Хто замінить Столтенберга на чолі НАТО і що це означає для України

До саміту НАТО лишилося менш як три тижні, і зазвичай це час, коли головні результати зустрічі лідерів вже узгоджені.

Тиждень, що минає, остаточно зняв питання зі ще одного очікуваного результату саміту у Вашингтоні: Альянс отримає нового генерального секретаря – багаторічного лідера уряду Нідерландів Марка Рютте.

Щоби досягти згоди з цього питання, Альянсу необхідно було подолати вето угорського прем’єра, і це сталося. А втім, щоби зберегти обличчя, Віктор Орбан та майбутній генсек домовилися про письмові "гарантії", які стосуються України.

Про що йдеться, чи збрехав Орбан і чого чекати Україні за нового генсека НАТО, читайте в статті редактора "Європейської правди" Сергія Сидоренка "Українські" обіцянки нового генсека НАТО. Як Рютте подолав угорське вето і чого чекати далі. Далі – стислий її виклад. 

9 липня у Вашингтоні зберуться керівники держав-членів Альянсу. Саме вони мають погодити між собою низку надважливих рішень, що визначать майбутнє функціонування Альянсу тощо.

Це – офіційна версія.

А в реальності рішення самітів майже завжди узгоджуються наперед, на рівні дипломатів, і лідери лише формально затверджують їх на зустрічі.

Цього року саміт особливий: він відбувається у Вашингтоні, а його господар, президент США Джо Байден, веде передвиборчу кампанію і розглядає зустріч лідерів як один із елементів цієї кампанії, який засвідчить його міжнародне лідерство.

Тому цього разу США наполегливо працюють над тим, щоби жодних несподіванок не було. А обрання нового генсека тут є важливим елементом.

Генсек НАТО – це набагато більше, ніж просто обличчя Альянсу. І тому його вибір має особливе значення і був непростим.

Відставка Марка Рютте з посади прем’єра Нідерландів автоматично перетворила його на фаворита цих перегонів. 

Ще до офіційного балотування він здобув імідж дуже-дуже рейтингового потенційного кандидата на топпосаду в Альянсі. Його здатність шукати компроміси, а потім керувати від імені різношерстного уряду – поза сумнівом.

Але це не гарантувало успіху в перегонах на посаду генсека.

По-перше, в низці столиць було бажання вперше отримати посаду генсека для однієї з держав Центральної/Східної Європи.

По-друге, попри все своє вміння шукати компроміси, Рютте має в НАТО і політичних противників.

Перш за все увага була прикута до Туреччини, а також до Угорщини.

Обидва лідери не зрадили цих очікувань: і Туреччина, й Угорщина відразу оголосили, що не готові підтримати кандидатуру Марка Рютте. Ну а потім до них додалася Словаччина під керівництвом орбанівського сателіта Роберта Фіцо.

Президент Туреччини Реджеп Ердоган здався першим, ще у квітні.

Віктор Орбан тримався до останнього. Лише цього тижня прем’єр-міністр Угорщини підтвердив, що більше не виступає проти кандидатури Марка Рютте.

Причому Орбан повідомив своїм виборцям, що зняв застереження, бо Рютте, мовляв, виконав його вимоги. Це, однак, виявилося неправдою.

Насправді Орбан не отримав абсолютно нічого. Рютте лише зобов’язався письмово повідомити йому, що Угорщина самостійно визначає рівень своєї участі у можливих майбутніх операціях Альянсу – але рівно таке право угорцям гарантує і Північноатлантичний договір, тобто основна угода НАТО. І ганебне рішення Будапешта не надавати Україні безпекову допомогу також є самостійним. Альянс не міг і не зможе змусити уряд Орбана до протилежного. Жодних письмових гарантій тут не треба.

Тож можна з певністю говорити, що інтереси України від "компромісу" з Орбаном не постраждали.

Та чого очікувати від обрання Марка Рютте генсеком НАТО? Буде помилкою чекати від нього надактивної підтримки ЗСУ.

Генеральний секретар за визначенням не є тим, хто ухвалює рішення про підтримку. А задача генсека – лишатися в тіні й використовувати всі важелі для того, щоб схилити лідерів у потрібний бік. Є великі сподівання, що Рютте, зможе знайти підходи і до роботи з Трампом, якщо того оберуть президентом США.

Докладніше – в матеріалі Сергія Сидоренка "Українські" обіцянки нового генсека НАТО. Як Рютте подолав угорське вето і чого чекати далі.