З Додоном у коаліцію: у Молдові готують оновлення влади за участі друзів РФ

Понеділок, 3 червня 2019, 10:25 — , Європейська правда, Кишинів-Київ
Фото прес-служби Держдуми РФ

Молдова готується до виходу з кризи влади. Після трьох місяців коаліційних переговорів нарешті з’явилися шанси на те, що у наших сусідів буде створена коаліція.

Це була добра новина, а тепер – погана. Щонайменше, погана для України.

Більшість та уряд можуть сформувати соціалісти, які не приховують сентиментів до Росії, та олігархічна Демпартія, яка хоч і декларує проєвропейський курс, але останнім часом побила горщики у відносинах із Брюсселем.

Натомість проєвропейський блок ACUM, який багато хто вважав шансом для відновлення реформ у Молдові, боротьбу за владу програв. Точніше, всерйоз за неї і не боровся, хоча мав цілком реальний шанс увійти в уряд.

Отже, новини з Кишинева наступного тижня важитимуть для України чимало. А події (та бездіяльність) минулих місяців можуть стати уроком для українських демократичних сил.

Москва, Брюссель та Вашингтон: усі в Молдову!

3 червня, у перший робочий день літа, молдовську столицю захлеснуть закордонні візити. З Брюсселя сюди прилетить єврокомісар Йоганнес Ган, з Москви – віце-прем’єр Дмитрій Козак, з Вашингтона – керівник бюро з питань Східної Європи Держдепу Бредлі Фреден.

Невелика держава, затиснута між Україною та Румунією, не дарма привернула одночасну увагу трьох столиць. Цього тижня тут вирішиться, чи буде сформована коаліція, чи Молдова йде на дострокові вибори. Але як перший, так і другий варіант можуть призвести до коригування курсу Молдови на помітно більш проросійський.

І це – той розвиток подій, який не лишає байдужими ні брюссельських, ні вашингтонських дипломатів.

Наприкінці цього тижня виповнюється три місяці від обрання парламенту, а депутати досі не спромоглися сформувати коаліцію та уряд. А отже, за тиждень парламент може бути розпущений – якщо не знайдеться аргументів на користь термінового створення коаліції. Сигнали про те, що така домовленість є, лунають дедалі гучніше. Та доки остаточного рішення немає, світові столиці намагаються вплинути на ключових гравців.

Причому ні у Брюсселя, ні у Вашингтона немає варіанту, який би їх задовольняв, і не схоже, що такий варіант є у Москви.

Але нинішнє безвладдя також нікому не до вподоби.

Молдова вже понад шість місяців не має діючого парламенту – повноваження попереднього спливли у листопаді, а новий від березня зміг провести тільки одне установче засідання, не ухвалив жодних рішень і розійшовся для переговорів про коаліцію.

Кістяк парламенту формують три фракції – Соцпартія (35 депутатів), Демпартія (30) та блок ACUM (26). Для більшості потрібен 51 голос, а отже, для розподілу влади у державі будь-які дві з цих фракцій мали домовитися... Але це виявилося вкрай непросто.

Три дороги

Головні політичні сили Молдови – це політичні антагоністи.

Найбільша фракція – це Партія соціалістів Республіки Молдова (ПСРМ). Це офіційний партнер путінської "Єдиної Росії", що саме по собі є доволі красномовним.

Фактичним лідером ПСРМ є добре відомий українцям президент Молдови Ігор Додон – так, той самий, який неодноразово називав Крим "російським". І хоча проросійськість Соцпартії не є абсолютною (детальніше про це – нижче), їхні симпатії до Кремля є більше ніж очевидними. Власне, як і їхнього електорату.

Читайте також
Між Додоном і "крадієм мільярда": кого привели до влади парламентські вибори у Молдові

На другому місці – Демократична партія Молдови (ДПМ), нинішня партія влади у Молдові.

ДПМ контролює уряд, парламент, майже всіх мерів, суди, правоохоронну систему тощо. Декларативно проєвропейська та антиросійська, але з великими проблемами у відносинах із ЄС. Найглибша криза почалася торік, після скасування виборів мера Кишинева, на яких переміг опозиціонер.

Вважається, що Демпартія неформально контролює ще 10 мандатів – трьох "незалежних" та сім депутатів популістичної партії "Шор", саме існування якої є доказом того, як все погано у молдовській політиці. Її лідера Ілана Шора суд визнав причетним до крадіжки мільярда євро (!) з найбільших банків Молдови. Шор був засуджений до 7,5 років в’язниці, але залишився на свободі, бо... апеляційний суд вже два роки (!) не може знайти часу для розгляду цієї справи.

Найменші з трійки – опозиційний проєвропейський блок ACUM (ця абревіатура українською перекладається як "зараз").

ACUM – новачки парламенту, які обралися на лозунгах щодо проєвропейських реформ та деолігархізації. По суті, йдеться про боротьбу з одним-єдиним олігархом, який є у Молдові зараз. Це – лідер Демпартії Влад Плахотнюк, якого в ACUM вважають уособленням зла, що робить союз між ними нереальним.

Навіть цього опису достатньо, щоби зрозуміти, як непросто їм об’єднатися. Хоча на порядку денному тривалий час була дуже несподівана коаліція.

Франкенштейн, який не врятував Молдову

Правляча Демпартія, на адресу якої лунає купа звинувачень у корупції, зловживаннях, політичному тиску тощо, була небажаним партнером не тільки для ACUM, але і для соціалістів. Через це у Молдові абсолютно всерйоз говорили про дуже несподівану коаліцію між цими опозиційними силами – проросійською та прозахідною.

І це не жарт. Зрештою, представники цих сил чотири роки тому вже співпрацювали – у 2015-2016 роках Кишинів був охоплений вуличними протестами, на яких ліва та права опозиції разом (і безуспішно) намагалися посунути від влади команду Плахотнюка. Цей антигерой молдовської політики був стимулом для їх можливого об’єднання і зараз, навесні 2019 року. Ідея була у тому, щоби створити таку собі технічну, тимчасову коаліцію, яка мала би одну мету – "деолігархізацію" Молдови та позбавлення Плахотнюка впливу на судову і правоохоронну системи. У ACUM стверджували навіть, що мають підготовлені "антиолігархічні" законопроекти.

Із такою ідеєю погодилися і соціалісти.

"Це "коаліція-франкенштейн", ми всі розуміємо, що вона не буде стабільною. Тому вона мала пропрацювати рік, ну півтора – і коли задачі виконані, ми спокійно йдемо на вибори", – пояснював "Європейській правді" Гайк Вартанян, новообраний депутат від Соцпартії.

Ба більше, за чутками, на таке об’єднання дали добро у Кремлі.

Річ у тім, що в офіційної Москви почуття до Плахотнюка не слабші, ніж у молдовської опозиції. Світ не чорно-білий, тому одіозний олігарх та "володар Молдови" у останні роки наробив чимало для того, щоби вивести Москву з рівноваги.

За його правління РФ не має можливості проводити ротацію своїх "миротворців" у Придністров’ї. Російські пропагандистські ЗМІ стикнулися зі значними обмеженнями (новини та політичні ток-шоу вирізають з їхнього ефіру). Та найяскравішою стала історія з Дмитрієм Рогозіним, донедавна – "куратором Придністров’я" у Москві. У 2017 році, коли Рогозін спробував прилетіти до Кишинева, Молдова відмовилася приймати рейсовий літак із віце-прем’єром на борту; Румунія закрила для нього авіапростір, тож авіалайнер російської S7 був змушений розвернутися на півдороги та екстрено сідати у Мінську.

Цей ляпас у Кремлі не забули.

Та повернемося до "коаліції-франкенштейна". Заради її створення Соцпартія погодилася віддати ACUM посаду прем’єра та економічних міністрів. Соціалісти претендували на спікера, Міноборони та МЗС. Але переговори завершилися, по суті, не розпочавшись. Проєвропейська опозиція відмовилася створювати формальну, юридично зафіксовану коаліцію та заявила, що хоче отримати також посаду спікера – тимчасово, на час схвалення антиолігархічних законів. Соцпартія від такої пропозиції очікувано відмовилася, адже за цього варіанта залишалася фактично без влади, що було би дивно для переможця виборів.

Реальною ж перепоною для "антиолігархічної коаліції" стала взаємна недовіра.

Кожна з партій була впевнена, що друга напевно її "кине", щойно отримає доступ до влади.

Але найбільше від цього програв саме ACUM.

Ті виборці, які голосували за ACUM з надією на те, що вони зможуть змістити Плахотнюка та повернути державу на шлях реформ, можуть лишитися розчарованими – але так само частину виборців розчарував би і союз із пропутінською партією.

"У румунській мові є таке формулювання, як жахлива коаліція – коли принципові супротивники повинні сідати за стіл. Я згоден, що іншого варіанту немає, що треба йти на іміджеві втрати... Зараз Санду і Нестасе розуміють, що це капкан. З чим йти на наступні вибори? Навіщо за вас голосувати, якщо ви не можете створити коаліцію?" – ділиться роздумами з "Європейською правдою" новообраний депутат від ACUM Оазу Нантой.

"Проросійські, але не до дна"

За найбільш популярними розрахунками, 9 червня спливає термін переговорів про коаліцію, після яких президент Додон отримає право розпустити парламент. Переговори ACUM-ПСРМ за три місяці так і не зрушилися з мертвої точки.

Але усі ці три місяці у політичних колах ходили чутки про те, що існує альтернатива.

Що соціалісти та "демократи" насправді давно готові об’єднатися у коаліцію, але Соцпартія шукає, як мінімізувати шкоду від цього, та ще й не розсваритися зі своїми партнерами у Москві. Соціалісти ці чутки постійно спростовували.

Та минулого тижня ПСРМ та ДПМ зробили заяви про можливість переговорів, а днями соціалісти мають провести засідання керівного органу партії. Питання одне – чи йти у коаліцію з "демократами", якщо ті виконають усі вимоги Соцпартії?

Більшість спостерігачів Молдови переконані: рада партії дасть добро на об’єднання.

Звісно, не задля посад – а "задля порятунку держави". Адже криза відверто затягнулася, а дострокові вибори, якщо вони відбудуться, дадуть дуже схожий результат – знову будуть три партії, і жодна з них не матиме одноосібної більшості.

Серед соціалістів, до речі, немає єдності щодо того, чи варто йти на союз із Плахотнюком. Молдовський досвід свідчить, що всі без винятку партії, які зважилися на спільну роботу з ДПМ, дуже швидко втрачали довіру виборців та зникали з політичного горизонту. І не факт, що соціалісти зможуть уникнути схожої долі.

Тому імовірність того, що вони не домовляться і парламент Молдови буде розпущений, не варто повністю відкидати.

Читайте також
Молдовська пастка для Зеленського: чому Банковій варто забути про дружбу з Додоном

Але для України найголовнішим є інше: що робити, якщо "коаліція Додона" все ж буде створена?

У цьому разі Київ опиниться перед непростим вибором.

Але "Європейська правда" має підстави наполягати: політика нерукоподаваності щодо чинного президента Молдови має зберегтися, доки він не відмовиться від своїх заяв про "російський Крим".

І не варто кричати "ґвалт" щодо створення "союзу друзів Кремля та олігархів". Він може виявитися не таким жахливим, як ми собі уявляємо. За даними ЄП, українські дипломати вже здавна чули про підготовку такої коаліції та отримали запевнення від обох сторін: навіть із партією Додона в уряді Молдова не стане абсолютно проросійською.

Та й у офіційних заявах соціалісти підкреслюють, що вони не планують відмовлятися від проєвропейського курсу. В тому числі – від асоціації з ЄС.

"Угода про асоціацію має залишатися. Є моменти, пов'язані з квотами, але ми зможемо домовитися з ЄС. Але про жоден розрив асоціації не може бути й мови! Та й зрештою, ми пам’ятаємо, до чого це призвело в Україні", – ділиться роздумами депутат-соціаліст Гайк Вартанян.

Звісно, це не означає, що ухилу в бік РФ не буде взагалі: за такої коаліції він стає просто неуникним. Напевно зміниться політика щодо російських новин. Не виключено навіть, що будуть зміни у політиці щодо Придністров’я. І тому Києву важливо спостерігати за ними і, за потреби, діяти. Те саме, без сумніву, робитимуть Вашингтон та Брюссель.

Адже події ближчих тижнів у Кишиневі можуть мати значення для всього регіону. І це – не перебільшення.

Автор: Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди",
Кишинів – Київ

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua