З часу підписання політичної частини Угоди про асоціацію України та ЄС минув уже рік.

Нині в Києві проходитиме саміт Україна-ЄС, основні питання якого відомі – розглядатимуть макрофінансову допомогу від Євросоюзу, підтримку України у протидії російській агресії та підготовку до Ризького саміту "Східного партнерства". До України приїхали найвищі посадовці ЄС, серед яких — голова Єврокомісії Жан-Клод Юнкер і голова Європейської ради Дональд Туск.

Чи маємо ми багато чого розповiсти їм про успіхи нашої країни у європейській інтеграції, про гармонізацію законодавства, боротьбу з корупцією та олігархами?

Навряд. Імплементація Угоди відбувається хаотично, а її швидкість - недостатня.

Активісти, які адвокують зміни українського законодавства для повноцінного запуску економічної частини Угоди про асоціацію, стикнулися з тим, що нам доводиться не лише просувати, але й координувати розробку відповідних документів – законів та підзаконних актів.

Та чи цього достатньо?

Зізнаємося: істотний прогрес з чотирьох обраних сфер (енергетика, реформа митниці, антимонопольного законодавства, сфери безпечності харчових продуктів) є хіба що в енергетичній. І головна складова успіху в цій царині – не заслуга уряду. Прогрес тут є завдяки роботі Європейського Енергетичного співтовариства з експертами та владою, а також консенсусу більшості політичних сил у бажанні реформувати енергетичну галузь.

У сфері безпечності харчових продуктів законопроекти "застрягли" у кабінетах Мінагрополітики.

Цілком прийнятні, узгоджені з експертами тексти постійно допрацьовують, враховуючи зауваження інших міністерств. Наприклад, така ситуація триває ще з вересня минулого року з виробленням законопроекту "Про гігієну кормів"!

Поки що європейці не вимагають від українських експортерів забезпечити контроль безпечності на усіх етапах виробництва продукції - а процес годування тварин є невід’ємним компонентом для реалізації принципу "від лану до столу", - але можуть забажати цього у будь-який момент.

І саме в той момент експортери, приміром, курятини раптом опиняться у ситуації, коли вони більше не зможуть продавати свою продукцію в Європі.

Будь-які зволікання із підготовкою та прийняттям цих законів збільшують ризик зупинки експорту, і будьте певні, що це матиме свій вплив на усю економіку країни. Ми точно не знаємо, що більше гальмує європейський поступ у "харчовій безпеці": чи бюрократія в уряді, чи небажання деяких компаній виробляти в Україні корми відповідно до європейських вимог.

У митній справі, на нашу думку, головною реформою має стати дерегуляція, створення "єдиного вікна" для імпортерів та експортерів, аби максимальну кількість процесів на митниці було комп’ютеризовано, а чиновники та службовці не могли впливати на процеси під час перетину кордону.

Втім, законотворча складова у цій галузі - лише десята частина справи.

Головним є створення інформаційних систем для обслуговування такого "нового порядку", що потребує чималих інвестицій. На жаль, досі не підготовлено необхідні законопроекти. Зрештою, складно і подолати опір чиновників, яким невигідно "віддавати" безликим комп’ютерам і системам свою владу, яку вони з успіхом конвертують у гроші вже багато років.

Митні органи разом із антимонопольними виконують в Українi функції захисту великого бізнесу.

Тому гармонізація конкурентного законодавства з європейським - також під загрозою.

Показовий приклад - досі не призначено голову Антимонопольного комітету, а прийняття європейських правил роботи АМКУ страшенно саботується як на рівні самого органу, так і на рівні парламентського комітету економічної політики.

Наразі відбувається повний саботаж прийняття закону, який зобов’яже АМКУ публікувати свої рішення (він цього досі не робить!), а також закону, який встановить чіткі правила накладення штрафів на компанії за порушення конкуренції на ринку.

Якщо АМКУ не працюватиме за європейськими правилами, ЗВТ з ЄС не зможе функціонувати повноцінно, а малий і середній бізнес не зможуть розвиватись у конкурентному середовищі. Зараз вони страждають найбільше, адже АМКУ захищає інтереси великих монополій, хоча мав би боротися з ними.

До слова, саме бюрократичний саботаж - основне гальмо реформ практично в усіх сферах.

В уряді досі немає людини, наприклад, віце-прем’єра з європейської інтеграції, котра матиме владні повноваження, силу волі та бажання розірвати політичні схеми, що діяли роками, та повести Україну європейською дорогою.

Це призначення напередодні саміту було б прекрасним свідченням того, що Україна планує виконувати асоціацію на ділі, а не на словах.

На жаль, цього не сталося, хоча можливість призначення урядовця саме до самміту обговорювалася всерйоз.

То хто ж блокує системне вирішення урядових проблем євроінтеграції?

Це - запитання, яке варто поставити  27 квітня, під час зустрічі на найвищому рівні.

Автор:

Любов Акуленко,

координатор Інформаційної кампанії "Сильніші разом!"