Brexit на фінішній прямій: про що Борис Джонсон домовився у Брюсселі

П'ятниця, 18 жовтня 2019, 09:51 — , для Європейської правди

Світову пресу вже наповнили позитивні заголовки про досягнення угоди між Сполученим Королівством та Європейським Союзом. Здавалося б, після вчорашнього візиту до Брюсселя британського прем'єра Бориса Джонсона вірогідність "жорсткого" Brexit стрімко падає, і в майже чотирирічній епопеї переговорів між Лондоном та Брюсселем можна нарешті поставити крапку.

Але це лише на перший погляд. В британській політиці рідко що буває настільки просто.

Дилема Джонсона

Останній місяць став насправді найгарячішим за весь строк прем’єрства Бориса Джонсона. 

Промова королеви перед парламентом, нові складнощі у формуванні коаліції і чи не найскладніші переговори у дипломатичній історії Британії останнього десятиліття.

Відповідно до "закону Бенна", ухваленого Палатою громад у вересні цього року, прем’єр-міністр мав досягти нової угоди з ЄС до 19 жовтня, в іншому випадку він мав би просити у Брюсселя продовження періоду Brexit для нових переговорів.

Згадуючи обіцянки Джонсона про вихід "31 жовтня без жодних застережень чи заперечень", стає очевидним, що застосування цього закону поставить хрест на його лідерстві у Консервативній партії, його образі відданого брекситера та фактично його шансах на майбутніх виборах.

Маючи два варіанти – піти проти закону чи намагатися домогтися від ЄС нової угоди – Джонсон, зрештою, вирішив піти другим шляхом.

Перші сигнали почали надходити ще в перший тиждень жовтня. 16 жовтня Туск вже відкритим текстом заявляє, що угода готова і може бути підписана 17-го.

В цьому загальному піднесені трохи виділялася заява Жана-Клода Юнкера про неможливість розгляду нового подовження Brexit: мовляв, ми вже пішли на поступки, ми вже прописали новий договір, і на більше розраховувати не треба. Здається, що якраз ця заява і була найважливішою з-поміж інших.

"Момент істини" наступив 17 жовтня. "У нас є чудова нова угода, яка повертає контроль. Тепер парламент повинен завершити Brexit у суботу, щоб ми могли перейти до інших пріоритетів, таких як вартість проживання, охорона здоров'я, насильницька злочинність та наше довкілля", – першим у своєму твіті повідомив про історичну угоду Борис Джонсон.

Не менш оптимістичним був і президент Єврокомісії. "Де є воля, там є угода – у нас є! Це справедлива і збалансована угода для ЄС та Великої Британії, і це відповідає нашому зобов'язанню знайти рішення. Я рекомендую Раді ЄС схвалити цю угоду", – написав Жан-Клод Юнкер.

Тож про що домовилися Британія та ЄС і що буде далі?

Добре забуте старе

По суті, новий договір Джонсона майже повністю повторює договір, підписаний його попередницею Терезою Мей.

Такі болючі для ЄС питання, як корекція митних тарифів, перевірки на кордонах, нові торговельні угоди – усе це фактично повністю копіює попередню угоду Лондона та Брюсселя. Варто визнати: ЄС із його досить громіздкою структурою та тривалими процедурами ухвалення рішень просто не мав змоги у такий короткий термін узгодити зі своїми членами радикальні зміни до угоди з Британією. 

Тож повернення до старих домовленостей було неминучим. 

Читайте також
"Brexit має стати благом для українського експорту. Особливо - жорсткий"

Останнє – справжній подарунок для прихильників "цивілізованого розлучення", яких немало і серед мешканців Сполученого Королівства, і серед парламентарів. Разом із тим, усі ці домовленості раніше атакували "брекситери", доводячи, що зобов'язання Британії суттєво урізають її незалежність, "вихолощуючи" саму ідею Brexit.

До кола таких брекситерів завжди належав і сам Борис Джонсон. Але тепер йому довелося ухвалювати угоду з положеннями, які ще нещодавно він так дошкульно критикував. 

А що змінилося у "плані Джонсона" у порівнянні з "планом Мей"?

Ключовою відмінністю є нова система кордону в Північній Ірландії, яка – за словами прем’єр-міністра – знімає так званий "бекстоп", який довгий час був, за визначенням консерваторів, "загрозою національному суверенітету Сполученого Королівства".

Зокрема. "план Джонсона" пропонує створити два кордони – митний проходитиме по Ірландському морю, а політичний буде в Північній Ірландії. А це означає, що наступні декілька років Північна Ірландія залишиться в митному союзі з Європою.

Останнє – зовсім не те, чого прагнули брекситери, які в якості можливого компромісу бачили лише створення зон вільної торгівлі на ірлано-ірландському прикордонні. 

І це створює чималі ризики для вдалого проходження угоди у британському парламенті.

 

"Золота акція" юніоністів

Чомусь з поля зору деяких оглядачів випадає доволі простий факт: підписання угоди не є остаточним кроком у її втіленні.

Процес підписання цієї конкретної угоди складається з чотирьох етапів. На перших двох вона має бути прийнята на рівні команд переговірників обох сторін. Якраз цей етап наразі і пройшли Британія та Європейський Союз. Два наступних етапи – це затвердження на рівні парламенту Сполученого Королівства та на рівні ЄС.

Ось тут і має розгорнутися справжня драма.

За Терези Мей договір також було підписано, та три провальних голосування у Палаті громад поховали не лише план виходу із союзу, але й прем’єрство Мей.

І зараз, судячи з настроїв парламентарів, Джонсону буде нелегко. Ранком 17 жовтня Демократична партія юніоністів вже виступила із заявою, в якій не погодилась підтримати нову домовленість Лондона і Брюсселя, бо вона не відповідає інтересам їхніх виборців стосовно кордону в Ірландії.

Зокрема, вони бояться бути відрізаними від королівства, підпасти під удар республіканців та католиків, які, за їхнім баченням, хочуть розвалу Сполученого Королівства і об’єднання двох Ірландій.

Проте, за іронією долі, саме від юніоністів залежить більшість, яка необхідна Джонсону для прийняття його договору!

За найоптимістичнішими прогнозами, разом із голосами юніоністів Борис Джонсон матиме всього на чотири голоси більше, ніж опозиція. Звісно, це вже більшість, але ці чотири голоси – це саме голоси депутатів з Північної Ірландії, які не погоджуються на нову формулу кордону.

* * * * *

Очевидно, що в Джонсона особливо немає часу на нову угоду, а в європейців – бажання щось міняти. І водночас у прем’єр-міністра наразі немає і більшості в парламенті.

Звісно, це не міняє його політичних планів – в обох випадках він зможе постати на наступних виборах з непоганими відсотками та, можливо, навіть збереженим прем’єрським кріслом. Але щодо угоди та майбутнього Британії не все так райдужно.

Прогнози на жорсткий вихід доволі песимістичні, а шанси на нову угоду – не такі вже й великі.

Юніоністи вже знищили угоду Мей декілька років тому, так само вийшовши з провладної коаліції. Невже і зараз відбудеться цей самий маневр в останній день?

Автор: Олександр Краєв,

голова аналітичного відділу "Центру безпекових ініціатив"

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua