Хто формує думку Трампа про Україну: закриті свідчення Курта Волкера у Конгресі США

Середа, 6 листопада 2019, 18:15 — , Європейська правда
Фото: twitter-сторінка Курта Волкера

Процедура імпічменту президента Трампа, яка наприкінці минулого тижня перейшла на новий етап, поставила американську дипломатію у незручне становище.

Конгрес одну за одною оприлюднює стенограми допиту свідків про їхню взаємодію з українськими колегами. Та нюанс у тому, що ці свідки – високопосадовці та топ-дипломати – давали покази, не знаючи, що ті швидко стануть надбанням громадськості. А тому в цих документах опинилися дані про українську політику, які мали лишатися непублічними.

Тим ціннішими є ці свідчення для українського читача.

Вони демонструють не напускне, а реальне ставлення Держдепу до українських політичних гравців, відкривають подробиці того, як діє Вашингтон та як формується позиція президента Дональда Трампа.

В ніч на середу Конгрес оприлюднив стенограму допиту спецпредставника Держдепу Курта Волкера, нові роздруківки його листування з Банковою, а також допит Гордона Сондленда, одного з ключових спонсорів виборчої кампанії Трампа, якого президент США призначив послом США у ЄС, неофіційно доручивши йому займатися Україною.

"Європейська правда" вивчила понад 800 сторінок нових документів.

Стислі висновки такі:

- Колишній генпрокурор Юрій Луценко, який навесні розпочав публічну війну проти посла Йованович та спробував "зіграти у американську політику", завдав Україні дуже серйозної шкоди.

- Луценка, поруч зі скандальним Рудольфом Джуліані, називають тим, хто підживлював намір Трампа шантажувати Україну.

- Президент США має "глибоко укорінене" негативне ставлення до України і досі не змінив його.

- Є всі підстави вважати, що дії Трампа справді були шантажем. Про це свідчать навіть його соратники.

- Зе-команда витратила чимало зусиль для організації візиту Зеленського до Білого дому, вважаючи, що лише їхня зустріч мала шанс змінити думку Трампа. Однак досягти мети не вдалося.

- І насамкінець те, що здивує частину читачів: даних про помилки Зе!команди на американському напрямі наразі немає. Навпаки, свідчення американських дипломатів доводять, що Банкова діяла правильно. А "втраченою можливістю" Курт Волкер назвав лише візит Олександра Данилюка до Вашингтона, під час якого тодішній секретар Радбезу припустився, на його думку, стратегічної помилки.

Детальніше про це та інше – у статті "Європейської правди".

Секретів немає

Те, що відбувається зараз у Вашингтоні, вже отримало серед експертів назву "стриптиз американської дипломатії".

Наприкінці минулого тижня внутрішньополітична боротьба у США спровокувала неочікуване рішення. Палата представників Конгресу США вирішила оприлюднити усі покази та документи, які зібрав комітет з питань розвідки, допитуючи свідків, за процедурою імпічменту.

Проблема у тім, що частина свідків, посадовців та дипломатів високого рангу і гадки не мала про те, що їхні заяви потраплять у пресу.

Читайте також
Підтримка Зеленського, боротьба з Луценком та помста Трампа: що розповіла на допиті експосол США

"Європейська правда" вже писала про це у статті про допит експосла США Марі Йованович.

Колишня очільниця американського посольства розповіла речі, які навряд чи мали колись стати публічними – приміром, про спілкування з міністром внутрішніх справ Арсеном Аваковим, або ж про інформацію, яку "зливав" американцям (принаймні, так випливає з її пояснень) колишній заступник Луценка у ГПУ Євген Єнін.

Оприлюднений допит Курта Волкера підтвердив системність проблеми. На його початку співробітник комітету з питань розвідки Деніел Голдман чітко наголосив: те, що прозвучить у цій кімнаті, ніколи не стане публічним.

"Через чутливий та конфіденційний характер деяких питань та матеріалів доступ до стенограми буде обмежений трьома присутніми комітетами, Комітетом з питань розвідки, Комітетом із закордонних справ та Комітетом з нагляду та реформ", – переконував він Волкера.

А ще конгресменів на початку допитів трохи журили за те, що вони навіть у загальних рисах коментували те, що відбувається за закритими дверима. Словом, дипломатів переконували, що ті можуть говорити абсолютно відверто. І, схоже, вони поводилися саме так.

Курт Волкер: антиросійський запобіжник

Ім’я Курта Волкера добре знайоме українським читачам.

Фаховий дипломат, колишній посол США у НАТО, призначений на початку 2017 року на спеціально створену під нього посаду "спецпредставника Держдепу", він став головним відповідальним за питання, пов’язані з російсько-українським конфліктом.

У ті часи, коли Москва ще вела переговори з Порошенком, а також коли велися дискусії про миротворчу місію ООН, Волкер був таким собі "зв’язковим", посередником між Банковою і Кремлем. Він лобіював надання Україні летальної зброї, в тому числі "Джавелінів", затвердження чергових хвиль безпекової допомоги, посилення санкцій проти РФ тощо. Словом, у підтримці України з його боку ніколи не було сумнівів.

Дипломат не раз пояснював, що підтримка України у протидії російській агресії украй важлива для самих Штатів. Розповів він це і у Конгресі.

"Пам’ятаєте, навесні 2017 року (після обрання Трампа. – ЄП) була купа важливих та складних питань щодо української політики США. Чи скасує новий уряд санкції проти Росії? Чи не буде "великої угоди" з Росією із визнанням захопленої Росією української території заради її поступок у Сирії чи деінде? Чи визнає Вашингтон анексію Криму? Чи не перетвориться це на черговий заморожений конфлікт?

Тоді я дав згоду на своє призначення, бо ми з держсекретарем Тіллерсоном домовилися, що метою політики США лишається відновлення суверенітету та територіальної цілісності України та забезпечення безпеки всіх громадян України", – розповів дипломат, запевнивши, що вважає ефективною свою роботу на посаді.

Упередженість Трампа

Як відомо, Волкер подав у відставку після початку скандалу навколо тиску Трампа на Україну.

І хоча звинувачень, які мали б вагу в рамках процедури імпічменту, від дипломата не пролунало, та те, що він розповів про Трампа, має значення.

Курт Волкер визнав: Трамп втрачає об’єктивність, коли йдеться про Україну.

Спершу він навіть категорично відмовлявся зустрічатися з новообраним українським президентом, попри те, що уся його команда (і Держдеп, і інші урядовці, і фахівці американської Ради нацбезпеки) переконували його, що ця зустріч є необхідною.

Переконати його члени президентської команди спробували на зустрічі наприкінці травня. Розповідь Волкера про цю зустріч засвідчила також, що у Вашингтоні покладали (і досі покладають) великі надії на нову українську владу, яка, на думку американців, здатна змінити державу – але Трамп цю думку не поділяє.

"Трамп продемонстрував, що у нього є дуже глибоко вкорінене негативне сприйняття України, засноване на даних про українську корупцію в минулому... Ми говорили йому: це змінилося, цей хлопець (Зеленський. – ЄП) – інший. Але президент мав дуже глибоко вкорінений негатив. Ми все одно переконували, щоби він запросив президента Зеленського на зустріч. Зрештою він погодився: добре, я це зроблю", – переповів Волкер конгресменам деталі зустрічі у Білому домі.

Та здійснити ці наміри так і не вдалося.

Як з’ясувалося, в оточенні Трампа була лише одна людина, яка дотримувалася іншої думки, і її порад було достатньо, щоби повністю змінити позицію президента США. Ця людина не має посад у американській системі влади, але є довіреною особою чи навіть другом Трампа та має величезний вплив на нього.

Це – особистий адвокат Трампа та колишній мер Нью-Йорка Рудольф Джуліані.

"Під час цієї розмови він посилався на мера Джуліані. Мовляв, те позитивне, що ми говоримо про Україну, суперечить тому, що він чув від Руді Джуліані – що українці корумповані, вони всі жахливі люди, що вони "намагалися скинути мене", в сенсі шкодити кампанії на президентських виборах 2016 року", – пригадував Волкер.

У думці про те, що Джуліані є ключовим (або принаймні одним з ключових) джерел, які формують негативне ставлення Трампа до України, Курт Волкер – далеко не єдиний.

Про це згадувала низка дипломатів, яких вже допитали у Конгресі в рамках процедури імпічменту. Про це детально розповіла експосол США в Україні Марі Йованович, покази якої ЄвроПравда опублікувала цього тижня. Ба більше, це визнав Гордон Сондленд – соратник Трампа, повні свідчення якого також розсекретив Конгрес.

А ще Йованович та Волкер, виходячи з їхніх свідчень, сходяться на думці про те, хто є другою після Джуліані особою, що підживлювала недовіру Трампа до України та яка (якщо говорити прямо, без дипломатичних зворотів) підштовхувала президента США до шантажу України.

Ця людина – колишній генпрокурор Юрій Луценко.

"Бойові заслуги" Юрія Луценка

Конгресмени звернули увагу на процитовані Волкером слова Трампа про українців, які "хотіли його скинути".

На їхнє прохання дипломат уточнив: він вважає, що джерелом цих страхів є саме Юрій Луценко, який на початку 2019 року, ще обіймаючи посаду генпрокурора, провів у США інформаційну кампанію, під час якої атакував посла Йованович та несподівано визнав, що Україна... втручалася в американські вибори.

Читайте також
Луценко проти Америки: чому "атака" на посла США зашкодить самій Україні

Ще тоді українські експерти та дипломати ставили під великий сумнів правдивість свідчень керівника ГПУ та попереджали, що його дії можуть мати дуже далекосяжні наслідки (особливо зважаючи на психологію чинного президента США).

Нині американські дипломати підтверджують усі ці висновки.

Та є важлива деталь, де висновки Волкера та Йованович відрізняються від низки припущень, що лунали в Україні навесні. Тоді багато хто вважав, що Юрій Луценко, як член команди Порошенка, діяв за згодою з президентом.

У Держдепі США вважають інакше.

"Схоже, що Луценко (ініціюючи цей скандал) діяв для себе, на свою користь. Адже він був на шляху до звільнення з обранням нового президента. Думаю, його головним мотивом було зберегти посаду, а також запобігти розслідуванню його діяльності на посаді генерального прокурора. Саме тому він намагався стати важливим і цінним для Сполучених Штатів, щоби у підсумку США втрутилися і не дали звільнити його після обрання нового президента", – розповів, зокрема, Курт Волкер на закритих слуханнях у Конгресі.

Волкера перепитали, чи має він підстави вважати, що Трамп повірив звинуваченням Луценка.

"Думаю, що так. Я знаю, що Джуліані повірив, і я також знаю, що Джуліані звітував президенту Трампу про це", – повідомив дипломат.

Волкер переконаний, що ця нова хвиля звинувачень підживила скептичне ставлення Трампа до України, яке дещо згасло після 2017 року. Маючи контакт із Джуліані, який слугував каналом донесення інформації до Білого дому, Луценко генерував несприйняття Трампом України навіть усупереч порадам його команди.

Саме тому, на думку дипломата, президент США, навіть надіславши Зеленському письмове запрошення до Білого дому (цей документ оприлюднили разом зі свідченнями Волкера), так і не погодив дату візиту.

"Хоч він і погодився на зустрічі з нами запросити Зеленського, але не дуже хотів цього робити. І тому зустріч відкладалася та відкладалася", – пояснив Курт Волкер.

Цікава деталь: Луценко, остаточно втративши довіру Держдепу... так і не знайшов партнера в особі Руді Джуліані. Принаймні, Волкер у цьому переконаний. Він розповів про своє спілкування із Джуліані влітку у Нью-Йорку. Тоді дипломат спробував переконати адвоката Трампа у тому, що не варто довіряти Луценкові, бо той занадто часто каже неправду і просто намагається врятувати свою шкуру за зміни влади, і несподівано почув у відповідь, що Джуліані із ним згідний.

"Руді погодився зі мною та сказав: "Так, я дійшов точно такого ж висновку". Отже, спершу він вірив Луценку, а потім почав дистанціюватися від нього. Можливо, через те, що Луценко вже спростував звинувачення, які висував раніше", – розмірковував дипломат на допиті у Конгресі.

Президентський шантаж

Саме час перейти від Волкера до другого допитаного, чиї свідчення Конгрес розсекретив у вівторок – посла США у Євросоюзі Гордона Сондленда.

Сондленд не є фаховим дипломатом. Він бізнесмен, переконаний республіканець, який у часи президентських перегонів 2016 року був одним із ключових донорів кампанії Трампа. Торік Трамп призначив Сондленда керівником американської місії в ЄС, а навесні, втративши довіру до Марі Йованович – неофіційно також доручив йому вести чутливі питання на українському напрямку.

І Волкер, і Сондленд під час допиту на прямі запитання конгресменів відповідали, що не вважають політику Трампа тиском на Зеленського, однак їхні свідчення часом суперечили цьому.

Один з найяскравіших прикладів – розповідь Сондленда про те, як на початку вересня він спілкувався із президентом Трампом та спитав, як розблокувати безпекову допомогу Києву, заморожену на його вказівку.

"Я поставив відкрите запитання: чого ви хочете від України? Пам’ятаю, він тоді був у дуже поганому настрої. Тому це була дуже швидка розмова. Він сказав: "Нічого не хочу, мені не потрібна послуга за послугу. Але я хочу, щоб Зеленський вчинив правильно", – переказав Сондленд.

У жовтні, коли Конгрес допитував соратника Трампа у закритому режимі, він не зміг уточнити суть цих дивних побажань.

Але на початку цього тижня, коли з’ясувалося, що тексти усіх допитів стають публічними, Сондленд несподівано вирішив змінити свою позицію та надіслав до Конгресу письмові уточнення, у яких визнав тиск Трампа на Україну. Він розповів, мовляв, зміг пригадати деякі деталі, а насправді пригадав ключове.

Трамп висував чітку умову відновлення безпекової допомоги Києву, а також запрошення Зеленського до Білого дому. "Тепер я згадую, як особисто розмовляв з (радником Зеленського Андрієм) Єрмаком, де я сказав, що відновлення американської допомоги, швидше за все, не відбудеться, поки Україна не виступить із публічною антикорупційною заявою, яку ми обговорювали протягом багатьох тижнів", – визнав Сондленд.

Що вимагали від Зеленського?

Деталі так званої "антикорупційної заяви" також добре відомі з документів, оприлюднених Конгресом. Її опис збігається у викладі і Волкера, і Сондленда.

Ба більше – оприлюднені текстові повідомлення, листування між Андрієм Єрмаком та Куртом Волкером, де вони обговорюють текст цієї заяви та конкретні формулювання.

Ця вимога з’явилася десь усередині літа, коли Київ ще не знав про замороження безпекової допомоги, але вже відчував, що Вашингтон гальмує призначення зустрічі Зеленського та Трампа, попри письмове запрошення останнього.

Саме тоді до Києва почали надходити сигнали про те, що Білий дім розраховує на розслідування двох важливих для керівництва США справ. "На диво", обидві вимоги збіглися з тезами, які до того лунали від Юрія Луценка під час його "інформкампанії" у США.

Перша – це так зване "втручання України у американські вибори". Друга – це розслідування "справи "Бурісми", а точніше, дивної присутності у раді директорів цієї компанії Хантера Байдена – сина колишнього віцепрезидента США та імовірного суперника Трампа на наступних виборах Джо Байдена.

Тиск на Україну координував Руді Джуліані.

Він не лише особисто контактував із Банковою з цього приводу, але й визначав вимоги офіційних осіб, в тому числі Волкера та Сондленда, визнали обидва посадовці.

На якомусь етапі, у серпні, сторони дійшли конкретики. Київ мав вийти із заявою про початок розслідування. При цьому, як зізнався Сондленд, була чітка вимога про те, що цю заяву мав зробити особисто Зеленський, а не, скажімо, генпрокурор.

Читайте також
Як президент Трамп шантажував Зеленського. Свідчення посла США Вільяма Тейлора

Саме ця вимога свого часу викликала обурення Вільяма Тейлора у його промові, яку вже публікувала "Європейська правда".

Із документів та свідчень, представлених на закритих слуханнях, виходило, що Київ, як міг, уникав виконання цієї вимоги, пропонуючи то один, то інший компроміс, намагаючись відтягнути виконання вимоги тощо.

Так, 12 серпня Банкова дала згоду на заяву Зеленського. Єрмак надіслав Волкеру її текст – російський оригінал та переклад англійською.

Ключовий фрагмент, переданий на узгодження до Вашингтона, звучав так: "Отдельного внимания заслуживает проблема вмешательства в политические процессы Соединенных Штатов, в том числе при возможном участии некоторых украинских политиков. Хочу заявить о недопустимости подобной практики. Мы намерены обеспечить и довести до конца прозрачное и непредвзятое расследование... что предотвратит повторение данной проблемы в будущем".

Скажете, що заява цілком прийнятна та нейтральна? Та ще й без згадки про Байдена? У тому й річ.

"Джуліані сказав, що це непереконливо. Він сказав: якщо вони (Україна) не хочуть розслідувати саме "Бурісму" і саме щодо (втручання у вибори) 2016 року, то про що ми взагалі говоримо?" – переказав Волкер дискусії щодо української пропозиції.

Із Вашингтона у відповідь передали свій варіант заяви Зеленського, де були чітко згадані обидві важливі для Трампа теми – але на Банковій відмовилися давати хід американському варіанту.

"І я з ними погодився, – розповідає Волкер. – Тому у підсумку ідея цієї заяви просто померла".

Зе без "зради"

Це – виклад лише ключових моментів із 800 сторінок документів, оприлюднених Конгресом за мотивами допиту Сондленда і Волкера.

Як відомо, зрештою Трамп та Зеленський все ж зустрілися у Нью-Йорку, хоч Україна і не виконала вимоги, які висувалися Трампом та Джуліані протягом усього літа. Ця зустріч не замінила повноцінний візит до Білого дому, а головне – те, що вона відбулася вже після офіційного початку розслідування у Вашингтоні, ініційованого за скаргою американського держслужбовця-викривача.

За таких умов було би дивно мріяти, що ця зустріч започаткує "дружбу" президентів України та США (а з огляду на оприлюднені дані, не факт, що така дружба була в принципі можливою).

Але так чи інакше, вона відбулася. А детальні свідчення Волкера та Сондленда дозволяють говорити, що попри тиск і часом навіть відвертий шантаж з боку Вашингтона українська сторона уникнула помилок і не переступила "червоні лінії". Прагнення Зе-команди організувати зустріч Зеленського та Трампа не призвели до дій, які зашкодили би двопартійній підтримці України з боку США.

І, якщо вірити Волкеру, небезпечні кроки блокувала саме українська сторона.

Це дає надію, що і надалі, попри відставку самого Волкера, Київ уникатиме критичних помилок на американському напрямку.

На останок ще одна деталь, яка суттєво відмінна від всього написаного вище.

Курт Волкер розповів у комітеті про одну зустріч, яка все ж була проведена Україною геть погано – але, на щастя, не мала ключового значення. Це – переговори у Білому домі між тодішнім секретарем Радбезу Олександром Данилюком та його американським колегою Джоном Болтоном.

"Річ у тім, що Олександр Данилюк говорив дуже бюрократично. Він пішов у нетрі реформи спецслужб, СБУ, Міноборони, про те, як вони планували створити новий апарат РНБО. Але це не рівень розмови із радником з національної безпеки США! На цьому рівні слід доносити значно чіткіше стратегічне повідомлення, на кшталт: Ми – нова команда. Ми розуміємо проблеми в Україні. Ми прагнемо їх вирішити. Ми хочемо співпрацювати з США. Саме таким мало бути повідомлення від Данилюка, а він просто цього не зробив.

Зрештою, вийшла зустріч ні про що, і я вважаю, що це була втрачена можливість для України".

Цей приклад, наведений Волкером, схоже, свідчить про ще одну проблему України, й не лише на американській, а й загалом на міжнародній арені. Це брак довіри Банкової до українських дипломатів, з якими просто не стали радитися про те, чого саме Болтон прагне почути від українського колеги.

І якщо Зе-команда не почне виправляти цю проблему, подібні "непорозуміння" траплятимуться і згодом.

Автор: Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди"

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua