Нова сходинка чи євроінтеграційний глухий кут: чи потрібен Україні митний союз з ЄС

Юрій Панченко, Європейська правда _ Понеділок, 18 вересня 2017, 09:31
Версія для друку Коментарі

Тиждень тому президент Петро Порошенко оголосив у Верховній раді шляхи подальшої інтеграції з Європейським Союзом. Одним із ключових завдань президент назвав створення митного союзу з ЄС.

Варто наголосити: "митний союз" – це не лише назва інтеграційного проекту Кремля (від якого Україна все ж втекла). Це – форма економічної інтеграції країн, більш глибока, ніж звичайна зона вільної торгівлі. Саме до цієї, глибшої форми інтеграції з Євросоюзом пообіцяв прямувати президент Порошенко.

Що ж означає для України створення митного союзу з ЄС?

Країни, що беруть участь у такому форматі, мають однакові митні ставки для всіх третіх держав та (теоретично) повністю відкривають свої ринки одна одній. Наразі ЄС має митний союз лише з однією країною – Туреччиною (точніше, МС діє також з Андоррою, Сан-Марино та Монако, однак досвід держав-карликів навряд чи буде корисним для нашої держави).

Зважаючи, що ідея вступу Туреччини до ЄС завжди зустрічала спротив, у Брюсселі треба було знайти формат максимальної економічної інтеграції для Анкари, що компенсувало б очікування на європейському порозі.

Так само у ЄС зараз не готові говорити про перспективи вступу України. А тому у президента вирішили, що й ми можемо використати турецьку модель "інтеграції без членства".

Турецька модель для України

А вже за тиждень консультативна компанія Rasmussen Global (заснована колишнім генсеком НАТО Андерсом Фогом Расмуссеном), яка співпрацює з адміністрацією президента України, презентувала аналітичний звіт щодо можливості створення такого митного союзу. Презентація пройшла під час форуму Yalta European Strategy.

Расмуссен публічно підтримав ідею Порошенка.

"Знаю, наскільки важливо мати мету. Настав час поставити нові цілі. Створення митного союзу стане сигналом Росії про те, що ЄС сприймає Східне сусідство серйозно та готовий до нових кроків уперед", – заявив він.

За його словами, прикладом для України має стати "дуже успішний митний союз із Туреччиною". "Він запрацював у 1995 році і з того часу товарообіг ЄС та Туреччини зріс у чотири рази. Більше того, такий режим забезпечив Туреччині зменшення бюрократії у міжнародній торгівлі та зростання потенціалу боротьби із корупцією", – додав Расмуссен.

Варто погодитися – завдяки глибокій економічній інтеграції з ЄС Туреччина стала однією з найбільш швидкозростаючих економік світу.

Невипадково, попри нинішню кризу у відносинах із ЄС, турецька влада не ставить під сумнів необхідність збереження митного союзу.

Ціна митного союзу

Чи буде такий союз так само вигідний Україні? Щоби відповісти на це питання, експертний центр CEPS разом із Інститутом економічних досліджень та політичних консультацій на замовлення Rasmussen Global провели дослідження можливих наслідків, переваг та загроз створення митного союзу Україна-ЄС.

Аналіз виходив з припущення, що митний союз дозволить повністю лібералізувати торгівлю з ЄС, прибравши всі виключення.

Що для цього потрібно зробити Україні?

Для створення митного союзу сторони мають повністю синхронізувати свої зовнішні митні ставки. На практиці синхронізуватися будемо ми, а не ЄС: Україна має привести свої ставки у відповідність до європейських.

Для цього нам доведеться відмовитися від нині чинних угод про вільну торгівлю з іншими країнами.

Перерахуємо: наразі ми маємо відповідні угоди з країнами СНД (із Росією де-факто цей режим не працює від початку 2016 року), Грузією, Македонією, Чорногорією, а також Канадою та країнами Європейської асоціації вільної торгівлі (Норвегією, Ісландією, Швейцарією та Ліхтенштейном). Також аналогічні переговори ведуться з Туреччиною та Ізраїлем (з останнім – на фінальному етапі).

Втім, автори звіту певні, що з більшістю країн цю угоду вдасться відтворити. Адже майже всі вони, окрім частини пострадянських держав, вже мають угоди про вільну торгівлю з ЄС. А отже, нові переговори України з ними суттєво спрощуються.

"Швидше за все, Україна втратить режим вільної торгівлі з Білоруссю та центральноазійськими країнами", – прогнозує старший аналітик CEPS Майкл Емерсон.

Власне, з усіх пострадянських країн поза межами ЄС, з якими ми маємо режим вільної торгівлі, зберегти його можливо лише з Грузією та Молдовою. Від нульових митних ставок з іншими, найімовірніше, доведеться відмовитися.

Друга принципова проблема –

така відмова не означає, що Україна автоматично отримає режим вільної торгівлі з тими країнами, що мають аналогічний режим із ЄС.

Подібна ситуація стала проблемою для Туреччини у відносинах із Мексикою. Анкара була вимушена відкрити свій ринок для товарів із цієї країни через те, що Мексика має вільну торгівлю з ЄС, однак піти на аналогічну лібералізацію для турецьких товарів Мехіко відмовилося. "Це стало справжньою проблемою, адже у ЄС не було законних інструментів змусити Мексику піти на це", – визнає Майкл Емерсон.

Імовірно, Україна отримає аналогічні проблеми з Мексикою, а можливо, й не лише з нею.

План на 7-10 років уперед

Зрештою, створення митного союзу – питання не найближчого майбутнього. Автори звіту вважають, що перспектива створення митного союзу із ЄС з’явиться лише за 5-7 років, коли ми завершимо впровадження реформ, прописаних в Угоді про асоціацію.

"Україні треба повністю провести всю роботу над реалізацією чинної всеохоплюючої угоди про вільну торгівлю, а також реформувати свою митну службу", – зазначає Емерсон. Лише тоді, за його словами, Україна буде готовою до переходу на рівень митного союзу.

Важливий висновок дослідження: його автори впевнені, що позитивний економічний ефект від створення митного союзу стане можливим лише у ситуації, коли експорт до ЄС складатиме 80-85% від всього експорту України.

Зараз ми дуже далекі від цього показника і не факт, що досягнемо його в осяжному майбутньому.

Варто нагадати, за результатами минулого року частка ЄС в структурі українського експорту складала 37,1%, а за результатами перших семи місяців цього року – 40%.

Більше того, оголошений курс уряду на просування українських товарів на ринки третіх країн додатково ускладнює реалізацію таких планів. Втім, якщо у згадані 80-85%, окрім власне ЄС, додати експорт до країн, із якими нам імовірно вдасться зберегти режим вільної торгівлі в разі створення митного союзу з ЄС, то такі плани стають дещо реалістичнішими.

З таким часовим прогнозом погоджується і торговий представник України Наталія Микольська. "За три роки ми не вийдемо на умови для створення митного союзу з ЄС, але 5-7 років – це цілком реально. Головне, що це продовження нашого курсу на євроінтеграцію, який забезпечить нам ще кращі умови на європейському ринку", – зазначає вона.

А заступник голови адміністрації президента Дмитро Шимків до того ж припустив, що одночасно з початком переговорів про створення митного союзу Україна подасть заявку на членство в ЄС.

Підводні камені

Водночас Дмитро Шимків ухилився від відповіді на питання "Європейської правди", чи консультувалися в адміністрації президента з ЄС щодо можливого митного союзу до заяви Петра Порошенка.

Натомість джерела ЄвроПравди в євроінституціях стверджують: жодних консультацій не було.

"Для нас самих це сюрприз, на який ми не знаємо, як відповідати. Особливо така ініціатива підставляє нас у зв’язку з переговорами із Росією. Ми переконували їх зберегти нульові мита для України, доводячи, що ЗВТ – це аж ніяк не митний союз. А тепер нам пропонують створити саме митний союз", – розповідає співрозмовник видання.

Ініціатива Порошенка має й інші серйозні вади.

Аналіз наслідків створення митного союз виходить із припущення про повне відкриття європейського ринку для українських товарів. Це дозволить суттєво збільшити обсяг аграрного експорту (для промислових товарів з України ринок ЄС вже відкритий, достатньо лише привести українську систему сертифікації у відповідність до європейських норм).

Однак приклад Туреччини доводить, що ЄС може і не погодитися на повноцінний митний союз. Туреччина була вимушена змиритися з тим, що режим митного союзу не поширюється на сільськогосподарські товари. Чи є гарантія, що з Україною ЄС обере іншу стратегію?

Ще один потенційний "прибуток" від митного союзу – відмова країн від антидемпінгових розслідувань один проти іншого. Подібна норма стала б у нагоді українським виробникам.

Однак відповідна норма, включена в угоду між Туреччиною та ЄС, так і не запрацювала!

Зрештою, не треба забувати, що Україна є членом Світової організації торгівлі, а тому має узгоджувати свої зміни митних ставок. Особливо зважаючи на те, що середній рівень митних ставок в ЄС є набагато вищим за український.

З подібною проблемою ЄС стикається щоразу, приймаючи нових членів. Тоді Брюсселю доводиться в якості компенсації йти на поступки, знижуючи свої митні ставки (на набагато менший рівень, але для значно більшої території).

Однак залишається відкритим питання: чи готовий ЄС платити корекцією своїх ставок за можливість укласти митний союз із Україною?

І, нарешті, ще одне важливе питання.

Чи не стане митний союз глухим кутом для європейських прагнень України?

Адже для Туреччини такий режим став компромісом, на якому подальша інтеграція держави до ЄС, по суті, зупинилася. Натомість східноєвропейські країни, що вже вступили до ЄС або наразі мають перспективу членства, фазу митного союзу оминають.

Андерс Фог Расмуссен вважає, що цієї небезпеки немає. "Так, Туреччина зараз не має осяжної перспективи вступу до ЄС, але це не через митний союз, а через зовсім інші проблеми (йдеться про системні порушення прав людини та стандартів демократії. – ЄП)", – пояснив він під час презентації дослідження.

Однак не можна ігнорувати очевидного – турецький шлях поки не призвів до повноцінного членства в ЄС. Тоді як інші країни досягали цієї мети набагато швидше.

Саме тому питання, чим є митний союз – новим кроком у бік ЄС чи глухим кутом для нашої євроінтеграції, залишається відкритим.

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"







Грант Мікаелян, науковий співробітник Інституту Кавказу

Вірменський формат "революції": до чого призведуть протести в Єревані

Ці акції напевно не призведуть до зміни влади. Однак вони обов'язково призведуть, точніше, вже призвели до переформатування опозиції. Зараз опозиція – це ті, хто на площах і вулицях з Ніколом Пашиняном. Як Пашинян може це капіталізувати, поки неясно...

Анатолій Марциновський, Європейська правда

Частковий перегляд "дружби" з Росією: чому президент прямує в пастку

Проблем ініціативі додають обгрунтовані підозри в реалізації президентською командою чергової політтехнології. До слова, не надто вдалої уже на старті, бо ж побіжно Порошенко сам привернув увагу до власної тривалої толерантності до договору про дружбу з країною-агресором.


АВТОРИЗАЦІЯ


УВІЙТИВІДМІНИТИ
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter