Хто у Європі затягує створення спецтрибуналу для лідерів РФ та чи погодився на це Зеленський

24 лютого, у річницю повномасштабного вторгнення, від лідерів усіх ключових європейських держав пролунали заяви на підтримку України та про важливість встановлення "справедливого тривалого миру".

Цей термін давно став загальновживаним. Втім, життя доводить, що його зміст досі багато хто розуміє по-різному.

Офіційні заяви української влади щодо цього – вельми послідовні. Слово "справедливість" означає, зокрема, що злочини, у тому числі найтяжчі, не можуть лишатися безкарними. Що мають бути компенсації постраждалим і вироки тим, хто відповідальний за протиправну агресію – включно з найвищим керівництвом РФ.

Але низка західних лідерів та столиць свідомо гальмують цей процес.

Про те, що відбувається, що може бути причиною такої "зради" та що може зрушити ситуацію з місця – у статті редактора "Європейської правди" Сергія Сидоренка Небажаний трибунал. Хто у Європі гальмує суд над Путіним, а хто – допомагає Україні. Далі – стислий її виклад.

Ідею створення спеціального трибуналу щодо злочину агресії РФ проти України юристи-міжнародники почали обговорювати ще навесні 2022 року.

Дискусії про створення спецтрибуналу були непростими, але навесні 2025 року нарешті вдалося вийти на компроміс.

9 травня на урочистому засіданні у Львові представники кількадесяти держав ухвалили рішення про "новий Нюрнберзький трибунал". Наприкінці червня президент Зеленський у Страсбурзі підписав угоду з Радою Європи (РЄ) про створення трибуналу щодо злочину агресії.

Тоді здавалося, що жорна міжнародного права почали провертатися і скоро будуть готові до того, щоби зламати російський імунітет. Тоді лунали дуже оптимістичні оцінки. Генсек Ради Європи Ален Берсе в інтерв'ю "ЄП" заявляв, що до кінця 2025 року пройде ще кілька етапів. Точно має бути підписана багатостороння угода з усіма іншими державами-учасницями трибуналу, заявляв він, і навіть припускав можливість, що дійде до практичного запуску цього спецсуду для розслідування дій російської верхівки.

"Рада Європи свою справу зробила, тепер справа за політиками", – заявив Ален Берсе під час нещодавнього візиту до Києва. Схоже пояснення він повторив і цього тижня, в онлайн-виступі на Justice conference.

Його заяви – не до кінця щирі. Насправді наступні юридичні та політичні кроки має зробити орган Ради Європи – Комітет міністрів (КМРЄ), який зараз уникає рішень.

Ален Берсе намагається публічно відгородитися від цієї затримки і каже, що він, мовляв, не впливає на позицію держав-членів. Ті теж запевняють, що вони не проти трибуналу і, мовляв, їм просто треба більше часу.

Особливу роль у створенні майбутнього спецтрибуналу мають Нідерланди.

Ще у 2023 році, на ранній стадії переговорів про трибунал, учасники цього процесу домовилися, що новий судовий орган працюватиме у Гаазі, розповідала у ті часи "ЄвроПравда".

Проте Нідерланди гальмують створення трибуналу достатньо відкрито. Гаага декларує намір розтягнути на кілька років ті процеси, які вона сама раніше робила у стислі терміни. Причому робить це навіть публічно – зокрема, на форумі Justice conference цього тижня у Києві. А непублічно – висуває наперед нереалістичну вартість створення трибуналу, включивши до неї задачі, потреба в яких є сумнівною, розповідають джерела "ЄП".

Інші держави-лідери (від Німеччини до Італії і далі) також толерують і підтримують затримку.

У кулуарах київської конференції найчастіше звучала думка про зв’язок цієї затримки з мирним процесом.

Проте Україна наполягає – без справедливості не буде гідного миру.

В України є й однодумці на цьому шляху – північноєвропейські та балтійські країни, а також ЄС як інституція.

Щоб розірвати мовчазну блокаду у Раді Європі, Євросоюз виділив перші кошти (10 млн євро) на підготовку до запуску трибуналу. Але без реального політичного тиску на ті країни, які ухвалюють ключові рішення, процес не зсунеться з глухої точки.

Докладніше – в матеріалі Сергія Сидоренка Небажаний трибунал. Хто у Європі гальмує суд над Путіним, а хто – допомагає Україні.