Український сценарій для Косова: як США готують союзника стримувати сербську армію

Середа, 17 січня 2024, 11:01 — , Європейська правда
Фото: AFP/East News
За допомогою західних країн Сили безпеки Косова вже за пару років мають стати повноцінною армією

"Великим розчаруванням для Сербії" назвав президент Александар Вучич рішення Сполучених Штатів продати частково визнаній державі Косово протитанкові ракети Javelin.

Показовий момент: інформацію про прийняте Вашингтоном рішення сербському президенту озвучив безпосередньо посол США Крістофер Гілл. Тож цей крок, серед іншого, став натяком сербській владі з боку Сполучених Штатів.

І не виключено, що цей натяк буде не останнім.

Вучич вже відреагував на ці дії. Зокрема, було оголошено про повернення у країні обов’язкової військової служби.

Чи можливо, що протистояння у військовій сфері може призвести до нової війни між Сербією та Косовом? І чому Захід, який раніше був проти створення Косовом своєї армії, раптом змінив думку?

Кінець демілітаризації

"Ми не повинні прикидатися сліпими, щоб не бачити того, що відбувається навколо нас, і не розуміти, що це все відбувається всупереч міжнародно-правовим нормам", – таку заяву президент Вучич зробив 13 січня під час відвідування оперативного центру Агентства військової безпеки.

Цей візит стався за два дні після вже згаданої зустрічі з американським дипломатом і певною мірою є реакцією на нього. Адже загрозою, заради якої Вучич пожертвував відпочинком у вихідні, є де-факто створенням армії Косова – країни, чию незалежність Сербія не визнає і вважає своєю територією.

"Так звані Косовські сили безпеки, які не можуть існувати за нормами міжнародного публічного права та відповідно до резолюції №1244 (резолюція Радбезу ООН, що передбачає демілітаризацію Косова та розміщення там міжнародних миротворчих сил. – Ред.), вже мають разом з так званою поліцією Косова загалом 223 одиниці бронетехніки", – розповідає Вучич.

Він визнає, що йдеться не про танки чи БМП, а лише про легкоброньовані машини, необхідні для транспортування піхотних підрозділів.

Проте їхня кількість постійно зростає, адже наразі влада Косова готується отримати нову військову техніку.

"Вони хочуть збільшити кількість бронетехніки до 350 одиниць, вони хочуть, щоб у 2027 році у них було 5,5 тисяч професійних військових та 20 тисяч у першому резерві. Це їхні плани – тут ніяких сюрпризів для нас немає", – резюмує Вучич.

Окрім Сполучених Штатів, сербський президент звинувачує у мілітаризації Косова Туреччину та Хорватію. І якщо Туреччина вже з середини минулого року почала передачу безпілотників Bayraktar TB2 (повідомляється про п’ять апаратів), то Хорватія приєдналася до озброєння Косова лише нещодавно.

Минулого тижня стало відомо про передачу Хорватією великої партії штурмових гвинтівок HS Produkt VHS-D2 CT – у Косові стверджують, що ними будуть озброєні підрозділи поліції, що несуть чергування на півночі країни, де мешкають етнічні серби.

Звісно, що у Сербії це все сприймають як згоду НАТО на "знищення сербської присутності" у Косові.

Показово, що передача штурмових гвинтівок не обійшлася без українського сліду – у Сербії звернули особливу увагу, що транспортування цього вантажу здійснив літак Ан-125 української авіакомпанії Cavok Air.

А головне – дії Хорватії виглядають явно узгодженими та синхронізованими із США. А це, своєю чергою, означає, що Захід змінив свою стратегію щодо Косова.

Косово як Україна

Навіщо Косову своя армія? На перший погляд, це питання звучить абсурдно, особливо зважаючи на те, що Сербія демонстративно не визнає незалежність Косова. При цьому в розпорядженні Приштини є лише Сили безпеки Косова, які досі виконували винятково поліцейські функції та мали лише легке озброєння. 

Втім, за відсутності армії безпеку Косова гарантує міжнародний миротворчий контингент KFOR, що діє під керівництвом НАТО. 

За таких умов усі жести залякування від Белграда – а в моменти напруження відносин із Косовом він направляє на кордон свої війська – гарантовано не матимуть продовження, адже це може поставити Сербію на грань війни з Альянсом. На що Вучич, звісно, ніколи не піде.

Попри це, влада Косова вже давно ставить питання про створення власної армії, проте це завжди зустрічало опір західних країн.

Що могло змінити позицію Заходу, в першу чергу – США?

Швидше за все, вирішальним став збройний конфлікт, що стався на півночі Косова у вересні минулого року. Нагадаємо, тоді невідомі атакували поліцейських, що інспектують північний регіон, заселений етнічними сербами, неподалік кордону з Сербією.

Після перестрілки нападники, а їх було близько тридцяти, сховалися у монастирі біля села Баньска, зумівши згодом прорватися на територію, що контролюється сербською владою.

Найважливіше те, що поліції Косова вдалося затримати кількох нападників, а головне – ідентифікувати їхнього ватажка. Ним виявився Мілан Радойчич, один із лідерів партії "Сербський список", яка представляє інтереси косовських сербів. І яка де-факто є "філіалом" Сербської прогресивної партії Александара Вучича.

Це означає, що заворушення на півночі Косова з великою ймовірністю робилися за згодою та за підтримки сербської влади. Схоже, це стало останньою краплиною, що змінила позицію США в бік Косова.

До цього інциденту влада Косова могла розраховувати на нелетальну військову техніку від західних країн (в першу чергу – на броньовані авто), тоді як летальне озброєння їй надавала лише Туреччина. 

Натомість після нього у США нарешті почали дискусію про продаж Косову ракет Javelin і пов'язаного з ними обладнання на загальну суму близько $75 млн. Йдеться про продаж 246 ракет Javelin FGM-148F, 24 пускових установок до них, а також тренажерів, імітаційних снарядів та супровідних технічних матеріалів і запчастин.

Звичайно, навіть отримання Javelin не змінить балансу сил у регіоні. Сербія має найпотужнішу армію серед країн колишньої Югославії, а на додачу – потужний військово-промисловий комплекс.

У разі виведення миротворців KFOR (про що поки не йдеться) армія Косова, навіть якщо вона буде доведена до запланованої чисельності, навряд чи буде здатна зупинити сербську.

Проте завдяки отриманій техніці Косово зможе завдати Сербії вкрай болючих втрат, що має утримувати Белград від агресії.

Ну й, звичайно, впадає в очі той факт, що Захід готовий озброювати Косово так само, як він був готовий підтримувати Україну до повномасштабного вторгнення РФ.

У цьому є певна іронія: Вучич раніше неодноразово заявляв, що косовський прем’єр Альбін Курті намагається стати "другим Зеленським". Тепер це порівняння стало ближче до реалізації.

Дочекатися виборів

У найближчі пару місяців на Сербію чекатиме різке посилення тиску Заходу щодо визнання Косова, попереджає Вучич.

Щоправда, сербський президент вважає, що цей тиск має на меті підготовку до українсько-російських мирних переговорів. Мовляв, невирішене питання з Косовом дає додатковий аргумент Путіну – якщо так може робити Захід, то і Росія також.

Втім, заяви з боку західних країн свідчать про інше: їх набагато більше турбують ризики сповзання регіону Західних Балкан у повномасштабну війну, чому активно сприяють як Росія, так і Сербія.

Окрім збройної провокації у Косові, це і підтримка президента Республіки Сербської Мілорада Додіка, який анонсує вихід республіки зі складу Боснії і Герцеговини.

А на додачу на Заході не приховують критики останніх парламентських виборів, що пройшли у Сербії і виявилися досить далекими від демократичних стандартів. 17 січня питання про ці вибори розглядатимуть у Європарламенті – і не виключено, що він рекомендуватиме вимагати перевиборів.

Про таку можливість, посилаючись на джерела у Брюсселі, повідомляють і сербські ЗМІ. А точніше, за їхньою інформацією, ЄС погодиться визнати результати парламентських виборів лише за умови проведення нових виборів у Белграді, де порушення були особливо помітними.

Ну й звичайно, критика сербської влади не може оминути відмову Вучича приєднуватися до західних санкцій проти РФ, що суперечить вимогам до країн-кандидатів на вступ до Євросоюзу синхронізувати свою зовнішню політику з європейською.

Тож припущення Вучича про посилення тиску мають підстави.

У відповідь сербська влада робить кроки, спрямовані й на деескалацію кризи, й на її загострення.

До перших можна віднести рішення про дозвіл в'їжджати на територію країни автомобілям із номерами, виданими владою Косова, без необхідності заклеювати косовську символіку на номерних табличках.

Але одночасно сербська влада намагається продемонструвати, що готова до силового протистояння – для цього у країні планують повернути скасовану у 2011 році загальнообов’язкову військову службу (про таку можливість, до речі, міркують і в Косові).

Щоправда, сербський президент сподівається, що такий тиск Заходу буде недовгим – лише пару місяців. Адже вже у березні починається виборча кампанія до Європарламенту, і країнам ЄС буде не до Сербії. А з середини року головування в ЄС перебирає Угорщина, а з угорським прем’єром Віктором Орбаном Вучича пов’язує міцна дружба.

На користь Белграду грає й підвішений статус уряду – після початку роботи нового парламенту має бути сформований новий уряд, а до того діючий не має права ухвалювати зовнішньополітичні рішення. Минулого разу формування уряду забрало шість місяців, тож хоча Вучич обіцяє цього разу швидше призначити нового прем’єра, цей фактор також має допомогти йому "перечекати" період потужного тиску.

Така стратегія виглядає цілком реалістичною. Втім, не виключено, що дії Сербії з дестабілізації Балкан змусять ЄС діяти більш жорстко, а головне – послідовно, аніж сподівається Вучич.

А головне – вона не враховує можливого тиску з боку Сполучених Штатів. І саме тому сигнал від посла США був так боляче сприйнятий президентом Сербії.

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"

 
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.