Італійці точно запам’ятають переддень свого національного свята, Дня Республіки, оскільки італійські політики підготували до нього сюрприз.

Коаліція "Ліги" та "Руху 5 зірок", яку більшість місцевих ЗМІ вже "поховали", несподівано відмовилася від дострокових виборів та утворила новий уряд на чолі з прем’єром Джузеппе Конте. Президент Серджо Матарелла пізно вночі дав згоду на його призначення.

Міністрами так званого "жовто-зеленого уряду" (за партійними кольорами "Руху" та "Ліги" відповідно) стали лідери цих антисистемних партій Луїджі Ді Майо та Маттео Сальвіні та ще 16 кандидатів, висунутих цими партіями.

Міністерство закордонних справ очолив висуванець ультраправої "Ліги", що навряд чи є добрим сигналом для України

Та головною несподіванкою стало те, що до складу уряду увійшов скандально відомий Паоло Савона. Політик, що "прославився" публічними порівняннями Ангели Меркель з Гітлером та намірами вивести Італію з Єврозони, став міністром у справах Євросоюзу!

Президент Італії, який перед тим заблокував створення уряду саме через кандидатуру Савони, тепер чомусь погодився на його призначення.

Буремний шлях або "велика змова"

На коаліційні переговори після парламентських виборів Італії знадобилося аж 87 днів. У напруженій боротьбі перемогли популісти.

Про те, що 31 травня відбуватиметься щось серйозне, свідчило те, що більшість політиків скасували свої заплановані поїздки в регіони в межах підготовки до місцевих виборів. Свої плани скоригували лідери "Ліги" та "Руху 5 зірок", а також лідерка ультраправої партії "Брати Італії" Джорджія Мелоні.

До політичних кульбітів країні не звикати.

Лише за останній тиждень Італія тричі змінювала свою лінію щодо уряду.

Спочатку, 27 травня, президент відмовився затверджувати коаліційний уряд, заперечуючи проти призначення скандального кандидата Савони міністром економіки і фінансів. Далі офіційний претендент у прем’єри від "Ліги" та "Руху 5 зірок" Джузеппе Конте взагалі відмовився формувати уряд та вийшов із політичного процесу.

Президент Матарелла натомість запропонував призначити "технічного" прем’єра, Карло Коттареллі. Той навіть почав складати перелік міністрів. Крім того, президент Італії не має змоги гарантувати призначення уряду, який він обрав: його мав підтримати парламент, а це було малоймовірним.

У відповідь лідери коаліції взялися погрожувати імпічментом Матареллі, розуміючи, що результат нових виборів може бути непередбачуваним і вони можуть втратити свою першу можливість увійти до влади...

Та 30 травня риторика політиків несподівано змінилася на протилежну.

"Ми готові співпрацювати із президентом Матареллою, ми не підтримуємо його імпічмент", – затвітив Ді Майо. А Джорджія Мелоні зголосилася посилити союз між "Лігою" та "Рухом 5 зірок", хоча зрештою її так і не взяли до команди.

Проти санкцій та за Росію: що хоче змінити в Європі нова влада Італії

У четвер "старий новий кандидат у прем’єри" Джузеппе Конте не з’явився у флорентійському університеті, де він мав читати лекції – він поїхав до Рима, де сформував нашвидку відновлений уряд.

Схоже, на той момент домовленість із президентом вже була досягнута. Тому Матарелла дуже швидко затвердив склад кабінету.

Є сенс розраховувати, що невдовзі парламент проголосує за затвердження уряду. Планують утриматися від голосування "Брати Італії". "Ні" обіцяють сказати партія Сільвіо Берлусконі "Вперед, Італіє", Демпартія та маленька партія "Вільні й рівні".

Та оскільки "Рух" та "Ліга" мають переконливу більшість у обох палатах, підтримка інших сил їм і не потрібна.

Хто керуватиме Італією?

"Жовто-зелений" уряд Італії очолить "технічно-політичний" прем'єр, і це – нова політична техніка для країни (із цією коаліцією італійська політика, напевно, побачить немало таких технік).

Річ у тім, що за італійською традицією прем’єром завжди ставав лідер правлячої або ж коаліційної партії. Цього разу обидва лідери, від "Руху" та від "Ліги", не хотіли поступатися один одному, а тому погодилися на нейтрального кандидата, але висуванця "5 зірок"

Серед міністрів – вісім кандидатур від "Руху 5 зірок", сім міністрів та секретар уряду – від "Ліги", а також двоє "нейтральних" або "технічно обраних", які обійматимуть посади міністра економіки й фінансів (Джованні Тріа), а також міністра закордонних справ (Енцо Моаверо Міланезі). Хоча останній був запропонований саме "Лігою".

Та повернімося до прем’єра Джузеппе Конте.

Магістр права, про якого ЄП писала раніше, став відомим лише в останні тижні, а скандально відомим – ще пізніше.

Коли коаліція висунула його у прем’єри, ЗМІ знайшли неправду в резюме кандидата.

Журналісти зробили запит до Нью-Йоркського університету, що зазначався як місце навчання майбутнього прем'єра. Американці відповіли, що не мали студента або доцента із таким ім'ям та прізвищем.

Стиль, підходи та тактика управління нового керівника уряду Італії залишаються загадкою для спостерігачів, які натомість відзначають брак політичного досвіду. Адже Конте дуже скоро доведеться проводити складні перемовини про бюджетний дефіцит в Італії, сперечатися з Ангелою Меркель тощо.

Заступниками прем’єра, які за потреби зможуть виконувати його роль, стануть особисто лідери "Руху 5 зірок" та "Ліги", Луїджі ді Майо та Маттео Сальвіні. Перший очолить також міністерство праці й розвитку, другий – стане головою МВС.

Міністром закордонних справ стане Енцо Моаверо Міланезі (формально незалежний, трохи нижче ми детально розповімо про нього), міністром оборони – Елізабетта Трента ("5 зірок"), міністром з питань ЄС: Паоло Савона ("Ліга"), міністром охорони здоров'я – Джулія Грілло ("5 зірок"), міністром інфраструктури – Даніло Тонінеллі ("5 зірок"); міністром освіти – Марко Буссетті ("5 зірок").

Проти санкцій та за Росію: що хоче змінити в Європі нова влада Італії

А міністерство економіки та фінансів, боротьба за яке призвела до політичних кульбітів і ледь не до розпуску парламенту, очолить Джованні Тріа.

Зважаючи на те, що нова влада Італії не приховує своїх євроскептичних настроїв, важливо зрозуміти, яку політику планує просувати новий міністр.

Професор політичної економіки та декан економічного факультету одного з університетів Рима, Джованні Тріа нібито й не підтримує вихід країни з єврозони. У 2017 році він заявляв, що вихід з "єврозони" нашкодить Італії: "Немає жодної причини тому, що вихід з євро є панацеєю від усіх бід".

Але у той самий час він стверджує, що з єврозони повинна вийти Німеччина!

На думку майбутнього міністра, позитивне сальдо торгового балансу Німеччини несумісне з режимом фіксованого валютного курсу в єврозоні і потребує, принаймні, переходу до системи фіксованих і регульованих валютних курсів в ЄС. "Це – мій серйозний економічний аналіз, а не жарти антиєвропейських політиків".

Що стосується внутрішніх питань, економіст підтримує відхід від діючої в Італії прогресивної системи оподаткування і встановлення єдиного відсотка податкової ставки незалежно від величини доходу платника податку.

Закордонні справи та інші призначення 

Для України найцікавіше, хто очолить італійське міністерство закордонних справ.

Це призначення, на щастя, не видається катастрофічним.

Кандидат на посаду голови МЗС Енцо Моаверо Міланезі проявив себе як блискучий дипломат із 20-річним досвідом перемовин із Брюсселем. Він був міністром з питань ЄС в "технічних", "антикризових" урядах Маріо Монті та Енріко Летти та радником Єврокомісії з питань єдиного ринку ЄС.

При цьому, як і годиться міністрові такого уряду, він свого часу критикував Брюссель за те, що деякі з його директив суперечили національним італійським інтересам.

Моаверо Міланезі – відомий переговірник, особливість стилю якого – завжди бути присутнім на усіх етапах підготовчої роботи. Ця політична постать точно гарантує "Лізі" та "Руху 5 зірок", що уряд буде на постійному прямому зв’язку із Брюсселем.

А зовнішньополітичних викликів Італія матиме чимало. Вже на початку літа, 8-9 червня, відбудеться саміт "Великої сімки" в Канаді. Наприкінці червня – саміт ЄС. А 11 липня – саміт НАТО.

Ви не знайдете публічних заяв цього технократа щодо Криму, Донбасу чи РФ.

Ймовірніше за все, МЗС Італії також підготувалося до "журналістських апетитів" і не розголошуватиме позицію нового очільника до офіційного її погодження з партійною лінією "жовто-зелених".  

Щодо позиції ЄС з міграції, новообраний міністр закордонних справ Італії висловлюється так: "Наразі Євросоюз не має наявних операційних, інституційних та контролюючих інструментів для вирішення проблеми міграції, а його механізм дотацій – абсолютно недостатній". І наголошує, що саме за національними урядами є та відповідальність, яка успішно розв'яже проблему мігрантів.

Крісла міністра оборони та охорони здоров'я обіймуть жінки, представниці "Руху 5 зірок". Перше – Елізабетта Трента, журналіст та професор, що має досвід роботи політичного радника МЗС з питань Іраку, радника міністерства оборони з питань Лівану та щодо місії UNIFIL, де відповідала за проект реінтеграції колишніх комбатантів у Лівії.

"Передусім я – програмний менеджер, оскільки двадцять років займалася проектами співпраці у постконфліктних регіонах", – пояснює вона.

Друге міністерство очолить Джулія Грілло, експерт із судової медицини, представниця "Руху 5 зірок" у Палаті депутатів. Попри збіг прізвища із засновником "Руху" Беппе Грілло, між ними немає ніякого родинного зв’язку. Вона – одна з перших жінок, що зайшли в італійський парламент від "Руху" ще у 2013 році.

Чи це надовго?

"Гарчати, але не кусати" – такою, найімовірніше, стане магістральна політична лінія цього популістичного та антисистемного уряду. В першу чергу це стосуватиметься відносин Італії та ЄС.

Але це нікуди не подіне проблему політичної та інституційної слабкості, яка є своєрідною "ахілесовою п’ятою" Італії починаючи з 90-х років ХХ століття.

На зразок риторики Віктора Орбана в Угорщині, італійські політики, поза сумнівом, будуть часто критикувати ЄС.

Народну підтримку популістам забезпечать їхні попередні обіцянки щодо скорочення податків та перерозподілу міграційних потоків. А вона їм напевно знадобиться.

Політику цього уряду з багатьох питань (в тому числі щодо санкцій, що є особливо важливим для України) вкрай складно спрогнозувати наперед. Надто різними є інтереси партій коаліції і надто складне становище нині в Італії.

Хоча до певної міри це є національною особливістю італійців, що проявляється як у внутрішній, так і зовнішній політиці. Чи не найкраще її характеризує вислів письменника Енніо Флайяно: "В Італії найкоротший шлях між двома крапками – це не пряма лінія, а орнамент, арабески".

Автор: Вікторія Вдовиченко,

кандидат історичних наук,
для "Європейської правди"