Чому Європа голосує за популістів: новий тренд чи забуте старе?

Середа, 11 жовтня 2017, 11:25 — Катерина Махова, Острозька академія

Останні вибори до Бундестагу, що відбулися в Німеччині 24 вересня 2017 року, вкотре підтвердили популярність правопопулістських партій у європейських виборців. Згідно з результатами виборів, партія "Альтернатива для Німеччини" (AfD) отримала близько 1,2 мільйона (12,6%) голосів, посівши третє місце у виборчих перегонах.

Вже зараз можна вважати очевидним, що правий популізм став новою силою в Європі.

Прикладів перемоги популістів на виборах можна навести багато. Це "Національний фронт" у Франції, "Північна ліга" в Італії, "Фідес" в Угорщині, "Партія свободи" у Нідерландах…

Майже кожні вибори в європейських країнах завершуються зростаючою підтримкою правопопулістських партій. Праві популісти все частіше займають посади в урядах, мають представництво в парламентах та здійснюють владу в органах місцевого самоврядування.

Ісламофобія, антиглобалізм, євроскептицизм та протекціонізм – це те, що характеризує передвиборчі програми усіх правопопулістських партій.

Для європейських популістів головною загрозою безпеки є іммігранти-мусульмани, а причиною економічних негараздів – європейська політика, що гамує вітчизняне виробництво товарів і послуг. Відповідно, популісти прагнуть закриття кордонів та ставлять акцент на національних інтересах.

Зокрема, Герт Вілдерс, засновник "Партії свободи" в Нідерландах, виступає за обмеження імміграції з мусульманських країн, заборону читання Корану, закриття мечетей, заборону носити в громадських місцях традиційні ісламські головні убори, а також за вихід з ЄС. Крім того, його політична партія прагне знизити податки та знизити пенсійний вік.

Марін Ле Пен, лідер французької партії "Національний фронт", апелює до закриття кордонів для мігрантів-мусульман та захисту французів від глобалізації. Одним з її лозунгів є "Frexit" (вихід Франції з ЄС) та налагодження стосунків з Російською Федерацією.

Італієць Маттео Сальвіні, засновник "Північної ліги", закликає відмовитись від євро та вийти з єврозони. До його основних програмних лозунгів належать зменшення зарплатні для депутатів та скорочення робочого тижня.

Для "Альтернативи для Німеччини" характерними є схожі лозунги: проти напливу мігрантів та біженців, проти ісламу та будуванню мечетей та проти євровалюти та європейської політики в цілому.

Існування правопопулістських партій не є новим для Європи. Перші прототипи таких політичних сил виникали ще на початку 30-х років минулого сторіччя.

Сучасні політичні процеси в Європі та загострення економічних проблем призвели до зростання їхньої популярності серед виборців протягом останніх років. Міграційна криза та економічний спад щоразу зміцнюють позиції праворадикалів в Європі.

Все це Європа вже переживала, щоправда, дуже часто – дуже високою ціною. Але це десять років тому вважалося, що континент остаточно переборов цю хворобу.

Щоправда, у порівнянні з першою половиною минулого сторіччя, з'явилася нова причина –

Брюссель часто не в змозі впоратися з існуючими викликами, що змушує виборця замислитись над альтернативними політичними силами.

Населення європейських країн щодня стикається з великою кількістю мігрантів, безробіттям та високими податками. Все частішими стають терористичні акти.

Усе це призводить до втрати довіри до традиційних центристсько-ліберальних політичних партій та зміцнення позицій популістських рухів.

В сучасних умовах перемога правих популістів у Європі є малоймовірною, однак не варто недооцінювати їхню роль у формуванні свідомості пересічного європейця.

Як відомо, ідеологія завжди була рушієм політичних змін, тому зростання підтримки правопопулістських партій може стати серйозною загрозою для стабільності європейського контингенту.

 

Автор: Катерина Махова,

магістр політології
Національного університету "Острозька академія"

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора

 

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.