Пройшло майже дев’ять місяців від моменту впровадження першого пакета обмежувальних заходів проти російських банків, тож можна робити висновки про те, чи вдається досягнути поставленої мети. 

Ключовий наслідок санкцій – це тотальна маргіналізація російської банківської системи на міжнародному рівні. 

На амбіціях Росії відігравати хоч яку-небудь помітну роль у глобальних фінансах поставлено крапку, йдеться у статті голови департаменту макроекономічних досліджень групи компаній ICU Віталія Ваврищука Удар по майбутньому: чого досягли західні санкції проти російських банків.

У березні видавалося, що російська банківська система близька до колапсу.

Проте ситуація нормалізувалася досить швидко.

А от з надіями росіян на те, що російська фінансова система буде відігравати хоч яку-небудь значущу роль на глобальній арені, покінчено, здається, принаймні на кілька наступних десятиліть.

Санкції не лише перекрили всі доступні канали для транскордонного банкінгу, залучення іноземного капіталу та технологій, а й відкинули російську фінансову систему на багато років назад.

Захід вдарив санкціями на кількох фронтах, і кожен удар призвів до болючих наслідків.

По-перше, санкції запустили процес швидкого керованого банкрутства і згортання діяльності дочок російських державних банків у Європі.

По-друге, санкції боляче зачепили тих іноземних інвесторів, зокрема великі західні інвестиційні фонди, які тримали акції російських державних банків.

У цих інвесторів бажання інвестувати в російський фінансовий сектор зникло мінімум на десятиліття. 

По-третє, клієнти російських банків втратили можливість вільно розпоряджатися за кордоном коштами на власних рахунків.

Mastercard та Visa ще навесні закрили цю можливість. Однак російська влада активно шукала вихід із ситуації, промотуючи експансію російської платіжної системи "Мір" за кордоном.

До цієї системи долучилися банки Туреччини та кількох країн СНД.

Проте після натяків США про можливі вторинні санкції практично усі банки відмовилися від роботи з російською системою.

По-четверте, понад дві третини російських банків за загальним обсягом активів на сьогодні відрізані від міжнародної системи обміну повідомленнями про платежі SWIFT. До того ж вони часто не мають можливості тримати кореспондентські рахунки в іноземних банках.

По-п’яте, активи ряду російських банків наразі заморожено. Йдеться, наприклад, про кошти на рахунках в американських чи європейських банках.

Ці активи знерухомлено, і вони не можуть бути використані для поточної діяльності банків. За найгіршим для Росії сценарієм ці активи можуть бути надалі конфісковані, проте це питання не одного року.

Російська війна зробила і присутність міжнародних банківських груп у Росії фактором, що створює для них значні репутаційні втрати.

На сьогодні у РФ присутні кілька впізнаваних міжнародних банківських груп, зокрема Raiffeisen, UniCredit, OTP, City та ING.

Проте продати російський бізнес хоча б за якусь пристойну суму наразі просто неможливо.

Тотальна ізоляція російської банківської системи на міжнародній арені має два важливих наслідки. По-перше, вона зупиняє розвиток пов’язаних секторів, як-от фінтех.

Другий наслідок набагато важливіший. Без потужного та залученого в міжнародну фінансову систему російського банківського сектора не варто сподіватися на зростання ролі рубля у глобальній торгівлі та фінансових потоках. Ну і, звісно, це робить ідею про рубль як резервну валюту просто нежиттєздатною.

Російська влада чітко усвідомлює масштаб проблем, а тому за кожної нагоди намагається домогтися пом’якшення міжнародних санкцій.

Тож загалом західні країни дуже влучно та ефективно застосували доступні для них санкційні заходи.

Докладніше – у матеріалі Віталія Ваврищука Удар по майбутньому: чого досягли західні санкції проти російських банків.