в якому кожна зацікавлена сторона хоче бачити щось своє, причому зазвичай – суто фантазійне.

Євроскептики – тупиковість ідеї "єврозони"/непотрібність Південної Європи для спільного ринку/ущербність самої ідеї Євросоюзу. Єврооптимісти – можливість для виправлення помилок та коригування курсу. Наші войовничі сусіди – міфічний "крах ЄС", чергову перемогу свого "геніального вождя" та інші ідеологічні й пропагандистські речі. Греки, які голосували НІ, бачать у цьому або змову закордону, або зраду в себе вдома, а багато хто – і те, й інше. Греки, які голосували ТАК, переважно – бездарність уряду і безвідповідальність співвітчизників.

Українці в більшості подію проігнорували. Справді, зараз нам вже точно не до Греції. А історія цікава, в тому числі в контексті подальшого майбутнього ЄС та, власне, єврозони.

Сценарії різні – від розвалу ЄС, краху єврозони, скасування євро до "взагалі нічого не буде". Частина сценаріїв (мрій або кошмарів) є практично неможливими: розпаду ЄС не станеться, не буде поки і розвалу єврозони, але й незмінним нічого не залишиться.

Євросоюз вже не залишиться тим самим – не можна пережити грецьку кризу, не змінившись.

Отже, події в Греції – краш-тест для ЄС. І подальший розвиток ситуації залежатиме від сценарію взаємодії між Європейським союзом і греками.

Вранці 11 липня грецький парламент схвалив новий план порятунку країни, розроблений урядом за підтримки окремих європейських інститутів. У ньому Алексіс Ципрас і його кабінет пропонують:

- забезпечити фінансування боргових зобов'язань країни протягом трьох років, до 30.06.2018 року;

- виділити для підтримки економічного росту 35 млрд євро;

- Греція зобов'язується здійснити раніше пропоновані кредиторами реформи пенсійної системи, скорочення бюджетних витрат, збільшити ПДВ та податки на туристичний сектор.

Пропозиція грецького уряду значно ближча до вимог кредиторів від 26 липня, що створює поле для конструктивних переговорів.

Що ж хотіли домогтися Ципрас і його команда референдумом і відмовою від плану трійки? Ймовірно, поступок.

З одного боку, за результатами референдуму стала зрозумілою загальна спрямованість Греції на невиконання програми жорстких економічних перетворень.

З іншого – була засвідчена повна підтримка дій уряду, що, мабуть, і повинно було стати поштовхом до торгів з ЄС.

Багато в чому Ципрас блефував. І Європа це прекрасно розуміла.

Тому не минуло й тижня після референдуму, як переговори вступили в нову стадію. Розглянемо основні сценарії взаємин Греції та ЄС після референдуму і більш гнучких пропозицій греків щодо внутрішніх реформ і взаємин з кредиторами:

1. ЄС приймає пропозицію греків.

2. ЄС і Греція знаходять компромісний варіант вирішення проблеми, Греція не виходить з єврозони.

3. ЄС і Греція знаходять компромісний варіант, але Греція виходить з єврозони.

4. ЄС і Греція не знаходять вирішення задачі, Греція виходить з єврозони.

Питання про те, який саме сценарій буде реалізований, залишається відкритим.

Розглянемо фактори, які можуть вплинути на розвиток подій.

1. Готовність ЄС зберегти цілісність зони євро за будь-яку ціну. Якщо керівництво ЄС налаштоване на це – кредитори підуть на поступки Греції, якщо ж Грецію вже визнали "кульгавою качкою" в системі єврофінансів – тоді нас швидше чекає сценарій її тимчасового виведення з ареалу європейської валюти.

2. Вибір самих греків: утримання чи розвиток? Від лівих традиційно чекають першого, але нова пропозиція греків вселяє обережний оптимізм щодо коригування курсу Ципраса: грекам треба інвестувати в розвиток виробничих потужностей, і за сім років боротьби з кризою невідповідності запитів економічним можливостям вони могли це зрозуміти.

3. Позиція можливих альтернативних кредиторів. У Грецію, крім західних країн і міжнародних фінансових інститутів, могли б вкласти гроші Росія чи Китай. Але обом країнам зараз точно не до Греції. Китай переживає першу серйозну кризу фондового ринку за 25 років інтенсивного економічного зростання. На Росію, крім санкцій, негативно впливає зниження цін на світових ресурсних ринках (від нафти і газу до чорних і кольорових металів).

4. Вплив на рішення ЄС і Греції Сполучених Штатів і необхідність для Європи забезпечити для себе вигідні умови переговорів щодо створення трансатлантичної зони вільної торгівлі. Для Європи є вигідним вирішити конфлікт максимально м'яко, без істотних економічних і політичних наслідків, щоб зберегти позиції на переговорах.

Наскільки сильними є позиції Греції на переговорах? Її економічне становище – сумне:

- ВВП країни скоротився з практично $370 млрд в 2008 році до $284 млрд в 2014 році. При тому, що завдяки уряду Самараса в 2014 році економіка Греції вперше за 7 років зросла на 0,6%.

- Дефіцит торгового сальдо становить $10,8 млрд (або 3,8% ВВП).

- Безробіття в 2014 році знизилося з 27,8% до 25,6%, але залишається надзвичайно високою (рівень безробіття серед молоді – понад 60%).

- Державний борг становить 174,6% від ВВП.

- Рівень корупції – найвищий в Європейському союзі (69-те місце у світовому рейтингу).

Крім безпосередньо кризового стану, сама структура і рівень розвитку грецької економіки бажають кращого. Греція не має розвиненої промисловості, її позиції є сильними лише в аграрному секторі й сфері послуг (туризм, судноперевезення).

Політично Греція – країна тотального популізму. Як правого, так і лівого.

У переговорах Ципрас (та й будь-який грецький політик) не може гарантувати здатність виконати взяті на себе зобов'язання.

Головна перевага Греції у тому, що вона є частиною ЄС та зони євро. І європейські інститути несуть солідарну відповідальність за те, що сталося з грецькою економікою. Тут є три аспекти:

1. Коли підписувалася угода в Маастрихті (яка запустила процес створення єдиної європейської валюти), країни-підписанти взяли на себе суворі боргові зобов'язання (бюджетний дефіцит – не більше 3% ВВП, державний борг – не більше 60% ВВП).

Як виконувався цей договір? Досить сказати, що в найбільш благополучній країні єврозони – Нідерландах – борг становить 69% ВВП. У Німеччині – 74%.

У Греції, як уже зазначалося вище – 174%. Тобто звинувачувати тільки Грецію і робити її крайньою – як мінімум несправедливо. "Всі побігли – і я побіг", – справедливо відзначає багато хто в Елладі.

2. Єврокомісія та інші органи ЄС (у т. ч. ЄЦБ) самі взяли на себе частину суверенітету членів Союзу в питаннях фінансів і монетарної політики. Тому, так чи інакше, заради впевненості усіх інших членів, що їх у майбутньому не "кинуть", як греків, доведеться намагатися допомогти Греції доти, доки це буде хоча б якось можливо.

3. Грецькі борги – це багато в чому перекладені борги кредиторів. І їхнє неповернення принесе проблеми не тільки грекам, але і самим кредиторам.

Тепер повернімося до наших сценаріїв та їх імовірності.

Сценарії 1 і 2. Греки і ЄС знаходять спільну мову на нових умовах греків або, за будь-якого іншого варіанта, Греція зберігає євро як свою валюту.

Цей сценарій був би найкращим для сторін, до того ж два інших основних гравці – США і Китай – прямо заявили, що зацікавлені саме в такому розвитку подій. Що може стати перешкодою? Впертість сторін. Кредитори не довіряють грекам, адже останні дурили їх як до кризи (часто просто підроблюючи звітність про свої економічні успіхи), так і під час кризи (відмова Ципраса сплачувати борги, навіть з новою позицією зараз, наводить на думку, що греки знову обдурять).

Греки не довіряють кредиторам, які нав'язали країні занадто важку програму повернення боргів. Подолання цієї недовіри – питання виписування чітких умов у новій програмі: греки повинні гарантувати проведення реформ, кредитори – лояльність до греків.

Сценарій 3 схожий з першими двома: компроміс передбачає вихід Греції з єврозони. Специфічний сценарій, але він мінімізує іміджеві втрати для ідеї єдиної валюти, мінімізує ризики для Греції при переході на власну валюту, але все одно демонструє реальну вразливість європейської валюти за нинішнього стану регулювання.

Цей сценарій вигідний великим країнам, і все одно він покаже слабшим країнам південної та східної частини континенту, що їх, якщо з ними трапиться "грецька" історія, просто акуратно викинуть із загальної пісочниці. Ймовірність сценарію – низька.

Нарешті, сценарій 4 – рішення немає, Греція виходить із зони євро, борги не сплачуються. Сценарій умовної "катастрофи".

По-перше, це подальша стагнація грецької економіки. По-друге, у будь-якому разі, "нервова" короткочасна реакція ринків і проблеми для самих кредиторів. Тому цього сценарію у будь-який спосіб намагатимуться уникнути. У будь-якому випадку, довгострокові наслідки такого розвитку подій залежать від того, до яких висновків дійдуть в ЄС, хоча втрат авторитету все одно не уникнути.

Самі по собі ці сценарії – тактичні, короткострокові, і проблеми, і вигоди від них матимуть короткочасний ефект.

Питання, яке всіх турбує і в Європі, і в Україні, і в будь-якої зі світових столиць – якими будуть висновки з грецької історії. І як ця подія вплине на довгострокову долю Європейського союзу?

Така криза – перша і для ЄС, і для євро як єдиної валюти, чиє створення саме по собі було великим ризиком (будь-який валютний союз може будуватися лише на довірі та виконанні взятих зобов'язань – щодо дефіциту бюджету, боргу, поступової уніфікації податкового навантаження, фінансових правил і т. д., а якщо зобов'язання порушуються усіма учасниками союзу – це призводить до проблем і неминучого краху).

Чи стане ця криза останньою? Ні. Чи стане могилою для євро? Ні. Чи стане могилою для ЄС? Ні.

Але якщо внаслідок цієї кризи не зробити висновків, що дотримання монетарної та фіскальної дисципліни є життєвою необхідністю, то ця криза не буде останньою.

Соціальні програми країн південної Європи не відповідають критеріям ЄС, і цю проблему вже не можна замовчувати.

Це застереження і для України, яка прагне в ЄС. І яка теж зіткнулася з гострою борговою кризою при необхідності позичати гроші для реформ, підтримання існування держави й війни.

Європейський союз зростає і розвивається. Реальному ЄС, як ми його знаємо, лише 23 роки. Євро – лише 14 років. "Спільний ринок" до Маастрихта не припускав такої глибокої інтеграції. А все нове – вразливе.

Будь-який подібний конгломерат переживає кризу росту, коли він повинен визначитися з глибиною інтеграції. І причина всіх криз – у відсутності внутрішньої дисципліни.

Те, що сталося з Грецією – наслідок помилок і самих греків, і європейських чиновників. І ця криза – це криза розвитку та дитячих помилок. А не криза нестійкого і старого союзу, як би хто не хотів бачити саме це.

Чи переросте Євросоюз дитячі хвороби? Це питання для нього так само актуальне, як і для України.

 

Автор: Юрій Богданов, 

координатор проектів Expostreet Consulting 

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua