Санкції та ракети уві сні та наяву: чого варто чекати Україні після Мюнхенської конференції

Понеділок, 18 лютого 2019, 11:03 — , Європейська правда, Мюнхен-Київ
Фото прес-служби президента України

ЄС та США готуються відповісти на морську агресію Росії проти України. У понеділок Рада ЄС ухвалить і оголосить перше європейське рішення з цього приводу. Воно сподобається не всім.

Порошенко нині намагається довести, що це "саме те, чого прагнула Україна", але багато хто пам’ятає, що він просив партнерів про значно більше. Однак ЄС обрав альтернативний шлях – допомоги, а не покарання.

Ідея нових європейських санкцій проти Росії формально ще не похована, але шанси на них – близькі до нуля. Натомість напрямки допомоги зараз розробляються і будуть затверджені невдовзі – вже після президентських виборів. Серед робочих ідей – відновлення доріг поблизу лінії зіткнення, проекти водопостачання тощо.

Цікаво, що США, на відміну від Європи, і надалі роблять наголос саме на санкціях – але і тут є нюанс. З порядку денного знято ідею таких санкцій проти компаній з ЄС, що були б здатні зупинити будівництво газопроводу "Північний потік-2" в обхід України.

Натомість США та ЄС разом можуть допомогти Україні "військовим" шляхом – така ідея несподівано пролунала в Мюнхені. З усіма цими можливостями розбиралася "Європейська правда".

Німецький потік

Безпекова конференції, що збирається у Мюнхені вже 55-й рік поспіль, здавна є найавторитетнішим у світі міжнародним форумом. Та цього року вона побила навіть власні рекорди. До столиці Баварії прибули 35 голів держав та урядів, понад півсотні міністрів оборони та голів МЗС, найбільша в історії делегація американських посадовців тощо.

А ще цього разу в Мюнхені чекали на виступ Ангели Меркель, яка приїздить сюди раз на два роки. Саме її виступ найбільше сподобався учасникам конференції – виходячи з овацій, якими він супроводжувався.

Німецькі (та не лише) політики аплодували канцлерці передусім через її слова про США. Річ у тім, що Ангела Меркель, яка оголосила про припинення кар’єри після завершення нинішнього терміну в уряді, відкинула свою звичну обережність і взялася відверто попереджати Штати про те, що нинішня політика у відносинах з Європою здатна зашкодити самій Америці. Вона згадала і про НАТО, і про Іран, але передусім – про економіку.

"Міністерство торгівлі США каже, що європейські автомобілі – це загроза для нацбезпеки Штатів. Слухайте, ми справді пишаємося нашими автомобілями і маємо на це підстави. Але ці автомобілі виробляються також у США! Найбільший завод BMW розташований у Південній Кароліні, а не у Баварії. І якщо ці машини несподівано стають загрозою для Штатів, це нас лякає", – звернулася Меркель до присутнього у залі віце-президента США – і вкотре за день викликала овації.

Та в той час, як для європейців промова канцлерки була безумовно позитивною, українці почули і сумні сигнали.

Головний із них такий: "Північний потік-2" обов’язково буде добудований.

Причому агресія Росії проти України не має зупинити цей проект. "Звичайно, я на боці пана Порошенка, але питання, пов’язані з "Північним потоком-2", також лишаються для мене важливими", – пояснила канцлерка.

Примітно, що Ангела Меркель наголосила: хоч вона і підтримує побудову нового газопроводу, але визнає, що той не дозволить вирішити енергетичні завдання. Тому одночасно Німеччина планує збільшити імпорт газу також з інших джерел (в тому числі скрапленого газу із США), щоби не збільшувати свою залежність від постачань з РФ: "Російський газ залишається російським незалежно від того, як він надходить – через Балтійське море чи через Україну".

Те, що Меркель у Мюнхені окремо згадала скраплений газ із США – не випадковість.

Читайте також
Санкції для "Північного потоку": чи злякається Німеччина нових погроз США

Досі вважалося, що єдиним механізмом, здатним зупинити "Північний потік-2", є американські санкції. Донедавна США всерйоз розглядали можливість запровадження санкцій проти європейських компаній, які залучені до будівництва газопроводу – адже у Вашингтоні не без підстав вважають цей проект одним із інструментів російської агресії.

Публічна обіцянка закуповувати газ у Штатах мала би зменшити роздратованість Вашингтона.

Хоча, за даними "Європейської правди", насправді загроза каральних дій проти європейських учасників "Потоку" минула ще до мюнхенської промови Меркель.

У Вашингтоні відмовилися від санкційної війни з Європою.

"Зараз у американського уряду є розуміння, що санкції не повинні бути спрямовані проти європейських компаній. Так, ще кілька місяців тому це було одним з основних сценаріїв, але зараз від нього відмовилися", – пояснив ЄП один з американських високопосадовців.

Про це рішення американців знає і офіційний Київ.

Це побічно визнав глава МЗС Павло Клімкін у спілкуванні з журналістами в Мюнхені – він підкреслив, що зараз сценарії зупинки "Північного потоку" не включають можливості покарання європейських бізнесів. Якщо санкції і будуть, то вони стосуватимуться лише росіян, але головним механізмом тиску стануть нові європейські енергетичні правила.

"Ми запропонували Вашингтону логіку, як можна не піддавати санкціям європейські компанії – але поза тим запровадити санкції, які працюватимуть. Буде комбінація – і санкції, і застосування європейських правил", – розповів міністр.

Без сумнівів про агресію

Як і щороку, одним із гостів та доповідачів Мюнхенської конференції став глава російського МЗС Сергєй Лавров. Цього разу на його пояснення чекали найбільше, адже два тижні тому розпочався відлік піврічного терміну, після якого припинить дію ядерна угода між Росією та США.

Щоправда, нічого нового головний російський дипломат не сказав і лише підтвердив: змін у ядерній стратегії РФ немає.

А от про іншу традиційну активність за участі Лаврова цього разу ніхто навіть і не згадував. Щороку у Мюнхені намагаються провести засідання у "нормандському форматі", але нині, вперше за останні роки, про це навіть не говорили. По-перше, сюди так і не доїхали французи. По-друге, жодних зрушень ніхто не чекає, а тому не було бажаючих витрачати час на порожні розмови з росіянами.

Але варто окремо застерегти від хибних висновків: про зменшення підтримки України у конфлікті з Росією не йдеться.

Звісно, можна дорікати Берліну щодо підтримки "Північного потоку-2" (але мотиви Німеччини зрозумілі – вона перетворюється на європейський газовий хаб і отримує газ дешевше за всіх інших).

Однак немає підстав говорити про "прощення" РФ.

Навпаки, Меркель у виступі прямо говорила про "напад Росії на Східну Україну", не ховаючись за звичними для європейців словами про "українську кризу" чи то про безіменний "конфлікт в Україні". Те саме пролунало у виступі керівниці Міноборони Німеччини Урсули фон дер Ляєн, яка відкривала цьогорічну конференцію.

Немає підстав для претензій і на адресу американців.

Щоби донести позицію Вашингтона, на початок зустрічі віце-президента США Майкла Пенса з українським президентом Петром Порошенком запросили українські ЗМІ.

"Мій сигнал і для вас особисто, і для українців: ми з вами. Це особливо важливо після подій у Керченській протоці", – звернувся Пенс до українського співрозмовника, пообіцявши, що Україна може повністю розраховувати на підтримку США у протидії Росії.

Масштаби цієї підтримки досі лишаються під питанням – але тут передусім є запитання не до США.

Покарання допомогою

Вже після перших зустрічей у рамках Мюнхенської безпекової конференції Петро Порошенко оголосив про дипломатичну перемогу.

"По санкціям сьогодні ми скоординували наші зусилля. Обговорений і затверджений так званий "Азовський пакет" санкцій – це саме те, що я вам обіцяв у грудні", – повідомив президент журналістам у п’ятницю ввечері. Ці слова опублікував і офіційний сайт президента, додавши, що формальне затвердження нових санкцій має відбутися вже на початку тижня.

Складно сказати, чим обумовлена така заява, але вона не відповідає дійсності. А тому – щоби не створювати завищених очікувань, варто детально пояснити, що буде, а чого не буде схвалено Європейським Союзом.

Читайте також
Дві перемоги та одна невдача: що принесли Україні зустрічі в НАТО та саміт ЄС

У грудні минулого року, перед самітом ЄС Україна справді просила Євросоюз запровадити "Азовський пакет" санкцій. Петро Порошенко тоді літав до Брюсселя і навіть розкрив деякі деталі своїх пропозицій. Серед них, приміром, була ідея про заборону входу російських кораблів до портів держав-членів Євросоюзу.

На жаль, тоді українська команда не досягла успіху. Лідери ЄС ухвалили рішення, що нових санкцій проти Росії запроваджено не буде.

На щастя, це рішення саміту залишило шпаринку для персональних санкцій, адже вони ухвалюються не проти Росії як держави, а проти окремих громадян. І саме ця можливість буде використана зараз. У понеділок Рада ЄС у закордонних справах додасть до санкційного списку (що передбачає заборону в’їзду і арешт активів) вісьмох російських прикордонників та ФСБшників, причетних до рішення про атаку на українські кораблі.

Це рішення – символічне. ФСБшники непевно не мають рахунків у західних банках і навряд їздили останнім часом до "ворожого" Євросоюзу. І хоча ідея реальних санкцій офіційно ще не вбита (приміром, данський міністр закордонних справ обіцяє і надалі її просувати), та європейці зізнаються – шанси на їхнє схвалення близькі до нуля.

Натомість Євросоюз обрав нову стратегію відповіді на російську агресію – не через покарання РФ, а через допомогу Україні.

Головна причина – те, що в ЄС немає одностайності за підвищення тиску на Росію. А от щодо допомоги Україні, особливо інфраструктурних проектів, голосів не бракує.

Тому в понеділок на засіданні Ради ЄС міністри закордонних справ мають запустити процес узгодження проектів такої допомоги. З того, що розглядається зараз – транспортні ініціативи (приміром, кредит або грант на побудову дороги Запоріжжя – Маріуполь, яка має зблизити прифронтове місто з рештою держави), а також проекти з водопостачання, які є вкрай важливими для Донбасу.

Та, на жаль для чинного керівництва держави, до президентських виборів цим похвалитися не вийде.

"Процес узгодження забере 4-5 місяців", – кажуть співрозмовники ЄвроПравди. До речі, якраз за п'ять місяців у Канаді відбудеться конференція щодо реформ із новим президентом України. Можливо, добрі новини будуть оголошені саме там.

Наостанок варто додати, що у США підхід – зовсім інший, і це підтвердилося у Мюнхені, де на зустрічах із Порошенком представники Сенату пообіцяли просувати також санкції як відповідь на Азовську кризу. Зокрема, напад на українські кораблі прямо згаданий як нова причина санкцій у новому санкційному законопроекті в парламенті США. Серед іншого пропонується запровадити обмеження на суднобудівний сектор РФ, а також додаткові обмеження для нафтовидобувного і енергетичного сектора.

Протиракетна перемога

Та якщо усі ці заяви та новини із зустрічей в Мюнхені було можливо спрогнозувати, то головна сенсація з’явилася абсолютно непередбачуваною.

В суботу ввечері, коли конференція вже добігала завершення, в одному із залів готелю Bayerischer Hof проходила панельна дискусія за участі Петра Порошенка. Ще одним із панелістів на ній став євродепутат Манфред Вебер, який є офіційним кандидатом від Європейської народної партії на посаду нового керівника Єврокомісії після виборів 2019 року – і має справді непогані шанси обійняти посаду цієї осені.

У своєму виступі Вебер говорив про розділеність сучасної Європи, про потребу знайти нові об’єднавчі ідеї для Сходу і Заходу – і несподівано заявив, що припинення російсько-американського ядерного договору дає можливість для такого об’єднання.

Причому – із залученням України.

"Якщо ми запропонуємо спільно побудувати протиракетну систему – Німеччина, Франція, Польща, Литва, Україна... Це те, що справді зможе переконати людей в Польщі, в Україні, що ми можемо запропонувати захист... Це те, що зможе об’єднати Європу", – пояснив він.

"Йдеться не про наступальну, а про систему захисту", – додав Вебер.

Судячи з реакції Порошенка, ідея була несподіваною і для нього, вона не проговорювалася з українською стороною і була особистою ініціативою Вебера. І від того вона ще цінніша. Манфред Вебер – німець, та ще й баварець. Його ніколи не вважали "суто проукраїнським" політиком, як-то балтійських чи навіть польських лідерів.

Звісно, Веберу ще потрібно виграти боротьбу за головну посаду в ЄС.

Звісно, навіть його перемога не означатиме, що "все вирішено" і ми зможемо бути певні у інтеграції України у загальноєвропейську систему ПРО (яка, поза сумнівом, буде втілена на тлі зростання російської ядерної загрози!) Однак коли Вебер просуватиме цю ініціативу у колі колег – його ідею не вважатимуть наперед хибною. Це суттєво підвищує наші шанси.

Тим більше, що з військово-тактичної позиції Україна (+Польща +Балтія) є найкращим місцем для розміщення елементів системи ПРО, націленої на перехоплення російських ракет.

Що ж може завадити реалізації цієї ідеї? Передусім – дії самої України та її політиків.

Наша участь у європейських оборонних проектах є можливою виключно за умови, якщо ЄС буде впевнений, що може нам довіряти. Що одного дня до влади в Києві не прийдуть антиєвропейські та антинатовські сили, а побудова систему ПРО не призведе до протестів і демонстрацій. Довести це ми можемо лише успішними виборами, після яких Україна продовжить рух до Європи та до систем колективної оборони, включно із НАТО.

Якщо ж результати виборів дадуть натяк на можливість зміни цього вектора – то на ідеї нашої участі у системі ПРО можна наперед ставити хрест.

Автор: Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди"

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua