Тріумфальна перемога партії "Слуга народу", яка за результатами виборів може самостійно сформувати більшість у новій Раді (до того ж із величезним запасом!), здивувала усіх спостерігачів – і українських, і західних.

Та час здивування минув, настав час аналізу.

Примітно, що оцінки, які дають провідні західні медіа за підсумками парламентських виборів, відрізняються від тих, що лунали відразу після перемоги Зеленського у квітні.

Кредит безумовної довіри до нього починає вичерпуватися.

Ні, про різку зміну ставлення не йдеться. Новий лідер України та його політична сила і досі мають підтримку Заходу та, за всіма ознаками, можуть зберегти її в майбутньому, але поруч зі словами підтримки тепер зазвичай лунають конкретні вимоги чи то очікування від нової влади.

Ба більше, у провідних західних ЗМІ вперше активно обговорюють те, що не всі обіцянки нового президента заслуговують на безумовну довіру. З’явилася також пряма критика дій та підходів Зеленського та його команди, чого не було ще кілька тижнів тому.

При цьому ніхто не ставить під сумнів, що нова влада України щиро прагне віддалитися від Росії. Безсумнівними вважають і європейські прагнення, і намір вступити до НАТО, але здатність нової команди до цього руху вже не видається очевидною.

Хроніки "молодого реформатора"

Після перемоги на президентських виборах Володимир Зеленський опинився в унікальній ситуації: попри безпрецедентну підтримку 73% виборців, він не мав такої ж одностайної підтримки з боку українських медійників та експертів: нерідко лунали скепсис та критика на адресу нового глави держави.

Але у той самий час у європейських та північноамериканських медіа та експертних колах Зеленського сприйняли дуже позитивно (ми аналізували цей феномен ще після першого туру).

Достроково легітимний: чому Захід безпрецедентно швидко визнав перемогу Зеленського

А підтримка західних урядів взагалі була приголомшливою: ані в Україні, ані серед інших держав-сусідів не було президента, якого би з таким завзяттям вітали закордонні лідери.

Звісно ж, за три місяці це ставлення не могло зникнути.

І так само не зникла розбіжність між українськими та західними оцінками. В той час як в Україні обговорюють чималу підтримку проросійських партій та півсотні місць "Опоплатформи" у ВР, для Заходу достатньо того, що вони лишаться в опозиції і не мають шансів на участь у формуванні уряду.

Ба більше, чимало західних оглядачів вважають, що тріумфальна перемога "Слуги народу" на парламентських виборах є свідченням... поразки Кремля в Україні.

В Україні це багатьох здивує, але на Заході багато хто з оглядачів вважає Зеленського антиподом Путіна.

Про це, зокрема, пише у британському The Independent постійний дописувач видання, колишній міністр у справах Європи Деніс МакШейн.

"Владіміру Путіну потрібно не приєднання України до Російської Федерації – ні, для нього життєво важливо, щоб в Україні зберігалися корумпована економіка, контрольована олігархами, і відсутність ефективного верховенства права... Натомість зростаюча, енергійна Україна, що остаточно входить до європейської демократичної орбіти, стане для Путіна стратегічною втратою", – пояснює він британським читачам.

"Якщо Зеленський зможе спрямувати свою президентську владу і парламентську більшість на реформування поліції, прокуратури, служб безпеки та судової системи, призначивши реформаторів на чолі цих установ, Україна може рухатися вперед", – пише він, називаючи Зеленського "молодим реформатором".

І це не поодинока думка. Про прагнення президента до реформ, передусім антикорупційних, написали всі світові агенції, що висвітлювали вибори в Україні – а саме вони формують левову частку згадок про нашу державу у західних ЗМІ.

"Наші головні пріоритети, я повторюю це для кожного українця – завершити війну, повернути наших ув'язнених і перемогти корупцію, яка закріпилася в Україні", – цитує промову Зеленського у штабі партії "Слуга народу" Agence France-Presse.

"Його список обов’язкових дій (за підтримки власної парламентської більшості) включає... конкретні кроки для боротьби з корупцією і непотизмом багатющих українських олігархів", – стверджує у редакційній статті на Deutsche Welle керівник української служби цього мовника Бернд Йоганн.

Паростки сумнівів

Впевненість у тому, що президент Зеленський прагне змінити Україну та зблизити її із Заходом, лишилася у іноземних оглядачів на тому ж рівні, що й відразу після виборів. А от його здатність до проведення таких змін тепер не сприймається так безсумнівно, як це було у березні чи квітні.

Ба більше, дії президента та його команди вже стали приводом для публічного занепокоєння та критики.

"Зеленського, який пообіцяв прискорити реформи та зберегти Київ на шляху до ЄС і НАТО, тепло сприйняли прихильники Києва за кордоном. Але його нещодавній заклик до люстрації тих, хто працював із його попередником (президентом Порошенком), був засуджений країнами G7. Напередодні виборів у неділю занепокоєння поглибилося через обшуки на підприємствах, пов'язаних із Порошенком, та на заводі, який належить ArcelorMittal, найбільшому національному інвестору", – пише британська газета зі світовим ім’ям Financial Times.

Цікаво, що в публікаціях у США сумніви у спроможності "Зе-команди" читаються найчастіше.

Примітно, що у американській критиці не помітно партійності. Вона лунає і на CNN, і, до прикладу, на помірно "республіканському" The National Interest. І це мало привернути увагу команди Зеленського, яка працює над організацією його візиту до Штатів.

"Хоча Зеленський отримує високі оцінки виборців, лишається незрозумілим, чи зможе він виконати своє зобов'язання щодо боротьби з корупцією. Незважаючи на позитивні сигнали, досі не було суттєвих політичних ініціатив або прогресу у проведенні реформ", – зауважує останнє видання.

Однак катастрофи немає. Навіть ті видання, які сумніваються у здатностях нового українського президента, радять Вашингтону зберігати підтримку нової української влади.

Цікаво, що ліберальний The Wall Street Journal бачить у надвисокому результаті "Слуги народу" додаткову небезпеку.

"Проблемою є брак політичного досвіду в партії Зеленського. Він може вважати за краще керувати поодинці, але країна буде краща з ветеранами-реформаторами та партією "Голос", що могли би увійти до уряду", – пише це видання і відразу додає, що, попри всі виклики, підтримка України з боку США має зберегтися. "Для Путіна немає більшої небезпеки, ніж сильна, демократична і процвітаюча Україна, яка може стати зразком для його громадян. США повинні зберігати підтримку цієї країни, поки її незвичний лідер намагається виконати свої обіцянки", – йдеться у статті WSJ.

Так, берлінська Die Tageszeitung написала про непрозорий процес обрання кандидатів від правлячої партії, дорікнула Зеленському щодо відсутності жодного плюралізму і несприйняття критики у партії, згадавши про те, як деяких кандидатів викинули з партійного списку за не завжди логічними підставами.

"Ті, хто так ставиться до внутрішньопартійної демократії, навряд чи зможуть прокласти шлях до зміцнення демократії в країні", – зауважило авторитетне німецьке видання.

Влада стартап-партії

Є принаймні одна річ, на якій сходяться і американські, і європейські, і українські експерти та оглядачі. Це – те, що парламентські вибори стали символом повного оновлення влади в Україні. Відтепер відповідальність за зміни в Україні лежить виключно на команді Зеленського, а не на "попередниках".

Усі видання, що намагалися знайти пояснення тріумфу "Зе-команди", зійшлися на думці, що його причиною стало намагання змінити старі політичні еліти на будь-що інше, але обов’язково змінити.

"Перемога і Зеленського, і його партії відображає розчарування українців своїми елітами, які вважаються корумпованими і не здатними припинити війну і підвищити рівень життя в цій великій країні, подібній до Франції", – пише BFMTV.

"Це вражаюче, що сьогодні можна виграти вибори зі стартап-партіями. Але результат цих виборів дуже чітко відображає незадоволеність інституціями. І це властиво не лише Україні", – зауважує мюнхенська Süddeutsche Zeitung.

Але виграти вибори – це лише перший крок. Подальші кроки будуть вельми непростими для "стартаперів", вважають у західних ЗМІ.

Особливо складно буде виконати обіцянку про припинення конфлікту з Росією.

Тут на Зеленського чекають ті самі виклики, що стояли перед Порошенком, адже їх вирішення – поза владою Києва.

"Зеленський взяв більш примиренний тон щодо Путіна, ніж був у Порошенка. Можливо, це допоможе йому обмінятися з РФ в'язнями. Можливо, відбудеться їхня зустріч. Але ключ до прориву у вирішенні конфлікту і до встановлення перемир’я зберігає Москва. І якщо український президент не відмовиться від свого бажання приєднатися до НАТО – чого він, ймовірно, не зробить, – ситуація навряд чи зміниться. Таким чином, шлях до миру залишається непередбачуваним і далеким навіть для нового українського президента", – пише німецька SZ, наголосивши, що виборці мають явно завищені очікування щодо змін, які мають принести "Зе" та його команда.

І це, на думку багатьох західних спостерігачів, стане найбільшим викликом для нового президента.

"Зеленському доведеться впоратися з високими очікуваннями, які створює отримана ним повна влада", – наголошує агенція Reuters.

"Тепер на Зеленського чекають точно ті самі виклики, з якими стикнувся Порошенко, і ми можемо стати свідками швидкого падіння його популярності, якщо він не досягне швидкого прогресу. Тим більше, що до нього вже є запитання через наближеність до контроверсійного олігарха Ігоря Коломойського", – попереджає The Guardian.

Думки західних медіа зібрав Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди"