Нинішня сесія ПАРЄ стала історичною для  української делегації - не лише через суть ухвалених рішень, але й через те, що влада та опозиція вперше домовилися голосувати в Страсбурзі в унісон. Саме так - спільно - були ухвалені резолюції щодо України та про обмеження прав РФ.

Ложкою дьогтю стало те, що українці все ж не змогли утриматися від винесення внутрішнього конфлікту в залу ПАРЄ - багато хто звернув увагу на виступ віце-президента моніторингового комітету ПАРЄ Юлії Льовочкіної (Опозиційний блок) про "уряд війни" та "кривавого пастора", який не зіграв на користь спільній позиції. 

"Європейська правда" вже публікувала свій репортаж про резолюцію, ухвалену в середу.

Ми надаємо право висловитися також членам ПАРЄ від України.

Першою публікуємо колонку Юлії Льовочкіної. Запрошуємо висловити свою думку й інших депутатів асамблеї.

* * * * *

Гуманітарна криза на Сході України стала однією із головних тем сесії ПАРЄ, яка у ці дні триває у Страсбурзі. Після складних дебатів, переговорів, пошуку компромісів депутати переважною більшістю голосів ухвалили Резолюцію щодо гуманітарної ситуації в Україні та біженців. 

Із 155 депутатів, присутніх в залі, 140 проголосувало за, 7 – проти, 8 – утрималось.

Очікувано, що українські ЗМІ та експерти в першу чергу почали обговорювати пункти Резолюції, які стосуються участі Росії у цій кризі.

Зокрема, мова йде про заклики до російської влади утриматися від фінансування та військової підтримки незаконних збройних формувань, виконувати положення про припинення вогню і дотримання мінських домовленостей, звільнити всіх військовополонених, у тому числі й Надію Савченко.

Це, звичайно, важливі речі. Але також важливо, що об’єктом критики ПАРЄ стала й українська влада, насамперед – її політика щодо мільйонів людей, які живуть на Сході України та в Криму.

Сьогоднішні події показують, що усі соціальні державні інституції не пройшли аудит війною.

Вони виявилися неготовими до вирішення проблем людей у житті, а не на папері.

Відповідальність за долю переселенців влада розпорошила між різними міністерствами та відомствами. Вони не координуються між собою і часто видають суперечливу інформацію.

Два ключових відомства не можуть порахувати навіть кількість вимушених переселенців. Так, Мінсоцполітики каже, що станом на 26 січня зареєстровано 942,7 тис. тимчасово внутрішньо переміщених осіб, або 669,2 тис. сімей. У той самий час Міжвідомчий координаційний штаб з питань соціального забезпечення громадян, які переміщуються із зони АТО та Криму, каже, що переселено 679 тис. 927 осіб.

Це дає підґрунтя для підозр, що подібні маніпуляції із цифрами можуть призвести до "мертвих душ" для соціальних нарахувань у кишеню якогось бюрократа.

За даними ООН,  5 тисяч осіб загинули за час військового конфлікту, і в той же час в організації зауважують: "Ми побоюємось, що реальна цифра може бути набагато більшою". За оцінкою Організації, більш ніж п’ять мільйонів людей, які живуть на території України, ураженій конфліктом, стикаються з наростаючими проблемами, а деякі борються за виживання.

ПАРЄ у своїй вчорашній Резолюції наводить такі масштаби кризи: понад 921 тис. переселенців, понад 524 тис. вимушених мігрантів до Росії, понад 2 млн громадян у районах, контрольованих сепаратистами.

Ці колосальні цифри демонструють, що Україна стоїть на порозі непоправної історичної гуманітарної катастрофи, якщо Уряд терміново не адаптує соціальну систему до нинішніх кризових умов.

Саме тому для керівництва України дороговказом повинні стати десять підпунктів 14-го пункту Резолюції. Це — своєрідні десять заповідей, яких українська влада повинна неухильно дотримуватися, аби допомогти переселенцям і рухатися в напрямку вирішення гуманітарної катастрофи в країні.

 Згідно з Резолюцією ПАРЄ, українська влада та її відповідні органи повинні:

·        дотримуватись міжнародних стандартів щодо переміщених осіб всередині країни;

·        забезпечити повну правову базу для вирішення проблем переселенців;

·        поважати право переміщених осіб вільно обирати місце проживання;

·        усунути випадки дискримінації осіб ромської національності без документів, які мають труднощі під час реєстрації;

·        розробити відповідні програми для тих переселенців,  які зможуть безпечно повернутися в свої будинки;

·        уникати заходів, що стосуються скасування надання основних державних послуг в контрольованих сепаратистами районах, які можуть призвести до загострення вкрай важкого становища тих, хто там мешкає (!);

·        забезпечити підзвітність і прозорість отримання та розподілу міжнародної допомоги, підтримки та фінансування для вимушених переселенців;

·        усунути бюрократичні перешкоди для діяльності з надання гуманітарної допомоги міжнародними та неурядовими організаціями;

·        розслідувати і притягати до відповідальності за всі випадки порушень прав людини та порушень міжнародного гуманітарного права;

·        сприяти національній єдності та примиренню.

 Коротко зупинюся на найважливіших пунктах. 

Минулої осені Кабінет міністрів фактично припинив виплату пенсій і соціальної допомоги мешканцям тимчасово неконтрольованих територій, тим самим ускладнивши і без того непросте життя людям, вимушеним залишитися в зоні бойових дій.

У своїй Резолюції ПАРЄ закликала українську владу скасувати це рішення, яке зупинило всі соціальні виплати громадянам України в зоні конфлікту та фінансування соціальних об’єктів, у тому числі шкіл і лікарень. Я до останнього наполягала на тому, щоб Асамблея звернула увагу на це порушення прав українських громадян і закликала українське керівництво переглянути свою позицію у цьому питанні.

ПАРЄ у своїй Резолюції чітко дала зрозуміти, що українська влада зобов’язана поважати всіх громадян України, незалежно від того, де вони перебувають.

Адже сьогодні ті, хто опинився між "владою" бойовиків та нехтуванням з боку власного Уряду, вимушені їздити за сотні кілометрів через справжню лінію фронту, аби отримати свої законні соцвиплати.

Ще одним важливим гуманітарним аспектом Резолюції є заклик Асамблеї до всіх сторін конфлікту забезпечити безперешкодний доступ гуманітарних організацій до уражених війною територій. 

Сьогодні допомогу жителям територій, що тимчасово не контролюються Україною, надають багато благодійників. Раніше ряд народних депутатів, що представляють батальйони та адміністрацію Дніпропетровської області, блокували доставку гуманітарних вантажів і погрожували припинити її зовсім.

Таким чином, ПАРЄ визнала дії цих батальйонів несправедливими щодо жителів Донецька та інших міст регіону. Цей пункт резолюції ПАРЄ допоможе спростити надання гуманітарної допомоги усіма гуманітарними організаціями в усі райони конфлікту.

Своїм закликом до української влади поважати права і свободи переселенців та жителів у зоні конфлікту ПАРЄ фактично визнала незадовільність роботи українського уряду.

Українські ЗМІ мали б звертати активну увагу не лише на санкції проти Росії та долю Надії Савченко, а й критично ставитися до роботи влади щодо дотримання прав громадянина та людини.

Адже саме від того, як під час нинішньої кризи працюватимуть всі гілки влади, залежить майбутнє української демократії.

Саме тому Уряд має поставитися  з усією відповідальністю до виконання Резолюції ПАРЄ, аби положення цього документа були реалізовані в повному обсязі.

Події останніх шести місяців свідчать про те, що влада хоче відгородитися як від Донбасу, так і від донбасців та їхніх проблем. Уряду легше викопати рів, заборонити проїзд біженцям через блокпости, провести кордони по сім’ях, аніж відбудовувати мости, дороги та національну єдність. Але ті, хто хоче миру та порозуміння, переможуть.

Сьогодні європейське співтовариство, зокрема й ПАРЄ, намагається достукатися до керівництва України і змусити його нарешті почути голос своїх співвітчизників, які втомилися від війни, які вже майже рік живуть у постійному страху перед завтрашнім днем, і які не бачать зараз жодних перспектив на майбутнє. 

Міжнародне співтовариство дає сьогодні Україні чіткий сигнал -  тільки політичні рішення та діалог зможуть зупинити війну та гуманітарну катастрофу в Україні.

Війна не може тривати вічно. Мир рано чи пізно настане. Головне питання: яку ціну заплатить кожна українська сім’я за цей мир?

Чим швидше всі сторони почнуть робити реальні кроки на шляху до миру, тим швидше стихнуть постріли гармат. Тільки активний та предметний діалог спроможний привести до перемир’я, якого катастрофічно потребує країна, а особливо ті території, де тривають бойові дії. Вихід з кризи можливий тільки мирним шляхом, бо війна породжує лише війну та розбрат.

Автор: Юлія Льовочкіна,

депутат Верховної ради від фракції "Опозиційний блок",

віце-президент Моніторингового комітету ПАРЄ