Гучна відставка у складні часи: чому відхід Крістіана Шмідта загрожує стабільності Балкан
11 травня високий представник у Боснії і Герцеговині Крістіан Шмідт оголосив про свою відставку.
Ця новина відразу стала центральною в медіа, адже високий представник є найвищим у системі влади Боснії і Герцеговини. Гарантом виконання Дейтонських мирних угод (ДМУ), які зупинили війну в БіГ, встановили та гарантують мир у державі.
Шмідт також очолює Офіс високого представника (ОВП). При ньому діє колективний орган з представників 53 країн – Рада з імплементації миру, якій допомагають європейські сили EUFOR.
Чому Шмідт пішов у такі непрості для БіГ часи? Адже безпека та політичний розвиток нестабільні, політико-економічна криза поглиблюється, державі загрожує розкол. І тільки п'ять місяців залишається до загальних виборів, коли в БіГ обиратимуть і президентів, і парламенти.
Як виглядає, за цією гучною відставкою – ціле сплетіння проблем і причин, які підкреслюють складність чи навіть драматизм теперішньої ситуації в країні.
Втома Шмідта і від Шмідта?
12 травня відбулося планове засідання Ради безпеки ООН, на якому обговорювали чергову піврічну доповідь Офісу високого представника щодо ситуації в БіГ.
Після нього в інтерв’ю декільком медіа Крістіан Шмідт частково розкрив причини відставки.
Мовляв, до цього його "примусив тиск не тільки на нього, але й на структури ДМУ". Шмідт не сказав, хто чинив цей тиск. Натомість підкреслив стійку підтримку з боку європейських столиць.
І відразу неочікувано додав, що не можна зараз закривати Офіс високого представника – так, ніби йдеться про ймовірну загрозу цього. Такий крок без досягнення поставлених цілей "поставить під сумнів існування ДМУ та EUFOR", підкреслив Шмідт.
Кажучи про свою відставку, Шмідт також згадував "особисті причини".
Мабуть, справді є втома від того, що часом він не мав достатньої підтримки в БіГ від міжнародної спільноти. Треба було вести постійну боротьбу за збереження цілісності держави з Мілорадом Додіком, сепаратистом та другом Путіна. А до Додіка ще й приєдналися хорватські ідеологи третього утворення в БіГ.
Ймовірно, накопичилася також втома від нерозуміння його дій і бошняцькими лідерами.
Загалом усі п'ять років каденції Шмідт перебував під тиском міжнародних гравців.
Росія, яка свого часу заблокувала схвалення кандидатури Шмідта у Радбезі ООН, вважала нелегітимною процедуру, за якою його було призначено на посаду. Цю позицію підтримував і Китай.
Москва взагалі наполягала на ліквідації посади високого представника – нібито захищаючи інтереси БіГ.
А колишній угорський уряд Віктора Орбана блокував санкції проти Додіка, де-факто підтримував відокремлення боснійських сербів. І навіть направляв угорських спецпризначенців до Республіки Сербської, щоб запобігти арешту Додіка.
Опонентом Шмідта був і сербський президент Александар Вучич, який мріє об'єднати всіх сербів у "сербському світі" – що все більше суперечить Дейтонським угодам.
Останнім часом до тих, хто прагнув дестабілізувати БіГ, приєдналися і США. Але про це нижче.
Зрештою, хтось міг втомитися і від Шмідта – в Боснії і Герцеговині, Євросоюзі та Америці.
Справді, він широко використовував право змінювати закони, скасовувати їх, вводити в правове поле БіГ свої варіанти, втручатися в політичні та управлінські процеси.
Таке право дають високому представнику Боннські повноваження, які ще більше розширили можливості для його "інтервенцій" у політичне життя. Це підживлювало міф про "іноземне втручання", "колоніальний стиль" управління, "недопущення" місцевих політиків до управління.
Американський слід
Ймовірно, ключову роль у відставці Крістіана Шмідта зіграли США, які з приходом до влади Дональда Трампа почали постійно на нього тиснути.
У Вашингтоні змінилися пріоритети щодо БіГ. На перше місці вийшли бізнес-проєкти (зокрема в енергетиці) друзів та партнерів американського президента, а не проблеми Боснії і Герцеговини.
І Шмідт виявився тут зайвим. Більше того, став заважати американцям реалізувати стратегічно важливий проєкт – будівництво Південного інтерконектора. Він має з'єднати газопроводи Хорватії та БіГ, якими піде американський газ.
У центрі проблеми опинилися спроби високого представника унормувати питання державної власності.
Це не влаштовує США, як і спроби Шмідта знайти таке рішення, що не спричинить чергового загострення відносин Республіки Сербської та центральної влади БіГ.
Найбільше незадоволеними стали близькі до президента США власники маловідомої і далекої від питань енергетики компанії AAFS Infrastructure and Energy. Щоб допомогти друзям Трампа, американська адміністрація змінила ставлення до Мілорада Додіка – він став частим гостем у Вашингтоні, його поступово виводили з міжнародної ізоляції. І, нарешті, зняли санкції з нього, родини та близького оточення.
Навзамін він підтримав закон БіГ про право згаданої компанії без тендерів і з порушенням правил ЄС щодо конкуренції стати інвестором та реалізатором проєкту.
Це стало важким ударом та попередженням Шмідту.
Виходить, що головний ворог його, Дейтонських угод та Боснії і Герцеговини став ледь не головним лобістом американських приватних бізнес-інтересів.
Втім, позиція високого представника викликала незадоволення не тільки боснійських сербів і адміністрації США – але й бошняків, зацікавлених у газопроводі. Тож заяви про "нерозуміння" Шмідтом ситуації БіГ та доцільності подальшого існування ОВП в цілому посипалися з усіх сторін.
Що буде з Офісом високого представника?
Таким чином, відставка Шмідта та обрання його наступника перетворилася на ширшу проблему: чи продовжить свою діяльність Офіс високого представника?
Майже ні в кого (насамперед у ЄС) немає сумніву, що закриття ОВП не на часі. Адже він забезпечує імплементацію ДМУ, зберігає конституційний устрій та цілісність БіГ.
Збереження ОВП особливо важливо сьогодні, коли мир в БіГ стає крихкішим. Закриття офісу матиме наслідком виведення сил EUFOR, що може стати останнім кроком до знищення цілісності БіГ.
Натомість ідею ліквідації ОВП підтримують Росія, Мілорад Додік та окремі маргінальні політики.
А щоб хоча б якось вкоротити йому віку, вкинуто ідею "перенесення" ОВП в іншу державу, ніби як нейтральну. Мовляв, це дасть змогу елітам БіГ самостійно вирішувати свої проблеми, без "іноземного втручання".
Це відверто погана та провокативна ідея.
По-перше, вона відволікає від справжніх спроб почати реформування ОВП. По-друге, важко уявити, як можна консультувати з державних проблем, перебуваючи далеко за межами держави, не відчуваючи подій, проблем та загроз.
Хоча Офіс високого представника справді ніколи не розглядали як постійну інституцію в БіГ.
Таку позицію підтвердила у 2008 році Рада з імплементації миру, ухваливши "Порядок денний 5+2".
Документ містить п'ять цілей та дві умови, виконання яких є обов'язковими для закриття ОВП та переходу країни до повноцінного самоврядування, що є ключовим питанням і у процесі інтеграції БіГ до Євросоюзу.
Але на сьогодні виконано лише дві умови.
Тому, швидше за все, ОВП існуватиме ще деякий час. Хоча зміна його функцій, алгоритмів роботи і структури необхідна.
Головний мандат країни хочуть обмежити
Наступне питання в теперішній ситуації – чи обмежать мандат високого представника?
Найімовірніше, так, що й підтвердила недавня дискусія на засіданні Радбезу ООН. Говорили навіть про "значне обмеження".
Тобто має бути менше Боннських повноважень та законодавчого інтервенціонізму, більше експертних та консультативних повноважень.
З такою постановкою питання згодні не всі постійні члени Ради безпеки.
Велика Британія наполягає на збереженні Боннських повноважень. Німеччина та Франція нібито не проти, але явної підтримки поки не надають. Росія вперто вимагає ліквідувати ОВП вже сьогодні.
Китай формально не наполягав на закритті офісу, проте вимагає жорсткого дотримання всіх протоколів – тобто схвалення наступника Шмідта Радбезом ООН. А це своєю чергою дає РФ можливість шантажувати інші країни можливістю знову накласти на рішення вето.
Водночас виглядає так, що більшість згодна з необхідністю якось "полегшити" мандат, залишити у минулому статус "великого брата" стосовно місцевих еліт, передавши їм відповідальність за БіГ.
Хто наступний?
Крістіан Шмідт пообіцяв, що працюватиме до того, як призначать його наступника. Це має статися у червні.
Вже зрозуміло, що головними вимогами до кандидатів є висока компетенція у питаннях БіГ та Західних Балкан, сприйняття з боку всього політикуму БіГ та відданість її суверенітету та цілісності.
Наступний представник має не диктувати місцевій владі важливі рішення, а допомагати їй у цьому.
Вже ніби є кілька кандидатур.
Зокрема, згадують прізвище Карен Пірс, досвідченої британської дипломатки. Серед іншого, вона очолювала Балканський департамент у британському зовнішньополітичному відомстві, була представницею в ООН та послом у США.
Це – заявка Лондона не тільки на главу ОВП, а й на спробу відігравати вагомішу роль у БіГ.
Ще серед ймовірних кандидатів є неназваний поки що італійський дипломат, якого підтримують США. Американські дипломати також натякають, що Вашингтон і сам має гідну кандидатуру, якщо інші його не задовольнять.
Традиційно на цю посаду призначали представника однієї з країн ЄС, а його заступником – громадянина США. Чи буде збережено цей принцип зараз – поки не зовсім зрозуміло.
У будь-якому разі, обрання нового високого представника буде непростим викликом для Ради з імплементації миру. Можна сміливо очікувати на бурхливі суперечки.
Автор: Володимир Цибульник,
кандидат історичних наук, експерт із Західних Балкан