Не тільки лоукостери: коли запрацює та що змінить "відкрите небо" з ЄС

Середа, 30 червня 2021, 09:40 — , Європейська правда
Фото Jan KUCHARZYK / East News
Після лібералізації доступ лоукостерів до рейсів з України буде відкритими так само, як це є нормою всередині ЄС. На фото - аеропорт Будапешта, де наявність власного лоукостера (Wizzair) не заважає роботі інших компаній

Угода про спільний авіаційний простір (САП), більше відома за назвою "відкрите небо" чи ще більш зрозумілою (хоч і не повністю коректною) характеристикою "угода про лоукости", нарешті розблокована! 

Текст цього документа узгодили та затвердили ще за Януковича, але далі все зупинилося. І лише зараз, після семи років та семи місяців гальмувань, блокувань, внутрішніх суперечок та роздумів, Європейський Союз нарешті дав "зелене світло" підписанню угоди. Втім, самого підписання ще доведеться почекати кілька місяців, а потім почнеться процедура ратифікації.

То коли ж насправді чекати "відкриття європейського неба" для пасажирів з України? І що саме здатна змінити ця угода?

Пояснюємо.

Що заважало?

Про епопею з "відкритим небом" "Європейська правда" розповідала неодноразово. Її парафували (тобто поставили підписи на рівні переговорних команд) ще у листопаді 2013 року, під час сумнозвісного саміту Східного партнерства у Вільнюсі. У цьому питанні ми "наздоганяли" Грузію та Молдову, які завершили усі процедури кількома роками раніше.

Здавалося, що після перемоги Революції гідності немає жодних перепон підписати цю угоду, приміром, разом з Угодою про асоціацію... але наша держава стала заручником внутрішніх роздраїв у Євросоюзі.

Каменем чи то пак "скелею спотикання" виявився статус Гібралтару. Ця невеличка територія на Піренейському півострові перебуває під юрисдикцією Великої Британії, однак Іспанія вважає своєю її частину – саме ту, на якій побудований аеропорт Гібралтару. І саме у 2014 році іспанський уряд вирішив загострити цю суперечку.

А далі Британія увійшла в період Brexit, і владнання цієї проблеми у відносинах з Іспанією (насправді дуже дрібної за масштабами) відійшло далеко з переліку пріоритетів. Як наслідок, відтоді лишилася замороженою ціла низка авіаційних угод ЄС із третіми державами, готових до підписання. Лише від січня 2021 року, коли завершився Brexit, юридична робота поновилася. І хоча Іспанія ще деякий час щось звіряла, трохи затягнувши процес – зрештою історія добігла завершення. 28 червня Рада ЄС затвердила відразу чотири угоди – з Україною, Вірменією, Тунісом і Катаром.

Наш договір лишався заблокованим найдовше. Просто не пощастило.

Коли це все запрацює?

Хоча Україна (не з власної провини) вже достатньо зачекалася "відкриття неба" з ЄС, процедура ще не завершилася. Попереду ще кілька етапів – зокрема, саме підписання.

А дехто, прочитавши європейський пресреліз, навіть встиг злякатися – адже там йдеться про те, що угода потребує ратифікації в усіх 27 державах ЄС. То що, чекати ще декілька років і знову домовлятися з усіма?!

Маємо добру новину.

Ні, чекати доведеться недовго. Текст угоди про САП передбачає прискорену процедуру, так зване "тимчасове застосування", яке дозволяє угоді почати діяти майже відразу після підписання.

"Тимчасове застосування не потребує ратифікації. Після підписання відбувається обмін нотами між Україною та ЄС про готовність до тимчасового застосування, після чого Угода застосовуватиметься тимчасово з першого числа наступного місяця", – пояснили "Європейській правді" у місії України при ЄС.

Наразі у Брюсселі кажуть лише, що підписання очікується "восени", але цю дату можна точно спрогнозувати до дня. Майже напевно це станеться 12 жовтня – під час саміту Україна-ЄС, що відбудеться у Києві. Великі домовленості часто намагаються підлаштувати під саміти, щоби створити для них імідж результативності – тож буде дивно, якщо цією можливістю не скористаються.

Важливе уточнення: це не означає, що підписання "відкритого неба" свідомо відтягують, щоби потішити Зеленського чи його гостів з Брюсселя. Бюрократична машина ЄС дуже неспішна; перед підписанням угоди справді мають відбутися деякі процедури, як-от її переклад 24 мовами та юридичне узгодження усіх мовних версій; до того ж це накладається на літні канікули. Тому 12 жовтня – це цілком природна дата.

Це означає, що застосування "відкритого неба" у най-найоптимістичнішому варіанті може розпочатися з 1 листопада, але значно реальніше – в один із наступних місяців, наприклад з 1 грудня.

Хай там як, вже з літнього сезону навігації 2022 року у авіакомпаній буде можливість використовувати перші переваги спільного авіапростору.

А вже далі, при діючій угоді, поволі відбуватиметься її ратифікація у 29 парламентах – Верховній раді, Європарламенті та 27 державах-членах ЄС.

А що як хтось із них (як-от Угорщина) вирішить заблокувати угоду з Україною?

Запитання правильне, але заспокоїмо: небезпеки немає.

Загалом Будапешт не блокує подібні секторальні угоди з Україною. До того ж ця угода має для наших сусідів особливе значення, адже від неї виграє передусім угорський лоукостер WizzAir.

Втім, "ніколи не кажи ніколи" – тож уявімо, що ця чи інша держава ЄС все вирішила насолити Києву і відмовилася ратифікувати договір. Що ж, це буде дуже неприємно, але... напевно не зупинить його дію! У історії Євросоюзу ще не було випадків, щоби одна з держав-членів таким чином зривала загальноєвропейську угоду з третьою стороною; фахівці з європейського права вважають, що це суперечить принципам ЄС. Тож навіть у цьому разі угода напевно продовжить діяти за принципом тимчасового застосування, доки парламент умовної Угорщини не зрозуміє, що він був неправий, і не знайде голоси для ратифікації.

Словом, тепер небо Євросоюзу точно для нас відкриється. І це станеться дуже скоро.

Що зміниться?

Спершу про головний міф, пов’язаний з цією угодою. Ні, спільний авіаційний простір між Україною та ЄС не означає приходу до нас європейських лоукостерів. Та й, власне, не варто забувати, що вони у нас вже є, щонайменше двоє – WizzAir та Ryanair.

Натомість "відкрите небо" створює умови для того, щоби перевізники, а передусім дешеві авіакомпанії, мали більше можливостей відкривати нові маршрути. Угода створює умови для кращої конкуренції, а це вже за допомогою ринкових механізмів призводить до зниження цін. ЄвроПравда вже розповідала у статті "Міфи та реалії відкритого неба" про те, як змінився авіаринок Молдови після підписання аналогічної угоди про САП: кількість напрямків прямих авіарейсів з Кишинева зросла з 19 у 2013 році до 42 у 2017-му, а квиток на прямий переліт до Лондона, який у квітні 2010 року коштував 210 євро, в квітні 2017 року коштував 45 євро.

Як це відбувається?

Зокрема, через те, що ця угода скасовує ті нині чинні двосторонні домовленості, що закріплюють деякі найприбутковіші маршрути лише за монополістами. До прикладу, авіарейси Київ – Прага поділені між МАУ та Czech Airlines, а ті компанії, які хочуть також літати цим маршрутом, автоматично отримують відмову, їм кажуть, що "ліміт вичерпаний, вільних частот немає". Так само діють обмеження на подорожі до столиці Франції. Ці обмеження будуть скасовані.

А ще українські пасажири отримають додаткові права та фінансові гарантії – про це трохи далі.

За угодою, спільний авіапростір буде створений у три етапи.

Прямі маршрути з України до ЄС та назад будуть лібералізовані для перевізників з України та з ЄС відразу, без жодних додаткових умов.

Ще одна важлива лібералізація "зі старту" – право будь-якої авіакомпанії надавати наземне обслуговування, тобто "хендлінг" у аеропорту, куди літає ця компанія, а не покладатися на послуги монополістів. Для когось це може стати шляхом здешевити цю частину квитка; інші матимуть шанс для запровадження додаткових послуг. Навряд чи це стане масовим, але на конкуренцію однозначно вплине.

Але от далі на Україну чекатиме значне "домашнє завдання" – ми маємо привести своє авіаційне законодавство у відповідність до тих норм, які діють у решті держав спільного авіаційного простору. Лише на першому етапі Україна має впровадити 24 директиви та регуляції ЄС – наприклад, про сертифікацію або правила справедливого розподілу частот та слотів у аеропортах між компаніями, які на них претендують (нинішні українські правила регулярно стикаються з критикою через їхню придатність до "ручного управління").

Після виконання завдань першого етапу Україна отримає вагомий бонус: усі українські льотні сертифікати, пов’язані з підготовкою екіпажу, будуть автоматично визнаватися в ЄС. Це може допомогти не лише пілотам та авіакомпаніям, для яких відкриють нові можливості – імовірно, це визнання стане новим простором для української авіаційної освіти, яка колись була доволі потужною.

А ще на цьому етапі має бути додатково лібералізований хендлінг, із допуском гравців іншої сторони у свої аеропорти. Тепер таке право отримають не лише самі авіакомпанії, а й будь-які бізнеси.

Далі – наступна порція "домашнього завдання", після якої авіакомпанії з ЄС отримають вільний доступ також до маршрутів між містами України. Перевізники з України не матимуть аналогічного права для роботи всередині Євросоюзу, але зможуть вільно претендувати на складні маршрути, де принаймні одна з точок буде українською (наприклад, Київ – Франкфурт – Рейк’явік). Така асиметрія можливостей, на жаль, була закладена ще на етапі переговорів про САП у 2012-2013 роках. Можна очікувати, що український уряд буде намагатися переконати ЄС внести зміни до угоди.

Та повернемося до реальних – фінансових – змін для пасажирів.

Тут є добра новина.

Ті, хто часто літає рейсами європейських перевізників, знають, що там діє серйозний захист для пасажирів від свавільних скасувань рейсу, та затримок, незалежно від ціни квитка. Зокрема, йдеться про зобов’язання перевізника надати пасажирові харчування та готель, якщо щось пішло не так і рейс не може вилетіти. А якщо затримка відбулася з вини авіакомпанії та якщо вона є тривалою – пасажирові мають виплатити серйозну компенсацію, від 200 євро на коротких рейсах до 600 євро на далеких, як-от трансатлантичних перельотах.

І це реально працює – навіть на авіакомпаніях-лоукостерах. А коли економні перевізники намагаються уникнути значних виплат – можна позиватися проти них через спеціальних посередників, з гарантованим виграшем.

Так от, цей регламент №261/2004 має бути впроваджений в Україні вже на першому етапі! І це дає сподівання, що українські перевізники, які часом зловживають правами пасажирів та припускаються серйозних затримок, тепер будуть ставитися до своєї роботи інакше, а шалені затримки рейсів тієї ж МАУ на внутрішніх маршрутах нарешті підуть у минуле.

Словом, для пасажирів "відкриття неба" з ЄС однозначно буде вигідним. Як це завжди буває з угодами, які створюють реальний ринок та справжню конкуренцію.

Автор: Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди"

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua