На третину проросійські: як у Молдові співіснують рух до ЄС, війна та підтримка союзу з Росією

П'ятниця, 8 березня 2024, 10:30 — , Європейська правда
Фото: Andreea Alexandru/Associated Press/East News
Значна частина громадян Молдови готові голосувати за інтеграцію до Росії та до ЄС одночасно

Україна та Молдова разом ідуть до членства в Євросоюзі. У 2022 році дві держави-сусідки разом отримали статус кандидата, у 2023-му ЄС синхронно погодився почати з ними переговори про вступ. Обидві мають підтримку держав-лідерів Євросоюзу. Уряди у Києві та Кишиневі декларують вступ до ЄС своїм головним пріоритетом.

Утім, є і важливі відмінності.

Так, добре відомо, що Україна діє значно амбітніше за сусідів і є "двигуном прогресу" для обох держав. Саме Київ подав заявку про вступ до ЄС ще у лютому 2022 року, відразу після початку повномасштабного вторгнення, і "витягнув" Молдову разом із собою. Адже для ЄС було важливо зберігати зв’язку двох східних сусідів.

Та ще більшою є відмінність у ставленні до ЄС громадян цих двох держав. У той час як в Україні є чіткий консенсус про наше майбутнє в ЄС, Молдова лишається розділеною і значною мірою проросійською. А представлене цього тижня авторитетне опитування засвідчило, що прибічників союзу з РФ у Молдові досі більше, ніж противників, а у разі потреби обирати між вступом у Євросоюз та у російський Євразійський союз (ЄврАзЕС) лише 50% готові обрати перший варіант.

Молдовські соціологи та експерти наголошують, що

більшість громадян Молдови все ж проєвропейська, а "любителів Путіна" лише третина.

Але це – без обрахунку Придністров’я, де підтримка РФ домінує. Тож на тлі молдовського суспільства позиція влади Молдови, яка лишається безумовно прозахідною, є ще більш цінною. Але особливості громадської думки у Молдові точно необхідно враховувати.

Ця стаття пояснює процеси, що відбуваються у Молдові, а заодно дає відповідь на запитання, чи є реальним об’єднання Молдови з Румунією, про яке часом говорять в Україні.

Удар Авдіївкою по Молдові

Цього тижня низка медіа України та Молдови опублікували новину про те, що за вступ до ЄС у разі референдуму готові проголосувати половина молдовських громадян, а також більшість з тих, хто пішов би на виборчі дільниці.

Опитування цілком доречне і практичне, адже цього року – найімовірніше, одночасно з президентськими виборами – у Молдові планують провести референдум саме з цього питання, тобто щодо вступу в ЄС. І до цього референдуму нам ще доведеться повернутися.

Але спершу – про опитування, результат якого насправді є дуже тривожним.

Виборців, готових підтримати членство їхньої країни у Євросоюзі, виявилося навіть трохи менше половини – 49,9%.

Цей показник особливо контрастує з українськими опитуванням, де ми зазвичай бачимо понад 90% підтримки ЄС.

Ба більше, у цьому опитуванні молдован насправді просили зробити вибір між Євросоюзом та союзом з Росією, Білоруссю і Казахстаном (ЄврАзЕС), і аж 30% опитаних громадян Молдови заявили, що, маючи вибір між вступом у два об’єднання, проголосували б за російський союз. Ще 20% не визначилися або заявили, що не пішли би на дільниці.

Показник у 30% за союз з Росією видається катастрофічно високим, але він не найгірший. У разі, якби на референдумі перед громадянами Молдови поставили лише питання про вступ до ЄврАзЕС, то за проголосувало би 41,5% опитаних, проти – 38,9%.

Тобто на гіпотетичному референдумі про вступ до російського союзу ця ініціатива здобула би перемогу! Так само перемогла би ідея вступу до Євросоюзу, якби про нього питати окремо, без згадки про можливість інтеграції з Росією, але також з доволі скромним результатом – 54,5% проголосували би за, 30,5% – проти.

Така висока відкрита підтримка Росії разом з низьким рівнем підтримки європейського вектора стали несподіванкою навіть для авторів дослідження, зізнався в розмові з "ЄвроПравдою" Вячеслав Іоніца, експерт авторитетної кишинівської організації IDIS Viitorul, яка була організатором опитування.

IDIS регулярно проводить соціологічні дослідження, у тому числі для західних замовників і фіксує, що підтримка ЄС та Росії нерідко коливається, і зазвичай є зв’язок з поточними подіями.

"Ще під час опитування було очевидно, що проросійський електорат у Молдові збадьорився, надихнувся чимось і повірив в успіхи Росії. Навіть наші постійні інтерв'юери, які проводять опитування у регіонах Молдови, передавали нам, що такої рішучості від російськомовних респондентів, як зараз, не було давно", – поділився спостереженнями Іоніца.

Що ж так "збадьорило" проросійський електорат Молдови?

Це питання ставили собі й молдовські експерти, яких теж здивували дані, оприлюднені IDIS Viitorul. Фахівці, з якими спілкувалася "ЄвроПравда", схиляються до думки, що путінська пропаганда змогла поширити серед проросійських громадян Молдови думку: мовляв, Росія рухається до перемоги у війні проти України.

Це могло надати сміливості тим симпатикам Путіна, які до того намагалися не "світити" свої уподобання.

"Таких позитивних для Росії результатів ми не бачили ні разу. Можливо, причина в тому, що якраз у той момент від російської пропаганди йшли новини про Авдіївку та про проблеми з допомогою США", – пояснює Валеріу Паша, голова спільноти WatchDog.MD.

Із припущенням про вплив наступу РФ на Авдіївку погоджується і Вячеслав Іоніца. Польовий етап цього опитування відбувся 7-12 лютого, коли ЗСУ ще не залишили місто, але російські джерела активно повідомляли про здобутки окупантів та про те, що українським військовим бракує снарядів через зупинку постачань від США.

"Схоже, ми потрапили в "електоральну яму" щодо підтримки ЄС і у максимум відкритої підтримки Росії", – заявив він, анонсувавши оприлюднення даних нового опитування, де показники союзу з РФ знизилися.

От тільки схоже, що кількість симпатиків Росії не зменшилася. Просто вони знову стали більш мовчазними.

Звідки у Молдові любов до РФ та Путіна?

Той рівень співчуття Росії та підтримки її дій серед громадян Молдови, який відкрило лютневе дослідження, є головною проблемою, яка з української позиції видається катастрофою. Хоча для експертів, що стежать за динамікою громадської думки в сусідній з нами державі, проросійські настрої не є новиною.

Геополітичні симпатії Молдови дуже неоднорідні. Навіть якщо не брати до уваги окуповане Росією Придністров’я, яке не охоплюють соціологічні дослідження (хоч тут і проживає приблизно 15% від населення країни), у Молдові все одно є дуже великі проросійські території та осередки.

Центральна Молдова переважно проєвропейська, хоча й тут, у тому числі у столиці, є значний відсоток проросійських громадян. Північ країни, включно з другим за величиною містом Бельці – переважно проросійська (у тому числі, на жаль, проросійською є українська нацменшина, що зосереджена переважно на півночі). 

А на півдні є тотально проросійські та антизахідні території, у тому числі гагаузька автономія, де підтримка руху до членства в ЄС, як вважають, є меншою за 5% – навіть попри те, що Євросоюз багато років поспіль був основним донором інфраструктурних проєктів у регіоні. Натомість до Росії (яка хіба що на четвертому місці за допомогою та інвестиціями) тут ставляться із захватом та щирою любов’ю.

"У підсумку ми маємо 30-35% проросійські налаштованого електорату. Тобто приблизно третина населення Молдови проросійська", – каже Вячеслав Іоніца.

Як змінювалося їхнє ставлення до Росії? Дослідження свідчать, що у 2022 році, після початку повномасштабної війни, проросійські сентименти знизилися, але зниження не виявилося ані глибоким, ані тривалим. Навесні 2022 року, після різкого стрибка, підтримка ЄС перестала зростати. Навіть навпаки, Росії з часом вдається повертати прихильність частини симпатиків, яких вона спершу втратила через шок повномасштабної війни. "Опитування у лютому-2024 показало зростання показників РФ в усіх регіонах", – каже Іоніца.

Як наслідок, нинішні показники не є радикально відмінними від даних грудня 2021 року (тоді за членство в ЄС було 48,9%, зараз – 54,5%; за союз з Росією – 44,2%, зараз – 41,5%).

Річ у тім, що значна частина мешканців Молдови досі живе у просторі російської пропаганди.

Саме це дозволило Кремлю відновити довіру до себе.

Російська міфологія, яка в Україні маргіналізована, у Молдові досягає широких мас.

І хоча Кишинів заборонив ефірну трансляцію російських телеканалів, це не спричинило того ефекту, як це було свого часу в Україні. У Молдові, особливо у селах, дуже поширене супутникове телебачення, що не піддається адміністративним обмеженням щодо заборони росджерел, а також дуже високий рівень інтернетизації, а отже, і проникнення російського YouTube.

Крім цього, дуже активними є молдовські проросійські політики та агенти, які генерують контент також для румуномовних виборців (і серед них також є чимало тих, хто підтримує Путіна).

"У Молдові йде постійна та активна пропагандистська кампанія щодо дискредитації руху країни до ЄС. Ще один фактор – економічні проблеми, що призводять до падіння популярності партії влади, з якою асоціюють курс до ЄС", – пояснює Валеріу Паша.

Розділена країна

Хоча для українців показники підтримки молдованами членства в ЄС не видаються високими, прихильників євроінтеграції у Молдові все одно більше, ніж противників. Тож навіть у разі, якщо на референдумі щодо геополітичного вибору країни, який мають провести восени, підтримка ЄС лишиться на нинішньому низькому рівні – це все одно означатиме перемогу євроінтеграції.

Водночас референдум щодо ЄС також проілюструє розділеність Молдови. Підтвердить, що вона не єдина у європейському виборі; частина регіонів є опонентами вступу Молдови до Євросоюзу.

"Молдова розділена цим питанням, але не навпіл. До Росії тягнуться близько третини громадян", – каже Юліан Гроза, виконавчий директор кишинівського аналітичного центру IPRE (Інститут з питань європейської політики та реформ). Він визнає, що більша частина проросійського електорату Молдови мають чіткі антизахідні, а отже, і антиукраїнські переконання.

"Ці люди не визнають агресію проти України, вони шукають виправдання дій Путіна тощо".

Крім того, значна частина населення Молдови, що перебувають під впливом пропаганди, є прихильниками "дружби з усіма" і готові голосувати за інтеграцію до Росії та до ЄС одночасно.

Опитування кажуть, що у разі гіпотетичного проведення одночасних референдумів за вступ Молдови до ЄС та до "тайожного союзу" обидва вектори інтеграції можуть одночасно набирати більшість голосів – хоча це є безглуздям і з політичної, і з економічної точки зору. "Багато людей просто не розуміють, що це таке. Люди не замислюються над тим, що з російським ЄврАзЕС у нас навіть немає спільних кордонів", – каже Юліан Гроза.

Експерти сподіваються, що у разі системної інформаційної роботи популярність прозахідного вектора можливо підняти, бо 2/3 населення потенційно є проєвропейськими.

Тому в періоди важливих для Молдови подій, як-от саміту Європейської політичної спільноти, що проходив у Молдові у травні 2023 року, проєвропейські настрої зростали, наголошує Гроза. "Тож потрібна ґрунтовна інформкампанія, якісна стратегічна комунікація та системна протидія російській пропаганді, у тому числі її незаконному фінансуванню. Простого шляху тут немає", – каже Валеріу Паша.

Але в реальності більш системною лишається робота російської пропаганди.

Росії щоразу вдається відіграти втрачені позиції у громадській думці.

"Також ми бачимо, що проросійський електорат здатен дуже різко активізуватися, у той час як проєвропейский – більш інертний. Це додає небезпеки того, що перед черговими виборами Росія через дестабілізацію чи інші подібні дії може різко зсунути громадську думку", – каже Вячеслав Іоніца.

Чи "знесуть" люди проєвропейську владу?

Наразі найтвердішим прихильником європейської інтеграції у Молдові є її чинна влада. Президентка Мая Санду будує свою політичну ідеологію на ідеї вступу до ЄС. Це стосується також правлячої партія PAS, що має більшість у парламенті з 2021 року, а також уряду. Натомість парламентська опозиція – антиєвропейська та проросійська.

Однак, як вже йшлося вище, проблемою партії влади та уряду Молдови є їхні низькі рейтинги. І це додатково б’є по європейській ідеї загалом.

Виникає питання: то якщо влада Молдови просуває рух до ЄС без активної підтримки виборців, то чи не скинуть цю владу на наступних виборах? Забігаючи наперед, можна запевнити: наразі приводів для паніки немає.

Хоча дані опитувань змушують нервувати.

У 2024 році мають відбутися вибори президента Молдови.

Відповідно до лютневого дослідження IDIS Viitorul у разі, якщо чинна президента Мая Санду виходить у другий тур разом зі своїм одвічним опонентом, відкрито проросійським Ігорем Додоном, то вони можуть набрати порівну голосів – наразі рейтинги дають різрив всього у 1%. У іншого потенційного опонента, мера Кишинева Іона Чебана, який у минулому був проросійським політиком і зараз лишається "чорною конячкою", Санду виграє з невеликою перевагою у 4,5%. І це при тому, що Чебан ще не починав президентської агітаційної кампанії.

А здатність проросійського електорату Молдови до швидкої мобілізації свідчить, що цей розрив нескладно подолати.

Однак молдовські вибори мають приємну (для нас) особливість, яка дає доволі тверду впевненість у тому, що загроз для перемоги Маї Санду немає.

За законодавством Молдови, на загальнонаціональних виборах та референдумах голосують також громадяни, що проживають за кордоном, і для них діє спрощений режим відкриття виборчих дільниць.

Якщо Україна може відкривати дільниці лише у посольствах та консульствах, то молдовські дільниці за узгодженням з МЗС відкриваються у кав’ярнях, бібліотеках тощо – усюди, де місцева громада змогла домовитися про оренду приміщення і створити виборчу комісію.

Як наслідок, в окремих країнах, як-от Італія, може бути кількадесят виборчих дільниць, біля яких традиційно збираються великі черги діаспорян, охочих проголосувати за нову владу Молдови.

А діаспора Молдови в Європі – виражено прозахідна. Її фаворит на президентських виборах – Мая Санду. А на референдумі вона, очевидно, дасть під 100% на підтримку вступу Молдови до Європейського Союзу.

Натомість, у Росії, де також є чимало молдовських заробітчан, кількість дільниць штучно обмежується.

Як наслідок, діаспора здатна визначити результати виборів у розділеній Молдові.

Так, на минулих президентських виборах молдовани за кордоном склали 15% (!) усіх голосів. Без жодної суперечності законодавству.

Чи буде фактор діаспори достатнім також на майбутніх парламентських виборах, які визначать наступний уряд – питання відкрите. Тут загрози є вищими, адже на тих виборах братимуть участь як відкрито проросійські партії, що ділитимуть 30% пропутінського електорату, так і популісти, що відкрито не суперечитимуть європейській ідеї, але цілком можуть бути пов’язані з Росією.

Це голосування відбудеться у 2025 році і прогнозувати рейтинги та навіть перелік партій, які братимуть участь у тих перегонах, поки що зарано.

Скрепи східні та західні

Одна з аналогій між суспільними настроями у Молдові та в Україні – це те, що приховану роль у політичних процесах відіграє також російська церква, тісно пов’язана з режимом Путіна. Причому в Молдові, де рівень набожності населення у рази вищий за середній український, цей вплив є неоціненним.

Це питання є темою окремої статті, однак взагалі не згадати його було би неправильно. Тим більше, що в згаданому лютневому дослідженні IDIS Viitorul кілька питань були присвячені саме церковній тематиці.

За думки та симпатії вірян Молдови конкурують Молдовська православна церква, що входить до РПЦ (Московського патріархату), та Бессарабська митрополія у складі Православної церкви Румунії.

У цьому змаганні Москва наразі перемагає. 43,2% опитаних висловилися за підпорядкування молдовського православ’я РПЦ, 32,4% – підтримали підпорядкування Румунії.

Утім, в IDIS Viitorul бачать тут позитивні зрушення. Зокрема, майже дві третини опитаних підтримали візит румунського патріарха до Молдови, проти висловилося лише 15%, хоча раніше це було дуже заполітизованим питанням, яке викликало опір значної частини проросійських молдован.

А от об’єднання Молдови з Румунією, так звана "уніря", лишається нереальною історією.

Як відомо, частина молдован вважають себе частиною румунської нації і виступають за об’єднання двох держав; зокрема, кажуть про те, що це буде для Молдови найшвидшим шляхом вступу до Європейського Союзу в обхід переговорів про членство тощо. Саме так свого часу, після падіння Берлінського муру, до ЄС вступила східна Німеччина.

Однак прихильники "унірі" як були, так і лишаються у меншості – такий сценарій підтримують 37,8%, проти – 50%, решта не мають визначеної позиції. І цей розподіл голосів зберігається багато років поспіль, ще з 2010-х, каже Вячеслав Іоніца. 

Одна з причин цього – категоричний спротив об’єднанню з боку проросійських регіонів, як-от Гагаузії та Придністров’я (останнє не враховане в опитуваннях), а також те, що для частини румуномовних молдован своя молдовська національна ідентичність лишається важливою.

Тому наразі основний варіант – це поступова інтеграція Молдови до ЄС як незалежної держави. Молдова налаштована робити це разом з Україною та долаючи надпотужні кремлівські впливи та опір значної проросійськи налаштованої частини суспільства. 

 

Автор: Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди"

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.