Як відбувалася приватизація державних підприємств у Польщі

Понеділок, 30 травня 2016, 11:50 — Матеуш Бялас, аналітик Школи управління УКУ
Фото Bloomberg

У серпні 1990 року польська держава була власником майже 8,5 тис. підприємств. До сьогодні під прямим контролем держави залишилось тільки 41 підприємство, з них працює 19.

Приватизація і комерціалізація державних підприємств була одним із елементів "шокової терапії" Лешека Бальцеровича. Завдяки широкомасштабній приватизації держава змогла забезпечити надходження до бюджету в дуже складному з економічної точки зору періоді та позбутися величезного баласту неефективних і неприбуткових підприємств.

 Період

Кількість реструктуризованих підприємств

Дохід ($ млрд)

Всього з 1991 по 2015

6003

45,61

2011-2015

28

8,95

2006-2010

260

11,46

2001-2005

499

7,43

1996-2000

1597

14,99

1991-1995

3619

2,79

Джерело: www.msp.gov.pl

Протягом перших п'яти років, до 1995-го, змінено структуру власності 2,2 тис. підприємств, а майже 1,4 тис. найменш перспективних було ліквідовано.

Загалом до кінця 2015 року було закрито майже 2 тис. колишніх держкомпаній.

Плани реструктуризації деяких галузей спричинили суттєвий спротив робітничого колективу, та все ж процес продовжувався. Найбільша хвиля реструктуризації тривала до кінця 1990-х, коли 80% підприємств було приватизовано, комерціалізовано або закрито.

Декілька підприємств, визнаних "стратегічними", залишилися під контролем держави – наприклад, Gaz-System, що керує польськими газопроводами.

Комерціалізація дала поштовх до розвитку Варшавської біржі (нині – одна з ключових бірж регіону, капіталізація – 225 млрд євро).

При цьому у стратегічних підприємствах, передусім у сфері енергетики і важкої промисловості, держава зберегла контрольний пакет, а для кращого залучення капіталу частина акцій обертається на біржі. Це стосується, приміром, PGNIG (польського аналогу української НАК "Нафтогаз"), Польської енергетичної групи чи інших фірм в галузі енергетики.

Часом відбувалося таке: спершу частина акцій продавалась на біржі, а коли зацікавленість інвесторів ставала високою, держава продавала приватним інвесторам також контрольний пакет. Таким чином було приватизовано один із найбільших і найстаріших польських банків – Pekao.

Вихід на біржу дозволяє залучити приватний, в тому числі міжнародний капітал, що такий необхідний державним підприємствам.

Станом на половину 2015 року польська держава зберігала міноритарний пакет акцій у 346 підприємствах, а мажоритарний лише у 47,

і ці показники постійно зменшуються, оскільки держава продає свою частку в цих компаніях. У більше як половині згаданих підприємств держава зберегла менше 10% акцій.

Частка держави в окремих підприємствах

більше 50%

менше 50%

підприємство

галузь

частка

підприємство

галузь

частка

LOT

цивільна авіація

99,82%

PZU SA

страхова

35,19%

Polish Defence Holding

оборонна промисловість

84,08%

Polish Armaments Group

оборонна

34,81%

PGNiG

енергетика, газ

72,40%

AZOTY

хімічна

33%

PGE

електроенергетика

58,39%

KGHM Polish Copper

металургійна

31,79%

LOTOS

нафтопереробка

53,19%

PKO BP

банківська

31,39%

ENERGA

електроенергетика

51,52%

TAURON

електроенергетична

30,06%

ENEA

електроенергетика

51,50%

ORLEN

нафтопереробна

27%

Jastrzebska Spolka Weglowa

вугільна промисловість

51,48%

джерело: www.msp.gov.pl

До кінця минулого року прибуток держави з продажу майна досягнув більше 153 млрд PLN ($45,6 млрд).

До вступу Польщі до ЄС держава продала приблизно вдесятеро більше підприємств порівняно з періодом 2004-2015, проте отримала за них менше грошей.

Відповідно, найбільші інвестиції надійшли у державу після стабілізації внутрішньої ситуації і забезпечення прав інвесторів відповідно до стандартів ЄС.

Додатково кожного року державна скарбниця отримує прибуток від дивідендів.

Так, у 2015 році річний прибуток з дивідендів перевищив прибуток з продажу підприємств у 10 разів, досягши рівня 45 млрд PLN ($12 млрд).

Держава поступово позбувалась великих, часто збиткових конгломератів.

На початку 2000-х Польща приватизувала металопереробні заводи, які не витримували конкуренції на ринку і вимагали суттєвої капіталізації.

Одним із нових власників "Гути Ченстохова" (металургійний завод) став український "Індустріальний Союз Донбасу" (ІСД).

Наприкінці 2000-х продано найбільші суднобудівні заводи (ІСД придбав Гданський завод), що відбулось під тиском Європейської комісії, яка змусила Польщу обмежити неефективну державну допомогу і приватизувати їх.

Отже, процес приватизації державних підприємств у Польщі має своїх прихильників і, звичайно ж, опонентів. Останні часто наголошують на швидкому продажі без відповідної оцінки вартості, непрозорості процесу та можливих корупційних схемах при приватизації державного майна.

Приватизація в Україні стала два роки тому одним із пріоритетів постмайданівського уряду.

На жаль, українському уряду з того часу небагато вдалося досягнути, щоб процес реально зрушив з місця.

Для успішного проведення приватизації у країні необхідно боротися з переконанням суспільства, що, мовляв, держава має бути присутня в усіх галузях економіки і щоденного життя.

Насправді ж її функції мають обмежуватися загальнодержавними питаннями, такими як безпека, надання послуг громадянам чи створення рівних умов для ведення бізнесу.

Навпаки, зменшення централізованого впливу держави на повсякденне життя, за допомогою чи то приватизації, чи то децентралізації, є головною метою реформ в Україні.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Реклама: