Чи наблизилась Україна до європейських стандартів житла у 2015 році

Понеділок, 4 січня 2016, 09:40 — Софія Лінн, Світовий банк

До написання цього тексту мене підштовхнули оцінки реформ ЖКГ – дуже специфічної галузі, де результати проявляються з величезним запізненням. Отже, дуже важко оцінити, чи відбуваються ці реформи взагалі та з якою швидкістю.

Однак, перш за все – кілька слів про те, що таке європейське житло. Для нас це – можливість для українських громадян самостійно вирішувати питання щодо його модернізації та не залежати від "благодійності" політиків або прихильності ЖЕКів.

Це ті реформи, які (причому – з дуже невеликими відмінностями) у 1990-х роках пройшли всі східноєвропейські країни, що дозволило зробити їхні економіки менш залежними від коливань цін на газ.

Чи відбуваються ці реформи в Україні? Впевнено відповідаю: так.

Перше, що варто назвати серед досягнень 2015 року – це прийняття закону №417-VIII "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

У чому полягає прогрес?

Власники отримали механізм прийняття рішень більшістю голосів, як це прийнято у всіх європейських країнах.

Законом чітко прописані права та обов'язки, а також, що не менш важливо – відповідальність кожного співвласника.

І нарешті, надано право вільного вибору власниками квартир форми управління спільним майном (підвали, під'їзди тощо).

Зазначений закон також вніс зміни до законодавства про організації співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ). Було остаточно вилучено низку застарілих понять, які гальмували масове створення таких об'єднань у багатоквартирних будинках – наприклад, поняття членства в ОСББ. Так, ще донедавна можна було почути про випадки, коли за членство в ОСББ вимагали гроші (бо не-члени ОСББ не можуть приймати рішення щодо управління своїм будинком).

Окрім того, остаточно пішло в минуле радянське поняття "балансоутримувача", а разом з ним ситуація, коли всі будинки поділяються на "комунальну власність міста" та будинки ОСББ. Так би мовити, будинки першого і другого сортів.

У чому різниця? Зокрема, у тому, що у першому випадку мерія, грубо кажучи, фарбує під'їзди та лавочки – чиюсь приватну власність (адже всі ми, власники квартир, спільно є власниками будинку) – за рахунок платників податків.

Як завжди, поговоривши про #перемогу, кілька слів про #зраду.

Незважаючи на прийнятий закон,

саме в питанні "балансоутримання" Міністерство регіонального розвитку досі не може розібратися.

Міністерству необхідно затвердити остаточний порядок "списання з балансу міста" усього масиву багатоквартирних будинків. Однак ця робота дивним чином "заморозилися".

Чому? Можливо, справа в тому, що за цим стоять великі грошові потоки, які щорічно виділялися "на ремонт" і яких, у більшості випадків, співвласники будинків не бачили.

І з цими грошима так важко розлучатися, адже це величезний сегмент чорного ринку і чудові бюджетні дерибани.

Саме тому 2016 рік стане вирішальним у відповіді на питання: чи буде в українців європейське житло.

У цьому зв'язку дуже актуальною є цитата словацького реформатора Івана Міклоша, яка була гаслом проведених ним реформ. Він переконаний і неодноразово повторював, що реформа, проведена наполовину, набагато шкідливіша за бездіяльність.

Тому, якщо ми вже дали старт змінам, то найгіршим зараз буде зупинитися.

Щоб цього не сталося, в 2016 році необхідно прийняти нову редакцію закону про житлово-комунальні послуги, де будуть чітко розподілені права і відповідальність:

1) постачальників комунальних послуг (тепло, вода, електрика тощо), а також компаній, які надають послуги з управління спільним майно будинку (це можуть бути як комунальні, так і приватні підприємства, а також підприємці);

2) споживачів (як індивідуальних, так і колективних).

У цих взаємовідносинах слід перейти на правильні ринкові механізми: встановити чіткий облік наданих /спожитих послуг, їхню оплату за приладами обліку, а не "за нормативами"; ввести обопільну відповідальність сторін, а також прозорість ціноутворення.

В результаті ми отримаємо те, що забезпечило успіх комунальних реформ у Східній Європі – однакові та зрозумілі правила для всього ринку, а також право мешканців самим вирішувати, які послуги і якої якості їм потрібні.

Останнє вкрай важливо, адже побудова громадянського суспільства починається з відповідальності за себе та свою власність. Без перекладання на чужі плечі або улюбленого нашого "та якось воно все буде".

Друга ключова реформа у сфері ЖКГ, розпочата в 2015 році – запуск програми Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження.

Основна ідея цієї реформи – простота та прозорість видачі державного фінансування.

Це дозволить громадянам отримати банківський кредит для енергоефективної модернізації будинку (це і прилади – лічильники-клапани-вікна-матеріали для утеплення) без подання сотні довідок та узгоджень від якихось третіх сторін. В свою чергу, держава готова компенсувати від 30% до 70% цих коштів - лише за умови зменшення витрат будинку на опалення.

Цей підхід був побудований за прикладом успішної польської моделі і, безумовно, вже виправдав себе – лише в 2015 році (а програма почала працювати лише з середини року!) було видано понад 16 млн грн лише для ОСББ, а кредитний портфель для фізосіб вже перевищив один мільярд гривень.

Поки українці вважають за краще брати невеликі кредити для найнеобхідніших ремонтних робіт. Безумовно, це не дозволяє поки що говорити про масштабне енергозбереження по всій країні.

Але так само починалися подібні реформи в Європі. З невеликих кредитів, після чого, коли успішність такої системи стане зрозумілою, можна очікувати і попиту на кредити на повну енергомодернізацію будинків.

Більш того, старт цієї програми в Україні виявився більш вражаючим, навіть порівняно з Польщею, Чехією та іншими східноєвропейськими країнами, де в перший рік дії програми кількість виданих кредитів можна було порахувати на пальцях. Виходить, українці виявилися більш готовими до таких змін!  

Втім, і тут існує опір старої системи. Тому в 2016 році нам потрібно відстояти відсутність "типізації", дозволивши людям самим обирати, що їм потрібно і які рішення необхідні саме їхньому будинку.

Мій колега порівнює бажання держави встановити види робіт, на які можливо виділення державного співфінансування, з купівлею хліба в магазині. Наприклад, коли вам необхідний звичайний хліб, але в магазині готові продати вам лише хліб з насінням. Пояснюючи при цьому, що він корисніший, і тим самим магазин піклується про ваше здоров'я.

Маячня, скажете ви? Але якщо стосовно продуктів це очевидно, то в питанні ставлення до житла держава, як і раніше, прагне ставитися до своїх громадян як до нерозумних дітей.

Від цього принципу вже давно відмовилися в ЄС. Приміром, поляки або чехи самостійно визначають необхідні будинку роботи і відповідають перед державою лише в питанні рівня економії енергоресурсів.

В Україні ж, як і раніше, можливе збереження радянської філософії: "ми все за вас вирішимо і позбавимо вас права вибору, в тому числі права на помилку".

Європейські цінності, права особистості і вільний вибір? Не чули! ;)

Втім, ці проблеми зовсім не видаються такими, що неможливо вирішити. 2015 рік дав старт реформам, які безпосередньо вплинуть на життя кожної української родини.

Завдання на 2016-й – не знижувати швидкості. І тоді ми отримаємо європейську систему ЖКГ, адже всі ці реформи врахували досвід східноєвропейських країн.

У них все вийшло, а отже – вийде і в Україні!

 

Автор: Софія Лінн,

заступник керівника проекту групи Світового банку
"Енергоефективність у житловому секторі в Україні"

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора

 

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua