Допомагати Україні, не конфліктуючи з РФ: що показали дебати наступників Меркель

Середа, 30 червня 2021, 16:36 — , для Європейської правди
Фото: DPA/East News
Дебати кандидатів на посаду канцлера Німеччини Арміна Лашета (ХДС, ліворуч), Анналени Бербок (Союз90/Зелені) та Олафа Шольца (СДПН), 26 червня 2021 року

Яким бачать новий курс Німеччини основні кандидати на посаду канцлера? 

Увечері 26 червня на німецькому телебаченні відбувся черговий раунд дебатів між трьома кандидатами: Анналеною Бербок (Союз90/Зелені), Арміном Лашетом (блок ХДС/ХСС) та Олафом Шольцем (СДПН). Ця 90-хвилинна дискусія була присвячена ролі Німеччини у світі та проводилася у взаємодії з Мюнхенською безпековою конференцією.

Тож кандидатам довелося не тільки демонструвати обізнаність у питаннях міжнародно-політичного порядку денного, але й пропонувати власні візії майбутнього німецької зовнішньої політики на різних напрямках.

Відповіді кандидатів безпосередньо стосувалися й України. Більш того, одне із запитань їм поставив президент Володимир Зеленський. 

Тож варто детальніше розглянути відповіді потенційних наступників Ангели Меркель. 

Інтерес до зовнішньої політики

Характеризуючи цю дискусію в цілому, можна дійти висновку, що незалежно від того, яка з трьох представлених партій запропонує кандидатуру канцлера чи стане до керма німецької дипломатії, принципові аспекти зовнішньої політики Берліна залишаться незмінними. Що це означає?

По-перше, німецька зовнішня політика залишатиметься мультилатеральною. В даному випадку йдеться про те, що на глобальній та регіональній арені ФРН діятиме через систему альянсів з союзниками та засновуватиме свої дії на принципах і нормах міжнародного права.

По-друге, Німеччина має розширити своє залучення у формування зовнішньої політики на рівні Європейського Союзу та співпрацювати на цьому напрямку з союзниками по блоку.

По-третє, важливим елементом зовнішньополітичного курсу Берліна лишатиметься партнерство із Сполученими Штатами та активне залучення до НАТО.

Втім, за своїм "тематичним наповненням" німецька зовнішня політика виходить далеко за рамки цих принципів. Що, зрештою, й відкрило простір для дебатів між представниками провідних політичних сил.

Навіть сам факт проведення дебатів з питань зовнішньої політики важливий, адже вказує на зацікавлення виборця цією тематикою.

А також демонструє значення, якого зовнішньополітичний порядок денний набув у німецькому політикумі та виборчому процесі.

Тож яких висновків можна дійти після цього раунду дискусій та що висловлені тези можуть означати для України?

Зелені зміни

Дискусія вкотре підтвердила, що основна конкуренція в рамках даної кампанії розгортатиметься між "Союзом90/Зеленими" та християнськими демократами.

Ознаки цього з’явилися ще на старті кампанії навесні, коли представники блоку ХДС включно з лідером партії Арміном Лашетом почали критикувати заяви чи окремі аспекти передвиборчої програми Зелених.

Нині ж, вже через понад два місяці після обрання Лашета кандидатом в канцлери від християнських демократів, "Союз90/Зелені" лишається чи не основною його мішенню. При цьому найвагоміша частина критики стосується спроб поставити під питання спроможність конкурентів керувати змінами, які очікують німецьке суспільство.

Християнські демократи при цьому послідовно переконують своїх виборців у тому, що амбітні кроки з економічних та екологічних трансформацій, які пропонують "Зелені", будуть здебільшого профінансовані з державного бюджету чи обернуться підвищенням прямих або непрямих податків. Це, безумовно, може вдарити по найменш захищених верствах населення й малому та середньому бізнесу, захисником інтересів яких прагне виступити ХДС/ХСС.

Аналогічні підходи спостерігалися й під час суботніх дебатів в дискусіях між Лашетом та Бербок, хай як не намагалися усі учасники представити цю зустріч практично як дружню візіонерську розмову про майбутнє.

Лідер ХДС намагався не лише продемонструвати свою обізнаність у широкому колі питань міжнародного порядку денного чи виступити адвокатом стосовно окремих аспектів зовнішньої політики чинного уряду, але й вказати на те, що конкуренти з зеленого табору навряд чи мають серйозні аргументи, які вони могли б протиставити нинішньому урядовому курсу, за продовження котрого більшою чи меншою мірою виступає Лашет.

Натомість Анналена Бербок просувала зовнішньополітичні постулати власної партії, спрямовані на поступові трансформації в німецькій зовнішній політиці. Зокрема, вона торкнулася проблем "кліматизації" зовнішньополітичного курсу, які безпосередньо пов’язані з газовим питанням.

Окрім того, "Зелені" декларують готовність ставити й досягати амбітніших цілей в плані кліматичної політики на рівні Європейського Союзу.

Іншим важливим виміром, на думку Бербок, має стати посилення вимог до дотримання прав людини та норм демократичного урядування всередині ЄС.

Інші учасники дискусії не заперечували їй у тому, що ці теми треба піднімати, але їхні пропозиції виглядали здебільшого як такі, що продовжують чинний курс.

Тож, судячи з риторики "Зелених", можна дійти висновку, що вони є чи не провідними "агентами змін" у німецькій зовнішній політиці.

Невиразний Шольц

Попри власні спроби позиціонувати себе як досвідченого управлінця, кандидат у канцлери від соціал-демократів Олаф Шольц виглядав під час суботніх дебатів відверто блякло.

Читайте також
Шанс перемогти "Зелених": завдяки чому партія Меркель може зберегти лідерство

Іноді видавалося навіть, що він бере участь у дискусіях лише через політичну необхідність, а не через потребу донести до виборців важливі меседжі.

Ця роль виглядає невдалою з огляду на принаймні два чинники. По-перше, це необхідність ширшого залучення до кампанії навіть "ядерного електорату" самих соціал-демократів, котрий чекає від партії нових ідей.

А, по-друге, потреба переконати ліве крило партії в тому, що його інтереси, зокрема й у плані соціального порядку денного, будуть враховані.

Під час дебатів Шольцу навряд чи вдалося виконати ці завдання. Адже його риторика більшою чи меншою мірою зводилася до захисту доробку чинної "малої великої коаліції", яка не користується значною підтримкою у виборця есдеків, котрий волів би її позбутися.

Більш того, 

низка висловлювань чинного віцеканцлера може розсварити його з лівими соціал-демократами.

Це стосується передусім його тези щодо зупинки газопроводу "Північний потік-2", якщо тиск Російської Федерації на Україну посилиться. Ця заява вже встигла викликати розчарування у асоційованої з лівим крилом СДПН прем’єрки землі Мекленбург-Передня Померанія Мануели Швезіг, яка послідовно лобіює завершення будівництва газопроводу.

Відтак перед соціал-демократичним кандидатом стоять непрості завдання, від успішності розв’язання яких залежатиме динаміка симпатій до есдеків.

Обережний оптимізм для України

Що це все означає для України?

Дискусія підтвердила, що українській стороні слід мати радше помірковані очікування стосовно змін у німецькій зовнішній політиці на східному напрямку після виборів до Бундестагу.

Першою причиною для цього є структурна, адже, виходячи з даних соціологів, жодна з політичних сил, котрі брали участь у дебатах 26 червня, не буде спроможна самостійно сформувати уряд. А відтак йтиметься про укладення коаліційної угоди, що означатиме компроміс, в тому числі й у плані зовнішньої політики.

Водночас усі учасники дискусії висловлювалися помірковано стосовно європейської та євроатлантичної перспективи України, уникаючи прямих відповідей на питання про членство України в ЄС та НАТО.

Так само, ці відповіді відсутні й у проєктах партійних програм, з якими ХДС/ХСС, Зелені та соціал-демократи йдуть на вибори. З іншого ж боку, позитивним аспектом для України можуть стати слова Арміна Лашета про те, що "Німеччина має гарантувати демократичний процес в Україні та її тісний зв’язок з Європою". Подібного роду розширення партнерства між Україною та ЄС не виключив і кандидат від соціал-демократів.

Тож в української сторони є низка можливостей для розширення взаємодії з ЄС у форматі поза членством. Зокрема, перспективними напрямками тут можуть бути доступ до цифрового ринку Євроспільноти, участь у проєктах "Зеленого ладу" та спрощення взаємного доступу на ринки.

На додачу дебати показали, що в партіях "великої коаліції" залишаються глибоко вкоріненими стереотипи про необхідність підтримання діалогу з РФ.

І це при тому, що вони суперечать як інтересам самої Німеччини, зацікавленої в поглибленні зв’язків з країнами Центральної Європи, так і її позиції як однієї з держав-ініціаторок санкційного режиму, запровадженого проти РФ у зв’язку з агресією проти України.

Подекуди ознаки трансформацій на цьому напрямку вже даються взнаки.

Адже кандидатка в канцлери від "Союзу90/Зелених" у відповідь на заяви Арміна Лашета про неприпустимість постачання зброї до України заявила, що ФРН несе відповідальність за Україну як державу, яка зробила значний внесок у міжнародну безпеку, відмовившись від ядерної зброї.

Відповідно, можливо, у разі участі "Зелених" у наступному уряді політика Берліна щодо Росії стане більш ціннісно орієнтованою та послідовною.

Однак українській стороні варто бути готовою до того, що згаданий процес змін не буде швидким і, ймовірно, охопить не один політичний цикл.

Автор: Віктор Савінок,

аспірант факультету політології та журналістики Університету Марії Кюрі-Склодовської в Любліні (Польща)

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua