Ядерне доміно: нова гонка озброєнь очима аналітиків Мюнхенської безпекової конференції

Вівторок, 12 лютого 2019, 16:38 — , Європейська правда
Фото: nationalinterest.org

Кілька років поспіль політичні лідери Заходу відмовлялися визнавати реальність, на яку перетворилися відносини з путінською Росією.

Рік за роком політики відповідали запереченнями на запитання про те, чи не увійшов світ у нову холодну війну, і пояснювали: мовляв, до відносин Радянського союзу та Заходу нам ще далеко, та й гонки озброєнь, на щастя, немає. Відтепер прибічники цієї теорії втратили ще один аргумент. Після виходу США з договору про заборону ракет середньої та малої дальності (РСМД) початок світового періоду озброєння, схоже, став неуникним.

Цього тижня, напередодні Мюнхенської безпекової конференції – найавторитетнішого у світі форуму з цього питання, її організатори оприлюднили велике щорічне дослідження про стан безпеки у світі.

Цей документ має незаперечний авторитет, і він вперше визнає, що ключові держави справді виходять на спіраль озброєння – зі зростанням ролі ядерного арсеналу.

Ядерний виклик-2019

У Мюнхенському звіті, серед іншого, міститься аналіз головних проблемних питань світової безпеки. Це – і питання торгівлі (останнім часом все частіше кажуть про торговельні війни), і міжнародна організована злочинність, включно з наркоторгівлею.

Та на першому місці у цьому переліку укладачі звіту поставили саме проблему озброєння, розпочавши розділ цитатами Дональда Трампа та Владіміра Путіна.

"Ми модернізуємо та створюємо принципово нові ядерні сили. І, скажу відверто, ми маємо це робити – бо інші це роблять. Щойно вони зупиняться – зупинимося й ми; але ж вони цього не роблять. А якщо вони не планують зупинятися, то ми маємо бути попереду – на небаченому досі рівні ядерного озброєння", – заявив президент США.

"Звичайно, треба буде забезпечити свою безпеку якимись кроками. Нехай потім не пищать, що ми добиваємося якихось переваг. Ми не переваг добиваємося, а баланс зберігаємо і забезпечуємо свою безпеку", – пояснив аналогічні дії його російський колега.

Ці цитати датовані ще минулим роком, а після офіційної "смерті" договору про РСМД ситуація стала ще гострішою.

Причому йдеться про "ядерні перегони" не лише між Росією та США.

Світ став багатополярним.

"Холодна війна спричинила появу механізмів контролю за поширенням зброї масового знищення і призвела до взаємного скорочення озброєнь двох найбільших ядерних держав світу. Сьогодні ж – зі створенням багатополюсного ландшафту безпеки та із прискоренням технологічного прогресу – настала криза контролю над озброєннями", – констатує Мюнхенський звіт.

Крах американо-російських ядерних договорів додає пального до цих процесів, бо "посилює недовіру до того, що ядерні держави прагнуть поступового роззброєння.

"Роль ядерної зброї, схоже, зростає", – констатують у Мюнхені.

За даними дослідників, гонка озброєнь вже зараз не обмежується парою США і Росії. "Всі дев'ять держав, що володіють ядерною зброєю, додають або модернізують свої арсенали, мабуть, маючи намір отримати перевагу в період нової невизначеності". Загальну атмосферу невизначеності посилило й те, що світ виявився "нездатним стримати ядерну програму Північної Кореї", і "хиткий стан іранської ядерної угоди" після виходу з неї США.

Усе це здатне спровокувати "ефект доміно поширення ядерної зброї", йдеться у документі.

Настільки песимістичних прогнозів Мюнхенський звіт не давав уже давно.

Документ констатує: проблемою є не лише те, що старі домовленості зруйновані. Біда ще й у тому, що практично ніхто не вірить у появу нових домовленостей замість них – хоча політики й заявляють у потребу підписання багатостороннього договору про роззброєння.

І тим більше немає сподівань на появу договору про нові типи високотехнологічної зброї.

"Є мало підстав вважати, що ефективні механізми контролю над озброєннями для нових і потенційно мінливих технологій озброєнь знаходяться в межах досяжності", – каже Мюнхенський звіт. У документі наводиться приклад такої зброї, здатної нести ядерні заряди: це "гіперзвукові ракети" (зі швидкістю у 6-12 тисяч км за годину, в 5-10 разів вище за швидкість звуку) з безпрецедентним поєднанням швидкості і маневреності, здатні обійти практично будь-яку поточну протиракетну оборону і радикально скоротити час попередження про ймовірний удар.

Не тільки Росія

Біполярний світ вже пішов у минуле. Ще кілька років тому про це майже не говорили, але зараз більшість ключових столиць сходяться на цій думці, констатує документ.

"Світ вступає в нову еру, де "великі сили" конкурують одна з одною", – йдеться у ньому. Це – магістральна думка, яка проходить через увесь безпековий звіт. І головне: далеко не всі ці великі сили є демократіями.

"Хоча деякі західні аналітики ще понад 10 років тому попереджали, що великі авторитарні держави повернуть статус найважливішого виклику для Заходу і ліберального світового порядку, та політики і спостерігачі у Вашингтоні усвідомили це лише нещодавно", – зазначає звіт.

Нині це перетворилося на ключову безпекову проблему для США, витіснивши з цієї "посади" тероризм, боротьба з яким визначала безпекову стратегію Штатів протягом майже двох десятиліть.

Колишній керівник Пентагону Джейс Меттіс, який пішов у відставку наприкінці 2018 року через розбіжності у поглядах з Трампом, у своєму прощальному листі назвав дві держави, які генерують головну загрозу – це Росія та Китай. "(Вони) хочуть сформувати світ, що відповідає їхній авторитарній моделі, та отримати право вето щодо економічних, дипломатичних та безпекових рішень інших країн, просуваючи власні інтереси за рахунок інтересів своїх сусідів, за рахунок інтересів США та союзників", – йдеться у листі Меттіса.

Мюнхенський звіт наводить дані та цитати найвищих американських посадовців, які підтверджують: у Вашингтоні усвідомлюють китайський виклик і готові "протистояти наполегливості Пекіна" – так само, як і Москви.

Та між Китаєм та Росією є важлива відмінність. Аналітики вважають, що російська загроза – то ненадовго.

"На відміну від Китаю, довгострокові перспективи Москви як геополітичного суперника США не видаються дуже значними. Її економіка страждає від нестабільної національної валюти, від падіння цін на нафту, а також від санкцій, запроваджених ЄС та США як відповідь на дії Росії проти України. У 2018 році п'ятий рік поспіль зменшувалися фактичні (середні) доходи російських громадян", – вважають автори безпекового звіту.

У документі немає конкретних прогнозів щодо того, як довго, на їхню думку, російська загроза зберігатиме актуальність для Заходу.

Причому агресивні, а подекуди (приміром, у Сирії) і успішні військові дії росіян за кордоном, на їхню думку, не спростовують теорію про тимчасовий характер значної російської загрози.

 
Графіка Мюнхенського звіту за даними SIPRI, переклад "Європейської правди"

Найкраще це ілюструє порівняння оборонних бюджетних витрат. На наведеному малюнку найвища лінія – це рівень витрат США. Вже невдовзі його можуть наздогнати оборонні витрати Китаю – це зростаюча смуга на графіку. Російська лінія – далеко внизу, і нетривале зростання витрат швидко змінилося падінням.

Чому ж тоді зараз Росію називають серед ключових загроз? Передусім через те, що саме її дії ведуть до нової гонки озброєнь. Йдеться і про зруйнований договір РСМД, і про ядерний договір про поступове роззброєння СНВ-III (за американською термінологією, New START Treaty), термін дії якого спливає у 2021 році. Шанси на його продовження – близькі до нуля.

Але, розпочавши гонку озброєнь, Росія навряд чи матиме шанси "змагатися" з іншими державами.

Натомість Китай, на думку Заходу, вже є серйозним світовим гравцем і лишатиметься у цьому статусі ще довго.

А от російський ядерний арсенал в результаті гонки озброєнь може втратити ключове значення – якщо в РФ не знайдуть технологічні рішення, які виявляться недосяжними для американців.

"Перегляд (стратегії) американської протиракетної оборони, оприлюднений у середині січня 2019 року, швидше за все, підживить поширений у Москві страх, що з часом російська зброя виявиться нездатною подолати американську протиракетну оборону, і таким чином, в разі потенційного удару по Росії, вона не буде впевнена у своїй здатності завдати удару у відповідь", – йдеться у огляді.

Автор: Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди"

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua