Повернення вільних демократів: хто отримає "золоту акцію" у Бундестазі

Вівторок, 23 травня 2017, 11:01 — , для Європейської правди
Фото: zeit.de

Настрої німецьких виборців продовжують дивувати політиків та оглядачів.

Ще восени 2016 року гегемонія керівного Християнсько-демократичного союзу (ХДС) та його баварського партнера Християнсько-соціального союзу (ХСС) здавалася непорушною, але вже наприкінці січня 2017 року була поставлена під питання з виходом на політичну сцену нового керівника соціал-демократів Мартіна Шульца.

Нині з часу висування Шульца кандидатом у канцлери минуло майже 5 місяців, і ситуація, здається, відкочується назад – розрив між ХДС/ХСС та СДПН сягає, за даними соцопитувань, майже десятивідсоткової позначки на користь блоку Ангели Меркель.

До того ж німецькому політикуму слід вочевидь готуватися до повернення на федеральний рівень та участі у потенційних коаліційних перемовинах ліберальної Вільної демократичної партії (ВДП), яка на виборах 2013 року не увійшла до Бундестагу.

"Мамуся зможе знов?"

Саме таким висловом окреслив дискусії з приводу можливого повторного успіху Ангели Меркель на вересневих виборах до Бундестагу генеральний секретар ХДС Петер Таубер.

Результати березневих і травневих місцевих виборів у Саарі, Шлезвіг-Гольштейні та Північному Рейні-Вестфалії, на яких християнські демократи здобули переконливі перемоги й відповідатимуть за формування регіональних урядів, дають нагоду думати саме про такий результат федеральних виборів.

Проте до вересневих виборів ще 4 місяці, протягом яких обстановка може ще радикально змінитися. ХДС, як і його основні конкуренти – соціал-демократи, досі не оприлюднив остаточного варіанту виборчої програми. Обидва супротивники розуміють, що кампанія лише починається. Відповідно, робити висновки про їхні шанси на перегонах на даному етапі передчасно.

Втім, низку тенденцій, які визначають розвиток подій в партії Меркель, можна визначити вже зараз.

Попри зауваження МВФ, канцлерка має намір продовжувати курс на формування профіцитних бюджетів, а також розширювати інвестиції в інфраструктуру та інноваційну економіку.

На переконання Меркель, найкращим проявом справедливості для громадян є економічна стабільність та нові робочі місця, що їх передбачається створити в інноваційному секторі.

Тижневик Die Zeit зазначає, що спадання інтенсивності міграційної кризи, а також низка активних кроків Меркель на міжнародному рівні – зокрема, візит до США й тверда риторика стосовно Туреччини та Росії – сприяють підвищенню рейтингів партії.

Останні, за даними соцопитувань, сягають 36-38%. Зростає й рівень особистого схвалення Меркель – у випадку прямих виборів вона отримала б 49% голосів виборців.

 

Також на користь християнських демократів грає стихання суперечностей з їхніми баварськими колегами з ХСС, що також відрізняє ситуацію від тієї, що існувала взимку.

Обидві політичні сили, здається, нарешті дійшли згоди щодо одного з найбільш суперечливих питань – проблемі міграційної кризи. Про це заявив голова ХСС й прем’єр Баварії Хорст Зеєхофер, вказавши, що "нині політика Берліна стосовно біженців повністю відповідає нашому баченню".

Кінець ефекту Шульца?

Німецькі соціал-демократи переживають наразі непросту ситуацію – партія зазнала поразки на всіх трьох регіональних виборах, що передують перегонам до Бундестагу, втративши 6-7% голосів виборців.

При цьому найболючішою видається невдача в Північному Рейні-Вестфалії, яка, по-перше, є однією з найщільніше населених частин Німеччини, по-друге, традиційно вважалася електоральною "вотчиною" СДПН, а по-третє, є батьківщиною кандидата "есдеків" у канцлери Мартіна Шульца.

Оглядачі вважають, що під час регіональних кампаній проти соціал-демократів зіграло небажання акцентувати увагу на загальнонімецьких темах під час агітації та дебатів. Натомість виборці, на думку Frankfurter Allgemeine, потребували комплексного бачення, яке поєднувало б регіональні, федеральні та європейські теми й давало уявлення про курс держави в цілому.

Водночас партія страждає від падіння особистого рейтингу Мартіна Шульца.

 

Після двох місяців захоплення соціал-демократичним кандидатом починається "відплив" електоральних симпатій. Так, якщо ще в березні співвідношення електоральних симпатій в парі Шульц-Меркель становило 45% до 36% на користь голови СДПН, то наразі рейтинг схвалення керівника соціал-демократів сягає лише 35% голосів потенційних виборців.

Не на користь соціал-демократів грає й відсутність концептуального бачення наступних місяців у складі існуючої "великої коаліції" разом з ХДС/ХСС.

Лідери СДПН наразі не можуть дійти згоди стосовно того, яку тезу їм слід просувати під час кампанії – або ж акцентувати увагу на своїх досягненнях у складі коаліції, або ж говорити про "перезавантаження" партії й пропонувати кардинально нові ідеї. В даному випадку,

новаторський курс Мартіна Шульца наштовхується на неочевидну опозицію з боку колишнього голови "есдеків" та голови німецького МЗС Зігмара Ґабріеля.

При цьому, проблемним моментом залишається відсутність конкретики у передвиборчих обіцянках. Приміром, Süddeutsche Zeitung звертає увагу на тези Шульца про необхідність рівного доступу до освіти, збільшення кількості робочих місць в освітньому секторі й потенційну відміну плати за навчання та відвідування дитячих садків.

Дані ініціативи, безперечно, не можуть не викликати схвалення виборців, адже є достатньо актуальними, проте, вказує видання, кандидат в канцлери від "есдеків" не конкретизує ані кроків, що їх передбачається вжити в рамках такого роду реформ, ані джерел їх фінансування.

"Есдекам" бракує конкретики та, головне, новацій й у питаннях зовнішньої політики. Зокрема, вони говорять про сприяння "розрядці міжнародної напруженості та глобальному процесу роззброєння". 

Водночас на східному напрямку зовнішньої політики СДПН, хоч і визнає протиправність анексії Криму та "дій російського уряду на Сході України", проте й надалі використовує тези про відданість діалогу з Росією, що своїм корінням сягають початку 1990-х років.

На переконання ідеологів соціал-демократів, "мир та стабільність у Європі неможливі без Росії", тож доцільно повернутися до "політичного діалогу" з метою попередження ескалації та початку політичного процесу з врегулювання на українському Донбасі.

"Ефект Лінднера"?

Після відходу в травні 2011 року покійного екс-глави МЗС Гідо Вестервелле від керівництва Вільною демократичною партією та її поразки на виборах до Бундестагу в листопаді 2013 року, становище цієї політичної сили здавалося заледве не безнадійним.

Не увійшовши до нового скликання Бундестагу, вільні демократи втратили понад половину державного фінансування. Відповідно, здатність нового лідера ВДП Крістіана Лінднера "вдихнути нове життя" у власну політичну силу знаходилася під значним питанням, враховуючи як іміджеві втрати, так і скорочення фінансових можливостей.

Друга хвиля сумнівів у виборчому успіху вільних демократів з’явилася під час міграційної кризи, коли вони підтримали курс канцлера Меркель на встановлення гнучкої "верхньої межі" чисельності біженців.

Та все ж із середини 2016 року ситуація з рейтингом ВДП почала вирівнюватися, а на регіональних перегонах 2017-го партія "додала" від 2% до 4% до попередніх результатів й увійшла до парламентів у Шлезвіг-Гольштейні та Північному Рейні-Вестфалії.

До того ж результат виборів у Дюссельдорфі (столиці Північного Рейну-Вестфалії), де кампанію очолював сам голова партії, виявився одним з найвищих за історію ВДП і склав 12%, а вільні демократи отримали "золоту акцію" для формування уряду.

За даними соціологічних опитувань, вони разом із "Союзом90/Зеленими" зараз у змозі формувати альянси як з ХДС/ХСС, так і з СДПН.

Тож чи можливо тепер говорити про "ефект Лінднера"?

 Крістіан Лінднер

Швидше за все, так. За 4 роки від моменту останніх виборів до Бундестагу йому вдалося провести перезавантаження партії, позбувшись іміджу "партії еліт та бізнесменів", а по-друге, мобілізувавши молодих виборців.

Програма ВДП, на відміну від християнських демократів та СДПН, виглядає зараз доволі конкретно й звертається до цілої низки питань, починаючи від цифрової економіки, податкової лібералізації та доступу до освіти й закінчуючи вдосконаленням міграційної політики, захистом прав людини в інтернеті та реагуванням на вихід Великої Британії з Євросоюзу.

Непевність у таборі "Зелених"

Натомість "Союз90/Зелені" досі не можуть вийти з кризи.

На виборах у Північному Рейні-Вестфалії "Зелені" погіршили результат на 6%, у Шлезвіг-Гольштейні та Саарі – на 1%, причому в останньому випадку втратили представництво в регіональному парламенті. На федеральному рівні рейтинг також погіршився з 9% узимку до 7% станом на 21 травня.

Партія переживає й внутрішню кризу, яка полягає не лише у відсутності чітких пропозицій у програмі, але й у суперечностях між її керівниками.

Нинішня "лідерська двійка" у складі Сема Оздеміра та Катрін Гьорінг-Екардт виявилася не в змозі запропонувати виборцям нові підходи.

Так, Оздемір переважно робить заяви з "турецького питання", яке навряд чи доцільно робити центральним у кампанії. Гьорінг-Екардт має гарну репутацію й не замішана у скандалах, однак їй вочевидь бракує активності та яскравих заяв.

Тим не менш, з позицією "Зелених" не можна не рахуватися. "Зеленим", як і ВДП, після виборів, вочевидь, належатиме "золота акція" при формуванні коаліції в 19-му скликанні Бундестагу, а відповідно, й те, чи отримає Німеччина четверту в історії "велику коаліцію" чи перший в парламентській історії ХХІ століття трипартійний альянс.

До того ж позиція "Союзу90/Зелених" є вагомою й для України, оскільки вони, зокрема, ініціювали нещодавні дебати стосовно перспектив співпраці між офіційними Берліном і Києвом.

"Альтернатива для Німеччини": прощання з радикалізмом?

Правопопулістська та євроскептична політична партія "Альтернатива для Німеччини" (AfD) під час останніх регіональних кампаній продовжила нарощувати присутність у місцевих парламентах.

З іншого боку, її результати в трьох "західних" землях виглядають не настільки вражаюче, як під час кампаній на сході Німеччини минулого року – AfD отримала 6-7% замість двозначних у 2016 році.

На федеральному рівні її рейтинг залишається стабільним, коливаючись поблизу значення у 8%. Цьому, зокрема, сприяє як зниження інтенсивності міграційної кризи, так і зростання жорсткості позиції чинного уряду в питаннях біженців.

З іншого боку, партійний з’їзд, що пройшов в 20-х числах квітня в Кельні, залишив більше питань, ніж відповідей.

По-перше, партійне зібрання засвідчило непевність позицій чинної голови AfD Фрауке Петрі. Делегати, зокрема, відмовилися затверджувати її звітну доповідь з викладенням перспектив подальшого партійного будівництва та розглядати заяву щодо виключення з політичної сили відомого неоднозначними заявами керівника тюрінзького відділення "Альтернативи" Бйорна Хьоке.

По-друге, з’їзд вкотре продемонстрував наявність суперечностей між умовною групою "прагматиків" на чолі з Петрі та колишнім кандидатом у президенти від AfD Альбрехтом Ґлазером та фракцією "націоналістів" на чолі з Олександром Ґауландом, депутаткою Європарламенту Беатрікс фон Шторьх та Йоргом Мойтеном.

Останні виступають з більш націоналістичних позицій та опонують спробам діалогу з іншими партіями на користь тез про "жорстку опозицію" до політичного істеблішменту.

При цьому ані Петрі, ані Ґауланд не змагалися за посади керівників кампанії – обидва заявили про те, що бажають зосередитися на партійній роботі.

Водночас боротьба за вплив у партії триває – 19 травня Фрауке Петрі оголосила про намір виключити з політичної сили члена підпорядкованого їй саксонського осередку та кандидата до Бундестагу Єнса Майєра.

Останньому закидають низку суперечливих висловлювань, зокрема, стосовно критики концепту "мультикультуралізму", окреслення ісламу як релігії, не притаманної Німеччині, та часткове виправдання норвезького терориста Андерса Брейвіка.

 

Автор: Віктор Савінок,

аспірант Інституту міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua