Чому проукраїнський прем’єр Італії пішов у відставку та хто зараз бореться за його посаду

П'ятниця, 22 липня 2022, 12:54 — ,
Associated Press/East News
Прем'єр Маріо Драгі (у центрі) хоч і пішов у відставку, але має підстави радіти завершенню політичної кризи. Фото зроблене 21 липня у парламенті Італії

Те, що відбувалося в італійській політиці протягом останнього тижня, можна назвати комедією, а радше фарсом.

Всі гравці часом діяли так, як не повинні були: коаліція імітувала своє існування, а насправді розвалилася. Противники прем'єра виступили проти його програми, але втекли з голосування, де могли б оголосити йому недовіру. Прем'єр виграв голосування за збереження свого уряду, отримавши 95 голосів "за" і 38 "проти" – але пішов у відставку, бо був не задоволений цим результатом.

Утім, насправді кожен з цих кроків є обґрунтованим, всі разом вони підбили підсумок політичній кризі в Італії, яка досягла кульмінації ще минулого тижня, коли популістський "Рух 5 зірок" вирішив уперше поставити на голосування довіру до уряду Маріо Драгі, у якому найбільше більшість міністрів є призначеними, власне, від цього ж "Руху 5 зірок". 

За цим театралізованим політичним дійством слідкувала уся країна, і переказати його суть найкраще також у вигляді такої собі трагікомедії на 5 актів. Але її розв’язка ще не відома – вона чекає на нас 25 вересня, на дострокових виборах до італійського парламенту. 

Зав'язка

Отже, почалося все тиждень тому, коли глава італійського уряду написав заяву про відставку, реагуючи на те, що депутати від коаліції не підтримали пакет рішень для оздоровлення італійської економіки і його вдалося схвалити лиши голосами позакоаліційних депутатів.

Але президент Серджо Матарелла не прийняв цю відставку та відправив прем'єра домовлятися у парламент. Мовляв, нехай депутати вирішують. (ми розповідали про це у статті "Проблеми Супермаріо: чому проукраїнський прем'єр Італії опинився за крок до відставки")

Засідання, присвячене виходу з кризи, почалося 20 липня, коли Драгі повернувся з Алжиру, де він домовлявся про нові джерела постачання газу до Італії замість російського палива. 

Акт перший. Пригоди розлюченого Маріо

Вранці 20 липня Маріо Драгі прибув до Сенату, вийшов з машини, посміхнувся і привітався з журналістами, які чекали, що він збереже посаду – і, здавалося, мали для цього усі підстави. 

За попередні п’ять днів здавалося, що все складалося на користь Драгі. 

Публічно ніхто не хотів брати на себе відповідальність розвалити парламент у такий складний для Італії та для Європи час. А сам Драгі, навпаки, був готовий контратакувати. 

Його промова звучала не як звернення до парламентарів, а як дорікання неслухняним і капризним дітям у дитсадочку. Вперше італійці почули, що чемний і вихований банкір Маріо Драгі вміє підвищувати голос – причому робив це, звертаючись до депутатів урядової коаліції. 

Він буквально кричав на фракцію "5 зірок" та на лідера партії "Ліга" Маттео Сальвіні, який до того постійно зривав роботу парламенту, блокуючи кадастрову реформу та зміну системи дозволів на управління пляжами, який, попри участь своєї партії в коаліції – підігрував опозиційним (та, не дивно проорбанівській та протрампівський, але поки що ще не офіційно проросійській) праворадикалам з партії "Брати Італії". Зрештою, навіть того дня Сальвіні відкрито симпатизував антиурядовій демонстрації таксистів, які страйкували і перешкоджали нормальному руху транспорту у столиці. 

Драгі, утім, не лише критикував, а й пропонував порядок дій.

Одним з перших пунктів його промови, (крім нагадування про вже схвалені парламентом кроки для врегулювання фінансової кризи в країні) була безкомпромісна підтримка України.

Тема війни в Україні стала також фінальним акордом його промови: "Як сказав мені вчора під час телефонної розмови президент Зеленський: "Єдиний спосіб захистити Україну – це озброїти її" і я його повністю підтримую". 

Після цих слів депутати вийшли на нараду про те, як виходити з кризи. 

Акт другий. Розвал уряду

Перемовини тривали декілька годин, після чого "врегулювання кризи" перетворилося на фарс.

І якщо до того могло скластися враження, що головним "бунтарем уряду" є лідер популістів з "5 зірок" Джузеппе Конте, то тепер провідну роль перетягнули на себе дві праві партії "Ліга" Маттео Сальвіні та "Форца Італія" Сильвіо Берлусконі.

Ці партії відомі тим, що і вони є старими добрими друзями Росії, є їхнє керівництво пишається добрими контактами з керівництвом РФ та особисто з Путіним. 

Ба більше, промову від правих сил, яка ознаменувала розвал коаліції, доручили виголосити Массімільяно Ромео – депутату, який колись подавав прохання до парламенту про те, щоб визнати Крим російським. 

Після його промови стало зрозумілим, що праві не віддадуть свої голоси за збереження Маріо Драгі на посаді прем'єра. 

Цікава деталь: навіть розвалюючи уряд, друзі РФ не зважилися голосувати проти прем'єра Драгі

Натомість партія Берлусконі та партія Сальвіні просто вийшли з зали щоби не підтримувати прем'єра, але й не голосувати проти нього

Треба зауважити, що принцип голосування у Сенаті Італії відмінний від того, що діє в українському парламенті. Для ухвалення рішення достатньо більшості не від загального числа депутатів і навіть не більшості від присутніх депутатів – а лише більшості від тих, хто голосував. Навіть якщо, у теорії, проголосує лише троє сенаторів з 321, і два голоси будуть "за", рішення буде схвалене.

Але є додаткова умова: щоби таке голосування було чинним, у залі має бути кворум, тобто понад половину сенаторів (161) повинні дати згоду на те, щоби голосування відбулося.

Щоби гарантувати кворум цього разу, в залі залишився "Рух 5 зірок", але вони по суті вчинили так само як і їхні праві колеги – взагалі не голосували, щоби не підтримувати Драгі, але і не "валити" його, а голосування по суті лишили "на відкуп" інших партій.

У підсумку парламент підтримав вотум довіри прем'єрові, але з 321 сенатора за це проголосували тільки 95, проти були 38, а 188 демонстраційно не голосували.

Акт третій. Чао, парламент! 

Склалася парадоксальна ситуація. 

Драгі юридично виграв вотум довіри та отримав право продовжити працювати на посаді, але політично – програв його, адже головні та найчисельніші партії коаліції "проголосували ногами" та відмовилися підтримувати власний уряд. Драгі отримав вотум лише завдяки голосам дрібних коаліційних партій, а також нечисельних партій, що не представлені в уряді та формально є радше опозиційними.

За цих умов можна було сміливо говорити про розпад та нефункціональність коаліції. 

І Маріо Драгі не забарився це визнати.

Уранці 21 липня він поїхав до президента країни Серджо Матарелли, щоби повідомити про свою відставку. 

Тут варто додати, що антиурядове "голосування ногами" підтримали не всі представники правих партій – з партії Берлусконі "Форца Італія" на знак протесту проти розвалу коаліції вийшли всі три міністри, делеговані в уряд від цієї партії: міністерка регіональної політики Маріастелла Джельміні, міністр адміністративної політики Ренато Брунетта, міністерка інтеграції південних регіонів Мара Карфанья, а також сенатор Андреа Канджіні.

Після цього на сцену вийшов президент Італії Серджо Матарелла. 

Якщо тиждень тому він відхилив відставку Драгі та попросив його працювати далі та шукати компроміс у парламенті, то цього разу – погодився, що такий компроміс тепер недосяжний. А тому – прийняв відставку прем'єра, розпустив парламент і призначив дострокові вибори.

Акт четвертий. Провал друзів Путіна?

Отже, 25 вересня 2022 року, за пів року  до планової дати виборів, громадяни Італії обиратимуть свій парламент достроково.

За чотири роки після виборів-2018, на яких сенсаційно програли "системні політичні" сили та до влади прийшли ліві популісти ("5 зірок") та крайні праві популісти ("Ліга"), країна пережила чотири урядові кризи та три уряди у різних політичних комбінаціях. При цьому лівим та правим вдавалося об'єднуватися в уряд – виявлялося, що на практиці між ними не так багато різного, натомість є речі, які об'єднують, на кшталт євроскептицизму та дружнього ставлення до РФ.

А тепер Італія йде на вибори з дискредитованими партіями уряду та розгубленістю виборців, багато з яких не розуміють, за кого голосувати. 

Тріумфатор минулих виборів, заснований коміком Беппе Грілло "Рух 5 зірок", що у 2018 році взяв понад 32% голосів – зараз у кризі, щойно пережив розкол, та має на чолі експрем'єра Конте, який останнім часом втрачає популярність. Рейтинги "зірок" падають вже рік і зараз складають близько 11%, а партія пересунулася з 1 на 4 сходинку за рівнем підтримки. А у разі якщо конкуренти зможуть покласти на "зірок" та особисто на їхнього лідера Конте відповідальність за розвал уряду за кризу – партія може втратити ще більше.

Не виключено навіть, що ця сенсація виборів-2018 – перша в Європі правляча партія, яка відкрито називає себе "популістами" – взагалі зникне з політичної карти, якщо не подолає виборчий поріг.

Результати на останніх місцевих виборів, де кандидати від "зірок" набирали ледь 2%, дозволяють всерйоз припускати таку можливість.

Срібний призер виборів-2018, "Ліга" на чолі з одіозним Маттео Сальвіні, який свого часу їздив до Криму, є відкритим прихильником Путіна та стикався зі звинуваченнями у ксенофобії – на перший погляд, почувається значно краще. З 17,5%, які партія отримала 4 роки тому, вона за останніми рейтингами зберігає 14-15% і перебуває на 3 місці. Однак це – лише на перший погляд. Адже лише рік тому вона була на першому місці! А три роки тому "Ліга" здавалася тріумфатором, була лідером усіх опитувань та мріяла про ледь не про одноосібне керівництво країною у разі перевиборів. Утім на практиці правопопулісти показали себе поганими управлінцями, тому від 2019 року рейтинг партій постійно спадає.

А зважаючи на те, що Драгі, який має підтримку в італійському суспільстві, під час урядової кризи прицільно атакував саме "Лігу" – падіння її рейтингів може продовжитися.

Ризикує не подолати прохідний бар’єр та піти у політичне небуття і "Вперед, Італіє" – партія 85-річного друга Путіна Сильвіо Берлусконі, яка у дев'яностих та нульових була лідером італійської політики та тричі приводила Берлусконі на посаду прем'єра.

Акт п'ятий. Хто ж переможе в Італії?

Але підстав для впевненого оптимізму також немає.

Наприклад, розгублений "Лігою" рейтинг підібрала інша крайня права партія "Брати Італії", яка перетворилася на лідера соцопитувань.

Наразі "Брати" та їхня лідерка Джорджія Мелоні виступають проти російської агресії, вона також голосувала за надання зброї Україні. Також – можливо, через свою відносну політичну молодість – 45-річна Мелоні не має досвіду контактів дружби з Кремлем, які так властиві лідерам європейських праворадикалів. 

Але попри це, назвати її прибічником нашої держави складно.

"Брати Італії" – євроскептична партія, що виступає проти європейських цінностей. Мелоні – прибічниця Трампа та Орбана. Звісно, прихід до влади часто змінює позицію радикалів, але імовірна її перемога є для України безумовним викликом.

Особливо у порівнянні з Драгі, за якого Італія перетворилася на адвоката України в ЄС.

Достатньо згадати лише те, що Маріо Драгі, використовуючи свій авторитет у "старій Європі", особисто зіграв вирішальну роль в отриманні Україною статусу кандидата на вступ в ЄС.

Є і добра новина. Зараз місце лідера з "братами", по суті, поділяють лівоцентристи – Демократична партія на чолі з Енріко Летта. Це – найбільш лояльна до України партія серед лідерів італійської політики.

Утім, за два місяці ситуація може докорінно змінитися.

Зокрема, ще не сказав свого слова 74-річний Маріо Драгі. Значною є імовірність, що сам він не піде на вибори, але принаймні може активно підтримати когось із лідерів перегонів.

А до того ж в Італії є група демократичних, проєвропейських партій, які зараз не мають значних рейтингів, але поборються за них у наступні 2 місяці. Їх вже охрестити Новим центром або Аджендою Драгі, партія "Новий центр", куди входять нова політична сила Луїджі Ді Майо "Разом за майбутнє", "Італія Віва" Маттео Ренці, "Аціоне" Карло Календи, Європа плюс Емми Боніно тощо.

Об’єднавшись з Демократичною партією, разом вони зможуть врятувати Італію, Європу й Україну від приходу до влади проросійських та антиєвропейських політиків. А справжнім "геймченджером" може стати балотування Маріо Драгі. Це питання залишається відкритим.

 

Автори: 

Ярина Груша-Поссамай, з Італії

Сергій Сидоренко, редактор "Європейської правди"

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.