Ядерні погрози Трампа. Що стоїть за критикою START-III

П'ятниця, 3 березня 2017, 15:29 — , для Європейської правди
Фото washingtontimes.com

Президент США Дональд Трамп продовжує тримати у напруженні світове співтовариство своїми суперечливими заявами.

Одним із останніх таких прикладів можна вважати його слова в інтерв’ю для видання Reuters про те, що угода про скорочення стратегічних наступальних озброєнь СНО-3 (англійською START-III) із РФ - це одностороння домовленість, тобто така, яка надає переваги виключно російській стороні.

Відповідно до цієї угоди 2010 року Вашингтон і Москва погодилися до 2018 року скоротити кількість розгорнутих на стратегічних носіях боєголовок до 1550, а кількість самих носіїв на бойовому чергуванні (міжконтинентальні балістичні ракети, ракети на підводних човнах і стратегічні бомбардувальники) до 700 одиниць. Угода діє до 2021 року із подальшою можливістю пролонгації ще на 5 років.

Такі заяви 45-го президента США викликали аргументовану гостру критику з боку провідних американських фахівців у сфері ядерних озброєнь.

Але що ж зрештою змусило Дональда Трампа зробити саме таку заяву?

Внутрішньополітичні розрахунки

Перш за все в інтерв’ю для Reuters цікавим моментом є те, що у тезі про угоду СНО-3 очільник Білого дому також згадує і домовленість із Іраном щодо ядерної програми цієї країни (липень 2015 року) і резюмує, що США підписували в останній час лише погані угоди.

При цьому після його обрання Дональд Трамп обіцяє, що США будуть підписувати лише вигідні угоди.

Іншими словами, ставляться під сумнів важливі досягнення попереднього президента США Барака Обами. Під час одного з турів передвиборчих дебатів у жовтні 2016 року Дональд Трамп також закидав колишньому державному секретарю Гілларі Клінтон, що нова угода СНО, яку, до речі, майбутній президент США помилково назвав START-up,

дозволила РФ розширити власний ядерний арсенал, в той час як США цього не зробили.

Саме тому, на думку Трампа, угода надає односторонні переваги і є невигідною США.

Такі заяви гарно вписувалися в логіку виборчих перегонів і політичної боротьби як такої, де одним із улюблених прийомів учасників є критика усіх досягнень свого опонента. Більше того, не виключено, що в такій критиці Дональд Трамп хоче бути схожим на Рональда Рейгана, який був обраний в 1980 році президентом США на тлі критики угод 1970-х років із СРСР щодо контролю над озброєнням, які Рейган називав так само вигідними виключно Кремлю.

Теперішня критика угоди СНО-3 дає можливість показати, наскільки серйозно новий президент США налаштований щодо РФ на тлі спекуляцій щодо зв’язків представників його команди з Москвою.

Цифри, які вводять в оману

Якщо піддати ситуацію з виконанням РФ і США угоди СНО-3 поверховому аналізу, то може здатися, що Кремль і справді отримав односторонні переваги від цієї домовленості.

На сьогодні РФ на 508 стратегічних носіях розгорнула вражаючі 1796 боєголовок, в той час як США на 681 носієві мають лише 1367 боєголовок. Іншими словами, Москва має на понад 240 одиниць розгорнутих боєголовок більше, ніж це дозволено угодою СНО-3.

Як наслідок, деякі американські експерти почали ставити під сумнів спроможність РФ вийти на необхідний рівень розгорнутих боєголовок на початок 2018 року, а також чи залишатиметься РФ взагалі у рамках цієї угоди.

Однак угода СНО-3 не передбачає якихось проміжних показників щодо її виконання – головне, щоб сторони на лютий 2018 року вийшли на необхідні показники щодо кількості боєголовок і носіїв. При цьому така ситуація, де РФ має на 240 боєголовок більше, ніж дозволено угодою 2010 року, пояснюється тим, що її ядерний арсенал проходить період модернізації.

Внаслідок нерівномірності процесу модернізації введення нових зразків озброєння відбувалося до цього часу загалом швидше, ніж зняття з бойового чергування старих – РФ на сьогодні і так має більше боєголовок, ніж дозволено.

При тому показовим є те, що маючи більше боєголовок, РФ має меншу кількість розгорнутих носіїв, ніж США – це пояснюється тим, що на низці старих ракетних комплексів (в тому числі Р-36М2 "Воєвода") розгорнута значна кількість боєголовок. В умовах гіпотетичного ядерного конфлікту

більша кількість носіїв у США з більш рівномірно розподіленою кількістю боєголовок є додатковим козирем, адже дозволяє гарантувати більшу живучість арсеналу для нанесення гарантованого удару у відповідь.  

Так само, у випадку гострої необхідності, США можуть збільшити кількість бойових блоків на ракетах Trident II D5, які розміщені на американських підводних човнах "Ohio". На сьогодні кожна така ракета має по 4 бойових блоки, в той час як максимально може мати від 8 до 12. Це може швидко позбавити РФ переваги у кількості боєзарядів на стратегічних носіях.

Важливо пам’ятати, що так і не почалися випробування нової шахтної важкої ракети "Сармат" (може мати 10-15 боєголовок), яка має прийти на заміну згаданій дніпровській ракеті Р-36М2 "Воєвода" (більш відома як SS-18 Satan Mod 3 – має 10 боєголовок) – при тому, що випробування спочатку обіцяли почати проводити у 2015, а потім у 2016 році.

В умовах неспроможності швидко почати випробування і розгортання ракети "Сармат" РФ може дуже швидко утратити нинішню перевагу за боєголовками, яку не можна буде компенсувати успішним розгортанням ракетного комплексу "Ярс" (4 боєголовки).

Така непевність щодо успішності повної модернізації ядерного арсеналу РФ змушує як російських експертів, так і керівництво виступати за продовження угоди СНО-3 щонайменше на 5 років – до 2026 року. Як наслідок,

з боку РФ не йдеться про початок нової гонки ядерних озброєнь і перемоги в ній, а лише про підтримання ядерного паритету.

Тому все ж більш слушними є ті американські експерти, які схильні вважати, що РФ виконає на лютий 2018 року всі зобов’язання за угодою СНО-3.

Не в останню чергу тому, що необхідно буде виводити старі системи з бойового чергування, незалежно від того, чи з’являться вчасно нові системи озброєння.

Головний радник

Ще одним фактором, який зміг сприяти саме такому трактуванню з боку Дональда Трампа угоди СНО-3, є вплив аналітичного центру The Heritage Foundation. Як відомо, саме цей впливовий консервативний think tank працював із нинішнім очільником Білого дому протягом усієї кампанії 2016 року.

Саме результати щорічного дослідження Index of US Military Strength Дональд Трамп використовував для відстоювання своєї ідеї щодо необхідності збільшення оборонного бюджету 2018 року на $54 млрд для відродження збройних сил.

Водночас, як свідчать численні публікації, The Heritage Foundation дотримується дуже критичного ставлення до угоди СНО-3.

Це в свою чергу є відображенням давньої традиції Республіканської партії США, яка завжди насторожено ставилася до будь-яких угод із Москвою щодо контролю і скорочення стратегічних озброєнь.

Такої позиції щодо угоди 2010 року The Heritage Foundation продовжує дотримуватися, незважаючи на те, що їхня аргументація піддається обґрунтованій критиці, − оскільки угода спрямована на гарантування кількісного паритету, а отже, однакового рівня безпеки для США і РФ у ядерній сфері.

Світ на порозі нової гонки озброєнь?

Не слід також забувати й те, що на сьогодні Дональд Трамп робив дуже суперечливі заяви щодо стратегічних ядерних сил США. Він пропонував не лише їх збільшувати, але й ув’язати їх подальше скорочення з відміною санкцій щодо РФ за агресію проти України.

Остання ідея також викликала шквал критики, оскільки до цього питання скорочення стратегічних ядерних озброєнь розглядалися окремо від інших питань російсько-американського порядку денного.

Водночас спроба розглядати комплексно ядерні озброєння разом з іншими питаннями може створити небезпечний прецедент у взаєминах із РФ.

У будь-якому випадку чітко зрозуміти плани нової президентської адміністрації щодо ядерних озброєнь можна буде лише коли з’явиться нова редакція документа Nuclear Posture Review. Розробити його Дональд Трамп зобов’язав Пентагон своїм указом від 27 січня 2017 року.   

При цьому адміністрація Дональда Трампа має у своїй політиці враховувати декілька моментів. Перший із них - те, що

вартість повної модернізації ядерних сил США (нові міжконтинентальні балістичні ракети, ракети на підводних човнах і стратегічні бомбардувальники) постійно зростає.

За новими підрахунками, протягом наступних 10 років це коштуватиме $400 млрд, тоді як попередні давали цифру в $348 млрд. Так само нещодавно стало відомо, що вартість створення нової шахтної балістичної ракети на заміну Minuteman III зросла із $61 млрд до вражаючих $100 млрд. 

При цьому готовність Конгресу надавати відповідне фінансування для модернізації ядерних сил чітко пов’язана з наявністю угоди СНО-3. Це було частиною досягнутого компромісу під час її ратифікації наприкінці 2010 року, а тому Дональд Трамп може знищити цей баланс своїми погрозами в бік угоди СНО-3 і поставити тим самим модернізацію американських ядерних сил під загрозу.

З іншого боку, в 2013 році Барак Обама запропонував РФ подальші взаємні скорочення стратегічних ядерних сил.

Це було зроблено на підставі нових підрахунків, які визначали, що США було б достатньо лише 1 тисячі розгорнутих боєголовок на стратегічних носіях для гарантування власної безпеки і безпеки союзників.

Це в свою чергу дало б можливість ліквідувати наземні балістичні ракети як частину стратегічних ядерних сил і зекономити відповідні ресурси. Така ідея стає все більш популярною у США.

Тому в умовах постійного зростання вартості повної модернізації стратегічних ядерних сил США разом із можливістю їх подальшого скорочення без того, щоб ставити безпеку країни під загрозу, адміністрація Дональда Трампа могла б виступити з геть протилежною ідеєю – підписання з РФ нової угоди на заміну СНО-3.

Однак малоймовірно, що таку ініціативу можна очікувати від 45-го президента США – це суперечитиме як домінуючим серед Республіканської партії скептичним настроям щодо угод зі скорочення стратегічних озброєнь, так і зацікавленості багатьох американських компаній ВПК заробити саме на повній, а не частковій модернізації стратегічних ядерних сил. 

 

Автор: Микола Бєлєсков, 

аналітик Інституту світової політики

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua