Кубинський виклик для Байдена: як США отримали новий пріоритет своєї політики

Середа, 14 липня 2021, 17:03 — , для Європейської правди
Фото: Susan Walsh/Associated Press/East News
Мітинг під Білим домом із закликами підтримати протести на Кубі. Вашингтон, 13 липня 2021 року

Захист демократії та прав людини у всьому світі - саме це називається беззаперечним пріоритетом адміністрації Джо Байдена.

Саме тому події біля берегів США стають найважливішим викликом для американського президента. 

Ще у березні цього року прессекретар Білого дому Джен Псакі заявила, що зміна політики щодо Куби не є серед основних зовнішньополітичних пріоритетів президента Байдена. 

Але, схоже, ситуація змінилася менше ніж за 4 місяці. Протести у Венесуелі та на Кубі, ситуація в Нікарагуа та Колумбії, вбивство президента Гаїті - все це змушує адміністрацію Байдена "на ходу" змінювати свої стратегії. 

Крах кубинського соціалізму

На Кубі спалахнули найбільші за останні 40 років протести. 

Причиною стала складна економічна ситуація в країні, яка не в останню чергу пов'язана з наслідками пандемії. 

Адже найбільше прибутку "кешем" Куба отримувала від туризму, який з початком епідемії припинився. До цього фактору додалося зменшення врожаю цукру (антирекорд століття), який є найбільшою статтею кубинського експорту.  

Санкції, введені за часів президентства Трампа, додатково посилили економічну кризу.

Зокрема, вони унеможливили надсилання грошових переказів додому кубинським американцям, а також зменшили поставки нафти з Венесуели. 

Запропоновані урядом економічні реформи призвели до незначного підвищення заробітної платні, але дуже болючого зростання цін на продукти. Черги за товарами першої необхідності та відключення електроенергії на 6 годин стали для кубинців звичним явищем.

До того ж почалася нова хвиля епідемії: протягом останніх днів звітують про майже 7000 нових захворювань щодня - і це в країні з населенням трохи більше 11 мільйонів. 

Влада Куби заявляє про розробку двох високоефективних вакцин проти COVID-19, але темпи вакцинації йдуть на спад, оскільки... закінчуються шприци.

Все це стало причиною масових протестів по всій країні проти існуючого режиму. Протестуючі скандують "Свободу! Геть комунізм! Ми не боїмося" і вимагають відставки президента Куби Мігеля Діас Канеля.

Діас Канель виступив з офіційним зверненням до нації, в якому визнав, що ситуація в країні не проста, але звинуватив в цьому США та його економічну блокаду. Він також закликав "усіх революціонерів" вийти на вулиці, щоб "захистити революцію".

Від Байдена чекають дій

Багато впливових американських політиків - і демократів, і республіканців - виступили з заявами на підтримку протестувальників на Кубі.

Серед них, зокрема, сенатори Марко Рубіо та Рік Скотт, губернатор Флориди Рона де Сантис.

Під час своєї пресконференції Франціз Суарез, мер Маямі, закликав іноземні країни втрутитися у ситуації на Кубі: "Кубинці достойні і готові до того, щоб вийти з тиранії, - сказав він. - Все це може закінчитися сьогодні ... і завдяки цьому мільйони людей від Нікарагуа до Венесуели зможуть отримати свободу". 

Варто зазначити, що Південна Флорида є місцем проживання найбільшої кількості кубинських американців - близько двох мільйонів.

Заява президента США Джо Байдена з'явилася на сайті Білого Дому лише в понеділок. У ній зазначалося: "Ми підтримуємо кубинців і їхню боротьбу за свободу, подолання трагічних наслідків пандемії і протест проти десятиліття репресій та економічних страждань. США вимагають від кубинського режиму почути власних громадян, виконавши їхні вимоги в цей критичний момент, замість того, щоб займатися самозбагаченням".

Байден заявив, що США готові надавати підтримку латиноамериканським країнам, проте додав, що більш конкретну інформацію озвучать лише згодом.

Та якими саме стануть дії США? Чи обмежиться Джо Байден заявою, чи дослухається до закликів втрутитися у ситуацію?

Під час своєї передвиборчої кампанії Байден заявив, що планує переглянути політику Дональда Трампа на Кубі і цілком ймовірним може бути повернення до політики адміністрації Обами. Проте, як ми бачимо, протягом перших шести місяців ґрунтовних змін у політиці не відбулося. 

Історично демократи та республіканці мають дещо різні підходи до Куби. Демократи більш лояльні і виступають за розвиток економічних відносин з країною. Зокрема, у 2014 році з'явилася так звана стратегія "взаємодії" з урядом країни. Її результатом у довгостроковій перспективі мало б стати становлення демократичного уряду.

Республіканці ж, навпаки, вважають, що економічний розвиток Куби можливий лише через зміну політичного режиму і дотримуються стратегії тиску.

Разом з тим, серед республіканців є багато тих, хто виступає за м'якший підхід до Куби, оскільки стратегія тиску поки не дала результатів.

Один з найбільш послідовних критиків "стратегії взаємодії", республіканець-сенатор від Флориди і кубино-американець Марко Рубіо, наполягав на проведенні вільних виборів на Кубі. Він різко критикував перший візит Барака Обами на Кубу у 2016 році, оскільки, за його оцінкою, це легітимізувало диктаторський антиамериканський режим.

12 липня з'являється лист Рубіо, яким він закликає президента здійснити низку кроків на підтримку протестувальників, включно з наданням острову безкоштовного супутникового доступу до інтернету; об'єднати лідерів Західної півкулі та Європейського Союзу для засудження зусиль кубинського уряду придушити протести, а також просить зробити "чітку і однозначну заяву, що політика США щодо режиму, що впроваджувалася адміністрацією Трампа, залишиться незмінною".

Цього ж тижня з'являються заяви від офіційних осіб з Білого дому про те, що політику щодо Куби переглядають, проте якою вона буде - поки не відомо.

"Ми уважно спостерігаємо за тим, що насправді відбувається, - сказав держсекретар Ентоні Блінкен. - І як ми вже неодноразово заявляли, у всіх своїх діях ми ґрунтуємося на політиці, яка призведе до становлення демократії та захисту прав людини. Це стрижень наших зусиль. Це буде відображено в нашій політиці".

На стороні республіканців та жорсткої політики США щодо Куби грає те, що уряд Куби протягом тривалого часу більш лояльної політики не продемонстрував готовності пом'якшити політичні та економічні репресії.

"Джо Байден не є Бараком Обамою в політиці щодо Куби",

- сказав Хуан Гонсалес, старший директор Ради національної безпеки. "Політичний момент сильно змінився, політичний простір сильно закрився, тому що кубинський уряд жодним чином не відреагував, і насправді репресій проти кубинців сьогодні ще більше, ніж, можливо, було за часів адміністрації Буша", - додає він.

Відповідно до свідчень представників Конгресу, наразі ведуться внутрішні консультації щодо налагодження лінії зв'язку з кубинськими протестуючими та з кубинськими військовими: "Адміністрація Байдена була послідовною у своїх закликах сприяти демократії та правам людини на Кубі, включаючи засудження зловживань з боку авторитарного режиму Куби та наполегливі реформи. Це не нове".

Все більш проблемні сусіди

При цьому Куба - далеко не єдина проблемна для США країна у Західній півкулі. 

Досі не завершилася криза у Венесуелі. Попри те, що лідер опозиції Хуана Гуайдо визнали законним лідером Венесуели більш ніж 50 країн, зокрема в США, Великій Британії та у ЄС, це не призвело до зміни влади. 

Більш важливим стало те, що президент Ніколас Мадуро завдяки підтримці від РФ та Китаю зберіг контроль над силовими структурами, виборчими органами та більшістю судів, а віднедавна отримав контроль і над Національною асамблеєю - парламентом країни. 

За даними організації Foro Penal, у Венесуелі більш ніж 350 осіб перебувають у в’язницях через свою політичну позицію, а десятки нелояльних до Мадуро виборців змушені були залишити країну.

Загострюється ситуація і в Колумбії. Через наслідки пандемії та спроби уряду підвищити податки в країні почалися масові протести. 25 червня обстріляли гелікоптер, в якому перебував президент Іван Дуке. 

Варто зазначити, що після приходу Дуке до влади у 2018 році Колумбія розірвала дипломатичні відносини з Венесуелою через звинувачення у переховуванні бойовиків у минулому. На відміну від ситуації із Кубою та Венесуелою, США надають підтримку Колумбії, хоча і до цієї країни є питання щодо дотримання прав людини. Не менш складна ситуація у Нікарагуа, де президент Даніель Ортега напередодні чергових виборів почав масштабні репресії проти засобів масової інформації та громадянського суспільства.

Цього тижня Державний департамент скасував візи до США близько 100 нікарагуанським політикам, суддям та членам їхніх сімей - як покарання за антидемократичні кроки, придушення мирних акцій протесту та порушення прав людини.

Ситуація на Гаїті після нещодавнього вбивства президента Джовенела Мойсе потребує уваги Вашингтона і до цієї країни. 

*****

Райан Берг, старший науковий співробітник Центру стратегічних та міжнародних досліджень у Вашингтоні, зазначає, що попри проблеми із мігрантами та наркотрафіком, Сполучені Штати до останнього часу "сприймали Латинську Америку як джерело стабільності". 

Проте ця самовпевненість може дорого коштувати Вашингтону. 

Протягом останніх десятиліть у регіоні значно зросла роль Китаю. Пекін вже став головним торговим партнером восьми країн Латинської Америки, а 19 країн регіону беруть участь у великому інфраструктурному та інвестиційному проєкті Піднебесної "Один пояс, один шлях".

Хвиля протестів у країнах Латинської Америки може стати шансом для США відновити свій вплив у регіоні. 

Проте це вимагає від Джо Байдена істотної активізації своєї політики.

Тож найближчим часом побачимо, якою стане відповідь американського президента на латиноамериканський виклик.

Автор: Світлана Ковальчук,

кандидат політичних наук, виконавчий директор YES

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua