Як вдалося врятувати євроінтеграційний закон, або Мінфін не без гріха

Понеділок, 17 серпня 2015, 10:12 — Михайло Соколов, Всеукраїнська аграрна рада

7 серпня офіційно набрав чинності закон №616-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про ідентифікацію та реєстрацію тварин". Він був підписаний президентом 5 серпня, про що Петра Олексійовича встигли попросити практично всі ключові аграрні та бізнес-асоціації і навіть Представництво Єврокомісії в Україні.

Здавалося б, ось він – хепі-енд!

Проте ще два тижні тому гадалося, що такий розвиток подій практично неможливий, і закон буде ветований всупереч здоровому глузду.

Уникнути цього дозволили лише екстраординарні зусилля десятків людей: представників Єврокомісії, аграрних асоціацій, народних депутатів, експертів Проекту ЄС у сфері безпеки харчових продуктів та IFC, просто небайдужих людей, працівників Міністерства аграрної політики і навіть самої пані Яресько, у якої виявилося достатньо мужності відкрито визнати, що Мінфін зробив помилку, запропонувавши ветувати цей закон – практично безпрецедентний випадок для українського політичного бомонду.

І все це для того, щоб виправити банальну помилку простих чиновників: співробітників юридичного управління ВРУ та Мінфіну, а разом з тим подолати негласне правило апарату уряду, що Мінфін завжди має рацію і надані ним висновки незаперечні – адже грошей у бюджеті все одно немає!


Ціна питання

В результаті ухвалення закону №616-VIII були вирішені три ключові проблеми аграрного сектора і пересічних селян:

  • Україна врешті-решт справді виконала свої зобов'язання перед ЄС щодо створення нормативної бази для реальної ідентифікації всіх продуктивних тварин, що дозволяє не лише зберегти наявний експорт в ЄС м'яса птиці і яєць, а й відкрити європейський ринок для українського молока і яловичини;
  • українська система забезпечення харчової безпеки отримала реальну основу, без якої неможливо було б гарантувати не тільки безпеку харчових продуктів, а й ефективність ветеринарних заходів боротьби з поширенням захворювань тварин;
  • приватні власники тварин припинили бути заручниками помилок у законодавстві, через які їх мали штрафувати за неідентифікацію тварин, але при цьому і ідентифікувати своїх тварин вони також не могли: Агентство з ідентифікації не мало права брати у них гроші, а сама держава ці гроші не виділила.

Необхідно зазначити, що закриття експорту курятини і яєць до ЄС було більш ніж реальним, про що зазвичай вкрай дипломатичні європейці були змушені прямо сказати в листі Проекту ЄС у сфері безпеки харчових продуктів до президента України.

Причина в тому, що якщо ми не виконуємо наших зобов'язань в такому базовому питанні, то Єврокомісія не може довіряти й іншим гарантіям, що надаються нашим компетентним органом, наприклад, щодо реального дотримання всіх необхідних гігієнічних заходів при виробництві курятини.

Зупинка експорту стала б справжньою катастрофою – птахівництво і так цього року стало збитковим через те, що зростання витрат вдвічі перевищує зростання цін на готову продукцію – населення просто не може купувати дорожче через відсутність коштів. Втративши європейський ринок, наші пташники були б змушені просто закривати цілі птахофабрики.

Також довелося б забути про отримання єврономерів українськими молочними підприємствами, які кілька років готувалися та проходили інспекції Food and Veterinary Office, щоб отримати можливість експортувати продукцію до ЄС та інших країн, що визнають європейську систему забезпечення безпеки харчових продуктів. А в умовах політично мотивованого ембарго на молочну продукцію з боку Росії це єдина можливість не тільки для розвитку, а й для виживання вітчизняної молочної індустрії.

Ну і, зрозуміло, що про ефективну боротьбу з інфекційними захворюваннями тварин без прийняття цього закону також не могло бути й мови.

Адже компетентний орган не може забезпечити обстеження, лікування або знищення всіх тварин на певній території, якщо у нього немає їх реєстру і він навіть не знає про існування частини поголів’я. І це в той момент, коли спалахи африканської чуми свиней, зафіксовані не лише в приватних господарствах, а й на одному з найбільших і найсучасніших свинокомплексів країни, поставили питання не тільки про виживання вітчизняного свинарства, а й про можливу заборону експорту всього українського фуражного зерна.


Причини формальні й справжні

Формально питання про ветування закону №616-VIII виникло через те, що спочатку в юруправлінні ВРУ, а потім і в Мінфіні фахівці, відповідальні за його аналіз, припустилися технічної помилки при порівнянні його змісту з нормами чинного законодавства.

Внаслідок цього вони вирішили, що в разі підписання закону президентом бюджет буде змушений піти на додаткові витрати на фінансування системи ідентифікації і саму ідентифікацію тварин населення.

Помилка  полягала в тому, що законодавство і до набрання чинності закону №616-VIII передбачало необхідність фінансування системи ідентифікації та реєстрації тварин, тому про жодні додаткові витрати з бюджету не доводилося говорити. Іншими словами, навіть домігшись ветування закону №616-VIII, уряд все одно не позбулося б від обов'язку виділити в бюджеті кошти на ідентифікацію.

Втім, апарат уряду, отримавши негативний висновок Мінфіну та позитивні висновки від усіх інших відповідальних міністерств, підготував прем'єр-міністру листа з проханням ветувати закон. Цього листа було підписано і надіслано президенту. Зазначимо, що це відбулося попри те, що раніше даний законопроект було включено Національною радою реформ до пріоритетних для забезпечення реформи сільського господарства.

Читач може спитати, звідки автор цих рядків знає всі ці подробиці: що написав Мінфін, інші міністерства і який лист підготував уряд. Зізнаюся, що про позиції Мінфіну, і, відповідно, уряду стало відомо суто випадково.

Саме низька прозорість роботи уряду є справжньою причиною, чому такий потрібний країні закон ледь не пішов у кошик для сміття і чому блокується або сповільнюється прийняття багатьох інших дійсно важливих законопроектів.

Відкритість – єдині ліки

Тільки добившись публікації на сайті уряду всіх подібних документів, включно з висновками міністерств щодо проектів нормативно-правових актів, українське суспільство перестане дізнаватися про чергову помилку рядового чиновника вже після того, як новий закон "про ідентифікацію" буде ветований або прогресивний проект постанови уряду буде відхилений з абсолютно надуманих підстав.

У такої відкритості є ще одна позитивна риса: кожен виконавець буде змушений серйозно обдумувати і аргументувати все, що він пише, бо виявиться позбавленим можливості сховатися за завісою невідомості і безвідповідальності. Приховувати від завжди заклопотаного керівництва свої помилки легко лише тоді, коли ніхто тобі не опонує.

Підводячи підсумок, хочеться сподіватися, що випадок з ідентифікацією стане стимулом до реформування діяльності апарату уряду з метою забезпечення його більшої відкритості, налагодження змістовного діалогу з галузевими організаціями.

Цього потребують не лише представники громадянського суспільства, а й сам уряд. Адже без цього міністри і прем'єр і надалі будуть позбавлені одного з найефективніших інструментів оцінки якості опрацювання пропонованих рішень і професіоналізму співробітників міністерств. А отже, вони, а разом з ними і ми, будемо приречені на повторення помилок, та вже без випадкового хепі-енду.

 

Автор: Михайло Соколов,

заступник голови Всеукраїнської аграрної ради

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua