Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган розпочав війну проти бойовиків "Ісламської держави" та Робітничої партії Курдистану, які вже понад рік ведуть між собою жорстокі бої в Сирії та Іраку.

28 липня в Брюсселі пройшло екстрене засідання послів держав-членів НАТО, ініційоване Туреччиною на підставі статті 4 договору Альянсу, яку використовують у разі загрози територіальній цілісності чи безпеці однієї з держав-членів.

Приводом для такого звернення став теракт 20 липня у прикордонному з Сирією місті Суруч та вбивство турецького військового 23 липня неподалік міста Кіліс. У наступні дні неодноразово повідомлялося про нові теракти.

За результатами засідання генсек Північноатлантичного альянсу Єнс Столтенберг заявив про підтримку уряду Туреччини в боротьбі з тероризмом.

Про військове сприяння країн-членів НАТО наразі не йдеться, та й турецька влада про нього не запитувала.

В обох трагедіях турецька влада звинуватила бойовиків "Ісламської держави" (ІДІЛ, Ісламська держава Іраку та Леванту, визнається у світі як терористична організація).

Між тим у випадку теракту в Суручі, де загинуло 32 людей, прямих доказів причетності ІДІЛ наразі не оприлюднено.

Деякі експерти навіть схильні підозрювати турецький уряд в свідомих поліцейських маніпуляціях, мета яких – припинити мирний процес з курдськими політичними та військовими силами. А курди – представники яких складають більшість серед жертв вибуху – вже звинуватили уряд в недостатніх засобах безпеки під час зібрання активістів. Адже терористу-смертнику вдалось пройти туди непоміченим.

Лунає навіть думка, що збройна операція Туреччини проти ісламістів має також іншу, приховану мету.

Контратака Туреччини – 
проти ІДІЛ чи проти курдів?

Лідер курдської Демократичної партії народів (на останніх парламентських виборах подолала 10% прохідний бар’єр), Селахаттін Демірташ заявив, що  операція турецького уряду проти ІДІЛ є прикриттям для боротьби зі збройними осередками Республіканської партії курдів, що базуються в Сирії та Іраку.

Анкара нині дійсно бореться не лише з ісламістами, але також з курдами. І ця боротьба є обопільною – курдські активісти теж не сидять склавши руки.

22 липня двоє турецьких поліцейських у місті Джейланпинар були знайдені мертвими у власних помешканнях. Відповідальність за вбивство взяла на себе Робітнича партія Курдистану (РПК), назвавши скоєне помстою за співробітництво поліцейських з бойовиками "Ісламської держави", котра здійснила теракт у Суручі.

Згодом стало відомо, що турецька прокуратура порушила кримінальну справу проти Демірташа за звинуваченням у підбурюванні до збройних сутичок, у жовтні 2014 року, коли сірійські курди звільнили від ІДІЛ сірійське місто Кобані, а уряд Туреччини перешкоджав участі турецьких курдів у цій спецоперації.

Натомість Демірташ звинуватив Ердогана в політичній помсті.

23 липня, після чергової атаки бойовиків "Ісламської держави" на турецьких військових, президент Ердоган провів термінові консультації з Бараком Обамою. Під час цієї розмови лідери США та Туреччини домовилися про спільну боротьбу з ІДІЛ.

Зокрема – і це справді змінило розклад сил в регіоні – Ердоган пообіцяв надати доступ американським ВПС до бази Інджирлик.

Нагадаємо, що від самого початку боротьби з ІДІЛ міжнародної коаліції на чолі зі США Туреччина відмовлялася надати доступ до цього аеродрому.

Також США підтримали ініціативу Туреччини зі створення на півночі Сирії так званої "сірої (буферної) зони".

Таким чином турецький уряд сподівається не лише убезпечити себе від ІДІЛ, а й за будь-яку ціну запобігти створенню курдами бодай якогось автономного утворення поблизу своїх кордонів.

Але питання в тому, наскільки високою може виявитись ця ціна.

Минулої п’ятниці Туреччина почала завдавати перших авіаударів по позиціях "Ісламської держави" в Сирії.

А вже наступного дня бомби досягли баз Робітничої партії Курдистану на півночі Іраку. А президент Ердоган заявив, що Туреччина не може продовжувати мирний процес з курдами.

Про припинення перемир’я, яке тривало з 2013 року, після ударів турецьких ВВС по своїх базах заявила також і Робітнича партія Курдистану, яка з 1984 року веде збройну боротьбу з урядом Туреччини за утворення в її складі курдської автономії.

Водночас Анкара розпочала широкомасштабну АТО всередині країни. За кілька днів було заарештовано більше тисячі симпатиків ІДІЛ та РПК. Під час одного з арештів загинула жінка. 

Реакція Заходу.
Кого зупиняти – Туреччину чи курдів?

Напружені відносини між Анкарою та курдською меншиною завжди викликали тертя у стосунках турецької влади з Брюсселем.

Цей раз не став винятком.

Високий представник ЄС з питань зовнішньої політики та безпеки Федеріка Могеріні закликала Туреччину продовжувати процес примирення з курдами.

Канцлер Німеччини Ангела Меркель у розмові з прем’єр-міністром Туреччини Ахметом Давутоглу також наголосила на необхідності мирного діалогу – попри всі складнощі на цьому шляху.

Однак поки що турецька влада ігнорує заклики представників ЄС та продовжує наголошувати, що перш за все веде боротьбу з тероризмом.   

Зараз Ердоган робить все можливе, аби напередодні можливих дострокових виборів у парламент об’єднати турецьке суспільство навколо боротьби з тероризмом та налаштувати поміркованих прихильників Демократичної партії народів проти її лідерів.

Проте водночас попередні загравання президента з "Ісламською державою" можуть призвести до ще трагічніших наслідків як для Туреччини в цілому, так і для нього особисто.

Доктрина ІДІЛ передбачає входження до її складу значних територій як на півночі Африки, так і в Азії. Включно з Туреччиною. А оскільки прихильників радикального ісламського угрупування в країні вистачає, то існує велика загроза подальших терактів на її території.

Не слід також виключати, що атака бойовиків "Ісламської держави" на Туреччину була заздалегідь спланованою їхніми лідерами провокацією з метою додаткової пропаганди та задля залучення нових прихильників до своїх лав.   

Адже за мусульманськими законами, якими вибірково послуговуються в ІДІЛ, бездіяльність халіфа в боротьбі з "невірними" вважається гріхом.

А в одному з хадисів (перекази про пророка Мухаммеда) йдеться про те, що в місті Дабік (яке бойовики ІДІЛ захопили в серпні 2014 року) має відбутися остання битва із "силами Риму". Дехто вважає, що під Римом мається на увазі сучасний Стамбул.     

Ще одна можлива причина нападу на Туреччину пов’язана з останніми військовими поразками джихадистів на території Сирії. Кілька днів тому з’явилась інформація, що курдським "Загонам народної самооборони" вдалося звільнити від екстремістів місто Саррін. А це суперечить ідеології "Ісламської держави", яка передбачає захоплення нових територій, але аж ніяк не втрату старих.

Чи врахувала всі можливі наслідки своїх дій турецька влада – це може стати відомо вже в найближчому майбутньому.

Послаблюючи авіаударами позиції курдів, які воюють з ІДІЛ, турецьке керівництво наражає на неабияку небезпеку власних громадян та роздмухує полум’я, яке може поглинути весь регіон.

Автор:

Олександр Харчук, 
для "Європейської правди"