Тест на справжність намірів: чому реформа оборонних закупівель важлива для відносин із НАТО

Вівторок, 2 червня 2020, 14:40 — , Центр "Нова Європа"
Фото: tellerreport.com

Чи зможе Україна зробити важливий крок у бік НАТО, зробивши прозорими та конкурентними оборонні закупівлі? 

Значною мірою відповідь на це запитання залежатиме від результатів повторного другого читання у Верховній раді законопроєкту 2398-д "Про оборонні закупівлі".

Реформа оборонних закупівель є не тільки суттєвим внеском у підвищення обороноздатності України, але і кроком вперед у наших відносинах з міжнародними партнерами, зокрема НАТО і США.

Прозорість та конкуренція

Новий закон, що йде на зміну старим двом ("Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони" та "Про державне оборонне замовлення"), покликаний не просто виправити недоліки чинного законодавства, а повністю змінює систему закупівель та переводить її на нові стандарти.

Перш за все, законопроєкт передбачає суттєве зменшення рівня таємності процедур і порядку оборонних закупівель через внесення змін до закону "Про державну таємницю".

Раніше все "державне оборонне замовлення", тобто понад половину усіх закупівель Міноборони, було таємним, що створювало корупційні ризики через його закритість (щорічні втрати відповідного бюджету від корупційних схем становили 10-15%).

Тепер більша частина закупівель буде відкритою, окрім тих, що важливо зберегти в таємниці з огляду на чутливість інформації.

Зауважимо, що найкращі світові практики засекречених витрат на оборону складають 1-20%.

Зменшення секретності відкриває можливість для демократичного та цивільного контролю у сфері оборонних закупівель, що означатиме збільшення рівня їх прозорості.

Новий закон сприятиме встановленню здорової конкуренції між виробниками (95% закупівель у рамках ДОЗ були таємними та здебільшого неконкурентними): не тільки національними, але й іноземними, що відкриває для замовників можливість імпорту.

Тепер вони зможуть здійснювати закупівлі відповідно до їх потреб, а не наявної пропозиції. Втім, це не варто розцінювати як лобізм інтересів закордонних постачальників – законопроєктом передбачено низку умов та обмежень, які надаватимуть переваги українським виробникам.

Можливо, низка компромісів на користь національного виробника не робить законопроєкт ідеальним, втім, нова система суттєво відрізняється від того лобізму національного виробника "по-українськи", який був раніше і фактично виключав можливість імпорту.

Наявність конкуренції забезпечить перехід до вільного ціноутворення.

Це реалізується передусім відмовою від таких пострадянських інструментів, пристосованих до існування в умовах планової економіки, як РКМ (розрахунково-калькуляційні матеріали – розрахунки щодо штучного встановлення рівня цін) та ДОЗ (державне оборонне замовлення – засіб регулювання планів закупівель та спроможностей виробництва). Натомість ціни тепер буде створювати ринок, а необхідну оборонну продукцію визначатимуть замовники через трирічні "плани закупівель".

Загалом новий закон передбачає побудову нової системи оборонних закупівель, містить чітко визначені етапи та процедури закупівель, визначає відповідальних та захищає інтереси виробників і замовників.

Втім, він є суттєвим внеском не тільки у підвищення обороноздатності країни, але й у відносини між Україною та НАТО і США.

Одна з п'яти ключових реформ

Реформа оборонної промисловості та закупівель, включно із законом про державне оборонне замовлення, є однією з п’яти головних реформ, які вже певний час є пріоритетними для порядку денного відносин Україна-НАТО (інші чотири: закон про СБУ; створення нового парламентського комітету з нагляду за Службою безпеки та розвідкою; закон про розвідку; закон про поводження із державною таємницею та секретною інформацією).

З огляду на це, побудова нової системи, що орієнтована на британську модель, є адаптацією Директиви ЄС 2009/81/ЄС про оборонні закупівлі та має спільні риси із системами оборонних закупівель держав-членів НАТО, є важливим кроком.

В цілому такі нововведення законопроєкту, як конкурентність, прозорість оборонного бюджету та зниження надмірної таємності, і є тими найкращими практиками держав-членів НАТО, які Україна має переймати наряду із більш конкретними стандартами.

Серед них, насамперед, створення системи державного гарантування якості оборонної продукції на основі підходів, що використовуються у стандартах НАТО серії AQAP (Allied quality assurance publications – союзні публікації НАТО із гарантування якості).

Йдеться про запровадження в Україні "стандарту" № 4107, тобто Угоди НАТО зі стандартизації "Про взаємне державне гарантування якості оборонної продукції", яке також визначено в новій Річній національній програмі Україна-НАТО 2020.

Система гарантування якості дозволить замовникам отримати впевненість у належній якості оборонної продукції.

Своєю чергою наявність сертифікатів міжнародного зразка у українських виробників уможливила б зростання їх експортного потенціалу. Адже наразі при експорті оборонної продукції до країн-членів ЄС та НАТО часто вимагається наявність сертифікатів державного гарантування якості цієї продукції, які може видавати лише національний уповноважений орган за наявності працюючої системи.

Законопроєкт також встановлює можливість здійснювати закупівлі товарів, робіт і послуг оборонного призначення через міжнародні спеціалізовані організації, зокрема систему закупівель Альянсу – Агенцію НАТО з підтримки та постачання (NATO Support and Procurement Agency).

Україна приєдналася до Агенції ще у 2015 році, а адаптацію національного нормативного поля завершила лише наприкінці 2019 року. Тоді ж, у грудні, вже було здійснено перші закупівлі через цю систему (кулеметні модулі для БТРів та гусениці до БМП). Україна вже також має заплановані відповідні контракти на 2020 рік.

Головна мета цього кроку – забезпечити можливість закупівлі продукції військового призначення, яку в Україні не виробляють або постачають за значно завищеною неринковою вартістю.

Таким чином, Україна зможе здійснювати закупівлі швидко, напряму і без посередників. На додачу держави-учасниці Агенції НАТО з підтримки та постачання мають можливість здійснювати закупівлі спільно, що забезпечує зниження вартості контракту та економію коштів.

Крім того, Україну сприйматимуть як надійного партнера, якщо вона і надалі користуватиметься системою закупівель через Агенцію.

* * * * *

Ухвалення законопроєкту 2398-д матиме кілька важливих наслідків для країни.

  • Це стане важливим кроком для подальшого реформування сектора безпеки і оборони України. Вже зараз ця реформа вважається ключовою та є лакмусовим папірцем боротьби з корупцією в силах оборони і безпеки. Ухвалення закону стане чітким сигналом для всього світу, що Україна йде незворотним шляхом реформ.
  • Із побудовою нової системи оборонних закупівель Україна стане ще на крок ближчою до європейських стандартів і практик, а отже, і ефективнішою – як з точки зору економії коштів, так і з точки зору якості оборонної продукції.
  • Ухвалення закону може збільшити довіру міжнародних партнерів до України, забезпечити збереження американської військової допомоги та зміцнити партнерство з НАТО. Реформа може також стати тією історією успіху, яка зміцнить позиції України на шляху до отримання статусу Партнера розширених можливостей НАТО.

Для ефективного функціонування нової системи оборонних закупівель будуть потрібні час і ґрунтовна робота над підзаконною нормативно-правовою базою.

Втім, реформа вже частково запущена: створено Центр оборонних закупівель, відбулись перші закупівлі через Агенцію НАТО з підтримки і постачання.

Однак у разі провалу законопроєкту Україна фактично опиниться у підвішеному стані, коли нова система ще не функціонує на повну, а до старої вже неможливо повернутися.

Автор: Маріанна Фахурдінова,
Центр "Нова Європа"

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua