Війна з попередниками та "дружба" з Москвою: якою стане Вірменія після перемоги Пашиняна

Понеділок, 10 грудня 2018, 10:34 — , Європейська правда
Фото: alikonline.ir

Вірменська революція офіційно завершилася.

У неділю 9 грудня у країні пройшли позачергові парламентські вибори. Дива не сталося – більш ніж переконливу перемогу отримав блок в.о. прем’єр-міністра Нікола Пашиняна.

Він набрав понад 70% голосів, але мандатів отримає менше, тільки дві третини: такою є вимога вірменського закону про вибори. Ще третину місць розподілять між двома меншими партіями, які набрали всього 15% голосів.

Але не варто мати завеликого оптимізму через перемогу вірменської революції.

Адже ключові проблеми, в тому числі у відносинах із РФ, ще попереду. У Єревані в цьому не сумніваються.

Повне перезавантаження

У понеділок вранці вірменський ЦВК оголосив результати позачергових виборів. Блок "Наш крок" на чолі з Ніколом Пашиняном отримав приголомшливу перемогу - його підтримали 70,44% виборців, що прийшли на дільниці.

При цьому точна кількість голосів за головну революційну партію не має значення.

Річ у тім, що виборчий кодекс Вірменії гарантує опозиції не менше третини мандатів у парламенті. У разі, якщо партія-лідер отримує занадто велику кількість голосів, частина її мандатів перерозподіляється між іншими переможцями перегонів.

Але є питання, чи буде у "парламенті Пашиняна" справжня опозиція.

Адже партії, які є його справжніми супротивниками, до парламенту просто не потрапили.

Провал вчорашньої партії влади - другий принципово важливий результат виборів. За Республіканську партію, яка досі мала одноосібний контроль над парламентською більшістю, віддали голоси 4,7% виборців, тобто вона не подолала прохідний бар'єр.

Читайте також
Кінець революції: як Пашинян йде до перемоги у проросійській Вірменії

Обидві партії, що пройшли до парламенту разом із блоком "Наш крок", підтримували і революцію, і, принаймні до певного часу - самого Пашиняна.

Друге місце отримала "Процвітаюча Вірменія" - популістський проект олігарха Гагіка Царукяна, який набрав 8,27%. У Національних зборах минулого скликання це була найбільша опозиційна партія (результат конфлікту голови партії з тодішнім президентом Сержом Саргсяном), яку, втім, часто звинувачували у підігруванні владі.

Не виключено, що точно таку роль прибічники вірменського олігарха виконуватимуть і зараз.

До слова, під час революції "Процвітаючі" були на боці протестів і спершу підтримали Пашиняна, отримавши кілька портфелів у його уряду, але згодом почали голосувати разом із тодішньою владою – за що прем’єр викинув її ставлеників з уряду.

На третьому місці - ще одна "прореволюційна", а донедавна опозиційна партія "Просвітлена Вірменія" - вона отримала 6,37% голосів. У минулому парламенті ця партія була в одному блоці з партією Пашиняна, проте показала себе як менш схильна до жорсткого протистояння з тодішньою владою, а більше – до пошуків компромісів.

Мандати для опозиції

Вірменська виборча система - дуже непроста. За нею наперед невідомо навіть те, скільки депутатів буде у новому парламенті - їхня кількість збільшується залежно від результату партії-лідера. Ідея в тому, щоби партія-переможець гарантовано мала більшість - але не могла одноосібно контролювати конституційну більшість, тобто 2/3 мандатів.

А оскільки блок "Наш крок" отримав рекордну підтримку на виборах, то й кількість місць у парламенті буде збільшено - туди доберуть більше "опозиційних" депутатів, щоби урівноважити ними голоси влади.  

 

Як вже підрахувало видання news.am, кількість депутатів у нинішніх Національних зборах попередньо складе не 101, а 132. З них політсила Пашиняна отримає 88  мандатів, а дві інші партії - 26 та 18.

Але все це не означає, що партія Пашиняна не матиме голосів для зміни конституції, якщо постане така потреба. Зрештою, опозиція до нього у парламенті не є непримиренною.

Є ще два важливих моменти, які стосуються виборів.

По-перше, ці вибори, на відміну від багатьох попередніх, отримали в цілому позитивну оцінку від міжнародних спостерігачів ОБСЄ (досі вірменські вибори схвалювали лише спостережні місії СНД).

Друге, ще важливіше – голосування пройшло за невисокої явки.

На дільниці прийшли лише 48,6%. Для порівняння, на чергових виборах у квітні минулого року явка склала 60,8%.

Втім, на думку вірменських експертів, низька явка швидше свідчить про те, що на цих виборах набагато менше використовувалися "виборчі "газелі" - так у Вірменії називають організоване підвезення виборців на дільниці, яким колишня партія влади традиційно "роздувала" свою підтримку.

"Посадки" – будуть

Впевнена перемога Пашиняна нікого не здивувала - такі результати виборів були наперед очевидними. Та лишається важливе питання: як він використає свій колосальний рівень підтримки.

Відповідь на нього, схоже, дає інша гучна політична подія у Єревані: у п’ятницю апеляційний суд залишив під арештом другого президента країни Роберта Кочаряна.

Останнього звинувачують у подіях 1 березня 2008 року, коли поліція та армія розігнали мітинг проти фальсифікацій президентських виборів. Тоді загинули 9 осіб.

Розслідування подій 2008 року почалося лише цього року. Хоча відтоді минуло понад десятиліття, вимога розслідувати справу і покарати винних була однією з ключових під час революції.

Прокуратура кваліфікує тодішні дії влади "як повалення конституційного ладу".

За цією справою також висунуті звинувачення генсеку ОДКБ (у 2008 році – коменданту гарнізону Єревана) Юрію Хачатурову та екс-міністру оборони Мікаелу Араутюняну (наразі переховується у РФ).

 
Екс-президент Серж Саргсян на виборчій дільниці

Розслідування гальмується через побоювання свідків. У команді Пашиняна сподіваються, що арешт екс-президента покаже: боятися вже нема чого. А це, у свою чергу, має допомогти зібрати докази й проти третього президента Сержа Саргсяна.

Втім, окрім внутрішнього спротиву, існує й чималий зовнішній. В першу чергу – з боку РФ.

Коли суд розглядав питання про арешт, Роберта Кочаряна показово привітав із днем народження Владімір Путін. Так у Кремлі ясно продемонстрували, що арешт екс-президента є вкрай небажаним для відносин із РФ.

Та нова влада Вірменії вирішила проігнорувати цей сигнал.

Російська відповідь

У Москві регулярно нагадують, що вже й так зробили величезний виняток для Пашиняна та його прибічників.

Дійсно, під час революції у РФ утрималися та не стали відкрито на бік тодішньої влади. В якості відплати у Москві розраховують на лояльність нової влади і збереження старих правил гри у відносинах з РФ.

Втім, навіть за бажання Пашинян навряд чи зможе взагалі не сваритися з Кремлем.

І йдеться не лише про арешт екс-президента, який має добрі стосунки з Путіним.

Чимало анонсованих кроків нового уряду зачепили інтереси росіян.

Так, одним з кроків нової влади має стати перевірка тарифів російських монополістів.

А на додачу в уряді хочуть "деталізувати" (тобто переглянути) умови перебування російських військових у Вірменії. І взагалі - перейти у відносинах із Москвою від кулуарних домовленостей до чітких та прозорих угод.

Читайте також
Контрреволюція не пройде: чим має завершитися конфлікт між прем'єром Вірменії та старими елітами

У такій ситуації у Москві мають підстави вважати себе ошуканими. І невдоволення Кремля вже вилилося у практичні кроки.

Першим покаранням Єревана стало позбавлення головування в ОДКБ - московському аналогу НАТО - після арешту генсека цієї організації, вже згаданого Юрія Хачатурова, підозрюваного у справі про придушення протестів у 2008 році.

Ще більше Вірменію турбує продаж "союзниками" по ОДКБ військової техніки Азербайджану. Найбільш гучним став продаж Білоруссю реактивних систем залпового вогню "Полонез". Єреван вимагає від "союзників" утриматися від таких явно недружніх дій.

Проте чи почують у Мінську, а найголовніше - у Москві нову і відверто чужу для них постреволюційну владу? А якщо почують - то яку плату росіяни вимагатимуть за це від вірмен?

Саме тому у Вірменії очікують від нової влади швидких економічних перетворень - та одночасно дуже обережної зовнішньої політики, із постійними нагадуваннями незмінності курсу на співпрацю з РФ.

"Навряд чи тут слід очікувати на якісь зміни. Єреван і надалі, очевидно, озиратиметься на Кремль, вдаючись до тих чи тих кроків у сфері зовнішньої політики, в тому числі стосовно України", - вважає Олександр Божко, посол України у Вірменії в 1996-2001 та 2005-2010 роках.

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.