"Раніше весни фізична наявність (в Україні) "Леопардів" і так не потрібна", – таку неоднозначну заяву кілька днів тому зробила міністерка оборони Іспанії Маргарита Роблес.

За цими словами можуть стояти не стільки логістичні питання (зрештою, тут Іспанія покладається на союзників по НАТО), скільки політична дискусія всередині країни щодо підходів у допомозі Україні.

Невипадково до уряду з різних сторін лунають вимоги, щоби питання про передачу Україні танків слухалося в парламенті.

Що це означає? І чи не заблокує така вимога надання Україні вкрай потрібної допомоги?

Чому допомога Іспанії така важлива?

Іспанія має у своєму розпорядженні третю найбільшу в Європі кількість бойових танків Leopard, відстаючи лише від країни-виробника Німеччини та Греції.

На озброєнні королівства – майже три з половиною сотні таких боємашин двох різних моделей, 2E та 2A4. В основному йдеться про поставку останньої моделі – в Іспанії 108 таких танків.

При цьому одна половина наявних Leopard 2A4 перебуває на бойовому чергуванні у двох іспанських містах на півночі Африки, а інша половина – на зберіганні, і саме звідси походитимуть ті, які перепадуть Україні.

Власне, після останнього на сьогодні "Рамштайну" в українській мережі поширювалася інфографіка про очікування отримати від Іспанії понад пів сотні таких танків. Та це – фейк.

З пів сотні законсервованих тут танків Leopard 2A4, за інформацією іспанських ЗМІ, 20 – "у хорошому стані". Але, здається, і ця інформація не зовсім відповідає дійсності. 

Якщо пригадати,

Іспанія була однією з перших країн, з якою Україна вела перемовини про передачу західних танків.

В середині минулого року йшлося про можливість купівлі-продажу десяти танків, але ще в серпні міністерка оборони Іспанії визнала "жалюгідний стан" боємашин, які знаходяться на зберіганні.

Усі вони потребують ремонтних робіт у заводських умовах, вартість яких тоді була невигідною Україні.

Натомість мова зайшла про зняття з консервації та поставку 20 бронетранспортерів М113. За оприлюдненими даними, їх Іспанія поставила Україні у вересні. Свіжою новиною стало те, що цими днями нам надсилають додатково 20 таких іспанських БТРів.

До питання передачі західних танків повернулися після останнього "Рамштайну", де було досягнуто домовленості, що перша поставка "Леопардів" буде спільною. Як результат, без обговорення в уряді Іспанії оголосили, що країна підготує 4-6 танків та проведе вишкіл їхнього майбутнього українського екіпажу на полігоні в Сарагосі.

Для порівняння, Німеччина надасть 14 Leopard моделі 2A6.

Що ж до більш сучасної моделі 2E, яких в Іспанії – 219 одиниць на бойовому чергуванні в межах півострова, то їхня передача іспанцями не передбачається через задекларовану неспроможність замінити новими.

На відміну від більшості європейських країн, в Іспанії є сусіди, з огляду на яких країна повинна підтримувати й так сумнівну боєздатність. Але принаймні Іспанія шукає можливості, в той час як Греція з цього ж приводу повністю відмовляється ділитися своїми танками.

Власне, навіть сама по собі готовність іспанського уряду взяти участь у поставці "Леопардів" Україні вже є хорошою новиною.

Співучасть Іспанії в цьому питанні не лише робить її позицію щодо Росії незворотною, але й також надсилає потужний політичний сигнал на простори Латинської Америки.

Втім, це все буде можливе лише за умови, якщо уряд втримає ентузіазм перед критиками.

Хто проти передачі танків?

З одного боку, перша негативна реакція іспанських нових лівих на зелене світло від Німеччини на поставки "Леопардів" завуальовано пролунала з вуст лідерки партії "Подемос" та водночас міністерки соціальних справ Іони Беларри: "Мир в Україні настане через деескалацію та перемовини, а не через ще більше воєнне протистояння".

Лідер лівої каталонської партії в іспанському парламенті, яка підтримує коаліцію меншості Санчеса, виступив із вимогою вирішити в парламенті, надсилати Україні танки чи ні, адже вони – відверто проти.

За "діалог та дипломатію" у російсько-українському конфлікті виступили й політичні спадкоємці баскської ЕТА – партія "Білду", від якої також залежний Санчес.

Та від цих партій можна було очікувати подібної позиції.

Натомість несподіванкою стале те, що винести питання допомоги України в парламент запропонували й у найбільшій правій опозиційній партії.

Так, іспанський євродепутат від "Народної партії" Гонсалес-Понс вчора висловився таким чином: "У будь-якій демократичній країні було б неможливо, щоб уряд надсилав танки воюючій країні, не пояснивши у парламенті, скільки, коли, якою ціною, яке інше озброєння та наражаючись на які ризики. Неймовірно, що Іспанія настільки включиться (у війну) проти Росії без жодних пояснень".

І це при тому, що ще кілька тижнів тому цей політик закликав надіслати Україні танки, якщо на це буде згода Німеччини.

Пояснення всьому – сучасний політичний контекст Іспанії: цього року тут пройдуть і місцеві, і регіональні, і національні вибори.

Якщо з минулого року іспанський політикум одностайний у гуманітарній підтримці українців, то теперішня дискусія щодо військової підтримки України стала частиною іспанської передвиборчої кампанії правих та нових лівих, які не втрачають нагоди послабити імідж Санчеса.

Не варто також забувати й те, що курс слідування дискурсу НАТО, якого з 24 лютого 2022 року дотримується Санчес – історично неприродний для його Соціалістичної партії. Тим паче, що він – за сумісництвом – новообраний генсек Соцінтерну.

А на додачу, як би дивно це не звучало, певний спротив ведеться зсередини іспанського оборонного відомства.

Ще у травні минулого року, коли іспанські військові поставки Україні були на символічному рівні, автор цих рядків на закритому семінарі в Мадриді почув таку сентенцію від діючого полковника – провідного аналітика Іспанського інституту стратегічних досліджень Міністерства оборони: "Іспанія має продовжити робити те, що і робить. Україна – зруйнована країна. Непотрібно піддавати розрусі інші країни".

Зараз такий вислів був би неможливий. На день іспанського війська, 6 січня, як міністерка оборони, так і сам король Іспанії Феліпе VI, вперше, звертаючись саме до своїх військових, чітко зазначили у своїх виступах повну підтримку України у війні.

Тож навіть ті відставні іспанські генерали, які раніше застерігали від "вплутування у цю війну", зараз обмежуються лише технічними заувагами щодо постачання танків: відносність їхньої критичної необхідності, проблеми вишколу для їхньої експлуатації та брак можливостей ремонту на місці. 

Ця еволюція свідомості – безпосередня заслуга українського посольства та посла в Мадриді Сергія Погорельцева.

Послу вдається не лише досягати згоди від іспанського керівництва на допомогу ЗСУ в ході прямого та відвертого спілкування (подекуди – креативно залучаючи різні можливі іспанські впливи), але ще й потім – фактично вибивати виконання іспанським військовим керівництвом, яке часто відмежовується від політичних обіцянок нібито неспроможністю вивільнити ресурси для поставок. 

В результаті кожні кілька місяців вдається отримати від Іспанії все більшу за кількістю та якістю військову допомогу.

Що впливає на позицію Іспанії?

Цей рік – вирішальний щодо того, якою буде Іспанія для України до кінця десятиліття, а отже, і щодо участі у відбудові нашої держави.

При цьому, хто переможе на тутешніх виборах – праві чи соціалісти, нам не принципово. Бо віддача одних та інших відповідатиме трьом елементам.

По-перше, попри щире співчуття українцям та потужну гуманітарну солідарність, в Іспанії, та й не лише тут, щодо нас легко нав’язати недовіру та скептицизм.

Водночас, прагнучи бути серед політичних переможців сучасного протистояння,

всередині Іспанії основний дисонанс створює незрілість у розумінні того, що перемога України має означати поразку Росії.

В такій ситуації незграбна комунікація з боку України та українців може посилити скептицизм та недовіру.

Про третій елемент – культурно-інформаційну промоцію України – нещодавно написав адміністратор найпопулярнішого іспанського твіттер-блогу на військову та поліцейську тематику: "Ми бачимо догматизацію більшості іспаноамериканців, але не бачимо спроб України протистояти російській пропаганді мовою, якою говорять 580 мільйонів людей".

З цього приводу хочеться нагадати, що ще за стратегією 2020 року географія діяльності Українського інституту МЗС не поширюється ні на Іспанію, ні на жодну іншу іспаномовну країну.  

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями та відображають винятково точку зору авторів