Якою б сміливою не була "коаліція охочих-рішучих", та без участі Сполучених Штатів її гарантії безпеки виглядали б непереконливими для Росії...

"Де гарантії, що ми не отримаємо в ЄС нову Угорщину?" – цей аргумент небезпідставно непокоїть наших партнерів у Євросоюзі.

Частина західних країн через постійні погрози Москви боїться визнати, що Росія – ворог, який має зазнати поразки. Цим Захід шкодить сам собі...

Які інструменти використовує РФ для свого впливу в Євросоюзі? І що має робити Україна, щоб зберегти підтримку ЄС щонайменше на поточному рівні?

На відміну від Києва, у Варшаві та Лондоні бракує запиту на розвиток українсько-польсько-британського "союзу". Навіть визначення "союз" сприймається там доволі неоднозначно.

Рятуючи обличчя Путіна, західні політики ризикують втратити власні. Телефонні дзвінки до Путіна перешкоджають і стратегічній меті – відновленню миру.

Тема запрошення України до виконання Плану дій щодо членства залишається вкрай токсичною в діалозі Києва та НАТО. Як вийти з цього замкненого кола?