Дебати в епіцентрі скандалу: як пройшла друга телевізійна дуель Клінтон і Трампа

Вівторок, 11 жовтня 2016, 09:40 — , "Українська призма"

Після перших програних дебатів особливих сподівань на те, що Дональд Трамп виправить свої помилки, не було. Але поки-що-кандидат від республіканців, принаймні, міг спробувати. Що ж завадило йому? Чому він програв і другі теледебати?

Передовсім, надмірна самовпевненість, віра, що його інтуїтивних суджень достатньо, і дебати не потребують грунтовної підготовки. Друге – це впертість, яка заважає коригувати надмірно одіозні позиції. І третє – недооцінка небезпеки атак супротивника.

9 жовтня у місті Сент-Луїс, штат Міссурі, відбулися другі з трьох запланованих дебатів між кандидатами в президенти США. Але це були незвичні дебати.

Адже ним передував скандал з оприлюдненням відеозаписів сексистських висловлювань Дональда Трампа. Скандал, після якого почали навіть говорити про термінову заміну кандидата від Республіканської партії.

Штаб Клінтон встиг першим відіграти карту секс-скандалу й цим спрацював на випередження.

Адже від Трампа ще перед першими дебатами чекали використання в якості чорного піару позашлюбних стосунків Білла Клінтона – колишнього президента, адюльтер якого ледь не завершився імпічментом.

Трамп не вдався до цього кроку під час перших дебатів, а тому, можливо, розраховував використати цей сюжет пізніше.

Але зараз згадки про старі інтрижки колишнього президента вже не спрацюють – надто слабко у порівнянні з нарізкою вкрай неполіткоректних висловлювань Трампа.

 

А для тих республіканців, які необхідність підтримувати Трампа вважали викликом власній самоповазі, це стало вдалим моментом відмежуватися від одіозного кандидата.

Але будемо відверті: Трамп ніколи за свою виборчу кампанію не спирався на підтримку еліти Республіканської партії.

Його номінування як кандидата відбулося проти бажання цієї еліти і завдяки підтримці низових осередків партії. І не політкоректністю так сильно переймаються ці еліти, для них це лише морально виправданий привід.

Категорично суперечить інтересам істеблішменту інше – протекціоністські позиції Трампа щодо міжнародної торгівлі, основи матеріального благополуччя республіканської еліти.

Аби частково відіграти скандал зі своїми заявами, Трамп все ж пішов у наступ на Клінтон одразу на кількох фронтах: від звинувачень щодо зниклих електронних листів до амурних пригод її чоловіка. Проте найбільшу небезпеку для Гілларі як кандидата становить чергова порція компромату, опублікованого WikiLeaks.

Оприлюднені документи поставили під сумнів готовність Клінтон на посаді президента діяти задля вирівнювання доходів американців через фіскальні механізми.

В приватному спілкуванні кандидат позитивно оцінювала план зі зниження дефіциту бюджету, яким передбачено скорочення податків для корпорацій та збільшення пенсійного віку.

Хоча під час кампанії вона будувала імідж політика, який "більше 30 років працював на покращення умов для жінок, дітей та вразливих соціальних груп".

Виходить, знову лукавство з боку Клінтон.

Та все це справи внутрішньої політики, а для нас більш цікавими є сигнали, що пролунали від кандидатів на адресу міжнародної спільноти, зокрема щодо України.

Прямо нашу державу претенденти знов не згадували, на відміну від дебатів між віце-президентами, які відбулись за тиждень до цього.

Але так само, як у перших дебатах, кандидати торкнулися теми Росії. З одного боку, здалося, що Трамп намагається позбутися іміджу прихильника Путіна: він заявив, що нічого не знає про Росію та про її лідера, й що Росія потрібна США для боротьби з ворогом №1 – "Ісламською державою".

Але цю спробу не було зараховано, і ось чому. Трамп примудрився посперечатися через ставлення до Росії зі своїм партнером – Майклом Пенсом, який є кандидатом у віце-президенти.

Останній в унісон із постпредом США в ООН визнав російські атаки на цивільне населення в сирійському Алеппо варварськими. В разі, якщо вони не припиняться, він закликав США продемонструвати свою міць і Асаду, і Путіну.

Трамп навпаки – повторив, що готовий до співпраці з Росією там, де цього потребують обставини.

Відсутність згоди поміж членами команди кандидата – не на користь Трампу.

Ба більше. Самої згадки про Росію було досить, щоб Клінтон знову задіяла один із основних своїх меседжів: у виборчу кампанію США нагло втручається інша країна (Росія), що є неприпустимим з точки зору американських законодавчих норм і демократичних цінностей.

 

Причому втручання Росії відбувається на запрошення одного з кандидатів (Трампа), який відкрито закликав Росію здійснювати кібератаки з метою відшукати видалені листи Клінтон. 

Краще б Трамп взагалі не робив заяв щодо Росії, адже, з якого боку не підходь – його судження вкрай вразливі для критики від демократичного табору.

Але Трамп – людина вперта. Він повторив те, що озвучував під час перших дебатів, і те, що його політтехнологи не могли не визнати за провальну позицію.

Він дотепер "не має причин думати, що за кібератаками стоїть Росія". Мабуть висновків розвідувального товариства США, включно з ФБР, що є "висока впевненість, що саме російські хакери зламали поштові скрині Демократичного національного комітету", для нього недостатньо.

Трамп взагалі не дуже шанує експертів.

Попри те, що з самого початку кампанії він був мало підготовлений у питаннях зовнішньої політики, він не став збирати навколо себе пул експертів, які б допомогли йому з цим. Хоча це – звичайна практика для більшості кандидатів, які мають політичний досвід переважно у внутрішній політиці, сенаторів чи губернаторів.

Гілларі Клінтон, звичайно, є винятком. Коли вона змагалася з Бараком Обамою на висунення в кандидати у 2008 році, її штаб створив ролик про те, хто зніме слухавку в Білому домі о третій годині ранку, аби відповісти на виклики безпеці.

Цей ролик перетворився на мем як приклад іншої крайності – надмірної зарозумілості Клінтон.

Але факт залишається фактом: оскільки між обома кандидатами існує величезна прірва у політичному досвіді й компетентності,

вони просто не можуть конкурувати щодо змістовних меседжів, ідей або програм. 

Якщо аналізувати сухий залишок дебатів, то обидва повторюють сплановані в їхніх штабах сюжети.

Трамп критикує Гілларі за укладені невигідні США міжнародні договори про вільну торгівлю, створення вакууму безпеки на Близькому Сході, який дозволив "Ісламській державі" стати масштабним лихом, та недолугу політику щодо іммігрантів, яка продукує виклики безпеці внутрішній.

Клінтон будує свою кампанію на об’єднуючих гаслах та пошуку консенсусу, аби ще більше посилити контраст з сексистськими та шовіністичними висловлюваннями Трампа.

На нинішньому етапі саме така стратегія штабу Клінтон дозволяє продовжити боротьбу за кожного виборця, який досі не визначився щодо свого вибору. Саме це є ключем до перемоги в умовах незначного електорального відриву від супротивника.

Натомість Трамп, який вперто повторює ті самі меседжі, з якими розпочав кампанію, не здатен привабити нових прихильників.

Тому, можливо, Трамп вже досяг абсолютного максимуму своєї підтримки, а Клінтон – ще ні.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua