Неможливе – можливе: як фізики з Ужгорода зуміли дійти до "Горизонту-2020"

Середа, 13 березня 2019, 15:50 — Ярослав Світлик, "Про Захід"

Як вже знають наші читачі, "Європейська правда" реалізує проект підтримки регіональних ЗМІ, які бажають висвітлювати тематику ЄС. Ми републікуємо деякі матеріали, що вийшли в регіональних ЗМІ в рамках цього проекту. До вашої уваги – стаття з Ужгорода.

* * * * *

Як відомо, дістатися горизонту – уявної лінії торкання землі до неба – фізично неможливо. Утім, декому іноді вдається неможливе зробити можливим.

Науковці-фізики Ужгородського національного університету (УжНУ), наприклад, зуміли досягти майже фантастичного результату: отримати визнання провідних європейських наукових центрів, а з ним і значний матеріальний "бонус".

Наші вчені стали учасниками європейської програми "Горизонт-2020" і зараз завдяки цьому облаштовують одну з найсучасніших лабораторій в Україні, проводять експерименти в Європі і роблять справжні наукові відкриття.

Вони зуміли дійти до горизонту, хай і в дещо переносному сенсі.

"Горизонт-2020": шанс для вчених

Коли в 2015 році Україна стала асоційованим членом європейської програми "Горизонт-2020" із загальним фондом фінансування 80 мільярдів євро, у вітчизняному науковому середовищі виникло чимало ілюзій про майбутні спільні з європейцями дослідження і великі гроші, які хлинуть у нашу науку. Адже ця програма дозволяє долучати європейські фонди для фінансування роботи українських наукових установ та вчених, які лишаються працювати в нашій державі.

Насправді ілюзії не стали дійсністю. Проекти і гроші таки є, але їх виграють найдостойніші вчені і колективи науковців, які роблять дослідження, що справді важливі для науки.

Починаючи з 2014 року, в Україні відбулася низка знакових подій на євроінтеграційному напрямі, які могли б істотно покращити стан вітчизняної науки та технологій. Ідеться насамперед про підписання Угоди про асоціацію з ЄС та Угоду між Україною і ЄС про участь нашої держави у програмі ЄС "Горизонт-2020". Завдяки цьому ми стали країною-учасницею Європейського дослідницького простору (ЄДП), отримавши низку можливостей для розвитку наукової та інноваційної сфер.

Вітчизняні науковці, мріючи про брюссельські гроші, з великим ентузіазмом захопилися написанням проектів. Утім, реальність швидко остудила запал багатьох.

Як виявилося, у цій справі є чимало нюансів та складнощів.

Складнощі виникають, зокрема, тому, що переважна більшість інфраструктур набувають європейської форми консорціумів дослідницької інфраструктури (ERIC). А українські вчені дуже рідко стають учасниками таких консорціумів. Через високий рівень конкуренції частина українських науковців втрачає надію на успішну участь у конкурсах "Горизонту-2020".

Втім, досвід фізиків УжНУ доводить, що це можливо.

Професор Василь Різак – завідувач кафедри твердотільної електроніки та інформаційної безпеки на фізичному факультеті. Він керує колективом науковців, який не так давно став членом міжнародного консорціуму університетів СЕRІС-ЕRІС і учасником програми "Горизонт-2020". Партнерами ужгородських вчених у реалізації завдань цього проекту стали такі країни, як Італія, Швеція, Бельгія, Нідерланди, Чехія, Німеччина, Велика Британія.

До Європи – через Прагу

Як би це двозначно не звучало, але інтеграція фізичного факультету УжНУ в європейський науковий простір почалася давно – десятки років тому, коли його випускники стали виїжджати за кордон.

Потужна школа фізики Ужгородського державного, а зараз національного університету виростила сотні науковців, частина з яких у найскладніші й найбідніші часи для України поїхала за кращим життям у світ. Зараз на карті Європи практично немає країни, де б не робили науку випускники фізфаку УжНУ.

Утім, саме Прага, столиця Чехії, яка історично тісно пов'язана із Закарпаттям і географічно недалеко від нього розташована, стала місцем, де наших вчених найбільше. Зараз у Карловому університеті, що є безсумнівним лідером серед університетів Центрально-Східної Європи, працює добрий десяток фізиків, які здобули освіту в Ужгороді. А керує ними професор Владімір Матолін, завідувач кафедри фізики поверхні і плазми, доктор фізико-математичних наук.

Василь Різак цитує електронного листа від чеського колеги, коли той написав: "Пане професоре, у мене тут у Празі вже працює ціла група "little Uzhhorod" (маленький Ужгород).

"Професор Матолін побачив, що наші випускники дуже кваліфіковані і що на них можна опиратися, – розповідає Василь Різак. – Він зрозумів, що в Ужгороді є серйозна школа. Професор Матолін входить до ради директорів європейського консорціуму університетів CERIC-ERIC, який в останні кілька років почав активно розширюватися. Спочатку зі вступом Румунії до ЄС до нього приєдналися румунські фізики, а буквально три роки тому – і польські. У Владіміра Матоліна виникла ідея залучити й Україну, а форпост консорціуму створити саме в УжНУ, на нашій кафедрі".

Від таких пропозицій, звісно, не відмовляються.

У 2015 році професор Різак і ректор УжНУ Володимир Смоланка їдуть до італійського Трієста, де розміщений координаційний центр СЕRІС-ЕRІС, і ректор представляє наш університет на засіданні ради директорів консорціуму.

"Володимир Іванович підготував дуже ґрунтовну презентацію університету і блискуче виступив, – каже професор Різак. – У мене тоді склалося враження, що європейці і не очікували, що наш університет може бути настільки потужним. Після доповіді ректора уже ні в кого не було жодних сумнівів і заперечень, договір між CERIC-ERIC і УжНУ був підписаний і процес пішов. Так ми потрапили до розряду важковаговиків європейської науки, стали учасниками одного з найпотужніших консорціумів Європи".  

 
 Професор Василь Різак

Тут варто уточнити, що СЕRІС-ЕRІС – це міжнародна науково-дослідницька установа, засновниками якої є уряди Чеської Республіки, Італії, Австрії, Словенії, Сербії та Румунії. Її метою є фундаментальні та прикладні дослідження у галузі фізичного матеріалознавства, біоматеріалів і нанотехнологій.

Буквально за кілька місяців після підписання договору між УжНУ і СЕRІС-ЕRІС відбулося підписання Угоди між Україною і ЄС про участь нашої держави у програмі ЄС "Горизонт-2020". Відповідно до неї, українців вже можна було включати у міжнародні проекти, які фінансуються Рамковою програмою ЄС, не як окремих вчених, а як колективи науковців.

І фізики УжНУ стали одним із перших колективів українських вчених, що увійшли у "Горизонт-2020".

Лабораторія-мрія

Загалом проект, який виграв консорціум СЕRІС-ЕRІС і до якого долучилися наші фізики, отримує фінансування в обсязі понад 3 мільйони євро.

Яка в ньому частка УжНУ? Вона відносно невелика, порівняно із загальним бюджетом проекту. Однак, за словами Василя Різака, до прикладу, тільки на відрядження і зарплати наших вчених університет отримає близько 40 тисяч євро (а це вже понад мільйон гривень).

Окремою статтею іде обладнання. Зараз завершується створення в одному комплексі лабораторії оже-спектроскопії і магнетронного напилення плівок. Наприкінці минулого року в Ужгород доправлено обладнання і установки американського виробництва, а цими днями фахівці від консорціуму СЕRІС-ЕRІС, які приїхали з Праги, налагодили його і підготували до роботи.

Крім того, завдяки проекту "Горизонт-2020" ужгородські вчені щонайменше двічі на рік організовують міжнародні наукові конференції в Ужгороді. А ще разом із студентами відвідують провідні європейські наукові установи. Прага, Амстердам, Мюнхен, Гамбург, Трієст, Будапешт – усі ці центри фізичної науки зараз доступні представникам УжНУ.

"Однозначно це допоможе залишити в Україні талановиту молодь. Участь у таких проектах – це великий стимул, адже ви маєте той самий доступ до обладнання, що і європейські колеги",

каже професор Різак.

До прикладу, найближчим часом може відбутися захист дисертації аспіранта Адальберта Барти, який працює над дослідженням взаємодії інформаційних біомолекул з поверхнею виробів із оксиду титану. Якщо говорити простішими словами, то завдяки можливості працювати на сучасному обладнанні в італійському Трієсті ужгородський науковець провів успішний експеримент і здійснив відкриття, яке сміливо можна охарактеризувати як серйозний науковий прорив.

 

У двох словах про його суть... Більшість імплантатів чи, наприклад, протезів, які використовує сучасна медицина, виготовляються з оксиду титану (TiO2). Ужгородець Адальберт Барта довів, що в такому випадку утворюється хімічний зв'язок молекули ДНК із титаном. А це означає, що під впливом хімічного елемента наша ДНК може змінюватися.

Ще простіше: чужорідні елементи в людському організмі призводять до змін на генетичному рівні!

* * * * *

Загалом Рамкова програма "Горизонт-2020" має одну головну мету – поширювати знання й інновації у виробництво. Ідея, яку втілюють у життя європейці через "Горизонт-2020", полягає у зменшенні так званої "долини смерті", або іншими словами – у скороченні часу від здійснення наукового відкриття до впровадження його у практику.

А для України "Горизонт-2020" – це ще й добрий шанс скоротити суттєве відставання вітчизняної науки від досягнень вчених провідних європейських країн.

І, може, навіть у найближчому майбутньому йти з ними в ногу.

Матеріал підготовлено в рамках проекту "Просування реформ в регіони" Програми Європейського Союзу "Підтримка громадянського суспільства в Україні"

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua