Варшава виставила рахунок за допомогу: як у Польщі сприймають торговельну війну з Україною

Четвер, 21 вересня 2023, 14:13 — , для Європейської правди, з Варшави
Фото пресслужби президента Польщі
Заяви на Генасамблеї ООН президентів України та Польщі (на фото - Анджей Дуда) лише додали олії в українсько-польський конфлікт

Осіннє ембарго на українську сільгосппродукцію та обіцянки Києва запровадити симетричні обмеження польські експерти вже називають торговельною війною. 

Ця тема не нова – перші обміни гострими коментарями від посадових осіб обох країн відбулися ще у квітні, коли зернова тема потрапила до польської преси. Тоді здавалося, що після суперуспішного візиту президента Володимира Зеленського до Варшави ця проблема не здатна вплинути на майже ідеальні польсько-українські відносини, а розв’язання напевно вдасться знайти. 

Проте минуло майже пів року, 15 вересня завершилося загальноєвросоюзне ембарго на купівлю українського зерна, а поляки поряд зі словаками та угорцями відмовилися відкривати свій ринок (при цьому дозволяючи транзит української сільгоспсировини).

Позов України до СОТ у відповідь на порушення стандартів організації викликав у Варшаві хвилю обурення та звинувачень українців у невдячності. 

Українцям закидають, що вони забули про поставки військової техніки та польську допомогу українським біженцям.

Ці звинувачення лунали ще навесні. А до них додалися нові нотки: позиваючись до СОТ, Україна, як виявляється, захищає не своїх фермерів, а лише олігархів, а до того ж підтримує німецьку позицію проти чинної польської влади. 

Невдячні сусіди

Традиційно під час кризових моментів у польсько-українських відносинах найгіршим є не те, що відбувається, а те, що про це говорять політики та експерти з обох боків кордону. 

У польських та українських еліт роками спостерігаються проблеми з визнанням взаємної суб’єктності – замість визнати, що сусіди мають право на претензії або незадоволення з конкретного приводу, у Києві та Варшаві починають будувати теорії, що, мовляв, "ні, українці (поляки) насправді хороші, просто вони перебувають під впливом…(і далі – генератор невипадкових відповідей: росіян, німців, Брюсселя тощо)". 

Емоційні політичні дискусії точаться у соцмережах, а твіти політиків та лідерів думок підривають довіру більше за застряглі на кордоні вагони з зерном.

З обох боків "приз" за найгірші висловлювання належить главам держав.

Якщо Володимир Зеленський під час виступу на Генасамблеї ООН звинуватив поляків у "грі в російському театрі", то Анджей Дуда у відповідь нагадав про важке становище України і порівняв її поведінку у зерновій кризи з "тонучим, що хапається за соломинку".

Коментар Дуди став першим у низці дуже критичних оцінок виступу Зеленського. Характерна реакція – твіт депутата Сейму від партії влади "Право і справедливість" (ПіС) Казімежа Смолінського:

"Після вчорашнього виступу президента України Зеленського, в якому він прирівняв Польщу до непрямого союзника Росії, можна закрити розділ добрих стосунків Польщі з Україною. Невдячність українських еліт виявилася настільки великою, що не можна лишатися осторонь. Час для змін".

Симпатизуюча партії влади директорка телекомпанії "Белсат" (а разом із тим – дружина майбутнього посла Польщі в Україні) Агнешка Ромашевська підкреслює у соцмережах, що поведінка українських політиків вплине не тільки на їхніх візаві у високих кабінетах, але й на ставлення польського суспільства до допомоги сусідам:

"Українські політики думають, що, мудро чи нерозсудливо, але ведуть гостру гру з польськими політичними елітами… Але так, на жаль, не є: вони займаються знеохочуванням щодо України польського (до речі, дуже емоційного) суспільства. Що є винятково дурним кроком". 

Прем’єр Матеуш Моравецький пообіцяв надалі підтримувати українців у війні з Росією, бо це відповідає польським стратегічним інтересам, проте не йти їм на поступки там, де є інтереси польських аграріїв. 

Моравецький чи не найактивніше просуває тезу, що Україна поводиться не в інтересах своїх громадян, а тільки "західних аграрних концернів" або "українських олігархів".

"Такі слова (від української влади. – ЄП) ми сприймаємо як несправедливість і відкидаємо ці звинувачення. Тому міністр закордонних справ викликав на килим посла України, щоб пояснити йому, що Польща завжди захищатиме свої інтереси, якщо йдеться про сільське господарство… – зазначив Моравецький. – Не може бути так, що українські олігархи управляють польським ринком зерна. Транспорт – так, експорт – так, дестабілізація польського ринку – ні". 

Ще одна популярна теза польської влади: громадяни України вдячні полякам, а тому не підтримують такі дії своєї влади.

"Багатьох українців хвилюють образи Польщі та вихваляння німців. Пересічні українці пам’ятають як поведінку Польщі, так і Німеччини після початку війни. І вони розуміють, наскільки різними були ці підходи, і хто надавав реальну допомогу Україні в критичні моменти", – пише впливова у партії колишня прем’єрка Беата Шидло.

Партію влади та прихильних до неї експертів у поведінці українських чиновників загалом дратують три обставини: що українці не запропонували компроміс, що знову прикривають реальні проблеми у двосторонніх стосунках балачками про російську агентуру та інтереси Кремля, і – це, мабуть, головне – що Київ владнав справу скасування євросоюзного ембарго в обхід Варшави, напряму контактуючи з головою ЄК Урсулою фон дер Ляєн.

Тобто українці намагаються діяти спільно з німцями, з якими у ПіС напружені стосунки ще від 2015 року.

"Президент України Володимир Зеленський в черговий раз виступив в ООН, пропонуючи аби, між іншим, Німеччина стала постійним членом Радбезу ООН (про що німці давно собі мріють)... Ну що ж, українці вже раз спиралися на німецькі гарантії "миру та безпеки" після 2014 року. Знаємо, як це для України закінчилося", – пише Беата Шидло.

Тема торговельної війни зараз у топі серед політиків ПіС – нею вони, між іншим, намагаються прикрити нещодавню візову аферу в МЗС Польщі. Як з’ясували журналісти, будуючи на кордоні стіну від одних мігрантів з Азії та Африки, за підтримки одного із заступників міністра закордонних справ Польща продавала Шенгенські візи для інших мігрантів з цих регіонів.

Для ПіС ця справа – сильний удар, адже роками консерватори переконували, що обмежуючи міграцію з-поза Європи, діють задля безпеки поляків. 

Тому найважливіша людина у Польщі – президент ПіС Ярослав Качинський – ситуацією з зерном незадоволений, але під час зустрічі з виборцями у Вроцлаві лише коротко прокоментував: 

"Нічого (у стосунках з Україною) не змінилося, будемо підтримувати аж до перемоги".

Мовчання – золото

Прикметно, що ліберальна та ліва опозиція напередодні жовтневих парламентських виборів у Польщі загалом уникає зернової теми. 

Важко підтримувати українців, які дійсно в цій ситуації загрожують позиціям польських аграріїв; водночас немає сенсу підтримувати політичних опонентів з ПіС. 

Тим більше, як показує історія польсько-українських відносин, непросто сказати про Україну щось, на чому можна заробити пункти, але дуже легко те, на чому можна їх втратити.

Так, мовчить гострий на язик лідер "Громадянської платформи" Дональд Туск. Йому зручніше бити у ПіС візовою аферою, неправомірним затриманням депутатки Кінги Гаєвської, інфляцією та корупцією. 

З помітних політиків можна відзначити хіба коментар ексміністра закордонних справ Радослава Сікорського: "Ми витратили багато мільярдів на військову техніку та макроекономічну допомогу для України. А ПіС тепер все це псує, бо не може організувати транзит, декілька ділків мали заробити на зерні, а Дуда та Моравецький тепер мусять грати міцних горішків". 

Його підтримує традиційний фан "Платформи", ексредактор Newsweek Томаш Ліс: "Апаратчики з ПіС знову викликають на килим посла України. А коли вони востаннє викликали посла Росії? Пісівці панікують і за компанію знищують великий гуманітарний вчинок, яким була польська допомога для українців".

Щоправда, навіть лібералів роздратував написаний польською твіт торгового представника України Тараса Качки: "За ваших та наших аграріїв". Це парафраз відомого гасла польського січневого повстання 1863 року, яким поляки часто користуються, підкреслюючи потребу допомогти Україні, – "За вашу і нашу свободу". 

Думаю, пояснення, чому так не варто робити задля добросусідського діалогу, зайві.

Борг за гостинність

Хто точно виграє через торговельну війну та кризу в міжурядових відносинах, то це польські ультраправі з "Конфедерації". 

Вони вже півтора року критикують уряд ПіС за надмірну допомогу Києву, злосливо називаючи Дуду "президентом українських справ".

"Президент України демонстративно виходить з зали під час промови Анджея Дуди на Генасамблеї ООН та називає нас помічниками Путіна. Ось і маєте, лохи з ПіС та "експерти", відро помиїв на власні порожні голови. Мені вас не шкода, шкода Польщу, яка через вас зазнала збитків та принижена в очах світу", – стверджує депутат від "Конфедерації" Марек Тухольський

А один з лідерів ультраправих Кшиштоф Босак 20 вересня прийшов під посольство України, аби виставити Києву рахунок за польську гостинність на $25 млрд.

"Ми бачимо, що ці стосунки не є партнерськими. Вони були напружені й перед війною. Тоді були елементи транспортної блокади – пам’ятаємо суперечку про дозволи для водіїв вантажного транспорту", – зазначив Босак.

Активізувалися і традиційні речники Волинської тематики. Ксьондз Тадеуш Ісакович-Залеський знущається з уряду: "Черговий спектакль. У кабінеті (міністра закордонних справ) Збігнева Рау (посла України у Польщі) Василя Зварича будуть чекати кава, тістечка та запевнення, що Польща задарма віддасть Україні військове спорядження, тільки б Милостивий Цар Володимир Зеленський прояснив своє захмурене обличчя".

До речі, не виключено, що напруження у стосунках з Києвом знову призведе до зростання рейтингу "Конфедерації" – влітку вони могли розраховувати навіть на 15% голосів виборців, проте зараз їхня підтримка впала до 10%. 

Не тільки вибори

З більшим розумінням та емпатією справу коментують журналісти та експерти, які роками висвітлюють українську тематику.

Так, віцедиректор Центру Мерошевського Лукаш Адамський у розмові з RMF 24 підкреслив, що дана ситуація засвідчує відмінності між польською та українською політичною культурою – остання більш тяжіє до жорстких правил гри: 

"Пам'ятаймо, що в Україні ще не було припинено діяльність економічних лобістів та різних бізнес-мереж, які заробляли на тому, що мали можливість продавати українську сільськогосподарську продукцію дуже близько до України, а саме в Польщі... Поза тим, президент Зеленський – політик, який вже півтора року живе у великому стресі. Перспектив швидкого завершення війни немає. Ситуація на фронті не легка, і зима наближається. В такій ситуації кожен може бути нервовим і приймати погані рішення".

"Давайте, хлопчики, порадуйте ще дядю Путіна", – так описує наслідки цього конфлікту Марчин Вирвал, журналіст порталу Onet, який вже кілька років детально висвітлює події в Україні. 

"Виклик українського посла до польського МЗС – це черговий номер у ганебному польсько-українському цирку останніх днів, – додає журналіст. – Два дні тому я написав у соціальних мережах, що позов України проти нас у справі щодо заборони на експорт зерна – це не проблема, бо це просто міжнародний арбітраж.

Проблемою є скандал, який виникне через це. Сьогодні ми маємо його на рівні керівників держав. Ми схожі нації, і результати цих недоліків в умовах нашої географії є для нас самовбивчими". 

Вибори у Польщі та відповідна популярність гострої риторики – лише одна з причин теперішньої кризи. 

Справжній баг має не випадковий, а системний характер: у польсько-українському партнерстві забагато емоцій, натомість мало конструктивних проєктів довготермінової співпраці. 

Незважаючи на обіцянки з минулого року, досі немає угоди про стратегічне партнерство. Київ мовчить про преференційні умови для польських компаній на відбудову країни, Варшава – про те, що приїзд сотень тисяч мігрантів та біженців – це більшою мірою проблема для України, яка втрачає людський капітал, а не для поляків. 

Очікуючи поступок у рамках "вдячності за все", польські еліти поводяться щодо українців так само, як німецькі щодо Польщі (що поляків страшенно дратує), а українські еліти, не приділяючи достатньо уваги до партнерства з Польщею, ризикують мати ще більше проблем на етапі переговорів про членство в ЄС. 

Жоден результат польських виборів не знівелює таку недалекоглядність.

 

Автор: Олена Бабакова,

журналістка (Варшава) 

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Реклама: