Підтримати урядовий курс на інтеграцію з Європейським союзом або розгорнути зовнішньополітичний вектор на 180% у бік Росії – це питання стало головним для громадян Молдови на парламентських виборах, які відбулися у неділю 30 листопада.

І хоча більшість виборців віддала перевагу проросійським силам, наступний уряд, напевно, збереже прихильність до ідеї євроінтеграції.

За 101 місце в молдовському парламенті, який формується за партійними списками, боролися 24 конкуренти: 19 партій, один виборчий блок з трьох політформувань і чотири незалежних кандидати.

При цьому поріг для проходження у вищий законодавчий орган – для всіх різний. Для партій він становить 6%, для блоку з трьох учасників – 11%, а для незалежних кандидатів – 2%.

За підсумками опрацювання 90% протоколів перше місце утримує очолювана Ігорем Додоном Партія соціалістів Республіки Молдова (ПСРМ), яка набрала 21,35%.

Це формування називають прокремлівським.

ПСРМ виступала на виборах під гаслом інтеграції до Митного союзу і користувався відкритою підтримкою Кремля.

Друге місце (19,45%) – за Ліберально-демократичною партією Влада Філата, що входить до чинної про європейської владної коаліції.

Далі йде Партія комуністів Володимира Вороніна (ПКРМ), яка бувала при владі в 2001-2009 роках, а наразі набирає найпровальніший за всі роки свого існування результат у 17,95%.

Останніми у списку формувань, що долають виборчий бар’єр, є Демократична партія (15,77%) Маріана Лупу і Ліберальна партія Міхая Гімпу (9,37%), що, як і ліберал-демократи, виступають за європейську інтеграцію.

Примітно, що за підсумками голосування 30 листопада зіпсованих бюлетенів виявилося аж 4% – надзвичайно багато для молдовських виборів.

Йдеться про протестне голосування прихильників молдовсько-російського бізнесмена Ренато Усатого і його партії "Patria", яку за порушення правил фінансування виборчої кампанії виключили з перегонів за два дні до виборів.

А сам підприємець змушений був залишити територію країни – нібито через загрозу арешту.

Голова Центральної виборчої комісії Юрій Чокан попередив громадян, що у всіх бюлетенях у рядку "Patria" буде стояти печатка "Retras" (вибув), а всі бюлетені, віддані за цю партію, будуть визнані недійсними.

Сам Усатий напередодні виборів виступив на прес-конференції в Москві, де завуальовано підтримав Партію соціалістів, побажавши їм успіху на виборах. Ймовірно, не всі його прихильники вважали за можливе голосувати за соціалістів Додона і вирішили зіпсувати бюлетені.

Виключення конкурента з передвиборчих перегонів напередодні дня голосування – подія неординарна.

Але скандальності випадку з Усатим додало й те, що його формування за всіма опитуваннями гарантовано проходило до парламенту. Маючи рейтинг у 13-15%, "Patria" могла об'єднатися з соціалістами і комуністами, створивши стійку проросійську більшість.

День голосування відзначився й іншими скандалами. В неділю інформаційні стрічки молдовських ЗМІ рясніли сюжетами про незадовільну організацію голосування в Росії. В цій країні працює близько 700 тис. молдовських громадян, для яких відкрили лише п’ять виборчих дільниць.

Для порівняння: в Італії, де працює 150 тис. молдован, було відкрито 25 дільниць.

При цьому за рішенням ЦВК кожна дільниця отримала лише 3 тис. бюлетенів.

Перед дільницями в Москві і Санкт-Петербурзі зібралося по кілька тисяч молдован, багато з яких, простоявши увесь день у черзі, так і не змогли реалізувати своє право голосу.

І хоча влада цього не визнає, виникає підозра, що таке різне ставлення до російської та західної діаспор пов'язане з відмінністю їхніх політичних уподобань.

Наприклад, молдовські громадяни, які мешкають у Румунії, віддали лівим, проросійським партіям лише по 1% голосів. На дільницях у Росії – протилежна картина.

При цьому з 75 тис. молдован, які проголосували за кордоном, менше 10 тис. проголосували в РФ. Тому загальний підсумок по діаспорі для проросійських партій менш ніж скромний: лише 9,6%.

Майже 80% там отримали правлячі партії.

Багато громадян розцінили як несправедливе і рішення уряду про заборону голосування за паспортами радянського зразка. Таку постанову молдовський Кабмін прийняв ще кілька місяців тому.

Але приблизно зі 100 тис. власників радянських паспортів багато хто так і не встиг отримати нові документи.

А більшість з таких людей через вік тяжіють до лівих та проросійських ідей.

Підозри про можливі махінації посилив той факт, що в день голосування не проводилося жодного екзит-полу.

За інформацією ЦВК, заявку на проведення опитувань подала лише одна компанія. Але за кілька днів до виборів вона, з власної ініціативи, заявку відкликала.

І, зрештою, підставою для побоювання став галас навколо "системи електронної реєстрації" – програми, яка вперше тестувалася на цих виборах.

Суть її полягає в тому, що кожен громадянин, який прийшов на дільницю, реєструвався в електронному реєстрі виборців. У разі спроби повторно проголосувати на іншій дільниці система мала вказати, що даний виборець вже скористався своїм правом.

Однак за кілька годин після початку голосування програма дала збій.

В результаті реєструвати громадян вручну почали тільки-но призначені  "оператори", які переписували паспортні дані на аркуш паперу. Щоправда, сенсу їхньої діяльності так ніхто і не зрозумів.

Голосування, треба визнати, викликало великий інтерес у міжнародної спільноти.

Крім 3105 місцевих спостерігачів за перебігом голосування стежили 750 представників зарубіжних структур, у тому числі ОБСЄ. Особисто бути присутнім на молдовських виборах побажав і голова Парламентської асамблеї Ради Європи Жан-Клод Міньйон.

Однією з головних претензій європейців стало рішення влади про зняття з дистанції свого суперника. Ще напередодні дня голосування з цього приводу "висловили занепокоєння" посольство США в Молдові і глава делегації ЄС в Кишиневі Піркка Тапіола.

Сумніви в законності зняття Усатого висловили і спостерігачі від СНД. Але, на диво, в цілому їхній вердикт (читай – Росії) виявився позитивним.

Член комітету Ради Федерації РФ з міжнародних справ Любов Глєбова дорікнула Кишиневу, сказавши, що зняття партії "Patria" не дозволило значній частини виборців у Молдові зробити вибір. Разом з тим спостерігач визнала, що "голосування відповідало національному законодавству".

* * * * *

В якості ліричного відступу варто розповісти про ще дві партії, що не подолали виборчий поріг, але набрали помітну кількість голосів, оскільки їхній результати є важливими для розуміння настроїв молдовського суспільства.

Це – Партія комуністів-реформаторів Молдови (5,02%) і блок "Вибір Молдови – Митний союз" (3,28%). Перші вважаються партією-клоном ПКРМ, створеної владою для відтягування голосів у партії Вороніна.

Політична історія блоку "За Митний союз" ще цікавіша. Його початкові учасники – Соціал-демократична партія Віктора Шелина, партія "Вибір Молдови" Олега Топольницького і лідера Партії регіонів Молдови, чинного керівника Гагаузької автономії Михайла Формузала.

Експерти вважають, що Москва спробувала включити політичний проект гагаузької лідера у виборчу кампанію свого ставленика Додона, однак Формузал був готовий на співпрацю за умови збереження політичної самостійності та створення блоку з ПСРМ. Але російські заступники Додона не відступилися.

Врешті-решт Формузал відмовився підтримувати соціалістів і створив блок із соціал-демократами. А за кілька тижнів виборчої кампанії він залишив блок, який до того моменту вже мав репутацію "спойлерского проекту" партій влади для розколу проросійського електорату. Фактично саме таку роль, зрештою, і виконав цей союз.

* * * * *

Якщо вибори все ж визнають легітимними в Європі (а в цьому можна бути майже впевненим), це означатиме, що про європейська влада має всі шанси втримати свої позиції.

Незважаючи на те, що більшість громадян Молдови, власне, віддала голоси за російський вектор.

Простий математичний розрахунок свідчить, що з урахуванням переможених комуністів-реформаторів та виборців блоку "За Митний союз", більшість молдовських громадян висловилося за зближення з Росією.

Тим не менше, більшість депутатських мандатів залишилися за проєвропейськими партіями. За попередніми прогнозами, співвідношення сил у парламенті може бути 45-55 на користь прихильників Євросоюзу.

Лідери цих партій уже заявили, що бачать майбутню коаліцію тільки у складі ЛДПМ-ДПМ-ЛП.

Але проблема лівих сил полягає не стільки в меншій кількості парламентських крісел, скільки в істотних внутрішніх суперечностях. Так, лідер ПКРМ Володимир Воронін виключив можливість коаліції з соціалістами Ігоря Додона. Річ у тім, що Додон 2012 року пішов від комуністів і отримав від колишніх однопартійців тавро "зрадника".

Втім, формальний переможець виборів, схоже, вже змирився з роллю опозиції.

У заяві лідера ПСРМ, що з’явилася після підрахунку більшості голосів, недвозначно сказано про відмову від боротьби за владу.

"Ці результати чітко свідчать, що Партія соціалістів стала головною опозиційною сильною на лівому фланзі", – заявив Додон.

Сприятливі прогнози створення проєвропейської коаліції не скасовують проблеми суспільного розколу щодо зовнішньополітичних уподобань.

Приблизно рівне співвідношення прозахідників і прихильників зближення з Росією спостерігається в молдовській політиці ще з весни 2009 року.

Тоді жодна зі сторін не могла набрати 61 мандат, необхідний для обрання президента. Це спровокувало майже дворічну політичну кризу і низку дострокових парламентських виборів.

Мандат чинного президента Ніколае Тімофті завершується за два роки. І якщо до того моменту проєвропейська коаліція не поповниться кількома прихильниками з лівого флангу, країну знову чекає лихоманка політичної невизначеності.

Враховуючи схильність молдовських політиків до "політичного туризму", шанси обрати нового президента, який би продовжив прозахідну політику свого попередника, досить високі.

Але для депутатів було б помилкою покладатися лише на закулісну боротьбу з перетягування до себе перебіжчиків.

У такий спосіб можна змінити розподіл сил у парламенті, а не настрої в суспільстві.

Для останнього потрібні боротьба з корупцією, звільнення судової системи від політичного впливу та інші ефективні реформи.

В цьому плані провладним партіям особливо немає чим похвалитися. Про незадовільну роботу молдовського уряду відкрито говорять його ж європейські партнери.

А за даними соціологічних досліджень, діяльність влади не схвалюють до 86% громадян.

Тим не менш, отриманий 30 листопада результат дає прихильникам інтеграції до Європейського союзу можливість керувати країною ще чотири роки.

Автор:

В'ячеслав Крачун, Кишинів,
для "Європейської правди"