"От би в нас бюджетні кошти витрачали так прозоро, як в Європі". Подібні фрази, чув, мабуть, кожен. Кого не спитай у соцмережах – кожен підтримає ініціативу, яка дозволяє відстежити витрачання коштів держбюджету або бюджету міста.

А якщо такий механізм з'явиться – здається, всі захочуть скористатися ним.

Ось тільки реальність – інша.

Насправді в Україні – за фінансової підтримки ЄС – вже створені такі сервіси. Та вони не можуть похвалитися величезною популярністю. "Сарафанне радіо" теж не працює – дані про те, скільки грошей дали і скільки вкрали при будівництві місцевої школи або дитячого майданчика, не обговорюють в кожному дворі.

Досить відірватися від "фейсбук-України" і поговорити з людьми поза межами столиці, як з'ясовується: інтерес до цієї теми значно перебільшений.

Навіщо ж ЄС продовжує витрачати кошти на програми бюджетної прозорості в Україні? Чи реально, що вони все ж таки стануть популярні? В цьому спробувала розібратися "Європейська правда".

"Питання не в грошах, просто не вистачає рук"

"Ідея сервісу "Відкритий бюджет" з'явилася ще 2013 року, коли ми брали участь у підготовці законопроекту "Про відкритість використання публічних коштів", – розповів ЄП Володимир Тарнай, керівник проекту Open Budget у Центрі "Ейдос".

"З'ясувалося, що місцева влада нерідко готова публікувати дані про витрати, але розібратися в них неможливо. Вони просто "видають на-гора" скани таблиць з бюджетними кодами. Ми вирішили візуалізувати ці дані", – говорить Тарнай.

Сервіс був запущений ще минулого року. Зараз працюють два незалежних модулі: один показує детальну структуру надходжень і видатків місцевого бюджету, підключеного до системи, другий – дає розбивку по конкретних об'єктах.

Приміром, у Дніпрі на ремонт покрівлі по вулиці Пушкіна, 53, над квартирою №10, виділено 59 800 грн. На тренажерний майданчик неподалік – 48 тис. грн.

Та наскільки популярний такий сервіс?

27 тис. відвідувань за півтора місяці, близько 700 – за робочий день. Це – показники відвідуваності Open Budget у липні-серпні 2016 року, надані розробниками. Але ж йдеться сумарно про 32 міста, містечка і громади, підключені до сервісу!

Дніпро – найбільший місцевий бюджет, заведений в Open Budget. Місто підключилося до системи в червні і, за словами Тарная, активніше за інших бере участь у її доопрацюванні, але його показники в статистиці – відверто невисокі. У перші тижні після запуску, поки йшла реклама в місцевих ЗМІ, відвідуваність була трохи вища, а з липня – знизилася до близько 30 відвідувань у робочий день.

ЄП зустрілася з куратором проекту в місті – Янікой Меріло, в.о. заступника мера і громадянкою Естонії. У Києві Яніка більше відома як екс-радник колишнього глави МЕРТ Айвараса Абромавичуса, фахівець з інвестицій та фанат e-governance.

Замовивши каву у секретаря по СМС (зі словами "ми ж будуємо електронне управління, чи не так?"), вона запропонувала своє пояснення невисокої відвідуваності сервісу. На її думку, нинішніх можливостей "Відкритого бюджету" не вистачає, проект необхідно доопрацювати. "Потрібно показати бюджет комунальних підприємств, адже це така тінь... Людям цікаві саме їхні витрати", – впевнена вона.

Як виявилося, Дніпро вже виділило 80 тис. грн на доопрацювання програмного комплексу.

"Ми хочемо набагато більшої відкритості, ніж пропонує розробник. Готові відкривати всю інформацію по школах, лікарнях – аж до того, щоб показати, що і за якою ціною потрапляє дітям на обід. У міста є фінансовий ресурс для розробки, ми готові були навіть заплатити більше, щоб отримати результат швидше, але змушені чекати. Питання не в грошах. У них просто не вистачає рук", – каже заступник мера.

У міському бюджеті на програми відкритості зарезервовано до 1 млн грн, зазначено на міському сайті. Open Budget був створений за гроші Євросоюзу, але проект ЄС вже завершився і тепер для оплати роботи програмістів доводиться шукати сторонні джерела, пояснили в "Ейдосі".

Володимир Тарнай підтвердив, що таке доопрацювання дійсно є в планах. "Я ще від початку запланував би розробку модулів для комунальних підприємств і для витрат держбюджету. Але про це легко говорити зараз. А проект готувався 2013 року, коли закон "Про відкритість використання публічних коштів" був лише в планах", – пояснив він.

От тільки чи збільшить це оновлення реальну популярність сервісу?

"Легше все життя платити по 800 грн"

Open Budget – не єдина ініціатива у сфері бюджетної прозорості, створена за кошти ЄС. У 2014 році за підтримки Євросоюзу був запущений проект "Ціна держави". Як і з "Відкритим бюджетом", європейське фінансування було виділено на два роки і термін вже закінчився. І так само проект після цього не помер.

"Зараз підтримуємо його за свій кошт і за рахунок приватних інвесторів", – розповідає керівник проекту, виконавчий директор CASE Україна Дмитро Боярчук.

У проекті "Ціна держави" також є кілька компонентів. Серед них – аналіз бюджету держпідприємств і створення "рахунку від держави" – віртуального чека, в якому платник податків може побачити, скільки коштів з його податків пішли на медицину, пенсії, армію тощо.

Цей сервіс, звісно ж, не є повним аналогом того, що планує запустити Яніка Меріло. Але в CASE-Україна не вірять, що її ініціатива справді буде популярною.

"Це лише здається, що бюджети підприємств – це цікаво. Зовсім ні. Ті ж держпідприємства – дані про них виявилися значно менш цікаві читачеві, ніж дані про витрати міністерств, хоча гроші там дуже великі", – каже Боярчук. Ще один момент, з яким зіткнулися в "Ціні держави" – небажання держпідприємств "світити" свій бюджет. Можливо, з комунальними підприємствами, підпорядкованими місту, ситуація буде іншою, але на центральному рівні багато хто просто ігнорував вимогу закону про відкритість.

"Дуже складно відкривають дані. Ми пишемо запити, скарги, але штраф за це порушення – близько 800 грн. Вони готові все життя платити по 800 грн, аби тільки залишатися закритими", – пояснив Дмитро Боярчук.

За його спостереженнями, тема бюджетної відкритості виявилася занадто "нудною", щоб стати популярною: "Радикальні, яскраві меседжі дійсно добре розходяться, але тільки-но виявляється, що життя не чорно-біле, що у будь-якої проблеми є відтінки – зацікавленим залишається вузьке коло".

"Не бюджет дав гроші, а депутат"

Якщо Дніпро – місто-новачок в системі Open Budget, то Львів належить до "передовиків". Він приєднався до системи ще взимку. До карти витрат занесені і цей, і минулий рік. Отже, у місцевих жителів було повно часу освоїти нові можливості.

Було б бажання. А от його, схоже, немає.

У дворі будинку №313 по вулиці Городоцькій – шум від роботи "болгарки" та дитячий сміх. Будівельники працюють у сквері неподалік (понад 1,2 млн грн на облаштування, згідно з картою витрат), а діти граються на майданчику, встановленому цього року (40 тис. грн). Майданчик – один на квартал, тому тут завжди людно.

Гойдалки, гірка, "вертушка" і маленька пісочниця – комплект, який у львівських виробників коштує дещо дешевше

От тільки для місцевих жителів стало одкровенням, що об'єкт профінансовано з міського бюджету. Всі, з ким розмовляла ЄП, були впевнені, що за це сплатив місцевий депутат. Цю версію підтвердила пенсіонерка Ольга, квартира якої виходить на скверик з майданчиком (місцеві мами одразу порекомендували звернутися до неї – "вона все знає").

Ольга, яка "знає все", також не здогадувалася, що гроші на будівництво виділені з комунального бюджету. А витрачена сума і зовсім її спантеличила.

– 40 тисяч? Та ви що, бути такого не може! За ці дві гойдалки? – щиро здивувалася вона і звернулася до сусідки. – Ти чула, на цей майданчик 40 тисяч витратили!

Сусідка, звісно, теж про це не чула, але... на цьому їхній інтерес вичерпався.

– Та я й сама знайду в інтернеті, якщо захочу дізнатися, скільки витратили, – відмахнулася Ольга від подальших деталей. – Але навіщо воно нам, простим людям?

І це, звісно ж, не специфіка Львова. У Дніпрі ЄП навмання обрала дитячий майданчик, нанесений на мапі по вулиці Савченко, 46. Дев'ятиповерхівці із запущеним двором дійсно вкрай необхідний "дитячий куточок". Знайти його не вдалося – як пізніше пояснили в мерії у відповідь на письмовий запит ЄП, зараз лише проходить конкурс на підрядника, який будуватиме об'єкт. Але на даний момент ані дівчатка-підлітки, які палили цигарки біля під'їзду, ані місцевий мешканець, який відмовився називати своє ім'я ("ви ж журналіст, воно мені треба?!"), навіть не чули про те, що гроші на будівництво вже виділено.

Такі "деталі" нікого не цікавлять, навіть якщо стосуються їх особисто.

Змінити ментальність

Втім, не варто вважати, що ситуація безнадійна. Зовсім ні.

Інтерес до прозорості є. Так, він слабкий, але це не означає, що він не зросте з часом. "Нехай зараз це не є питанням масової зацікавленості, але є інтерес активістів. У кожному місті є активісти. Ті ж молоді мами, які хочуть стежити за ремонтом дитячих садків біля будинку", – аргументує Ірина Корецька, начальник управління інформаційних технологій мерії Дніпра.

Саме такі активісти здатні переконати мерію підключитися до системи. На сьогодні 90% міст з населенням понад 20 тисяч не беруть участі у програмі Open Budget.

Ще одним гравцем, який підштовхує місцеву владу до впровадження системи, як не дивно, є... самі бюрократи. Ті, хто не задіяний у держзакупівлях, але "за посадою" змушені відповідати за виконану роботу. Для них чим більше відкритості, тим краще. Серед них – директор Дніпровського планетарію Сергій Лінговський. І сам планетарій, і територія навколо нього давно потребує ремонту. У 2016 році місто нарешті виділило 2 млн грн. Але при цьому, наприклад, аварійні сходи, які відвідувачі бачать в першу чергу, в завдання для ремонту не внесені. І на карті Open Budget це чітко видно.

"Для мене прозорість – це лише плюс. Нас нема в чому звинуватити", – каже директор, натхненно розповідаючи про деталі запланованої реконструкції, про утеплення та про проблеми з опаленням залу.

Лінговський, щоправда, визнає: насправді мало хто буде цікавитися бюджетними цифрами: "Переважна більшість без жодних даних впевнені – знову розкрадуть".

Дніпропетровський планетарій і аварійні сходи до нього. Персонал каже, що взимку тут справді небезпечно ходити. Фото автора

У представництві ЄС вважають, що фінансування проектів бюджетної відкритості все ж не було марним. Хоча й не мають ілюзій щодо того, що такий проект здатний докорінно змінити ситуацію.

"Така пасивність людей має історичне коріння, – вважає Давид Стулік, прес-аташе представництва. – В Україні є міф про безкоштовність. Міф про безкоштовну медицину, освіту і таке інше. Немає усвідомлення того, що ви платите податки, тобто оплачуєте всі видатки бюджету".

"Ми допомагаємо робити бюджет прозорим, але тут треба змінювати менталітет. Наш проект – це лише половина роботи. Треба змінити свідомість", – говорить Стулік.

І треба визнати, що певні зміни є.

Приміром, нещодавно у місті Вишневе, передмісті Києва, відкрився сервіс електронних петицій. Серед перших було прохання про підключення міста до системи Open Budget. Саме ця петиція зараз – один із лідерів на сайті мерії.

Автор: Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди"