Грузія йде на загострення: як демарш офіційного Тбілісі вплине на відносини з ЄС та США

Понеділок, 2 серпня 2021, 09:30 — , Європейська правда
Фото: Shakh Aivazov/Associated Press/East News
Політичну кризу поглибив напад на учасників тбіліського Маршу за гідність 5 липня. На фото - противники Маршу

На спробах ЄС покласти край політичній кризі у Грузії поставлено хрест.

Минулого тижня партія влади "Грузинська мрія" заявила про вихід із "угоди Шарля Мішеля" – підписаного за посередництва ЄС владою Грузії та частиною опозиції плану виходу з гострої політичної кризи.

Поклавши провину за цей крок на опозицію (а точніше, на партію експрезидента Міхеїла Саакашвілі "Єдиний національний рух", яка так і не підписала документ), у партії влади все ж пообіцяли добровільно виконувати домовленості, зафіксовані в угоді.

Втім, виконання ключової угоди, зафіксованої в цьому документі, під загрозою – у партії влади не бачать підстав проводити дострокові парламентські вибори.

Це рішення "Мрії" викликало гостру критику як всередині країни, так і в ЄС та США. Відмова влади від повернення до угоди може суттєво заморозити відносини Грузії із Заходом. Невипадково грузинська опозиція порівнює це рішення з відмовою Віктора Януковича підписати Угоду про асоціацію України з ЄС.

Несподівана відмова

Підписана 19 квітня за посередництва голови Європейської ради Шарля Мішеля угода "не виконала свою місію та вичерпала себе" – таку заяву 28 квітня зробив голова партії "Грузинська мрія" Іраклій Кобахідзе.

Причиною цього він назвав відмову приєднатися до документа найбільшої опозиційної партії "Єдиний національний рух".

Це рішення стало справжнім шоком, адже досі у партії влади жодним чином не ставили під сумнів необхідність дотримуватися угоди Мішеля.

Так, виконання владою окремих пунктів викликало критику як в опозиції, так і на Заході, проте досі грузинська влада реагувала на критику заявами, що її дії жодним чином не порушують підписану угоду.

Що стосується відмови підписати угоду партією експрезидента Саакашвілі, то йдеться лише про формальний підпис – відмовившись від тактики парламентського бойкоту, ця партія де-факто розпочала виконання цього плану.

Тим більше, раніше ніхто не називав угоду Мішеля неефективною. Ця угода не лише поклала край бойкоту опозицією новообраного парламенту (нинішня політична криза почалася після парламентських виборів минулого року, які опозиція назвала фальсифікованими), але й призвела до впровадження виборчої та судової реформ, причому у форматі, узгодженому владою та опозицією.

Звичайно, не обійшлося й без спроб влади тлумачити угоду на свою користь. Зокрема, частина призначень у Вищу раду юстиції відбулася до набрання чинності судовою реформою – це суперечило якщо не букві, то точно духу угоди.

Також, не узгодивши з опозицією кандидатуру голови Центрвиборчкому, влада пішла на призначення тимчасового керівника – лише на шість місяців, проте цей період включатиме надважливі місцеві вибори.

Проте ключовим випробовуванням для угоди Шарля Мішеля мали стати місцеві вибори, заплановані на 2 жовтня. Цього разу їхня важливість мала бути як ніколи високою: угода передбачала, що у разі, якщо "Грузинська мрія" набере менш ніж 43% підтримки, то вже наступного року мають бути проведені дострокові парламентські вибори.

Ще у квітні бар’єр у 43% вважався цілком прохідним для "Грузинської мрії". Проте за три місяці ситуація змінилася. На рейтинг влади вплинули й побоїще у Тбілісі, що відбулося 5 липня, і (набагато більше) похід у самостійну політику експрем'єра Георгія Гахарії.

Останній був одним із найрейтинговіших політиків "Мрії", однак минулої осені пішов зі своєї посади через незгоду з арештом опозиційного лідера Ніки Мелії. Гахарія має всі шанси зробити те, чого так і не вдалося іншим – стати "третьою силою", залучивши голоси тих, хто розчарувався у "Грузинській мрії", однак не готовий голосувати за партію Саакашвілі.

Такі розклади, а разом із тим – жорсткий контроль Заходу над перебігом виборів, ймовірно і є справжньою причиною відмови від угоди Мішеля. Проте наслідки цього кроку можуть виявитися вкрай неприємними для грузинської влади.

Євроінтеграція під загрозою?

"Сьогодні було офіційно підтверджено зміну зовнішньополітичної орієнтації країни. По суті, це рівноцінно відмові Януковича від Угоди про асоціацію", – так емоційно прокоментувала ситуацію незалежна грузинська депутатка Саломе Самадашвілі.

Реакція інших грузинських опозиціонерів, а також представників громадських організацій була десь подібною.

Наразі принаймні три опозиційних депутати заявили про плани скласти свої мандати – раз угоду Шарля Мішеля скасовано, то подальша робота у парламенті не має сенсу.

Також можлива відмова частини опозиційних партій від участі у місцевих виборах – адже сумніви у їх чесності суттєво зросли.

Розмови про відмову грузинської влади від прозахідного курсу посилилися й через збіг цього скандалу із заявою російського МЗС – у РФ готові до повернення регулярних рейсів до Грузії, скасованих два роки тому.

І хоча нема підстав говорити про взаємозалежність цих подій, для грузинської опозиції вони виглядають ланками одного ланцюга.

Втім, особливість нинішньої ситуації полягає в тому, що жорстку критику опозиції поділяють і на Заході.

Офіційні особи поки обережні у заявах. Зокрема, сам Шарль Мішель лише оголосив про початок консультацій із грузинськими політичними силами.

Більш жорстко відреагували у Сполучених Штатах. "Вихід партії "Грузинська мрія" з угоди від 19 квітня підриває узгоджений шлях просування країни через необхідні реформи і може повернути країну до політичної кризи. Ми закликаємо всі сторони працювати разом для просування євроатлантичної інтеграції Грузії", – написав у Twitter речник Державного департаменту Нед Прайс.

"Як і раніше, переконаний, що ця угода – найкращий спосіб просунути програму реформ, які зміцнять демократичні інститути Грузії і допоможуть забезпечити процвітання, робочі місця і зростання – все, що так необхідно на благо народу Грузії. Я не бачу альтернативи продовженню корінних виборчих і судових реформ, а також вільних і справедливих виборів у місцеві органи влади", – сказано в його заяві.

Також відреагували і у Сенаті. "Нездатність просувати демократію в Грузії може поставити під загрозу прагнення цієї країни до членства в ЄС і НАТО і завдати шкоди двостороннім відносинам між США і Грузією. Від такого результату виграє тільки Кремль", – йдеться у спільній заяві семи американських сенаторів, і демократів, і республіканців.

Серед європейців такі жорсткі заяви поки що поодинокі. "Рішення "Грузинської мрії" принесло користь лише Кремлю. Очевидно, що після того, як довіра порушена, ми не зможемо повернутися до поточних справ, ніби нічого не відбулося. Виходячи з цього, на мою думку, ЄС потребує перегляду відносин з урядом Грузії", – стверджує євродепутатка Віола фон Крамон.

Такі настрої дозволяють прогнозувати, що ціна за зрив угоди буде досить високою – щонайменше, мова піде про замороження фінансової допомоги з боку ЄС.

У самій "Грузинській мрії" від цих звинувачень відхрещуються та запевняють у продовженні прописаних в угоді реформ.

"Ми в односторонньому порядку виконали всі зобов'язання. Я підтверджую ще раз: з нашого боку реформи будуть продовжені", – заявив лідер партії влади Іраклій Кобахідзе.

В уряді не втрачають сподівань пояснити Заходу доцільність своїх дії та обіцяють: ревізія не загрожує не лише курсу на євроінтеграцію, але й її швидкості, обіцяючи в 2024 році подати заявку на членство у ЄС.

Два місяці невизначеності

1 серпня у Грузії офіційно стартувала виборча кампанія. До дня виборів ще два місяці – і це шанс для Заходу знайти аргументи, аби змусити опонентів повернутися до угоди Шарля Мішеля.

Саме цією надією і можна пояснити відсутність жорсткої критики від посадовців ЄС та США.

Не виключено, що їхні сподівання не будуть марними. Цілком ймовірно, що у планах грузинської влади – не розрив із Заходом, а повернення до угоди на більш вигідних умовах. Наприклад, відмова ЄС та США від критики призначення суддів та тимчасового голови Центрвиборчкому.

Втім, навіть у такому випадку довірі Заходу до грузинської влади вже завдано надпотужного удару.  

А якщо угоду Мішеля не вдасться "реанімувати", то цей удар по відносинах буде ще потужнішим. Особливо якщо місцеві вибори пройдуть із численними порушеннями (а західні спостерігачі тепер будуть особливо прискіпливі у їх пошуку).

В такому разі замороження відносин із Грузією – вперше з моменту Революції троянд 2003 року – стане реальністю. З усіма наслідками.

Такий сценарій вкрай неприємний і для України – лише тиждень тому в Батумі президенти Грузії, Молдови та України заявили про спільні дії щодо здобуття членства у ЄС.

Втім, у Тбілісі ще попереду два місяці, щоб уникнути цього сценарію.

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua