Момент істини для судової реформи: яким шляхом піде Україна

Середа, 15 вересня 2021, 09:25 — , посол Євросоюзу в Україні
Фото пресслужби президента України
Блокування судової реформи вже стало темою зустрічі Володимира Зеленського та послів країн G7. На фото - аналогічна зустріч 3 лютого 2021 року

Минулого тижня міжнародні партнери України – ЄС, США, Велика Британія, Німеччина, Канада, Рада Європи, ПРООН, ЄБРР – запропонували своїх експертів для перевірки та відбору членів вищих судових органів в рамках процесу, що може стати першою масштабною судовою реформою за 30 років незалежності України.  

На перший погляд, це може здатися трішки дивним, адже це українська реформа, українське питання.

Україна не має міжнародних зобов’язань щодо реформування судової системи у той чи інший спосіб. Але ж є важливі загальноєвропейські принципи, що стосуються незалежності судочинства, суддівської етики та професіоналізму, які мають поважати та дотримуватися всі держави-члени Ради Європи, а також держави, що мають асоціацію з ЄС.

А ще злагоджена, прозора, справедлива судова система – це дуже європейська річ. І дуже євроатлантична.

Це те, що є цінним для демократій у всьому світі. І саме тому міжнародні партнери готові допомогти Україні, надавши їй неупереджених експертів, які мають блискучі кар’єри, всеохопний досвід і, найголовніше, повну незалежність від будь-яких особистих інтересів, і які готові працювати спільно з українськими колегами.

Така пропозиція не є безпрецедентною.

Міжнародні партнери допомагали  реформувати Верховний суд у 2016 році та створювати Вищий антикорупційний суд у 2018 році, надаючи юридичні консультації щодо конституційних змін, консультативну підтримку, менторство, комунікаційну та фінансову підтримку Громадській раді доброчесності, а також допомогу для психологічного тестування кандидатів на посади суддів Верховного суду.

У контексті Вищого антикорупційного суду партнери України сприяли створенню унікальної Громадської ради міжнародних експертів, що допомогла Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у відборі антикорупційних суддів з найвищим рівнем доброчесності та професіоналізму.

І Верховний суд, і Вищий антикорупційний суд були створенні із дотриманням прозорого та змагального процесу, що до того не застосовувався в Україні. Обидва суди користуються вищим рівнем довіри з боку громадян та бізнесу, аніж судова система загалом. 

Довіра є вирішальним фактором.

Згідно з опитуванням Центру Разумкова від липня-серпня 2021 року, судова система є третім за рейтингом інститутом в Україні з найменшим рівнем довіри, після російських ЗМІ та забюрократизованого державного апарату. 74% українців повністю не довіряють або схильні не довіряти судовій системі.

Мова йде не лише про довіру до інституцій. Мова йде і про віру у власну державу, про віру в те, що Україна може бути місцем, де існує справедливість.  Судова система, що не має довіри, щодня підриває Українську державу та демократію.

Тож судова реформа – це більше, ніж просто внутрішнє питання.

Справедлива судова система, якій довіряють, – це ключ до економічного розвитку та іноземних інвестицій.

Прикрим фактом є те, що українська судова система стала основною перепоною для іноземних інвесторів. Кожен потенційний інвестор хоче впевненості, що якщо щось піде не так, він чи вона зможе добитися справедливості у суді.

Проте на сьогодні такої впевненості Україна запропонувати не може.

Керівництво України визнало проблему.

Таким чином, зараз країна має рідкісний шанс для всеохопної судової реформи, оскільки цьому сприяють кілька факторів: у липні було ухвалене законодавство про реформування Вищої ради правосуддя та перезапуск Вищої кваліфікаційної комісії суддів; одна з частин судової системи вже реформована; низька довіра населення підриває державу; реформа необхідна для отримання інвестицій; існує високий громадський запит на всеохопну реформу; присутня міжнародна підтримка.

Втім, навіть за таких сприятливих факторів впровадження судової реформи легким не буде. Навіть більше – воно буде надзвичайно складним.

Ітиметься про долю реальних людей. Корумповані особи будуть боротися за свої посади, спираючись на олігархічні й часто проросійські інтереси.

Але навіть люди з незаплямованою репутацією можуть бути не в захваті від перевірки: для кожного, хто пам’ятає тоталітарне суспільство так само, як і я, поняття "Громадська рада доброчесності" може звучати доволі "по-орвеллівськи".

Це дуже делікатна справа. Сподіваюся, що міжнародна участь – обмежена у часі кількома роками, згідно з новими законами, – може посприяти зменшенню деяких сумнівів та допомогти у втіленні процедур.

Настав час українським партнерам, насамперед Раді суддів та Вищій раді правосуддя, ухвалити рішення.

На вибір є два шляхи: спробувати затягнути та послабити реформу або призначити своїх експертів та приступити до роботи.

Особисто я категорично відкидаю цинізм у пострадянському стилі, який іноді чую в Україні, адепти якого кажуть: "цього ніколи не робили", "це неможливо зробити", "ніхто не зацікавлений у справедливій судовій системі" та "судова мафія не дозволить цього".

Люди, які вийшли на Майдан під час Революції гідності і які рішуче повернули Україну до Європи, вимагають судової реформи. І вони на це заслуговують.

Президент Зеленський та політичні лідери України продемонстрували неймовірну рішучість у відповідь на цю вимогу, ухваливши необхідне законодавство.

Тепер необхідні наполегливість і відданість, щоб усунути останні перешкоди.

Співпраця з боку судової системи відповідає інтересам суспільства. Політичне керівництво завжди має нести відповідальність за реформи та отримувати належне визнання у разі їх успіху.

Україна та її міжнародні партнери можуть цього досягти, рухаючись разом.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua