Безпека Східного партнерства: які перспективи відкриті для України

П'ятниця, 5 березня 2021, 08:00 — Інститут євроатлантичного співробітництва
Фото: East News
Військові навчання "Швидкий тризуб-2020" на полігоні поблизу міста Яворів Львівської області.

Східне партнерство (СхП) фактично є одним із двох основних вимірів євроінтеграції України.

Це чи не найбільш тривала та стійка платформа, що дала чимало здобутків: ініціатива економічного розвитку EU4Business, програма мобільності студентів та науковців Erasmus+ адаптація законодавства у сфері цифрового права, посилення громадянського суспільства тощо.

Чимало з процесів "йдуть в тандемі" з виконанням домашніх завдань з Угоди про асоціацію, що відзначено у дослідження щодо 10-річчя програми та моніторингу цілей СхП до 2020 року.

Актуальність посилення безпеки для країн Партнерства – річ очевидна. Яскравим доказом тому є наявність територіальних конфліктів у п'яти з шести країн-учасниць програми.

Актуально це й для України, де військові дії та людські жертви на Сході України не зупинились, а анексія Росією Криму й далі залишається одним із ключових питань національної безпеки.

Варто розуміти, що контекст та платформа Східного партнерства включає в себе чимало сталих напрямів посилення співпраці. Проте зараз у нашої країни є шанс для просування нових цілей та напрямів безпекової кооперації, на котрих частково наголосив також й ЄС.

Серед них варто виділити й ті, котрі самотужки розвивати практично неможливо. Йдеться про кібербезпеку, реінтеграційну політику та протидію сучасним гібридним та терористичним загрозам.

Чому саме Східне партнерство?

Ще майже рік тому Європейська комісія представила візію бачення СхП після 2020 року, де одним з аспектів було включено посилення верховенства права та безпеки. Окрім класичних аспектів для нас важливою є згадка про підтримку захисту постраждалих від військових конфліктів та посилення кібербезпеки.

В травні 2020 року Єврокомісія випустила ще одне комюніке, що включало до переліку співпраці також протидію тероризму, превенцію радикалізації та готовність протидії гібридним загрозам.

Головним меседжем є потреба посилення стійкості безпеки країн СхП як важливого елементу безпекової архітектури всієї Східної Європи

Важливими є всі можливі формати співпраці у сфері безпеки. Ми пропонуємо сфокусуватись на тих, що досі не мали активного розвитку і які Україні простіше розвивати у тандемі з ЄС та нашими спільними сусідами (зокрема, Молдовою та Грузією).

Реінтеграційна політика

Для України, Грузії та Молдови є багато спільних завдань.

Усі три країни підписали угоди про асоціацію з ЄС, мають безвізовий режим. І всі три мають непідконтрольні території, незаконні збройні формування та загрози подальшої агресії зі сторони РФ.

І питання співпраці у рамках Партнерства для них – не нове. Зокрема, колишній міністр закордонних справ України декларував потребу створення Eastern Partnership Security Compact – безпекової "надбудови" для СхП, що включала би у себе Україну, Грузію та Молдову.  І одним із найбільш показових прикладів вже наявної співпраці є реінтеграційна політика.

Усі три країни вже мають співпрацю на рівні профільних інституцій.

Також є досвід співпраці з ЄС ( у всіх трьох країн донедавна були представлені цивільні місії ЄС, зокрема дві з них в Україні). Трійка чітко визначила свій європейський вектор розвитку, що потребує адаптації законодавства Євросоюзу, забезпечення та цілісної реінтеграції внутрішньо переміщених осіб та регулювання їхнього статусу.

Сам факт підтримки та досвіду колаборації з ЄС у реінтеграційній політиці, спільність природи конфліктів говорить про потребу виведення політики як однієї з цілей Партнерства. Це спростить як координацію зусиль, так і обмін найкращими практиками, наприклад, регулювання захисту екологічних мігрантів та біженців за прикладом реінтеграційних інституцій у Грузії, або ж моніторинг кордонів України та Молдови.

Військова освіта та наука

Системи військової освіти в Україні та ЄС суттєво відрізняються. На усіх трьох країнах-підписантах УА так чи інакше лежить пострадянський спадок бюрократизованої системи військової освіти.

Це суттєво гальмує не лише впровадження елементів спільної безпеки та оборони ЄС (СПБО), але й також не дозволяє отримати практичну можливість глибшої співпраці.

Наприклад, через низький рівень знання мови та відмінність навчальних програм офіцерів. А згідно з порівняльним аналізом Громадської синергії, є відомості лише про поодиноку співпрацю профільних навчальних закладів МВС, СБУ та МОУ, а переліку навчальних програм або ж систематичного впровадження курсів з СПБО – немає.

Однозначною є й потреба у покращенні військової аналітики.

Зокрема, використання науково-дослідницьких англомовних праць, досліджень, участі у конференціях щодо досліджень у сфері безпеки та оборони.

Гібридні типи конфліктів, від котрих страждають усі три країни-підписанти УА – яскравий аргумент щодо потреби промоції залучення практик ЄС у цій сфері.

Східне партнерство – успішний приклад вирішення проблем модернізації освіти. Йдеться про проєкт Erasmus + для мобільності студентів та науковців між країнами СхП та ЄС.

Цікаво, що подібна програма мобільності існує всередині ЄС для військової сфери – так званий "військовий Еразмус". За аналогією з цивільною програмою, доречним та потенційно успішним могло би бути впровадження аналогічного "військового Еразмусу+".

Це дозволило би посилити співпрацю з Європейським коледжем безпеки та оборони (ЄКБО). А це означає краще вивчення передових курсів підготовки, вивчення мов та набагато активніший обмін досвідом та практиками у секторі оборони.

Протидія тероризму та гібридним загрозам

Превенція радикалізації та протидія тероризму – важлива сторона сучасних світових загроз.

Терористичні загрози для України – це, звісно, перш за все, російська агресія у формі псевдодержавних утворень ЛДНР. Радикалізація місцевого населення, мобілізація до лав квазіформувань, інформаційна пропаганда – це актуальні тут і зараз проблеми та загрози для безпеки всього регіону.

Східне партнерство тут також може бути ще однією платформою для дослідження та обміну практиками й інформацією щодо таких загроз. Аналітика та оперативний обмін інформацією в цьому контексті надзвичайно важливі.

Гібридні військові конфлікти активно вивчають у ЄС та НАТО, зокрема й Європейський центр вдосконалення протидії гібридним загрозам (Hybrid CoE).

Цікавою також була би розробка формату постійного представництва країн Партнерства у Європейському ситуаційному та розвідувальному центрі (INTCEN), EUMS INT – Європейський директорат розвідки військового штабу та ENISA – Агентство Європейського Союзу з питань мережевої та інформаційної безпеки.

Кіберзахист та кібербезпека

Кібербезпека, напевне, найбільш новітня проблема і потребує не стільки силової спроможності протидії, як аналітичної спроможності, оперативного реагування та захищених систем обробки та передачі інформації.

Українська архітектура захисту від кіберзагроз вже є певною мірою наслідком співпраці у рамках Партнерства.

Зокрема, одним із досягнень України в рамках Цілей СхП до 2020 року можна вважати співпрацю з Ситуаційною командою щодо відповіді комп’ютерним загрозам для європейських інституцій (CERT-EU). Як і у випадку з протидією гібридним викликами, це – лише один з можливих аспектів інституційної співпраці.

Умовними цілями для глибшої структурованої співпраці можна визначити участь у Програмі можливості та взаємосумісності в електронних війнах для майбутнього спільного інтелектуального нагляду та вирішення (JISR), CSIRT – Комп’ютерна група реагування на надзвичайні ситуації.

Поступове залучення до інформаційної та кібербезпекової політики ЄС дозволить країнам СхП не тільки отримати суттєвий досвід у сфері аналітики чи практик протидії, але й дозволить ефективніше реагувати на наднаціональної загрози як для України Грузії та Молдови, так і для ЄС.

Військово-промисловий комплекс

Залучення до проєктів військово-промислового комплексу для України – ще одна потенційно важлива мета для подальшого поглиблення безпекової співпраці з ЄС.

Ключовою метою тут однозначно є просування залучення України та інших країн СхП до проєктів Постійного структурованого співробітництва (PESCO). Пріоритетними можна вважати ті, де Україна має власні промислові потужності, а також найбільш актуальні з точки зору потреби технічної модернізації.

Варто зазначити, що з 2020 року до проєктів PESCO можуть бути залучені треті країни, що відкриває вікно доступу для країн Партнерства, проте беззаперечно спільне платформове залучення у форматі "PESCO+" як посилить можливості такого залучення (оскільки перш за все розширення участі було створене для Великої Британії), так і дозволить сфокусуватися на проєктах, що актуальні саме у східноєвропейському та чорноморському регіонах.

Середи проєктів PESCO варто виділити авіаційну розробки безпілотної системи C-UAS та EURODRONE, можливість співпраці у космічній галузі з Європейською космічною агенцією, а також залучення до Європейської глобальної супутникової системи (GNSS).

Перспективним вважаються розробки, що очолюють країни ЄС у чорноморському регіоні, зокрема підводні системи (DIVEPACK, MAS-MCM), мережі та системи захисту морського узбережжя (HARMSPRO, UMS) або ж розробки патрульних катерів у рамках проєкту Європейський патрульний корвет (EPC).

Наскільки реалістичними є такі плани?

Більшість можливостей, швидше за все, залишаться у графі "потенційних", оскільки безпекова співпраця – тривалий процес.

Для України така взаємодія – однозначна перевага і можливість посилити національну безпеку. Рух до цього разом із партнерами у спільній взаємодії з ЄС – однозначно більш системний та швидкий шлях співпраці.

По суті, це б дозволило створити "безпековий пакет" країн у Східній Європі.

А ще – посилити міжнаціональному взаємодію та спростити процес інтеграції до європейської безпекової архітектури.

Безумовним є й те, що чимало сучасних загроз не можуть бути вирішені всередині однієї країни, а актуальність досвіду та потреба підтримки з боку наших західних партнерів – лише ще один доказ для проведення співпраці.

Через багаторівневість та банально велику кількість безпекових інституцій ЄС, транскордонність терористичних загроз та спільність потенційних викликів у цій сфері саме Східне партнерство є оптимальним рішенням для постійної співпраці.

Це дослідження стало можливим завдяки підтримці Представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні. Думки, висловлені в дослідженні, не обов'язково відображають погляди чи позицію Фонду

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua