Політична криза у сусідній Польщі може отримати несподіваний розвиток.

Щоб заспокоїти норовливих молодших партнерів, партія "Право і справедливість", що є основою правлячої коаліції "Об’єднана правиця", намагається залучити до неї нових учасників.

Вже кілька місяців йдуть переговори із правопопулістами з партії "Kukiz’15" – і за даними польських ЗМІ, сторони вже готуються до підписання угоди.

І хоча йде не про повноцінний вступ до коаліції, а лише про підтримку один одного з ключових питань, ця угода обіцяє стати справжньою сенсацією.

Адже новим союзником польської влади стає політична сила, яку вони зовсім нещодавно звинувачували у лобіюванні інтересів Кремля. В тому числі – розпалюючи антиукраїнські настрої у Польщі.

"Полювання" на союзників

Ще пару років тому вважалося, що якщо "Право і справедливість" вийде переможцем із передвиборчого марафону (короткий період, протягом якого у Польщі мали пройти парламентські та президентські вибори), то політична система залишатиметься стабільною аж до 2023 року – дати проведення наступних парламентських виборів.

Помста Качинського: навіщо польська партія влади ламає коаліцію

Усі попередні вибори польська влада виграла – проте про стабільність мова вже не йде. Замість неї вийшли назовні численні політичні чвари всередині коаліції, в першу чергу – конфлікти "ПіС" з іншими партіями: "Солідарною Польщею" та "Згодою".

Як наслідок, лідер "ПіС" Ярослав Качинський вже не може бути певним, що коаліція має більшість у Сеймі – нижній палаті польського парламенту. Показовий момент: Сейм так і не став розглядати закон про захист тварин, внесений Качинським та принципово важливий для найвпливовішої людини Польщі.

Щоб зменшити свою залежність від партій-партнерів, Качинський почав пошук нових союзників, і його погляд впав на Павла Кукіза – лідера невеликої партійної групи, що складається із п’яти депутатів Сейму. 

Проте чому таким затребуваним став саме Кукіз? І які наслідки це може мати?

Від Майдану до співпраці з РФ

Хто ж такий цей Павел Кукіз?

Це – польський рок-музикант та співак, який у 2015 році став сенсацією президентських виборів, здобувши третє місце з підтримкою на рівні 21% (серед іншого, він став абсолютним лідером серед виборців віком 18-29 років). У другому турі Кукіз відмовився підтримати жодного з претендентів.

Того ж року його партія (створена буквально на ходу) взяла участь у парламентських виборах, де також взяла третє місце (хоча і з гіршим результатом – 8,8%).

У Сеймі попереднього скликання "Kukiz’15" мав 42 депутатських мандати. Втім, його популярність швидко впала – на вибори 2019 року партії довелося піти у блоці з Польською селянською партією (з якої він згодом зі скандалом порвав), а партійне представництво скоротилося до п'яти мандатів.

Ще більш показовою є зміна політичних поглядів Кукіза. Під час президентських виборів 2005 року він активно агітував за ліберала Дональда Туска, проте за декілька років став позиціонувати себе як католик-фундаменталіст і навіть деякий час співпрацював із ультраправим рухом "Національно-радикальний табір" (Obóz Narodowo-Radykalny). Успіх 2015 року приніс йому статус контрсистемного політика, який кидав виклик традиційній політичній системі.

Показовою є зміна його позиції щодо України.

Кукіз всіляко долучався до підтримки Революції гідності, беручи участь в акціях як у Варшаві, так і в Києві. Написав пісню "Доки живуть люди", присвячену подіям на Майдані, а також возив в Україну бронежилети.

Втім, невдовзі він та його політсила почали пропагувати зовсім інше бачення, часто роблячи емоційні заяви щодо українців та України загалом.

У 2016 році "Kukiz’15" представила законопроєкт про заборону пропаганди так званої "бандерівської ідеології" – відкладений через те, що для "ПіС" він видався занадто радикальним.

Втім, "зоряний час" Кукіза настав на початку 2018 року, коли Сейм та Сенат схвалили підготовлену "Kukiz’15" редакцію закону про "Інститут національної пам’яті". Цей закон викликав конфлікт із Україною (адже прирівнював дії УПА до дій НКВД та нацистів), а також гостру реакцію Ізраїлю (через плани ввести кримінальне переслідування за критику дій поляків під час Другої світової війни).

Згодом, найбільш скандальні норми нового законопроєкту були скасовані. А в польському політикумі сформувалася позиція, що поява цих норм (принаймні антиукраїнських) у законопроєкті відбулася за допомоги спецслужб РФ.

Втім, на цьому антиукраїнські скандали Кукіза не закінчилися. На початку 2019 року у прямому ефірі "Polsat News" він порівняв відстріл вагітних свиноматок з діями Степана Бандери і УПА проти поляків.

П’ять "золотих" голосів

Виникає інше питання: для чого такий токсичний політик владному табору?

Відповідь проста – через нестачу голосів. На даний час у польському Сеймі коаліція "Об’єднана правиця" налічує 234 депутати. Однак серед них є 19 народних депутатів від "Солідарної Польщі", які дотримуються іншої думки щодо деяких важливих для "ПіС" питань. Зокрема, навколо допомоги від Фонду реконструкції ЄС на суму 58 млрд євро.

Свою позицію має й інша молодша партнерка "ПіС" – партія "Згода" Ярослава Говіна, яка після останнього розколу Адама Белана має 14 депутатів.

Конфлікти всередині коаліції ставлять під загрозу схвалення останньої ініціативи Ярослава Качинського щодо запровадження нового податку для медіа.

Ця ініціатива, що передбачає стягнення від 5 до 15% на доходи від реклами, розміщені на порталах, у газетах, телеканалах та радіо, викликала не лише бурхливий протест та навіть страйк ЗМІ. Вони розглядають цей податок як спробу фінансово знищити вільні ЗМІ у Польщі.

На бік ЗМІ пристала й партія "Згода", а без її підтримки голосів на схвалення нового закону могло не набратися. У такій ситуації п’ять голосів "Kukiz’15" дійсно можуть виявитися вирішальними.

І цей аргумент виявився настільки важливим для влади, що вона навіть погодилася на альянс із вкрай токсичним політиком.

Не менш важливе питання – що отримає Кукіз за підтримку ініціатив "ПіС"?

Польські ЗМІ припускають, що йдеться про підтримку коаліцією антикорупційного законопроєкту авторства "Kukiz’15", який, зокрема, забороняє виконання державних функцій особами, засудженими за корупційні правопорушення. Можливою є й підтримка інших ініціатив, наприклад корекція виборчого законодавства, яка передбачає появу одномандатних округів.

* * * * *

Політична криза всередині польської коаліції змушує владу залучати нових союзників, навіть вкрай токсичних.

Останнє – дуже тривожний сигнал для України.

Попри те, що Кукіз формально не входитиме до коаліції, він матиме вплив на неї, що даватиме йому можливість лобіювати небезпечні для Києва ініціативи.

Показовою є історія з голосуванням про статут Інституту національної пам’яті – про існування у ньому токсичних норм стало відомо лише після голосування за цей документ.

Повторення таких дій може знову привести до кількарічної заморозки відносин Києва та Варшави.

Втім, цього разу ризики більш очевидні. А імідж "лобістів Кремля" має забезпечити ретельну увагу до кожної ініціативи Кукіза та його однопартійців. 

Автори:

Станіслав Желіховський, кандидат політичних наук, провідний фахівець Дипломатичної академії України ім. Геннадія Удовенка,

Юрій Панченко, редактор "Європейської правди"