Перед загрозою блокади: наскільки Україна залежна від торгівлі з Білоруссю

Четвер, 3 червня 2021, 11:00 — , для Європейської правди
Фото: Mindaugas Kulbis/Associated Press/East News
Мітинг під посольством Білорусі у Вільнюсі, 27 травня 2021 року

Відносини України та Білорусі прямують до повноцінної торгової війни.

Наприкінці травня стало відомо, бо Білорусь з перших чисел червня запроваджує режим разового ліцензування на низку товарів українського експорту. Фактично одночасно з’явилася інформація про проблеми з поставками в Україну бензину А-95 білоруського виробництва.

А до цього Україна припинила авіаційне сполучення з Білоруссю через інцидент з примусовою посадкою літака компанії Ryanair. А анонси Мінська розпочати авіасполучення з анексованим Кримом можуть призвести до нової хвилі санкцій з боку Києва.  

Ці події змушують замислитись над стабільністю і надійністю торговельних відносин України з північним сусідом.

Наскільки важливою для України є торгівля з Білоруссю? І які наслідки для нас матиме закриття цього ринку?

В яких сферах ми маємо критичну залежність, а для яких товарів можлива швидка переорієнтація на інші ринки?

Експорт без критичної залежності

Протягом останніх п’ятнадцяти років частка Білорусі в українському експорті коливалася на рівні 3%, тоді як номінальний експорт змінювався у діапазоні від 1 до 2 млрд доларів США.

Хоча це небагато порівняно із загальним експортом, та все ж Білорусь стабільно перебувала у топ-20 напрямків українського експорту серед індивідуальних країн-партнерів. Цьому сприяли спільний кордон, режим вільної торгівлі, а також розвинуті економічні зв’язки, частина з яких збереглася ще з радянських часів.

 

Експорт товарів з України у Білорусь, 1996-2020
Джерело: UN ComTrade, власні розрахунки

У 2020 році Україна експортувала в Білорусь товарів на 1,3 млрд доларів США, що знову ж таки склало 3% від загального експорту країни.

Перші щаблі у переліку експортних товарів посідають насіння олійних культур, а саме соєві боби (11% експорту в Білорусь), залишки харчової промисловості, переважно макуха (10%), та залізничне обладнання, зокрема саморозвантажувальні вагони (5%) та колісні осі (4%).

 

Структура експорту товарів з України у Білорусь, 2020 
Джерело: https://bi.customs.gov.ua/trade/#/, власні розрахунки

Для переважної більшості товарів, які Україна везе у Білорусь, цей ринок не є домінантним. Лише 15% українського експорту, або 207 млн доларів США, складають товари, для яких ринок Білорусі є основним, тобто на нього спрямовується понад дві третини загального експорту цього товару.

Серед таких товарів чільне місце займають саморозвантажувальні вагони, 80% експорту яких минулого року Україна поставила у Білорусь. Після фактичного закриття російського ринку експорт цих вагонів різко скоротився, але у 2019-2020 роках почав відновлюватися, у першу чергу за рахунок активних поставок у Білорусь. Також ці вагони купує Литва, але у значно менших обсягах.

Також у переліку товарів, які Україна експортує переважно на ринок Білорусі – запчастини сільськогосподарських машин для обробки грунту, мідний дріт, електричні трансформатори, будівельна цегла тощо.

Постанова Кабміну Білорусі №292 від 26 травня 2021 року, якою запроваджується разове ліцензування імпорту окремих товарів з України, має досить обмежене коло застосування. На даний момент під дію постанови підпадають 16 категорій, а саме: кондитерські вироби, шоколад, соки, пиво, ДВП, ДСП, шпалери, картонна упаковка, цегла, керамічна плитка, скляні ампули, радіатори, сільськогосподарські машини для обробки ґрунту, пральні машини, меблі для сидіння та інші меблі.

У 2020 році експорт цих товарів у Білорусь склав 113 млн доларів США, або трохи більше 8%. Найбільшими позиціями експорту, на які поширюються разові ліцензії, є частини сільськогосподарських машин для обробки ґрунту (13 млн доларів США), пиво з солоду (11 млн) та шпалери (9 млн).

Однак середня частка ринку Білорусі в українському експорті цих товарів складає 13%, тобто цей напрямок не є пріоритетним.

Виняток – це частини машин для обробки ґрунту, 68% українського експорту яких спрямовується у Білорусь.

Також ці товари, хоча й у значно менших обсягах, постачаються у Молдову, Литву, Німеччину та Польщу, причому значення країн ЄС останнім роками зростало. Закриття ринку Білорусі може стимулювати переорієнтацію.

Другий виняток – це будівельна цегла, 68% експорту якої спрямовувалось у Білорусь й ще 16% – до Росії. Ймовірність переорієнтації цього експортного потоку наразі низька, однак компенсувати вплив обмежень може допомогти внутрішній ринок, який є основним споживачем цегли.

Таким чином, обмеження експорту в Білорусь, хоча й безумовно негативно впливатиме на окремі компанії, не матиме значного макроекономічного впливу.

Проте значно важливішим для української економіки є білоруський імпорт.

Імпорт: заміна є, але дорожча

Якщо значення ринку Білорусі для українських експортерів було досить стабільним протягом останніх п’ятнадцяти років, то роль імпорту змінювалась, й досить помітно.

До 2014 року відбувалося поступове посилення ролі Білорусі як постачальника України. Надалі, незважаючи на коливання, тенденція змінилась на протилежну, й роль Білорусі почала поступово скорочуватися.

У 2020 році частка Білорусі в загальному імпорті України склала 5%, що відповідає 2,9 млрд доларів США. Білорусь була шоста серед країн-імпортерів товарів в Україну.

 

Імпорт товарів з Білорусі в Україну, 1996-2020 
Джерело: UN ComTrade, власні розрахунки

Крім того, на відміну від експорту, імпорт товарів з Білорусі дуже концентрований.

Більше половини складають мінеральні палива, серед яких домінують продукти нафтопереробки (42% загального імпорту з Білорусі), зокрема дизель та бензин. Ще 10% – це добрива, зокрема калійні.

 

Структура імпорту товарів з Білорусі в Україну, 2020 
Джерело: https://bi.customs.gov.ua/trade/#/, власні розрахунки

Більш того, Білорусь є другим за значенням постачальником продуктів нафтопереробки (УКТ ЗЕД 2710) в Україну після Росії.

У 2020 році частки Росії та Білорусі склали по 36%, тобто сумарно ці дві країни контролюють 72% імпорту продуктів нафтопереробки в Україну, що є дуже значним показником.

З квітня 2019 року в Росії діють обмеження на експорт в Україну енергетичних товарів, зокрема застосовується система щомісячних дозволів на експорт бензинів, дизелю, зрідженого газу тощо.

На цьому тлі виникнення проблем з поставками продуктів нафтопереробки також з Білорусі, вочевидь, матиме негативний вплив на економіку України.

Тому ключовим є питання можливості диверсифікації імпорту продуктів нафтопереробки.

Звісно, паралельно з пошуком інших рішень, зокрема з формуванням резервів, збільшенням внутрішнього виробництва, зменшенням попиту на ці види палива за рахунок, наприклад, переходу на електромобілі тощо.

Третім за значенням постачальником продуктів нафтопереробки в Україну є Литва (12%), тоді як на ЄС в цілому припадає 21% імпорту нафтопродуктів в Україну у 2020 році. Також наша держава купує нафтопродукти, наприклад, в Туреччині (4% у 2020 році).

Отже, диверсифікація поставок, вочевидь, можлива, й канали співпраці вже є. Однак ці поставки будуть дорожчими. Наприклад, у 2020 році середня вартість імпорту 1 кг нафтопродуктів з Литви була на 5% вища за білоруську. Інше питання, зокрема для поставок з Литви – це логістика.

Аналогічна ситуація з добривами. Білорусь є одним із найбільших, але не єдиним виробником калійних добрив у світі.

Попри це, переорієнтація можлива, питання лише в ціні. Що насправді добре, бо мати вибір завжди краще, ніж його не мати, навіть якщо за вибір доводиться платити.

* * * * *

Український імпорт з Білорусі концентрований та містить низку критично важливих товарів, у першу чергу нафтопродукти.

Переорієнтація на інших постачальників реалістична, навіть зараз нафтопродукти з ЄС складають п’яту частину загального імпорту.

Однак треба бути готовими до того, що цей імпорт буде дорожчим.

 

Автор: Вероніка Мовчан,

Інститут економічних досліджень та політичних консультацій

Стаття підготовлена в рамках проєкту "Розуміння Угод про асоціацію між ЄС та Україною, Молдовою і Грузією", який реалізується консорціумом, до складу якого входять Центр європейських політичних досліджень (Брюссель), Інститут економічних досліджень та політичних консультацій (Київ), "Реформатікс" (Тбілісі) та "Експерт-груп" (Кишинів) за фінансової підтримки Уряду Швеції

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua