Цьогорічні президентські вибори проходять у рідкісній для Франції ситуації, коли їхній результат залишається загадкою. Природно, це викликає великий інтерес до них.

Цілком можливо, що за день після виборів партійний ландшафт Франції стане іншим порівняно з тим, до чого ми звикли протягом останніх років. Саме тому їхні підсумки матимуть особливе значення.

У чому їхня особливість? Згідно з опитуваннями, в перегонах лідирують незалежний кандидат Еммануель Макрон і Марін Ле Пен від "Національного фронту", тоді як кандидати від основних партій значно відстали. Наявні цілком виразні ознаки структурних змін, ключовою з яких став відтік виборців від традиційних партій.

У спектрі правих партій у "Республіканців" (Les Républicains) з 2012 року не було зростання кількості прихильників, хоча вони і знаходяться в опозиції. Натомість є підстави для радості у їхнього конкурента – "Національного фронту", популярність якого суттєво зросла. Тут очевидним є перетікання електорату.

Серед лівих партій намітилася інша ситуація: Соціалістична партія зазнає втрат, з яких її конкуренти не в змозі отримати вигоду. Втім, саме зараз з'ясувалося, що головним чином Еммануель Макрон і Жан-Люк Меланшон мобілізують лівий електорат, який через розчарування у чинному уряді та відсутність альтернативи не збирався йти на вибори.

Після відмови президента Франсуа Олланда балотуватися на другий термін і запізнілого обрання Бенуа Амона головним кандидатом соціалістам не вдалося мобілізуватися. Чи варто говорити, що

відмова Олланда від участі у виборах послабила Соціалістичну партію.

Точніше, партія вже була значно ослаблена, однак запізніла заява Франсуа Олланда завадила їй взяти новий старт у гонці і значно ускладнила становище нового кандидата.

Зрештою, Меланшон і Макрон ще на ранньому етапі висунули свої кандидатури і тим самим забезпечили собі значну перевагу.

Ще один вирішальний фактор, якщо вірити соціологічним опитуванням, – вік виборців. Франсуа Фійон звертається перш за все до людей похилого віку, а ліві кандидати апелюють, в основному, до молоді.

На відміну від них Еммануель Макрон є єдиним кандидатом без чітко окресленого профілю. Йому вдається мобілізувати широке коло виборців усіх вікових груп. У Бенуа Амона чіткий електоральний базис не простежується.

Третя особливість – полярні оцінки кандидатів у питанні відносин з Євросоюзом, в першу чергу – з Німеччиною. Це проявляється і в тому, що деякі кандидати вже мали зустрічі в Берліні.

Праві у Франції посилаються на Німеччину в економічних питаннях, але відмежовуються від її міграційної політики. У лівих все навпаки. Вони є прихильниками міграційної політики і дистанціюються від політики економічної.

Макрон – єдиний кандидат, позиція якого збігається з політикою Німеччини у більшості питань.

З іншого боку, такі кандидати, як Меланшон і Марін Ле Пен, взяли чіткий курс на конфронтацію з Німеччиною.

І нарешті, четверта особливість нинішніх виборів – питання можливого втручання Росії у виборчий процес.

Втім, поки ця тема обговорюється переважно в політиці і ЗМІ, і, схоже, мало хвилює виборців. Поки що ця тема не відіграє у Франції такої ролі, як під час передвиборної гонки в США.

Всі ці особливості повинні вплинути на рішення виборців у другому турі. Виходячи з усіх прогнозів, туди вийдуть Макрон і Ле Пен. Кого з них підтримають традиційні виборці консерваторів і соціалістів?

Швидше за все, електорат Франсуа Фійона розколеться: приблизно половина зупинить свій вибір на Макроні, інша половина – на Ле Пен. Зовсім інша ситуація – з лівими або крайніми лівими, ідеологічно дуже далекими від "Національного фронту".

На цих припущеннях і робляться прогнози, що остаточна перемога все ж буде за Макроном.

Автор: Жоель Гомбен,

докторант Паризького інституту політичних досліджень

Розмовляв Олівер Філіпп. Стаття вперше оприлюднена на сайте IPG і публікується з дозволу правовласника

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора