Який сенс у референдумі про вступ до НАТО, якщо Україна досі офіційно не задекларувала бажання вступити до Альянсу? Відмовившись 2014 року від позаблоковості та сказавши таким чином "а", Київ так і не спромігся сказати "б" і чітко заявити, що Україна йде до членства в Альянсі.

Трамп своїми численними заявами останніх місяців породив великі інтриги. Невідомо чи навіть сумнівно, що новий глава Білого дому зробить все, про що наговорив – однак виглядає, що бурхливий порядок денний для світової політики він забезпечить.

Жести бувають свідомими чи просто помилкою, або ж недостатньо продуманим кроком. Є небезпека, що у випадку візиту Байдена та його можливого нагородження йдеться саме про останнє. Однак відсутність усвідомленого умислу не применшує потенційної шкоди...

Участь проєвропейської спільноти у пінчуковському сніданку стане свого роду відпущенням його передноворічного гріха. А якщо це відбуватиметься на гроші самого олігарха, то нагадуватиме ще й комерцію.

Після шестирічної перерви держава знову береться за кампанію з роз’яснення переваг інтеграції з НАТО... Ясно, що потрібні гроші. За словами Іванни Климпуш-Цинцадзе, бюджет програми може скласти до ста мільйонів гривень. Однак на 2017-й окремого кошторису не буде...

2017 рік може стати своєрідним моментом істини. Чи відчують небезпеку країни-члени ЄС – Німеччина, Франція, Італія? Чи прийде усвідомлення того, що Євросоюз став частиною геополітичної гри Кремля? Це як іспит, для успіху на якому обов’язково треба дати правильні відповіді...

У Євросоюзі зараз справді тривають непрості внутрішні процеси, які можуть викликати скепсис чи відчуття його туманного майбутнього – та українці мали би бути останніми, хто з цього зловтішається або поспішає ставити на об'єднаній Європі хрест...

Не добре, якщо у Києві справді побачать в документі ЄС виключно похвалу. Адже очевидно, що в Брюсселі хотіли сказати більше... Євросоюз в діалозі з Києвом починає концентрувати увагу не тільки і не стільки на формальній євроінтеграції, скільки на перенесенні її на реальний грунт...

"Я вважаю помилкою, що Євросоюз досі чітко не заявив: Україна може стати його членом. Востаннє ця помилка проявилася тоді, коли моя співвітчизниця Беніта Ферреро-Вальднер опікувалася в ЄС питаннями сусідства. Справжня причина такої політики зрозуміла: всі дивляться на Москву".

На сайті Кремля можна знайти чимало прес-релізів та фото, присвячених зустрічам Тіллерсона з Путіним. В інтернеті є згадки і про давніші їхнi контакти. Наприклад, про те, що 2003 року Тіллерсон брав участь у зустрічі Путіна з керівниками російських та міжнародних енергетичних компаній...

Нашою "слабкою ланкою" залишається питання пунктів перетину кордону. Адже безвіз однозначно стимулюватиме готовність українців подорожувати до сусідніх країн ЄС, але чи буде готова для цього прикордонна інфраструктура країни?

Висновки, які можна зробити із доповіді Рахункової палати ЄС, навряд чи сподобаються українським владним структурам. Вони однозначні: замало лише провести електронне декларування – після нього повинно бути розслідування та покарання "голубів сизих".

Депутат Бундестагу Марілуїза Бек: "Праві та антиліберальні рухи в Європейському Союзі підтримують зв'язки з Путіним, який все більш авторитарно править у Росії й відкрито кидає виклик плюралістичному суспільству... Є обґрунтовані побоювання, що рух проти ліберальної демократії та сучасного укладу життя стане міжнародним".

У Варшаві відмовилися від культивованої десятиліттями політики безумовної підтримки України - хоча багатьом здавалося, що цього просто не може бути. Треба бути готовими, що подібне станеться з боку Вашингтона. Або, принаймні, зазнає суттєвих трансформацій.

В Україні чимало уваги приділялося "жартам" політиків та їхнім несподіваним активам на кшталт мощів святих. Та західні ЗМІ це не зацікавило. Головна тема публікацій – багатства політиків. Хоча є і винятки: в США звернули увагу на власний храм, а в Нідерландах – на нацистський антикваріат...