Відставка з особливих причин: що стоїть за звільненням першої прем'єрки-лесбійки на Балканах

Четвер, 7 березня 2024, 16:00 — , Європейська правда
Фото пресслужби уряду Сербії
За сім років на прем’єрській посаді Брнабич не стала самостійним політиком, залишившись слухняним виконавцем волі Вучича

Президент Сербії Александар Вучич оголосив про найбільш значущу за останні роки ротацію у сербській владі.

У відставку піде прем’єр-міністр Ана Брнабич, яка очолювала уряд вже сім років.

Ця подія одночасно є й очікуваною, і несподіваною.

Очікуваною, адже про заміну очільника уряду Вучич оголосив ще у грудні минулого року – напередодні позачергових парламентських виборів. А несподіваною, бо наразі Вучич утримується називати прізвище наступника Брнабич.

Не виключено, що з призначенням нового уряду не поспішатимуть – країною керуватиме технічний уряд на чолі з одним із нинішніх заступників Брнабич.

Термінова відставка голови сербського уряду має пояснення: вона є частиною плану Вучича зі збереження монопольної влади у країні.

Як це пов’язано між собою – спробуємо проаналізувати.

Курс на перевибори

Останні вибори у Сербії пройшли 17 грудня минулого року. Окрім дострокових виборів до парламенту, в той день серби обирали й місцеву владу. І саме тут полягала ключова інтрига тих виборів.

Сербська прозахідна опозиція, яка зуміла об’єднатися під парасолькою руху "Сербія проти насильства", мала високі шанси виграти вибори у Белграді. А втрата контролю за столицею, чий бюджет є порівнюваним із державним, стало би вкрай потужним ударом по Вучичу та його амбіціях зберегти одноосібну владу у країні.

Як наслідок, саме у столиці у день голосування були зафіксовані найбільш кричущі порушення.

Зокрема, у Белград масово завозили власників сербських паспортів із самопроголошеного Косова, а також із Боснії та Герцеговини.

Як виявилося, всі вони напередодні отримали реєстрацію у Белграді, тож змогли голосувати і за місцеву владу. Саме цей фактор, на думку сербської опозиції, виявився вирішальним, завдяки чому вони не отримали більшості, а політсила Вучича Сербська прогресивна партія (СПП) здобула на столичних виборах перше місце (але також без більшості).

Довгий час опозиція відмовлялася визнати результати виборів 17 грудня, проводила багатотисячні протести, а її лідери навіть оголошували голодування. Їх підтримали у Брюсселі – Європарламент схвалив резолюцію із нищівною критикою сербських виборів.

Втім, Єврокомісія утрималася від такої критики, що дозволило Сербії не турбуватися за збереження субвенцій та допомоги з ЄС.

Ще наприкінці минулого року сербські ЗМІ, посилаючись на свої джерела, повідомляли про можливий компроміс між Єврокомісією та сербською владою. Він полягав у готовності ЄС визнати вибори у Сербії за умови проведення дострокових виборів у Белграді.

Можливість нових виборів у столиці не виключав і сам Вучич. Щоправда, він уточнював, що причиною перевиборів можуть стати не вимоги інших країн, а відсутність коаліції у столичній раді.

Зрештою, так воно і сталося – і прозахідна, і проросійська опозиція не пішли на створення коаліції з СПП. А їхніх голосів, разом із голосами депутатів від Соцпартії (традиційний коаліційний партнер Вучича), виявилося недостатньо для формування більшості.

Тож 2 березня виконувач обов’язків мера сербської столиці Сербії Александар Шапич оголосив про проведення нових виборів у Белграді.

Дата ще не оголошена – і це може мати принципове значення як для влади, так і для опозиції.

Переведення з особливою метою

Сім років тому призначення на посаду прем’єр-міністра Сербії Ани Брнабич виглядало справжньою сенсацією.

І справа не лише в тому, що вона стала першою жінкою-прем'єром в історії Сербії. А на додачу – першою для регіону країн колишньої Югославії відкритою лесбійкою, що займає вищу державну посаду.

Не менш важливим було і те, що Брнабич мала репутацію прозахідного політика.

До початку політичної кар’єри вона працювала в американських інвестиційних фондах, а ставши міністром (спочатку – держуправління та місцевого самоврядування, а згодом – фінансів), впроваджувала цілком прозахідні реформи.

Втім, сім років на прем’єрській посаді показали, що

Ана Брнабич не стала самостійним політиком, залишившись слухняним виконавцем волі Вучича.

Особливо це проявилося у внутрішній політиці. Зокрема, Брнабич вкрай гостро атакувала опозицію, що вимагала розслідування зафіксованих під час виборів порушень. Такі дії, на її думку, мають на меті "призупинити роботу інституцій і закону в Сербії".

"Мабуть, Європарламенту вже недостатньо, і тепер вони йдуть до Єврокомісії, щоб пофантазувати про те, як має виглядати розслідування. Опозиція хоче не тільки скасувати вибори або зазіхнути на наш суверенітет, але й призупинити роботу національних інститутів і законів", – стверджувала Брнабич.

Тож не дивно, що після таких демонстрацій особистої відданості президенту Вучичу прем'єрка могла розраховувати на отримання іншої гарної посади після звільнення з уряду.

Так воно й сталося. "Вона (Брнабич. – Ред.) дійсно заслужила зайняти одну з найвищих посад у державі", – заявив Вучич, додавши, що нею стане посада спікера парламенту.

Залишимо без уваги те, що Вучич роздає посади у парламенті, до якого формально не має жодного стосунку.

Важливішим є інше: саме плани призначення Брнабич на посаду спікера зумовило її термінове звільнення з уряду.

Показовим є те, що Вучич ще не оголосив прізвища нового прем’єра (хоча відомо, що, найімовірніше, ним стане або чинний міністр оборони Мілош Вучевич, або міністр фінансів Сініша Малі).

І це не дивно – для нього збереження роботи технічного уряду є вигідною. Технічний уряд не може приймати рішення у сфері зовнішньої політики. А це унеможливлює обговорення із Заходом таких неприємних для сербської влади тем, як введення санкцій проти РФ або компроміси з владою Косова.

Натомість в інтересах Вучича – якнайшвидший початок роботи парламенту.

Річ у тім, що сербській владі вкрай потрібно оголосити датою дострокових виборів у Белграді 28 квітня. 

Як очікується, в цей день значна частина мешканців столиці вже поїде з міста – адже попереду травневі свята та православний Великдень.

Це настільки важливе питання, що сербська опозиція, яка вимагає проведення нових виборів у другій половині травня, навіть розмірковує над бойкотуванням виборів, якщо їх датою буде оголошено 28 квітня.

Втім, щоби призначити вибори на кінець квітня, сербський парламент має запрацювати якнайшвидше. Адже саме він має прийняти рішення про оголошення дострокових виборів у столиці.  

* * * * *

Повторні вибори у Белграді можуть стати вирішальними як для Вучича, так і для прозахідної сербської опозиції.

Перемога опозиції у столиці має привести до ефекту доміно – оголошення дострокових виборів в інших великих містах Сербії.

Натомість перемога партії Вучича може не лише гарантувати йому збереження монопольної влади, але й остаточно дискредитує проєвропейську опозицію.

Ставки дуже високі. А тому вже у найближчі тижні варто чекати з Сербії нових скандалів і протестів.

І звичайно, цією кризою спробує скористатися РФ.  

 

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.