"Реалізм із принципами": нова політика Трампа щодо України та світу

Середа, 24 травня 2017, 13:31 — , для Європейської правди
Фото: chicagotribune.com

Обіцяний Дональдом Трампом ще під час президентських виборів прагматичний курс зовнішньої політики США починає втілюватися у реальність.

І не виключено, що він втілиться дуже невигідним для України чином.

Додаткове підтвердження цього світ отримав минулими вихідними. Виступаючи в Саудівській Аравії під час свого першого закордонного візиту, Трамп заявив, що США беруть на озброєння так званий "реалізм із принципами" (Principled Realism) як концептуальну основу власної зовнішньої політики.

Що це означає, незабаром описав Wall Street Journal, повідомивши про ініціативу Трампа замінити гранти військової допомоги кредитами. Такі зміни мають стосуватися Пакистану, Тунісу, Лівану, Бразилії, Філіппін, В'єтнаму, а найголовніше – України.

Згодом правдивість цієї інформації підтвердив керівник адміністративно-бюджетного управління Білого дому Мік Малвейн.

Отже, до чого треба готуватися Україні?

Швидше за все, заміна американських грантів для України на кредити стане лише початком сумної історії, а перспективи змістовного стратегічного партнерства між Києвом та Вашингтоном стануть ще примарнішими. І нам краще врахувати приховані за цією фразою ризики.

Взагалі дещо еклектичне поєднання "принципів" та "реалізму", притаманне Трампу, з’являється в США не вперше і навіть не вдруге. Цю магічну формулу використовували починаючи принаймні з 1980-х років, а деякі дослідники навіть вважають, що саме таку ідеологічну основу зовнішньої політики США закладено у знаменитій "довгій телеграмі" Джорджа Кеннана в 1947 році.

Вісім років тому схожою була й риторика Барака Обами. З цієї точки зору Трамп не сказав нічого нового.

Однак варто врахувати контекст, місце та загальні обставини цієї заяви. Промова була виголошена під час візиту американського президента до стратегічно важливої Саудівської Аравії, містила велику кількість релігійних конотацій і супроводжувала масштабну угоду з продажу американської зброї, сигналізуючи про відчутне зростання ваги слова "реалізм" у цьому сполученні.

"Реалізм" в принципі передбачає кілька простих речей: визначальну роль національних інтересів, сформульованих у термінах безпеки; ключове значення сили для їх захисту; відокремленість внутрішньої політики від зовнішньої; монополію держав на участь у світовій політиці.

Зовнішня політика, що диктується таким баченням, є, як правило, егоїстичною, націленою на короткострокові переваги та достатньо обережною.

Вважається, що якраз цього бракувало політиці попередньої адміністрації США, яка поширювала демократію та втягувалася у регіональні конфлікти по всьому світу без чітко визначених цілей.

У цій системі "принципи" – які самі по собі є штукою непоганою і навіть корисною, стають питанням дискусійним, щойно заходить про зовнішню політику.

Що це означає для України?

Сьогодні наші відносини із США позбавлені змісту поза тим, що стосується надання Україні життєво важливої підтримки. Ми не робимо ставку на те, чим можемо бути корисними для Вашингтона, а, може, навіть і не до кінця розуміємо.

Наші зусилля спрямовані на все одразу: ми хочемо від США санкцій проти Росії, членства в НАТО, постачання зброї, більше грошей і гарантій безпеки. Хочемо здебільшого безрезультатно, і це, звичайно, невипадково.

Деякі із цих цілей є несумісними одна з одною, досягнення інших пов’язане із серйозними зусиллями, а іноді й ризиками. Тому США підтримуватимуть нас лише тією мірою, якою це відповідатиме їхнім власним інтересам. В цьому сенсі дійсно кожен американський президент за останні 70 років був реалістом. А нам, для побудови нормальної стратегії двосторонніх відносин, потрібно якомога більш повно розуміти стратегічні інтереси партнера.

Слова Трампа дають нам принаймні три приводи для хвилювання.

По-перше, "реалізм із принципами" – це змішаний сигнал. На що орієнтуватимуться США, ухвалюючи зовнішньополітичні рішення: на прагматичну користь, що обраховується зростанням сили, чи на спільність бачення?

Ми маємо знайти відповідь на питання, що зробити наріжним каменем співпраці – геополітичну цінність (включно з можливістю врівноважувати російський вплив), чи спільність демократичних цінностей?

Досі ми йшли звичним шляхом, неефективно поєднуючи "все добре проти всього поганого". В результаті нам немає чим похвалитися ані в частині демократичних досягнень, ані в тому, що стосується змістовного геополітичного партнерства із США.

Американський "реалізм із принципами" надає можливості Вашингтону маневрувати та обирати союзників залежно від обставин. Нам же доведеться готуватися до того, що брак демократії або слабкість держави можуть стати приводами для зменшення американської підтримки.

По-друге, рахувати гроші, дивізії та зброю простіше, ніж спільні цінності. Зсув американської зовнішньої політики в прагматичний бік означатиме для нас потребу в конкретизації наших активів.

Не ми перші та не ми останні, хто намагається будувати відносини із США на демократичних гаслах. Але демократію важко вимірювати, та й результати достатньо складних з методологічної точки вимірювань навряд чи потішать українців.

У рейтингах демократичного розвитку ми продовжуємо займати приблизно ті місця, на які скотилися у 2010 році. Для "реаліста із принципами", який раптом захоче викреслити Україну зі списку своїх пріоритетів, це буде достатнім приводом.

Скорочення фінансової допомоги, грантових програм, а також заміна грантів на кредити стануть системними проявами змін у стратегії Вашингтона. Від нас вимагатимуть результатів та відповідальності.

В перспективі такий підхід може розширитися й на нашу співпрацю з НАТО – можливо, доведеться на певний час забути про мрію приєднатися до системи колективної безпеки без надзусиль у реформуванні країни.

Зрештою, по-третє, більш прагматична політика США посилить ті негативні для нас тенденції, що були закладені агресивними діями Росії у 2014 році.

Світ стане місцем, де панування сили, недовіра та інші реалістичні симптоми будуть все більш помітними.

В цих умовах слабкі держави почуватимуться в особливій небезпеці.

Що робити Україні у такій ситуації? Як не дивно – нічого нового. Як і раніше, нам вкрай необхідна нормальна зовнішньополітична стратегія.

Єдина відмінність сучасності від попереднього періоду: нова політика Трампа підвищить для нас плату за провал цієї роботи.

 

Автор: Микола Капітоненко,

експерт Інституту суспільно-економічних досліджень (ІСЕД)

 

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua