18 вересня в Росії відбудуться парламентські вибори. Саме ті, щодо яких Україна оголосила свій протест. Саме ті вибори, на яких до Державної думи за багатомандатним округом вперше обиратимуть парламентарів з анексованого Криму.

Про небезпеку, пов’язану із цим голосуванням, ми писали ще в серпні (див. публікацію "Операція "легалізація": чи зупинить Захід м'яке визнання анексії Криму").

Вже після того Київ – на подив багатьох спостерігачів – зайняв принципову позицію.

В суботу вранці в адміністрації президента оголосили, що вважають неприпустимим "проведення виборів на території України". Надвечір Клімкін уточнив позицію держави: російські вибори є нелегітимними, тому ми забороняємо голосування в посольстві та консульствах РФ на українській території.

Та якщо відверто, ці заяви не додали визначеності.

Як Київ діятиме на практиці?

Як – суто технічно – Україна може заблокувати проведення виборів у дипустановах РФ, куди наші правоохоронці не мають доступу?

І чи не створить Київ через блокування консульств – нехай навіть з благородною метою – додаткових проблем для себе в світі?

Відповідь на ці питання не така вже й очевидна. Варіанти дій, які звучать нині в дописах блогерів та у ЗМІ, не є безпечними для Києва. В даній статті ми пояснимо, що не так із "простим" вирішенням даної проблеми, а також запропонуємо альтернативний варіант, який дозволяє заблокувати голосування росіян в Україні, але  водночас – не дає приводу звинуватити нашу державу у порушенні міжнародного законодавства.

Чому Україна проти?

Спершу – трохи теорії.

Від 2016 року парламентські вибори в РФ проводяться за змішаною системою, яка схожа на українську, але не ідентична. В Держдумі – 450 місць. З Криму до неї може бути обрано до 8 депутатів – 4 мажоритарники (за яких в Криму голосуватимуть поіменно) і не більше 4 "списочників" (яких обирають з партійних списків партій-переможців).

З останніми пов’язані найбільші проблеми.

"Єдиний федеральний округ", в якому проходять вибори, включає Крим та Севастополь. А це означає, що Київ вважає фейковими вибори в цілому. В МЗС твердять, що сприйнявши такий склад Думи, світ робить крок до визнання анексії Криму.

Саме на цьому ґрунтуються претензії. І, схоже, Київ готовий йти до кінця. В МЗС вже оголосили, що визнають повноваження Держдуми "лише після скасування анексії Криму". Задача-максимум – досягти, щоб інші держави підтримали Україну.

За такої позиції протистояння буде тривалим. І тому особливо важливо не припуститися помилок на початку шляху.

Що відбудеться в неділю?

Перш за все, не варто тішити себе необґрунтованим оптимізмом.

Так, Порошенко "заборонив" Росії проводити вибори у дипмісіях. Але наївно думати, що в РФ  дослухаються до заборони. 

"Експерти" часом кажуть: мовляв, Україна "не дасть згоди на відкриття дільниць". Це не має зв’язку з реальністю – країни не мають питати дозволу на проведення виборів у своїх дипустановах – ця процедура не передбачена ані міжнародним, ані російським, ані українським законодавством.

Тому вибори в посольстві та в чотирьох генконсульствах РФ в Україні відбудуться. Це – факт, який не змінити. Виборчі дільниці створені; ЦВК оголосив, що не має наміру розформовувати їх.  

Ключове питання: чи прийде на дільниці хтось, окрім дипломатів та співробітників посольства?

Міністр Павло Клімкін в суботу в розмові з кореспондентом ЄП визнав: Київ не здатен зупинити проведення виборів серед дипломатів, адже територія дипмісій – недоторканна, туди не прийдеш зі спецназом і не вилучиш бюлетені.

Але є необхідність запобігти масштабнішому голосуванню.

Заради справедливості, варто додати: є один механізм, що дозволив би взагалі уникнути виборів у посольстві країни-агресора. Він має назву "розрив дипломатичних відносин". Але це варто було робити 2014 року, одразу після вторгнення РФ до України; тоді Порошенко не зважився на це. Нині припинення дипвідносин було б штучним кроком.

Блокада посольства. Чи реально?

Дві найпоширеніші ідеї про те, як Україна може зупинити нелегітимні (на думку Києва) російські вибори, пов’язані з блокуванням. Тобто – ґрунтуються на тому, щоби фізично не пустити виборців на дільниці.

За першим варіантом, російські дипустанови мають блокувати правоохоронці, тобто представники офіційної української влади. За другим – вибори зупинить громадянське суспільство, тобто активісти, а влада формально лишиться непричетна до блокади.

Однак і один, і другий шлях несе Україні іміджеві загрози.

Найнебезпечнішим є другий шлях.

Хто має впевненість, що у посольстві не повториться сценарій із "пожежею "Інтера"?

Чи потрібні Україні можливі звинувачення у нападі на дипмісію?

І, нарешті, чи усвідомлюємо ми, що наслідком безладу в Києві чи у Харкові гарантовано буде "дзеркальна відповідь" - напад російських радикалів на українських дипломатів у Москві чи Ростові-на-Дону?

Питання риторичні.

Тепер – до опції "офіційного блокування", за якої невеликі підрозділи силовиків перекриють вхід до посольства та консульств РФ. Звісно, вони не матимуть права затримати дипломатів, але здатні обмежити вхід іншим росіянам – тим, хто не має диппаспорта.

Дії росіян у відповідь нескладно передбачити. Україна отримає звинувачення у порушенні Віденської конвенції про консульські зносини – одного з наріжних документів дипломатичного права. За статтею 36 цього документа, країна перебування не має права обмежувати доступ громадян до консулів їхніх держави.

А вибори, нагадаємо, проходитимуть саме у генконсульствах РФ – в Києві, Харкові, Львові та Одесі.

Варто додати, що ситуація тут – не така однозначна. За світовою практикою, іноді – під час вуличних заворушень – вхід до дипмісій блокується.

"Були такі випадки в Москві – на час великих пікетів біля нашого посольства російська поліція не пускала нас, громадян України, до дипмісії, хоча українська охорона дозволяла зайти", - розповів ЄП міжнародний редактор Lb.ua Ігор Соловей, який раніше працював власкором агенції "Укрінформ" у Москві.

Водночас, у нашому випадку, коли єдиною підставою для блокади є вибори, це пояснення навряд чи буде сприйняте в світі як достатнє.

Звісно, тут можна зважувати плюси і мінуси, шукати витонченіше пояснення, але навіщо? Адже є ще один, безпечніший для Києва шлях, про який досі чомусь не кажуть ані в МЗС, ані в СБУ.

"З бюлетенем – на виїзд"

Те, що саме по собі голосування на виборах в Держдуму РФ є незаконним з позиції Києва, не підлягає сумніву.

Україна повідомила про це і самих дипломатів (нотою МЗС), і громадян РФ, які могли б прийти голосувати (через засоби масової інформації).

У цих повідомленнях бракує одного, але вкрай важливого пункту: про відповідальність. Не лише Кремля, а й кожного, хто допомагає "узаконити" анексію.

Якщо громадянин Росії готовий голосувати за "кримських" депутатів Держдуми, то чи має він підстави і надалі жити в Україні?

Отже, СБУ має потужний інструмент для протидії виборам. Навіть два. Один має назву "визнання іноземного громадянина персоною нон грата", другий - "видворення іноземного громадянина". Яке, до речі, не потребує формальних пояснень з українського боку. І може бути застосоване як до шукачів притулку з РФ, так і до росіян, що мають дозвіл на роботу або посвідку на проживання в Україні.

Тобто блокувати дипмісії, порушуючи Віденську конвенцію, не знадобиться. Достатньо лише перевіряти документи та збирати паспортні дані тих громадян РФ, які самостійно роблять вибір між підтримкою анексії та проживанням в Україні.

І насамкінець.

Робити винними у голосуванні лише виборців – неправильно. Відповідальність мають понести також дипломати, що забезпечують та організують голосування.

Україна має нарешті зробити рішучій крок та вислати дипломатів, відповідальних за організацію виборів, які суперечать українським законам.

Принаймні – голову та секретаря виборчих комісій, імена яких є на сайті ЦВК РФ.

Адже йдеться не лише про моральний бік, а й про порушення Кримінального кодексу.

Стаття 110. Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України

1. Умисні дії, вчинені з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також публічні заклики чи розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років з конфіскацією майна або без такої.

Ця стаття є "базовою" для звинувачуваних у сепаратизмі. І вона так само стосується дій, вчинених для "легалізації" анексії Криму.