Одна з ключових подій нинішнього року – парламентські вибори у Німеччині – обіцяє бути вкрай багатою на сюрпризи. 

Якщо раніше лідерство партії Ангели Меркель, а відповідно – її четверте канцлерство, вважалося беззаперечним, то повернення у велику німецьку політику Мартіна Шульца, здавалося, зламало цей план. Втім, останні події показують, що й цей тренд може незабаром змінитися. 

А ще – досі незрозуміло, які шанси матимуть "малі партії", а головне – якою буде підтримка ультраправої "Альтернативи для Німеччини".

Самі вибори відбудуться 24 вересня, а тому передвиборчі розклади зможуть змінитися ще не раз. 

Для того щоб зробити прогнози більш співзвучними настроям політичної еліти й самих німецьких виборців, спробуємо підвести проміжні підсумки.

Чи закінчився "ефект Шульца"?

Останні соціологічні опитування, проведені 8 квітня 2017 року, засвідчили те, що блок Християнсько-демократичного союзу та Християнсько-соціального союзу (ХДС/ХСС) знову займає чільні позиції в рейтингу електоральних симпатій німецьких виборців, маючи потенційно 36% голосів.

Впродовж майже двох місяців з часу повернення колишнього президента Європарламенту соціал-демократа Мартіна Шульца на політичну арену ФРН рейтинги партії Ангели Меркель та Соціал-демократичної партії Німеччини перебували на практично рівних позиціях, коливаючись у межах 32-33%. Тепер же ситуація практично "відкотилася" до стану грудня минулого року.

Низка експертів схильна вважати, що удару по позиціях СДПН завдала регіональна кампанія в Саарі, впродовж якої партія Шульца втратила 6% порівняно з попереднім результатом 2012 року, а християнським демократам Меркель не вистачило двох голосів до абсолютної більшості.

При цьому не останню роль у втраті соціал-демократами голосів зіграло їхнє несприйняття "великої коаліції" з ХДС, а також надпрозорі натяки про блокування з "Лівими" в майбутньому скликанні саарського ландтагу.

Саарські ж "Ліві" не є однозначними "гравцями", адже їх очолює Оскар Лафонтен, колишній соціал-демократ та міністр фінансів в уряді Ґерхарда Шрьодера, який залишив кабінет і партію через критику економічної програми Agenda 2010 і пакету законів про соціальне забезпечення Hartz. Тим не менш, Мартін Шульц і сам схильний до критичних зауважень щодо соціальної політики, пропонуючи різного роду ініціативи, споріднені з пропозиціями "Лівих", приміром, стосовно можливого запровадження "безумовного базового доходу".

Втім, не слід перебільшувати значення кампанії в Саарі через невеликі розміри самої федеральної землі.

Вирішальними для оцінки шансів СДПН та ХДС будуть перегони у Шлезвіґ-Ґольштейні та Північному Рейні-Вестфалії, які відбудуться вже у травні.

Не менш важливий момент: останнім часом риторика Шульца, спрямована на "полівішання" ідеології соціал-демократів, великою мірою втратила інтенсивність.

Наразі це можна пояснити з суто технічної точки зору, адже тепер як керівник партії, яка входить до поки ще правлячої коаліції, Мартін Шульц бере участь у вирішенні ключових політичних питань. Це означає більш суттєвий рівень відповідальності за заяви, аніж попередній статус Шульца як кандидата в канцлери, активного, але, тим не менш, дещо відірваного від повсякденного процесу прийняття політичних рішень.

До того ж, зміни в риториці можна пояснювати й з точки зору прагматизму, адже, за свідченнями Die Welt, лідер соціал-демократів наразі вступив в активну фазу пошуку партнерів по майбутній коаліції.

При цьому навіть варіант чергового блокування з партією Меркель тепер, виходячи із заяв керівництва СДПН, не виключається. Це разюче відрізняється від настроїв, які панували ще наприкінці січня й просували "відкидання великої коаліції".

Заміна в таборі християнських демократів

Останній тиждень позначився суттєвими організаційними змінами у виборчій кампанії ХДС.

10 квітня стало відомо, що за підсумками нарад, на котрих обговорювалася підготовка виборчої програми християнських демократів,  від керівництва кампанією був усунений генеральний секретар партії Петер Таубер, відповідальний за цей процес за посадою.

За свідченнями керівників ХДС та заявою самого Таубера, підготовку програми партії Меркель очолить Петер Альтмаєр – колишній міністр екології та чинний керівник відомства федерального канцлера в ранзі міністра.

Такий крок, за яким, безумовно, стоїть особисто діюча канцлерка, призвів до фактичного позбавлення 42-річного генсека ХДС політичних повноважень і їх прямого переходу до відомства федерального канцлера. Der Spiegel зазначає, що Альтмаєр є однією з найбільш наближених осіб з політичного оточення Ангели Меркель й бере участь в ухваленні більшості політичних рішень.

Ангела Меркель та Петер Альтмаєр

Крок Меркель із позбавлення генерального секретаря Таубера повноважень означає, на переконання Die Welt, той факт, що канцлерка невдоволена перебігом підготовки до виборів й особливо відсутністю чітко сформульованих "меседжів", за винятком хіба що тез про "інформаційне суспільство".

Перед шефом відомства канцлера й нині керівником кампанії Меркель наразі стоїть щонайменше дві дилеми.

По-перше, Альтмаєру за порівняно короткий термін слід увійти в курс справ й визначитися зі стратегією в умовах дефіциту часу, адже вибори відбудуться вже 24 вересня.

По-друге, необхідно визначитися з варіантами вирішення політичного скандалу, що розгорнувся після його призначення керівником кампанії ХДС, адже СДПН та "Союз90/Зелені" вже заявили про неприпустимість суміщення державної та політичної посад, обґрунтовуючи це як міркуваннями доброчесності й потенційного робочого навантаження, так і політичними вимогами.

"Зелена" криза

Найвідчутніших електоральних втрат серед нинішніх парламентських партій нині зазнає "Союз90/Зелені".

Партія, яка переважно стоїть на позиціях лівого лібералізму, наразі втратила понад 1,5% голосів виборців, здебільшого на користь СДПН, в чиїй програмі соціально-політичні вимоги видаються сформульованими більш чітко. Загалом же нинішній стан справ у "Зелених" є продовженням концептуальної кризи, яка далася взнаки ще на минулих виборах до Бундестагу в 2013 році, коли партія втратила 2,5% голосів.

Причин цього є декілька. По-перше, в партії наявний високий рівень фракційності, за якого одна частина політсили може тяжіти в бік соціал-демократів, а інша – симпатизувати ХДС.

Так, приміром, в Баден-Вюртемберзі працює уряд "Союзу90/Зелених" та ХДС, а в Гессені – така ж коаліція,  лише на чолі з християнськими демократами. Водночас у Берліні та Тюрингії працюють коаліції з "Лівими" та соціал-демократами.

По-друге, кроки уряду ХДС/ХСС-ВДП (2009-2013) та нинішнього кабінету "великої коаліції" щодо відмови від атомної енергетики, розбудови відновлюваних джерел енергії та вдосконалення екологічного законодавства фактично дезавуювали природоохоронну складову в програмі "Союзу90/Зелених". Втім, інших актуальних "зачіпок" у німецькій політиці для "Зелених", вочевидь, не знайшлося.

По-третє, проти партії грає фактична незмінність провідних осіб і спікерів упродовж останніх 6-7 років. В тому числі й в рамках діючої кампанії "Союз90/Зелені" покладається на випробуваних діячів, висуваючи основними особами кампанії співголову партії Сема Оздеміра та чинну співголову фракції "Зелених" у Бундестазі Катрін Гьорінґ-Екхардт.

Водночас "лівий поворот" у риториці СДПН, пов'язаний з приходом на керівні посади в партії Мартіна Шульца, ознаменувався втратами й для "Лівих", які, за останніми опитуваннями, втратили до 1% електоральних симпатій в порівнянні з виборами 2013 року. 

Чи закотилася зірка "Альтернативи"?

Соціологічні опитування наразі фіксують доволі приємну для європейських та українських оглядачів тенденцію, яка проявляється в поступовому послабленні позицій євроскептичної й правопопулістської партії "Альтернатива для Німеччини" (АfD).

Якщо ще в грудні 2016 – січні 2017 року їй давали понад 10% голосів, то наразі показник симпатій до євроскептиків заледве сягає 8%, демонструючи впевнену тенденцію до зниження.

В цьому процесі вагому роль відіграють щонайменше чотири фактори. По-перше, риторика уряду щодо болючих для суспільства міграційних питань стала більш жорсткою. При цьому діячі як з табору ХДС/ХСС, так і з кола соціал-демократів не виключають введення на законодавчому рівні обмеження чисельності біженців, що їх може прийняти ФРН.

По-друге, сприятливою є сама динаміка міграційної кризи, яка втрачає інтенсивність. До того ж починається відтік біженців з самої Німеччини як у добровільному, так і у примусовому порядку.

По-третє, жорсткішою стала риторика уряду щодо порушення демократичних принципів у Туреччині, що також відтягує "протестний електорат" від євроскептиків.

І нарешті, сама AfD наразі, схоже, проходить точку неповернення.

Це яскраво демонструє скандал із Бйорном Хьоке, керівником тюринзького земельного осередку та членом правління партії. Останній ще в грудні 2016 року відзначився низкою вкрай тенденційних заяв стосовно Голокосту, назвавши, зокрема, меморіал загиблим євреям Європи, що знаходиться в центрі Берліна, "пам'ятником ганьби в серці німецької держави".

Бйорн Хьоке

Очільниця партії Фрауке Петрі доручила партійним юристам оцінити заяви Хьоке з юридичної точки зору. Висновки юристів, представлені наприкінці березня, вказують на можливість виключення керівника тюринзької AfD з лав партії.

Die Welt вважає, що виключення Хьоке може потягнути очищення лав AfD від інших одіозних політиків. На переконання журналістів видання, такого роду люстрація може перетворити "Альтернативу" на праву за ідеологією, але цілком системну партію, зламавши багаторічну тенденцію, за якої політичні сили, "правіші" за блок ХДС/ХСС, мали переважно праворадикальне й подекуди тоталітарне забарвлення.

Тож наразі політична ситуація в Німеччині залишає більше питань, аніж відповідей. Робити далекосяжні висновки й прогнозувати можливі варіанти коаліцій чи навіть потенційні рішення таких політичних союзів надзвичайно важко за умов такої волатильності й змінності ситуації.

Відповідно, слідкуємо далі за її розвитком.

Автор: Віктор Савінок,

експерт МЦПД "Progress"